МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІСЕМІЇ В КОНТЕКСТІ ЗМІНИ НАУКОВИХ ПАРАДИГМ

Мета статті — проаналізувати та зіставити методологічні принципи дослідження семантики та полісемії лексичних одиниць, якими керуються різні лінгвісти та які зумовлені парадигмою наукового знання — порівняльно-історичною, системно-структурною, антропоцентричною. Об’єктом дослідження став зміст праць лінгвістів-представників різних наукових парадигм. Предметом дослідження — методологічні принципи вивчення лексичної полісемії. У роботі використано методи аналізу, узагальнення, а також зіставний та гіпотетико-дедуктивний. У результаті вивчення наукових праць Є. Куриловича, Р. Якобсона, В. В. Виноградова. Ю. Д. Апресяна, А. Вежбицької, А. А. Залізняк, О. С. Кубрякової, І. М. Кобозевої було простежено, як парадигма — домінуючий дослідницький підхід до мови — впливає на методи вивчення лексичної полісемії, а також виявлено основні риси сучасного когнітивно-дискурсивного підходу до лексичної семантики та полісемії. Зроблено такі висновки. Оскільки основоположними постулатами когнітивної лінгвістики є уявлення про мову як частину пізнавальної діяльності людини, ідеї про те, що саме мова дає змогу вивчати когнітивні процеси, які знаходять, здебільшого, іконічне відображення у мовних структурах, то перед лінгвістами постає задача вивчати співвідношення когнітивних і мовних структур. На сучасному етапі розвитку науки виявляється недостатність наявних словникових тлумачень. Від завдань щодо класифікації різних типів лексичних значень лінгвістика перейшла до аналізу когнітивних засад формування мовних значень. У новій парадигмі актуалізована установка на розвиток і доповнення класичної теорії полісемії дослідженням семантики багатозначного слова у когнітивному та дискурсивному аспектах. Становлення когнітивно-дискурсивної парадигми призвело також до усвідомлення необхідності залучення знань суміжних наукових дисциплін.