ПЕРЕБІГ ВАГІТНОСТІ ТА РОДОРОЗРІШЕННЯ ВАГІТНИХ ЖІНОК, ЯКІ ПЕРЕНЕСЛИ COVID-19 ПРОТЯГОМ ВАГІТНОСТІ

Мета дослідження – вивчення перебігу вагітності, ускладнень, які виникають у вагітних жінок та внутрішньоутробного плода після перенесеного COVID-19, його впливу на виношування вагітності, родорозрішення та стан новонародженого. Матеріали та методи. У статті висвітлено особливості перебігу вагітності та пологів у 142 вагітних, які перенесли СОВІД-19 при вагітності. Результати дослідження та їх обговорення. Доведено негативний вплив перенесеного СОВІД-19 на перебіг вагітності, яких був ускладнений фетоплацентарною дисфункцією. З метою корекції виявлених порушень розроблено комплексну терапію, яка сприяла покращенню матково-плацентарного кровообігу. Висновки. Перенесений COVID-19 у легкій формі у вагітних жінок спричиняє ускладнення перебігу вагітності через патологічний кровотік у судинах малого таза та матки. Своєчасна діагностика порушень внутрішньоутробного стану плода та призначення антиагрегантної терапії позитивно впливають на перебіг вагітності та пологів.

КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНІ ОСОБЛИВОСТІ ХАРАКТЕРИСТИКИ РЕТРОСПЕКТИВНОГО АНАЛІЗУ ОБСТЕЖЕННЯ ЖІНОК ІЗ ВНУТРІШНЬОЕПІТЕЛІАЛЬНОЮ НЕОПЛАЗІЄЮ ШИЙКИ МАТКИ

Мета дослідження – ретроспективна оцінка особливостей анамнезу внутрішньоепітеліальної неоплазії шийки матки. Матеріали і методи. У дослідженні проведено ретроспективний аналіз історій хвороб 450 пацієнток із патологією шийки матки (ПШМ) у порівнянні з 30 гінекологічно здоровими пацієнтками. Для уточнення ролі деяких анамнестичних чинників у розвитку ПШМ в обстежених пацієнток ми проаналізували наявність спадкової схильності, характер та особливості менструальної і репродуктивної функцій. Результати дослідження та їх обговорення. Серед обстежених жінок першої групи було виявлено уреаплазмоз у 83,33 % пацієнтів, мікоплазмоз – у 30,00 % випадків, хламідіоз – у 43,33 % жінок. Мікст інфікування було виявлено в 76,67 % пацієнтів. Поєднання даних інфекцій було виявлено в 83,33 % хворих. Серед обстежених пацієнтів вірус простого герпесу (ВПГ) 1-го і 2-го типів мав місце у 16 (53,33 %) пацієнтів, цитомегаловірус (ЦМВ) – у 12 (40,0 %), вірус Епштейна–Барр (ЕБВ) – у 3 (10,0 %) хворих. Поєднання кількох типів вірусів було відмічено у 36,67 % жінок. При цитологічному дослідженні за допомогою рідинної цитології обстежених пацієнтів було виявлено LSIL у 76,67 % пацієнтів, тоді як ASCUS – у 23,33 %, а при ко-тестінгу, або рефлекс тестуванні, у всіх пацієнтів виявлено HPV високоонкогенного типу. Аналітична оцінка вагомості факторів ризику виникнення ПШМ дозволила припустити, що раннє менархе мaйже втричі збільшує шaнcи розвитку ПШМ (OR=2,72; 95 % CІ: (1,02-5,11); р<0,002), порушення менcтруaльного циклу – вдвічі (OR=2,04; 95 % CІ: (1,09–3,14); р<0,05), хронічні запальні захворювання придатків (OR=3,14; 95 % CІ: (0,91–5,14); р<0,05). Висновки. У пацієнток із патологією шийки матки доцільно проводити комплексну оцінку вагінальної мікст-інфекції та відповідну санацію і відновлення нормальної мікрофлори для профілактики розвитку патології шийки матки. Пацієнток із патологією шийки матки необхідно обстежувати на наявність вірусної інфекції і при тривалій персистенції ВПЛ та вірусів родини герпесу понад один рік необхідно застосовувати методику противірусної санації у широкій клінічній практиці.

ЕФЕКТИВНА ДОПОЛОГОВА ПІДГОТОВКА – ЗАПОРУКА УСПІШНИХ ПОЛОГІВ, ПСИХОЕМОЦІЙНОГО ТА ФІЗИЧНОГО ЗДОРОВ’Я ЖІНКИ

Мета дослідження – вивчити ефективність впровадження транскраніальної електростимуляції (ТЕС) у програму підготовки до партнерських пологів шляхом визначення порогів больової чутливості, психологічного стану вагітних; провести проспективний клініко-статистичний аналіз перебігу пологів у здорових жінок. Матеріали і методи. Наукове дослідження проведено на базі ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О. М. Лук’янової НАМН України». У процесі дослідження нами було обстежено 61 вагітну жінку. До першої групи (порівняння) увійшли 32 жінки, які планували медикаментозне знеболювання пологів за вимогою. До другої групи (основної) увійшли 29 жінок, які визнали переваги фізіологічних (немедикаментозних) методів знеболювання пологів. Результати дослідження та їх обговорення. За результатами визначення порогу болю у динаміці проведення процедури ТЕС зареєстровано прогресуюче зростання порогу терпимості болю з подальшою стабілізацією цієї величини після застосування п’ятої процедури електростимуляції. Методи психофізичної підготовки до пологів із застосуванням ТЕС і партнерської підтримки дали змогу знизити потребу медикаментозного знеболювання при пологах, що підтверджено результатами проведених досліджень. Висновки. Використання ТЕС у комплексній допологовій підготовці до партнерських пологів дає змогу досягти та підтримувати стійку психоемоційну адаптацію вагітних і підвищити толерантність роділей до пологового болю без додаткового медикаментозного навантаження, а це сприяє фізіологічному перебігу пологів.

КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК УСПІШНОГО ЛІКУВАННЯ СИНДРОМУ ГІПЕРСТИМУЛЯЦІЇ ЯЄЧНИКІВ ТЯЖКОГО СТУПЕНЯ В РАННЬОМУ ТЕРМІНІ ВАГІТНОСТІ (ІСТОРІЯ ХВОРОБИ)

Мета дослідження – опис клінічного випадку з використанням різних методів обстеження та лікування синдрому гіперстимуляції яєчників у ранньому терміні вагітності. Матеріали та методи. Описано клінічний випадок синдрому гіперстимуляції яєчників, який виник у пацієнтки З., 34 роки, в ранньому терміні вагітності в результаті екстракорпорального запліднення. У роботі використано загальноклінічні (клінічний аналіз крові та сечі), біохімічні (біохімічний аналіз крові) та інструментальні методи дослідження (ультразвукове обстеження органів грудної та черевної порожнин). Терапію проводили з урахуванням принципів лікування відповідно до чинних нормативних документів МОЗ України. Результати дослідження та їх обговорення. За результатами аналізу даних по клінічному випадку слід сказати, що у пацієнтки синдром гіперстимуляції яєчників виник у пізні терміни з моменту проведення трансвагінальної пункції фолікулів, а клінічна картина синдрому гіперстимуляції яєчників у хворої типова для ІІІ ступеня тяжкості. Висновки. Застосування комплексного підходу в діагностиці та лікуванні синдрому гіперстимуляції яєчників дозволяє простежити динаміку патологічного процесу під впливом вагітності в ранньому терміні та призначених лікувальних заходів. Таким чином, синдром гіперстимуляції яєчників є важливим фактором ризику ускладненого перебігу вагітності, індукованої в програмі екстракорпорального запліднення та репродуктивних втрат у І триместрі. Тому до кожної конкретної пацієнтки повинен бути індивідуальний підхід при виборі протоколів екстракорпорального запліднення, враховуючи ступінь ризику виникнення синдрому гіперстимуляції яєчників у жінки.

ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ ВІТАМІНОМ D І МЕТАБОЛІЧНИЙ СИНДРОМ У ДІТЕЙ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ З ОЖИРІННЯМ

Мета дослідження – провести аналіз наукових публікацій, які висвітлюють стан забезпеченості вітаміном D та його взаємозв’язки з розвитком метаболічного синдрому в дітей підліткового віку. Матеріали та методи. Проведено аналіз публікацій баз даних Web of Sciense, SpringerOpen, Structure (NCBI), HINARI, PudMed, Scopus, які описують стан забезпеченості вітаміном D дітей залежно від індексу маси тіла і його взаємозв’язки з показниками антропометрії, вуглеводного та ліпідного обмінів. Результати дослідження та їх обговорення. Ожиріння та дефіцит вітаміну D сприяють зростанню розвитку критеріїв метаболічного синдрому в дітей підліткового віку. Важливими чинниками розвитку дефіциту вітаміну D та метаболічного синдрому є низький дохід на члена сім’ї, недостатнє вживання молока, харчових продуктів, збагачених вітаміном D, низька фізична активність, недостатнє перебування на відкритому повітрі, тривале проведення часу за комп’ютером, гаджетами. Забезпеченість вітаміном D у підлітків з ожирінням характеризується прямими кореляційними зв’язками з рівнем у сироватці крові ліпопротеїнів високої щільності та зворотними кореляційними зв’язками з окружністю талії, рівнем тригліцеридів, глікемії, артеріальної гіпертензії. Висновки. Дефіцит вітаміну D пов’язаний із чинниками ризику метаболічного синдрому в дітей з ожирінням. Поширеність дефіциту вітаміну D серед дітей підліткового віку залежить від багатьох чинників, які вважаються такими, що відіграють важливу роль у підвищених ризиках розвитку метаболічного синдрому. Встановлення механізмів взаємозв’язку дефіциту вітаміну D з чинниками ризику метаболічного синдрому в дітей з ожирінням дозволять розробити нові підходи, направлені на зниження ризиків ожиріння, метаболічного синдрому та пов’язаних із ними серцево-судинних захворювань.

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО СТАТУСУ ЖІНОК ІЗ НЕПЛІДДЯМ У ПІЗНЬОМУ РЕПРОДУКТИВНОМУ ВІЦІ

Негативний вплив складної соціально-економічної ситуації на процеси народжуваності та ранньої неонатальної захворюваності й смертності вимагає більшої уваги до вивчення ролі психологічних факторів у вирішенні демографічних проблем. Саме медико-психологічний аспект покращення репродуктивного здоров’я є одним із найбільш актуальних завдань сучасної науки, а власне психологічна сторона цієї проблеми заслуговує пильного та всестороннього наукового дослідження. Мета дослідження – проаналізувати вплив психологічних чинників на психоемоційний статус жінок із непліддям. Можемо констатувати, що науковий інтерес до проблеми непліддя за останні роки значно зріс. Однак однозначних фактів про співвідношення психічного і соматичного в акушерсько-гінекологічній практиці не існує. У сучасному суспільстві вагітність перебігає на фоні хронічного стресу, що поглиблюється соціальними конфліктами, екологічними та технологічними катастрофами, а не тільки гінекологічними та соматичними проблемами, тому й заслуговує на увагу концепція генезу гестаційних ускладнень як хвороби дезадаптації, а власне психологічна сторона цієї проблеми потребує пильного та всестороннього наукового дослідження. Без сумніву, вплив психологічних чинників на психоемоційний статус жінок пізнього репродуктивного віку з непліддям вагомий. З’ясовано спільні психологічні прояви психоемоційного стану жінок із непліддям: підвищена вразливість, тривожність, нестійкість психоемоційних переживань. Проте визначено, що в одних групах є потреба у зовнішніх переживаннях, зменшенні маскулінного впливу і прийняття своєї жіночності, а в інших є потреба в підтримці, у формуванні проявів асертивної поведінки, підвищенні самооцінки і проектуванні оптимістичної картини світу. Серед психологічних чинників виокремлено такі: стресові переживання, конфліктність у поведінці партнерів, спосіб прийняття ситуації непліддя та готовність до її корекції. Тому метою нашої роботи було провести аналіз впливу психологічних чинників на психоемоційний статус жінок із непліддям.

РОЛЬ ГЕНЕТИЧНОГО ПОЛІМОРФІЗМУ БІЛКА ФІЛАГРИНУ ПРИ ПОЄДНАННІ АТОПІЧНОГО ДЕРМАТИТУ ТА БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ У ДІТЕЙ

Мета дослідження – вивчити особливості поєднаного перебігу атопічного дерматиту (АД) і бронхіальної астми (БА) у дітей за умов генетичного поліморфізму білка філагрину. Матеріали та методи. Вивчено перебіг філагринасоційованого атопічного дерматиту та супутньої бронхіальної астми у дітей віком від 3 до 12 років (n=51), сформовано репрезентативні групи: діти з атопічним дерматитом (n=31) та діти з атопічним дерматитом та супутньою бронхіальною астмою /БА (n=20). Поліморфізм гена філагрину визначали, досліджуючи букальний епітелій за методом Делапорта. Сенсибілізацію до алергенів встановлювали на основі рівня специфічних IgE. Вплив захворювання на якість життя (ЯЖ) дітей проводили за допомогою опитувальника CDLQI (індекс якості життя дитини при дерматологічних захворюваннях). Результати дослідження та їх обговорення. В обстежених дітей найчастіше ((78,4±5,76) %) при поєднанні АД і БА спостерігали варіант поліморфізму R501Х, варіант із делецією 2282del4 реєстрували в (7,8±3,76) %, а компаундну гетерозиготність – у (13,7±4,81) % пацієнтів. Продемонстровано асоціативний зв᾽язок поліморфізму філагрину із тяжким перебігом АД у дітей (54,9±6,97) %) (χ2=16,2, р<0,05). Достеменної різниці за молекулярними характеристиками гена філагрину в групах порівняння не встановлено. В обох групах спостерігали ранню маніфестацію атопічного дерматиту. Встановлено, що в обох групах переважала полісенсибілізація до епідермальних, грибкових алергенів та Dermatofagoideus; харчову сенсибілізацію в групі АД спостерігали частіше, тоді як у групі АД/БА переважала пилкова сенсибілізація. Оцінюючи медико-соціальні характеристики перебігу захворювання, встановлено, що середній бал якості життя в групі АД склав 20,4±2,1, а в групі АД/БА – 25,6±1,9, це свідчить про значний вплив коморбідної патології на самосприйняття дитини. Висновки. Рання маніфестація атопічного маршу в дітей з поліморфізмом у гені білка філагрину потребує вживання заходів задля відновлення епідермального бар᾽єра шкіри, що запобігатиме транскутанному проникненню алергенів і ранній сенсибілізації організму.

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО СТАНУ ЖІНОК НА ТЛІ ГІПЕРПЛАСТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ МАТКИ В ПІЗНЬОМУ РЕПРОДУКТИВНОМУ ВІЦІ

Метa дослідження – вивчення змін психоемоційного стaну та якості життя у жінок із лейоміомою матки в пізньому репродуктивному віці. Матеріали і методи. Для реaлізації постaвленої мети був проведений клініко-пaрaклінічний aнaліз історій хвороби 80 жінок із фіброміомою мaтки у віці від 35 до 42 років, які лікувались у гінекологічному відділенні облaсного перинaтaльного центру. За допомогою опитувальників вивчали здaтність організму людини до адаптивних реакцій на зовнішні та внутрішні стресові подразники, оцінювали рівень тривожності, використовуючи шкалу реактивної та особистісної тривожності. Також вивчали психосоматичні зміни та оцінювали якість життя. Результати дослідження та їх обговорення. Було проведене всебічне дослідження жінок із лейоміомою мaтки в пізньому репродуктивному віці, яких було поділено за групами. Як показали дослідження, фіброміому матки та супроводжуючі фактори нереалізовaного мaтеринства нeoбхіднo рoзглядaти з позицiї психoтрaвми, що повтoрнo подумки пeрeживaється i може супровoджувaтись тривoгoю, стрaхом, фoбiєю. Високий рівень невротизації у жінок із гіперпластичними захворюваннями матки рeпродуктивного віку можна пояснити тривалістю захворювання, пeріодичним погіршeнням стану (біль, кровотeчі) та нереалізованою чи частково реалізованою материнською функцією. Знaчні психоeмoцiйнi нaвaнтaжeння з пeрeвaжaнням нeгaтивних eмоцiй при тривaлій дії можуть формувaти субдeпрeсивнi змiни, нeврoзи, психопатiї, щo, в свoю чeргу, ствoрюють пiдґрунтя для розвитку психосомaтичних змiн. Висновки. Жінки пізнього репродуктивного віку з наявністю фіброміоми матки, які не виконали репродуктивну функцію, потребують оцінки вегетативного та психоемоційного стану, корекції виявлених порушень для нормалізації якості їх життя.

ОКСИДАТИВНИЙ СТРЕС ТА АНТИОКСИДАНТНИЙ ЗАХИСТ ПРИ РАННІЙ ТА ПІЗНІЙ ПРЕЕКЛАМПСІЇ ВАГІТНИХ

Мета дослідження – провести аналіз маркерів оксидативного стресу та антиоксидантного захисту, показників ліпідного профілю для визначення їхнього впливу на розвиток ранньої та пізньої прееклампсії вагітних. Матеріали та методи. Проведено проспективне когортне дослідження, яке включало 20 жінок із ранньою прееклампсією (РПЕ), 41 – із пізньою ПЕ (ППЕ) та 35 із фізіологічним перебігом вагітності (контрольна група (К)). Для реалізації поставленої мети було обстежено: 46 вагітних із гіпертензивними розладами та акушерськими й перинатальними ускладненнями (основна група), 87 вагітних із гіпертензивними розладами без ускладнень (група порівняння) і 44 умовно здорових вагітних. Дослідження включало визначення: поліморфізму 192 Q→R гена параоксонази-1 методом полімеразної ланцюгової реакції, ліпідних фракцій, стану антиоксидантної системи – за активністю каталази та супероксиддисмутази, інтенсивності окиснювальних процесів – за рівнем ТБК-активних продуктів. Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз ліпідного профілю показав, що для вагітних із ранньою та пізньою прееклампсією характерним є збільшення ХС ЛПДНЩ та коефіцієнта атерогенності в 1,09 та 1,24 раза відповідно. Встановлено, що для РПЕ типовою є активація процесів ПОЛ, про що свідчить збільшена концентрація ТБК-активних продуктів, яка перевищує показник групи контролю в 5,3 раза, а показник групи з ППЕ – в 1,54 раза (р<0,05). Активація процесів ПОЛ відбувається на фоні компенсаторного збільшення в 2 рази активності СОД та незмінної активності каталази. Визначено, що при пізній прееклампсії збільшення концентрації ТБК-активних продуктів є менш значущим, ніж при ранній прееклампсії, але також перевищує показники групи контролю в 3,43 раза (p<0,05). При пізній прееклампсії показники АОЗ суттєво не відрізнялись від контрольної групи, що може свідчити про їх виснаження. Відмінностей в розподілі поліморфних варіантів гена PON-1 192 Q→R між групами дослідження встановлено не було. Висновки. Збільшення атерогенних фракцій, дисбаланс процесів ПОЛ-АОЗ відіграють важливу роль у розвитку як ранньої, так і пізньої прееклампсії вагітних. Зв᾽язку поліморфних варіантів гена PON-1 192 Q→R з розвитком дисбалансу ПОЛ-АОЗ при прееклампсії не встановлено.

РЕЗУЛЬТАТИ ЕХОГРАФІЇ ФЕТОПЛАЦЕНТАРНОГО КОМПЛЕКСУ У ВАГІТНИХ ІЗ УСКЛАДНЕНИМ ПЕРЕБІГОМ ГЕСТАЦІЇ

Мета дослідження – вивчення за допомогою ехографії особливостей фетоплацентарного комплексу (ФПК) у вагітних із запальними захворюваннями нирок, анемією та гіпертензивними розладами. Матеріали та методи. Для комплексного вивчення стану ФПК у жінок групи високого ризику розвитку плацентарної дисфункції (ПД) вагітні були поділені на групи. До основної групи увійшли 150 вагітних, із них у 50 жінок вагітність ускладнилася залізодефіцитною анемією легкого та середнього ступенів тяжкості (І група), 50 жінок страждали від запальних захворювань нирок (гестаційний пієлонефрит, загострення хронічного пієлонефриту під час вагітності) (ІІ група), у 50 було виявлено пізній гестоз (ПГ) у вигляді прееклампсії легкого та середнього ступенів тяжкості (ІІІ група). До ІV групи зараховано 50 здорових вагітних (контрольна група). Показники стану ФПК у здорових вагітних та вагітних групи високого ризику розвитку ПД визначали за допомогою апарата GE Voluson S10 (США). Результати дослідження та їх обговогення. Показники середнього бала оцінки стану ФПК, за класифікацією І. С. Сидорової, І. О. Макарова [1], свідчать про розвиток компенсованої форми ФПК у жінок, вагітність яких ускладнюється запальними захворюваннями нирок, та тенденцію до субкомпенсації у разі ускладнення вагітності ПГ. Визначені зміни не є діагнозом, це маркери динамічного стану, і ці показники можуть змінюватись у той чи інший бік у разі ПД. За формування і прогресування ФПН показники можуть різко змінюватись у негативний бік і мати незворотний характер. Отже, аналізуючи дані дослідження стану ФПК за методикою ехографії, можна простежити наявність прогресивного погіршення стану ФПК у жінок групи високого ризику розвитку ПД. Висновки. Категорія пацієнток із виявленими ехографічними ознаками порушень ФПК потребує ретельнішого спостереження і прийняття рішень залежно від терміну вагітності і прогресування ознак ФПН.