МОВНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ХУДОЖНЬОГО КОНЦЕПТУ «МУЗИКА» В РОМАНІ Є. ВОДОЛАЗКІНА «БРІСБЕН»

Роман Є. Водолазкіна «Брісбен» про музику, її божественну природу, про ту силу, яка надає життю певний сенс і допомагає подолати негаразди. Метою дослідження є демонстрація мовних особливостей реалізації художнього концепту «музика» в романі Є. Водолазкіна «Брісбен» відповідно до творчого замислу митця. Основним методом дослідження є дискурс-аналіз. Роман має форму канону – музичної форми, що ґрунтується на послідовності однієї й тієї ж мелодії в усіх голосах поліфонічого твору. Він пронизаний музикою, а його структура визначається музичними законами. Відповідно до законів сольфеджіо, розповідь розпадається на два голоси: Гліба (щоденник) і Нестора – особистого бібліографа музиканта. Загальна концепція музики (гармонії) в романі має три полюси, такі як світова музика (musica mundana), людська (musica humana) та інструментальна (musica instrumentalis). Іншими словами, розрізняють музику, створену й не створену людиною. Musica mundana гармонійна, вона відображає Божественний порядок, установлений у світобудові. «Людька музика» – це гармонія душі і тіла. Musica instrumentalis – це вокальне чи інструментальне звучання, земне втілення того, що народжене зверху, адже воно має відтворювати чи моделювати «світову» та «людську» музику. Ядро текстового концепту в романі «Брісбен» відображає таку ідею твору: головне для справжнього художника – безсмертна душа, що з’єднує його з Богом. Усе інше (успіх, кар’єра, матеріальне благополуччя тощо) вторинне, оскільки є результатом того, що приходить зверху. Musica mundana експлікується в романі через поняття часу, вічності та смерті/безсмертя. Musica humana – лише часткове втілення ідеальної музики на землі. Периферія художнього концепту включає лексеми, що відображають види мистецтва, пов’язані з музикою; роди й види музики; жанри й напрями музичних творів; музичні інструменти; метафоричне позначення дій, де музика є суб’єктом; номінацію нот. Іншими словами, периферія поля співвідноситься з musica instrumentalis. Максимально багатий ідіостиль Є. Водолазкіна, представлений різноманіттям способів вираження, може стати об’єктом подальших лінгвістичних досліджень.