ВІДОБРАЖЕННЯ СВІТУ ЖИВОГО У ПІДРУЧНИКОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ (ДОРАДЯНСЬКИЙ І РАННЬОРАДЯНСЬКИЙ ПЕРІОД)

Статтю присвячено характеристиці тем і сюжетів, що формували у школярів знання і ставлення до світу живого (рослин і тварин) на сторінках вітчизняної навчальної літератури початку ХХ століття, коли у суспільній думці ще не було усталеної позиції щодо цих питань. У центрі аналізу – підручники і навчальні посібники для молодших школярів, на сторінках яких віддзеркалена думка педагогів-авторів й укладачів щодо питань взаємодії людини/дитини та світу живого. У статті розкрито змістове наповнення підручникової літератури, створеної і впровадженої у роки діяльності українських урядів періоду Української революції (1917-1921), яка в цілому продовжила дореволюційну тенденцію висвітлення цих питань як розкриття повсякденного світу дитини. Охарактеризовано підручники Т. Хуторного (Тимофія Лубенця) та внесок видатного педагога Бориса Грінченка у формування у дітей милосердного ставлення до тварин. З’ясовано, що в ранньорадянський період, коли в республіці була сформована власна система освіти, переважна частина підручників, застосовувана в попередні роки, була перероблена під радянський дискурс і напрями діяльності школи – вивчення оточуючого світу, зв’язок з життям. Тем і сюжетів про рослинний і тваринний світ побільшало в підручниках для сільської школи з огляду їх «корисності» для людини і господарства, а піклування автори радили приділяти диким птахам. У статті охарактеризовано російську підручникову літературу, оскільки її застосовували і в школах УPCР. Встановлено, що в усіх аналізованих джерелах початку 1920-х років матеріал про світ живого представлений недостатньо. У порівнянні з іншими темами, особливо ідеологічними, спостерігається виразна тенденція до його зменшення, натомість політична, ідеологічна складова з кожним роком все зростала.