ДІЯЛЬНІСТЬ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З РЕАЛІЗАЦІЇ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

У статті розглянуто діяльність соціального педагога з реалізації здоров’язбережувальних технологій в освітньому середовищі. Розкрито різні підходи до трактування понять «здоров’язбереження», «здоров’язбережувальні технології». Зазначено, що здоров’язбережувальні технології є системою, яка створює максимально сприятливі умови для збереження, зміцнення й розвитку духовного, емоційного, інтелектуального, особистісного та фізичного здоров’я всіх суб’єктів освітнього процесу. Схарактеризовано основні підходи до організації здоров’язбережувальної діяльності в освітній установі: еколого-валеологічний, діяльнісний і системний. Окреслено пріоритетні завдання здоров’язбережувальної діяльності соціального педагога в освітньому середовищі (забезпечення охорони життя та здоров’я дітей; формування здорового способу життя; сприяння створенню обстановки психологічного комфорту учнів; розвиток у них комунікативних навичок; профілактику залежностей; організація та формування соціальної культури учнів, педагогів, фахівців і батьків). Зазначено, що основними напрямами здоров’язбережувальної діяльності соціального педагога є інформаційно-просвітницький, оздоровчий, профілактичний, соціальнопсихологічний. Схарактеризовано основні напрями роботи з формування життєстійкості учнів, що є пріоритетним завданням соціального педагога в умовах зростання впливу стресогенних чинників у суспільстві через соціально-економічні трансформації, політичну нестабільність, епідеміологічну ситуацію. Окреслено перспективні напрями подальших наукових досліджень: поглиблене вивчення змісту конкретних здоров’язбережувальних технологій у роботі соціального педагога, аналіз здоров’язбережувальної діяльності соціального педагога з різними віковими та цільовими групами учнів, дослідження особливостей застосування здоров’язбережувальних технологій у роботі соціального педагога з педагогічним колективом.

СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ІНЖЕНЕРНИХ ВІЙСЬК: АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ

У статті розглянуто теоретичні питання побудови структурнофункціональної моделі формування комунікативної компетентності майбутніх офіцерів інженерних військ у процесі іншомовної підготовки. Використано дані психолого-педагогічних джерел та проведених наукових досліджень щодо визначеної теми. Це дало можливість виокремити складники структурно-функціональної моделі: змістовно-цільовий; процесуальний; результативний. Експериментальна робота з перевірки дієвості структурно-функцінальної моделі в освітній процес вищих військових закладів здійснювалась у три етапи і охопила такі дисципліни освітньої програми підготовки курсантів: «Військовоспеціальна мовна підготовка» та «Іноземна мова за професійним спрямуванням».

КОМПОНЕНТИ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ ВИКОРИСТОВУВАТИ ТЕХНОЛОГІЇ ВІДНОВЛЕННЯ ЗДОРОВ’Я У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Нове українське суспільство потребує фахівців фізичної культури і спорту інноваційного типу, які поєднують здатність до творчої співпраці, володіють сучасними інноваційними технологіями відновлення здоров’я, володіють уміннями відновлення, корекції та підтримки рухових функцій спортсменів. Формування вмінь використання здоров’явідновлювальних технологій у професійній діяльності майбутніх фахівців фізичної культури і спорту є складовою частиною процесу формування фахових спортивних компетентностей. У своєму дослідженні структурними компонентами готовності майбутніх фахівців фізичної культури і спорту до використання технологій відновлення здоров’я у професійній діяльності ми виділили аксіологічний, гносеологічний і фізкультурно-оздоровчий компоненти.

ДИДАКТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ДАНІЇ НА ПРИКЛАДІ КОПЕНГАГЕНСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ПРИКЛАДНИХ НАУК

У статті проаналізовано зміст професійної підготовки фахівців із фізичної терапії у вищих навчальних закладах Данії з використанням аналізу, систематизації, порівняння й узагальнення навчального плану, наукових даних, клінічної освіти та здатності мислити по-новому. Визначено дидактичні засади професійної підготовки фахівців із фізичної терапії. Проаналізовано навчальний план підготовки бакалаврів фізичної терапії в Копенгагенському університеті прикладних наук, де навчаються фахівці з фізичної терапії. Висвітлено педагогічні, традиційні, інноваційні технології та використання інформаційно-комунікаційних технологій у Копенгагенському університеті прикладних наук для підготовки фахівців із фізичної терапії та умови здійснення їх професійної діяльності.

ОСОБЛИВОСТІ УПРОВАДЖЕННЯ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ ДО ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ

У статті узагальнено, що в професійній підготовці майбутніх лікарів особливої значущості набуває реалізація компетентнісного підходу до формування в них професійної культури для ефективної міжособистісної взаємодії з пацієнтами. Резюмовано, що професія та культура тісно й постійно між собою взаємодіють та один без одного існувати не можуть. Професія, поєднуючись із загальнолюдською культурою, породжує таке соціальне явище, як «професійна культура» й охоплює як галузь трудової діяльності людини, так і якість цієї діяльності, що в результаті складає саме культуру як унікальний феномен усієї людської історії, всього людського буття. Здійснено аналіз сутності професійної культури майбутніх лікарів у працях вітчизняних і зарубіжних науковців, результатами якого стали відомості, що це поняття знаходиться в синонімічному ряду з такими дефініціями, як «обізнаність» (знання, грамотність, поінформованість), «підготовленість», «готовність», спроможність особистості сприймати та відповідати на індивідуальні й соціальні потреби; комплекс ставлень, цінностей, знань і навичок тощо. У силу свого широкого розвиваючого, виховного, духовно-морального, соціокультурного, етичного й комунікативного потенціалу дисципліни гуманітарного блоку робочого навчального плану медичного ЗВО можуть і повинні стати центральною ланкою для формування професійної культури майбутнього лікаря. Доведено, що студенти покликані опанувати основні правила та норми професійної культури ще під час навчання в медичному закладі вищої освіти, що складатиме основу їхньої професійної та комунікативної компетентностей.

ФОРМУВАННЯ ПОТРЕБИ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

Викладено дані теоретичного аналізу проблеми професійно-педагогічного самовдосконалення майбутніх учителів, необхідність формування якого обумовлена інтенсивною модернізацією системи освіти. Проведено аналіз наукових джерел із означеної проблеми. Представлено розуміння потреби професійно-педагогічного самовдосконалення майбутнього вчителя як сукупності спонукань і умов, які детермінують, спрямовують і регулюють процес професійного самовдосконалення здобувача освіти, що дозволяє підвищити його конкурентоспроможність. Охарактеризовано процес формування потреби професійного самовдосконалення майбутніх учителів.

СУЧАСНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ КУРСАНТІВ ВИЩИХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ

Мета статті – схарактеризувати сучасні методи навчання іноземної мови курсантів у вищих військових навчальних закладах України. Для досягнення мети дослідження використовувалися такі методи дослідження: аналіз, синтез, узагальнення, компаративний та прогностичний. Значну увагу було приділено розкриттю таких методів навчання іноземної мови, як інтерактивні лекції, обговорення, дискусії, кейс-метод, метод проєктів, інтерв’ю, «акваріум», диспути/дебати, рольові та ділові ігри, внутрішні/зовнішні кола та інші. У статті обґрунтовано те, що перспективним на сучасному етапі є також упровадження комп’ютерних технологій, що сприятиме підвищенню ефективності іншомовної професійної підготовки майбутніх офіцерів.

ІСТОРІОГРАФІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ЖИТТЄВОГО ТА ПРОФЕСІЙНОГО ШЛЯХУ М. М. ДАРМАНСЬКОГО

У статті досліджено й систематизовано основні історіографічні інтерпретації життєвого та професійного шляху науковця, освітянина й талановитого управлінця М. М. Дарманського. Здійснено класифікацію всього комплексу джерел, які дозволяють ґрунтовно вивчити постать видатного подільського педагога й управлінця М. М. Дарманського. Зібрано та конкретизовано основні архівні матеріали педагогічної творчої спадщини видатного реформатора. Розглянуто особисті здобутки – наукові праці М. М. Дарманського, в яких відображені ідеологічні, педагогічні, наукові й управлінські погляди досліджуваної персоналії. Досліджено творчий доробок М. М. Дарманського та простежено основні етапи еволюції його наукових поглядів. Визначено основні реформації та нововведення талановитого управлінця. Окреслено основні вектори науково-публіцистичної літератури про М. М. Дарманського. Обґрунтовано вагомий внесок М. М. Дарманського у створенні й удосконаленні мережі закладів вищої освіти на Хмельниччині.

ФОРМУВАННЯ ЗДАТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДО ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ВЛАСНИХ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ

Метою статті є аналіз наукових поглядів і власних спостережень, що стосуються теоретичних та методологічних основ підготовки майбутніх педагогів до діагностичної діяльності, зокрема щодо власних навчальних досягнень. Проаналізовано орієнтовну схему організації педагогічної діагностики результатів самостійної роботи студентів, її відмінності від контролю, перевірки й оцінки знань, умінь та навичок. Визначено комплекс взаємопов'язаних показників і відповідних їм критеріїв, що дають можливість оцінити діагностичну зрілість майбутнього вчителя.

РУХОВА АКТИВНІСТЬ ТА МОТИВАЦІЯ ДО ЗАНЯТЬ ІЗ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТОК ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Потреба в русі – біологічна потреба організму людини, що відіграє важливу роль у її життєдіяльності та знаходиться в нерозривному зв’язку з активною м’язовою діяльністю, що сприяє адаптації до навколишнього середовища. У даному дослідженні велика увага присвячена мотиваційним пріоритетам щодо занять фізичними вправами протягом робочого дня, як одного з чинників поліпшення показників рухової активності студенток. Визначення оптимального підходу до організації рухової активності, добових енерговитрат та мотиваційних потреб у руховій активності здобувачів вищої освіти, який дозволить підвищити активність і зацікавленість у досягненні високого рівня власного фізичного здоров’я студенток ЗВО.