ДОПОВНЕННЯ ДО ВИДОВОГО СКЛАДУ МІКСОМІЦЕТІВ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ «СВЯТІ ГОРИ»
В ході польового дослідження біоти міксоміцетів національного природного парку «Святі Гори», що проводилося влітку 2018 та 2019 рр., було виявлено 28 видів (32 внутрішньовидових таксонів) міксоміцетів, що відносяться до 16 родів, 7 родин, 5 порядків, 3 надпорядків (а також Columellomycetidae inserte sedis) та 2 підкласів класу Myxomycetes. Серед виявлених видів 16 були зареєстровані у «Святих горах» раніше, а 12 є новими для території парку, серед них 10 є новими для Донецького злаково-лучного степу, і один, Diderma crustaceum Peck., є новим для українського лісостепу. У таксономічному спектрі міксоміцетів національного природного парку «Святі гори», розрахованому з урахуванням попередніх даних, підклас Lucisporomycetideae представлений 27 видами (52.9%) а Columellomycetidae – 24 (47.0%). Серед надпорядків найбільшою кількістю видів представлені Stemonitidia – 26 (50.9%) та Trichiida – 19 видів (37.2%); Cribrariidia представлені 5 видами (9.8%), а Columellomycetidea inserte sedis – одним видом (1.9%). Серед порядків за кількістю видів переважають Physarales (17; 33.3%), Trichiales (14; 27.4%) та Stemonitidales (9; 17.6%); Cribrariales та Reticulariales представлені 5 видами кожен (по 9.8%). Cеред родин лідирують Trichiaceae (14, 27.4%), Physaraceae (13, 25.4%) та Stemonitidaceae (6, 11.7%); серед родів – Arcyria F. H. Wigg. (8, 15.6%), Physarum Pers. (7, 13.7%) та Cribraria Pers. (5, 9.8%). З 60 зібраних зразків, 45 (75.0%) були знайдені на мертвій деревині, 8 (13.3%) – на опалому листі, 4 (6.6%) на мохоподібних, 2 (3.3%) на живій деревині і 1 (1.6%), Diachea leucopodia (Bull.) Rostaf. – на живій папороті, тож біоту міксоміцетів НПП «Святі Гори» можна охарактеризувати як ксилофільну. Індекси видового багатства для досліджуваної біоти склали: Маргалефа – 15.81 (застосовувалися варіанти індексів з десятковим логарифмами), Менхініка – 3.77, U Макінтоша – 13.30. Індекси різноманіття мають такі значення: Сімпсона – 0.05, Бергера-Паркера – 0.24, Шеннона – 1.37, Чао-Шена – 4.75, Пілоу – 0.28, а D Макінтоша – 0.96. Порівняння значень індексів Сімпсон, Шеннона та Пілоу для досліджуваної території з відповідними показниками для інших резерватів України показало, що досліджувана біота демонструє середній рівень домінування. Порівняння регіональних біот міксоміцетів з досліджуваною біотою за допомогою індексів Кульчинського, СьоренсенаЧекановського та Жаккара дало такі результати: Регіональний ландшафтний парк «Сеймський» – 0.36, 0.32, 0,19; Заказник місцевого значення «Шарівський» – 0.51, 0.49, 0.32; Національний природний парк «Гомільшанські ліси» – 0.62, 0.44, 0.28; Національний природний парк «Шацький» – 0.46, 0.46, 30; Національний природний парк «Синевір» – 0.36, 0.36, 0.22; Національний природний парк «Олешківські піски» – 0.55, 0.41, 0.26; ці показники частково узгоджуються з географічною відстанню між порівнюваними резерватами. Продемонстрована ненадійність прогнозування загальної кількості видів для великих гетерогенних територій на основі разових досліджень за допомогою коефіцієнту Чао1. Зроблено висновки щодо необхідності застосування методу вологої камери на досліджуваній території для одержання релевантних висновків про таксономічну структури біоти міксоміцетів цієї території.
