ДЕТЕРМІНАНТИ ВЧИНЕННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У СФЕРІГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Актуальність статті полягає в тому, що одним із елементів кримінологічної характеристики злочинності є визначення її детермінуючих чинників. Слід підкреслити, що проблема детермінації злочинності в цілому, окремих її видів і конкретного кримінального правопорушення є однією з центральних проблем кримінології. Важливість цієї проблеми полягає в тому, що без її вирішення практично неможливе ефективне запобігання злочинності. У статті виокремлено та проаналізовано різні чинники розвитку країни, які впливають на відтворення (поширення) окремих видів (груп) кримінальних правопорушень. Наголошується не лише на короткострокових (поточних) чинниках, а й на довгострокових і на середньострокових, що допомагає виявити тенденції змін у структурі та динаміці кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності. Короткострокові чинники діють протягом, як правило, перехідних процесів у суспільстві, які тривають від кількох місяців до кількох років. До них належать диспропорції економічного розвитку, невідповідність між економічними потребами й економічними можливостями їх задоволення, між інтересами розвитку окремих галузей господарства, між економічними інтересами окремих господарюючих суб’єктів та інститутів громадянського суспільства (у 1997, 2008 рр. в Україні на цьому позначилися негативні наслідки світових економічних криз, а у 2019-2020 рр. пандемія гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричинена коронавірусом SARSCoV- 2). З’ясовано, що службові особи держави в умовах ринку звільнилися не лише від суспільного, партійного, а й від державного контролю, їх казнокрадство стало основною та перспективною статтею доходів на тимчасових і нестійких державних посадах. Зроблено висновок, що більшість криміногенних детермінант злочинності у сфері господарської діяльності, як, власне, і у будь-якій іншій сфері життєдіяльності суспільства, впливає на неї через поведінку конкретних суб’єктів кримінальних правопорушень. У більшості випадків особа сама приймає для себе рішення, законним або протиправним способом задовольнити свої інтереси, досягти того чи іншого результату. Класично для кримінології саме особистість є тим «перехрестям», на якому «зустрічаються» усі соціальні протиріччя.