СУЧАСНІ МОЖЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЕКСПЕРТИЗ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ВЧИНЕНИХ ПРОТИ ПРАЦІВНИКІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

У статті визначено значення та сучасні можливості судово-психологічних експертиз під час розслідування кримінальних правопорушень проти авторитету органів державної влади у сфері правоохоронної діяльності. Установлено, що судово-психологічна експертиза може бути призначена щодо психічно здорових підозрюваних, свідків та потерпілих незалежно від віку. Доведено, що судово-психологічна експертиза є ефективним способом установлення обставин, що підлягають з’ясуванню під час розслідування кримінальних правопорушень досліджуваної категорії.

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПРОВЕДЕННЯ СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНОЇ (ПСИХОЛОГІЧНОЇ) ЕКСПЕРТИЗИ В АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

На сьогодні нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не визначено порядок та підстави проведення судово-психіатричної експертизи, що стало причиною ініціювання певних змін та доповнень до вітчизняного законодавства (подання відповідних законопроектів до українського парламенту). У цій статті представлено результати аналізу чинних норм і пропозицій до законодавства, визначено наявні проблеми, а також запропоновано авторські рекомендації задля усунення прогалини щодо проведення судово-психіатричної та психологічної експертизи в рамках адміністративного провадження.

ОКРЕМІ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ СЛІДЧОГО (ПРОКУРОРА) ЗА ПУБЛІЧНЕ РОЗГОЛОШЕННЯ ДАНИХ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

У статті констатовано, що кримінальна карність незаконного розголошенням даних досудового розслідування визначається не лише потребою забезпечення інтересів слідства в отриманні доказової інформації, але й необхідністю захисту відносин з відправлення правосуддя. Обґрунтовано позицію про те, що дія кримінально-правової заборони, що передбачена ч.2 ст. 387 Кримінального кодексу України, повинна охоплювати випадки публічного оприлюднення співробітниками правоохоронних органів даних досудового розслідування, вчиненого за відсутності підстав, передбачених законом.

МЕТОДОЛОГІЯ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ДЕРЖАВНИХ АРХІВІВ В УКРАЇНІ

У сучасних умовах динамічного розвитку науково-технічного прогресу, високих темпів інформатизації та комп’ютеризації суспільства, проблеми методології дослідже­ння адміністративно-правового статусу державних архівів набувають особливої актуальності, оскільки така методологія забезпечує правильне застосування понять і категорій у пізнанні, відображає специфіку процесу пізнання, орієнтує суб’єкта пізнання на те, які сторони досліджуваного необхідно вивчати, яким чином слід застосувати в пізнанні теоретико-понятійний апарат тощо. У статті зазначено, що зміст методів формується не довільно, а визначається шляхом практичної взаємодії дослідника з об’єктом дослідження у поєднанні з використанням об’єктивних знань про об’єкт дослідження. Розглянуто ті методи, які, на думку автора, слід використовувати в ході наукового дослідження адміністративно-правового статусу державних архівів в Україні.

РОЗРОБКА ЗАКОНОПРОЕКТУ ЗЕМСЬКОЇ РЕФОРМИ – БОРОТЬБА КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ДИСКУРСІВ

У статті здійснено історико-правовий аналіз концептів місцевого самоврядування в Російській імперії другої половини ХІХ століття. Зроблені висновки, що в першій половині ХІХ століття самоврядування в містах існувало суто номінально; ані магістрати та ратуші, ані шестигласні думи та міські голови не мали реальної влади, яка цілком зосереджувалась у поліційних установах та бюджетних комітетах, що адміністрували міські кошти. У статті досліджується еволюція ідей та поглядів на реформування системи місцевого управління після скасування кріпосного права і, зокрема, місцевого самоврядування, його система, склад, компетенція. Показана боротьба ліберального та консервативного таборів у ході розробки проекту земської реформи 1864 р.

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПОМІЧНИКА СУДДІ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ І ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ

Стаття присвячена особливостям правового статусу помічника судді в Україні. Проаналізовано норми законодавства, які встановлюють окремі аспекти правового статусу помічника судді, закріплені в законодавчих та підзаконних актах, процесуальних кодексах. Встановлено специфіку призначення та звільнення з посади помічника судді, його повноваження, вимоги до кандидатів на посаду помічника судді, особливості патронатної служби помічників суддів. З’ясовано специфіку взаємовідносин помічників суддів із працівниками апарату суду та громадянами. Запропоновано шляхи вдосконалення законодавства, яке регулює правовий статус помічника судді.

ВИКОРИСТАННЯ ОСВІТЛЮВАЛЬНИХ ПРИЛАДІВ ПІД ЧАС ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ В УТРУДНЕНИХ УМОВАХ

У статті розглянуто особливості проведення огляду місця події в утруднених умовах (погане освітлення, несприятливі погодні умови, огляд e прихованих місцях і деякі інші). Досліджено сучасний «польовий» засіб освітлення «Світлову вежу», який використовується для огляду великих за розмірами територій. Детально розглянуто джерело експертного світла OFK-8000A, шо використовується для пошуку і виявлення різноманітних слідів (рук, біологічного походження, виявлення «хімічних пасток», ознак підробки документів) під час огляду місця події. Для використання в утруднених умовах запропоновано освітлювальний прилад FoxFury Nomad® 360. Надано пропозиції щодо використання певних освітлювальних приладів у різних ситуаціях, у тому числі несприятливих, під час огляду місця події.

ДОПОМОГА ПОТЕРПІЛИМ ВІД ЗЛОЧИНІВ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД РЕГЛАМЕНТАЦІЇ ТА НАЦІОНАЛЬНІ ПЕРСПЕКТИВИ

У статті, на основі досвіду США та європейських держав, а також досвіду країн пострадянського періоду, узагальнено підходи щодо правової регламентації питань, пов’язаних із компенсаційними механізмами допомоги потерпілим від злочинів. Констатовано необхідність зміщення вектору суспільної практики протидії злочинності в напрямку посилення захисту прав та інтересів потерпілих. Окреслено шляхи удосконалення вітчизняного законодавства, зокрема, у частині створення та функціонування державного Фонду компенсації шкоди потерпілим від умисних насильницьких злочинів.

ОСОБЛИВОСТІ ЗМІСТУ ВИНИ В КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕННЯХ ЗІ СКЛАДНОЮ ОБ’ЄКТИВНОЮ СТОРОНОЮ (СТАТТІ 272-275, 326 КК УКРАЇНИ)

У статті досліджено питання про зміст вини як обов’язкової ознаки суб’єктивної сторони складу кримінальних правопорушень зі складною об’єктивною стороною, яка передбачає діяння у формі порушення спеціальних правил безпеки та декілька альтернативних наслідків. Детально розглянуто особливості інтелектуальних і вольових моментів умисної та необережної форм вини в кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 272-275, 326 КК України. Зроблено висновок про те, що при умисному порушенні спеціальних правил безпеки психічне ставлення особи до суспільно небезпечних наслідків першого порядку (створення реальної загрози) характеризується непрямим умислом або злочинною самовпевненістю, а до наслідків другого і третього порядку (заподіяння реальної шкоди) можливим є лише необережне ставлення винуватої особи. Аргументовано твердження, що зі злочинною недбалістю при вчиненні досліджуваних правопорушень суб’єкт ставиться як до діяння, так і до його наслідків, тобто складна форма вини виключається.

НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРОЗДІЛІВ ТА ОРГАНІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ В ПРОТИДІЇ НЕЗАКОННОМУ ОБІГУ НАРКОТИКІВ

У статті здійснено аналіз нормативно-правового регулювання організації діяльності підрозділів та територіальних органів Національної поліції України в протидії незаконному обігу наркотиків. За результатами дослідження встановлено, що на сьогодні поліція керується інструкцією з протидії незаконному обігу наркотиків, яка була ще прийнята у 2004 році. При тому в основу цієї інструкції було закладені положення, які були затверджені наказами МВС України ще у 90-і роки минулого століття. Автори виходять із пропозицією прийняти новий нормативно-правовий акт, який би регламентував діяльність підрозділів та територіальних органів Національної поліції України в протидії незаконному обігу наркотиків. Причому, акцентована увага на тому, що зміст такого акту має обов’язково враховувати положення Стратегії державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 р. № 735-р. Авторами пропонується орієнтовний зміст нової інструкції, який повинен містити наступні розділи: 1) порядок створення та діяльності дорадчо-консультаційних органів; 2) організація діяльності та повноваження підрозділів та територіальних органів Національної поліції України щодо зменшення незаконних пропозицій на наркотики; 3) організація діяльності та повноваження підрозділів і територіальних органів Національної поліції України щодо зменшення незаконного попиту на наркотики; 4) організація діяльності та повноваження підрозділів та територіальних органів Національної поліції України щодо зменшення шкоди від немедичного вживання наркотиків; 5) співпраця підрозділів та територіальних органів Національної поліції України з громадськими та неурядовими організаціями в протидії незаконному обігу наркотиків; 6) участь підрозділів та територіальних органів Національної поліції України в реалізації безперервності замісної підтримувальної терапії.