Значення оптимізації живлення в ефективному використанні вологи пшеницею озимою в умовах Південного Степу України

Мета – визначення водоспоживання пшениці озимої залежно від оптимізації живлення і сортових особливостей за вирощування її в умовах Південного Степу України. Методи. Експериментальні дослідження із пшеницею озимою проведено впродовж 2010–2013 рр. на дослідному полі Миколаївського НАУ. Технологія її вирощування, за винятком досліджуваних факторів, була загальноприйнятою відповідно до наявних зональних рекомендацій для Південного Степу України. Площа посівної ділянки під пшеницею становила 50 м2, облікової – 26 м2, повторність 4-разова. До схеми досліду із пшеницею озимою були додані такі фактори: сорти пшениці озимої (А) – Кольчуга та Донецька 48, фон живлення (В) – без добрив (контроль), N30 ; N60 ; N16P16K16 та розрахункова доза добрив на рівень урожайності 3,0 т/га. Результати. Сумарне водоспоживання досліджуваних сортів пшениці озимої у 0–100 см шарі ґрунту істотно різнилось у роки вирощування і колива- лось у межах від 3461 м3/га (у 2011–2012 рр.) до 5732 м3/га (у 2010–2011 рр.). Найвищі запаси продуктивної вологи у шарі ґрунту 0–100 см визначені у 2012–2013 рр. вегетації, найменші – у 2011–2012 рр. із відповідними показниками 989 і 774 м3/га, або 24,2 і 22,4% у загальному водоспоживанні. Неудобрені рослини пшениці озимої у середньому за роки дослідження на утворення 1 т зерна з відповідною кількістю соломи використовували 1955,4–2136,4 м3 води залежно від сорту, у варіантах живлення цей показник зменшувався до 1496,6–1647,1 м3/т. Висновки. за результатами польового дослідження визначена доцільність оптимізації живлення рослин пшениці озимої протягом основних періодів вегетації шляхом застосування мінеральних добрив, що посилює їхню стійкість до умов середовища і призводить до підвищення ефективності використання запасів вологи та опадів на формування врожаю, попереджаючи водночас непродуктивні їхні витрати на випаровування.