ЕСЕНЦІАЛЬНІ МІНЕРАЛЬНІ РЕЧОВИНИ ЯК ЗАСОБИ КОРЕКЦІЇ ХАРЧОВОГО СТАТУСУ НАСЕЛЕННЯ, ЯКЕ МЕШКАЄ НА ТЕРИТОРІЯХ, ЗАБРУДНЕНИХ ВНАСЛІДОК АВАРІЇ НА ЧАЕС (Матеріали підготовлені до 35-річчя аварії на Чорнобильській атомній електростанції 26.04.86 р.) (частина 2)

Вступ. Дана робота присвячена проблемі порушення харчування населення різних вікових груп, яке мешкає на територіях, радіоактивно забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС, зокрема недостатньому вмісту макроелементів (калію, сірки, магнію, хлору) та мікроелементів (заліза).Мета. Узагальнення відомостей про властивості есенціальних мінеральних речовин, зокрема, калію, хлору, магнію, заліза, їх добове споживання населенням різних вікових груп, яке мешкає на територіях, радіоактивно забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС.Матеріали та методи. Бібліографічний – проведено теоретичний аналіз та здійснено узагальнення даних літератури, проаналізовано фактичний вміст макро- і мікроелементів у раціонах харчування різних вікових груп населення (дорослого працездатного, дитячого) із різних населених пунктів Іванківського району Київської області, яке мешкає на територіях, радіоактивно забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС впродовж 2004–2018 рр. При дослідженні використано анкетно-опитувальний, математичний та статистичний методи.Результати та їх обговорення. Особливу роль у фізіологічно оптимальному функціонуванні організму відіграють мінеральні речовини, що на рівні з іншими інгредієнтами їжі формують тканини живого організму, входять до складу ензимів та коензимів, гормонів, приймаючи участь у процесах утворення енергії, росту та відновлення організму. Утворення ферментів та реакції за їх участю відбуваються за обов’язкової участю мінеральних речовин. У хворих на хронічну хворобу нирок, анемія може при- звести до серйозних проблем, ускладнити перебіг інших захворювань. Зменшеннякількості гемоглобіну і (або) еритроцитів на фоні зниженого рівня заліза супроводжується збільшенням навантаження на серце. Це призводить до розвитку гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ). На жаль, у багатьох пацієнтів із хворобою нирок ГЛШ виникає задовго до того, як розвивається ниркова недостатність. Часом ГЛШ навіть стає причиною смерті таких хворих. Раннє лікування анемії допомагає запобігти розвитку цього захворювання та багатьох інших серйозних ускладнень. Наявний дисмікроелементоз потребує діагностики і корекції.Висновки. Контроль добового споживання та корекція рівнів макроелементів (калію, сірки, магнію, хлору) та інших есенціальних мінеральних речовин (зокрема, заліза) є невід’ємними складовими впродовж всього життя людини, і вкрай необхідними у населення різних вікових груп, яке мешкає на територіях, радіоактивно забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС, особливо у осіб з віковими змінами нирок.

ГЕПАТОРЕНАЛЬНИЙ СИНДРОМ. ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ПІДХІД ДО ЛІКУВАННЯ

Вступ. Обрання тактики лікування та дослідження патогенезу ГРС, як патологічного стану захворювання, важливо для попередження розвитку ускладнень всіх систем організму. Адже ГРС, як синдром, проявляється безпосереднім ураженням на екскреторну систему, зокрема на нирки та з подальшим ризиком розвитку ниркової недостатності. Особливо чутливими до виникнення ГРС — це пацієнти з хронічними захворюваннями печінки.Мета. Проаналізувати причино-наслідковий зв’язок виникнення та розвитку ГРС та узагальнити стратегії лікування на підставі доказової медицини.Матеріали та методи. Бібліографічний – проведено теоретичний аналіз та здійснено узагальнення даних літератури. При дослідженні використано опис та аналіз.Результати та їх обговорення. Основними критеріями ГРС вчені диференціюють наступним чином. Рівень сироваткового креатиніну більше 133 мкмоль/л; не відмічається зниження рівня сироваткового креатиніну нижче 133 мкмоль/л після дводенної відміни діуретиків на тлі інфузійної терапії альбуміном (рекомендована доза альбуміну – 1 г/кг маси тіла на добу до максимальної 100 г/добу); відсутність інших причин для розвитку ниркової недостатності: шок, сепсис, поліорганна недостатність, гіповолемія внаслідок екстраренальних втрат, використання нефротоксичних агентів; відсутність паренхіматозних захворювань нирок, що проявляються протеїнурією більше 500 мг/день, мікрогематурією (більше 50 еритроцитів у полі зору) та/або змінами структури та судинної архітектоніки нирок на УЗД; наявність ЦП з асцитом [12].Висновки. Контроль за показниками пацієнта, призначення тактики лікування в залежності від типу ГРС надає можливість стабілізувати стан пацієнта.

ВПЛИВ МЕЛАТОНІНУ У СКЛАДІ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ НА КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНІ ПОКАЗНИКИ АНЕМІЇ ТА АКТИВНІСТЬ СИСТЕМНОГО ЗАПАЛЕННЯ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ ХВОРОБУ НИРОК V Д СТАДІЇ, ЩО ЗНАХОДЯТЬСЯ НА ЛІКУВАННІ ГЕМОДІАЛІЗОМ

Актуальність. Розвиток та прогресування хронічної хвороби нирок (ХХН) асоціюється з несприятливими змінами у всіх сферах життя пацієнтів на гемодіалізі (ГД). Не дивлячись на значний прогрес в сучасній медицині, пошук підвищення ефективності лікування анемії та системного хронічного запалення у хворих на ГД є актуальним завданням сьогодення.Мета дослідження. Проаналізувати ефективність препарату мелатоніну у хворих на ХХН V стадії, що лікуються гемодіалізом для корекції анемії та зменшення проявів запалення, шляхом додавання його до стандартного лікування.Матеріали та методи. Обстежено 130 пацієнтів (50 % жінки) на ХХН 5 стадії, що знаходяться на лікуванні методом гемодіалізу. Згідно дизайну дослідження в залежності функціонування епіфізу та схеми лікування сформовано три групи хворих. В основну (І) групу увійшло 70 хворих на ХХН V стадії, що лікуються ГД з порушеною МФЕ, котрі до стандартної терапії отримували препарат МТ. Групу порівняння ІІа (n=40) склали хворі на ХХН V стадії з порушеною МФЕ, котрі отримували стандартну терапію. В групу порівняння ІІб (n=20) увійшли хворі на ХХН V стадії зі збереженою МФЕ на стандартній терапії. Усім хворим на старті лікування та після 8-тижневого лікування проведено клініко-лабораторні дослідження, які включали в себе загальноклінічний та біохімічний аналіз крові, та обов’язкове визначення концентрації мелатоніну в слині.Результати. Додавання мелатоніну до комплексної терапії у хворих на ГД демонструє зменшення проявів анемії (підвищення рівня Нb на 14,3 %, р < 0,001), покращення показників обміну заліза (підвищення рівня трансферину на 12 %, р<0,001), білкового обміну (підвищення рівня альбуміну на 11,8 %, р < 0,001) та системного запалення (зниження рівня СРБ у 3 рази, р < 0,001), що свідчить про протизапальні властивості МТ і його здатність покращувати метаболізм заліза та білку, усуваючи їх дефіцит.Висновки. Результати проведеного дослідження демонструють зменшення проявів анемії та системного запалення у хворих на ХХН V стадії, що лікуються ГД, шляхом нормалізації рівнів Нb, показників обміну заліза, СРБ, феритину та альбуміну на тлі додаткового призначення препарату МТ до стандартного лікування хворих на ГД.Отримані результати підтверджують дані інших експериментальних досліджень, в яких продемонстровано антиоксидантні, протизапальні та імунологічні властивості МТ. Широкий спектр функцій МТ дозволяє рекомендувати його додаткове призначення до комплексного лікування хворим на ХХН V стадії, що лікуються методом гемодіалізу.

ГЕРПЕСВІРУСНІ ІНФЕКЦІЇ В НЕФРОЛОГІЇ

Вступ. Герпетичні віруси – група опортуністичних ДНК-вмісних вірусних агентів, що володіють властивістю пантропізму, тобто здатністю уражати всі органи і системи людського організму. Не виключення становить й сечовивідна система, тому нефрологи мають віддавати належну увагу проблемі герпесвірус-асоційованих уражень нирок та інших органів сечовиділення. Дана публікація є науковим оглядом результатів клінічних досліджень і повідомлень про клінічні випадки щодо герпесвірусних інфекцій у нефрологічних пацієнтів, що опубліковані протягом останніх років в рецензованих періодичних наукових виданнях, цитованих в авторитетних наукометричних електронних базах даних PubMed і Embase.Мета. Стаття покликана сформувати у нефрологів сучасне комплексне розуміння проблеми герпесвірусних інфекцій у пацієнтів з хворобами нирок.Матеріали і методи. Бібліографічний – проведено теоретичний аналіз та здійснено узагальнення даних літератури, проаналізовано фактичний вміст. При дослідженні використано анкетно-опитувальний метод, а також – опис, аналіз, реферування.Результати та їх обговорення. В статті розглянуті дані щодо прямих герпесвірусних уражень нирок за типом інтерстиційного нефриту і гломерулонефриту. Підкреслено необхідність проведення диференційної діагностики з аналогічними ураженнями нирок автоімунної природи в таких випадках. Також неведені дані щодо непрямих уражень нирок, спровокованих реактивованими герпесвірусами, включаючи тропні до ниркової паренхіми автоімунні, алергічні та імунозапальні реакції, індукцію синдрому пухлинного росту та розвиток лімфопроліферативних синдромів, а також – герпес-вірус-асоційовані метаболічні порушення з ефектом нефротоксичності. Окремо подано інформацію про герпесвірусні інфекції у реципієнтів алогенної нирки. Порушені питання нефротоксичності при застосуванні специфічних протигерпетичних хіміопрепаратів у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю.Висновки. Герпесвірусні агенти є активними фігурантами етіології та патогенезу багатьох хвороб нирок у людей. Їх реактивація із латентного або персистуючого стану зазвичай відбувається в умовах імуносупресії, тому імуноскомпрометовані пацієнти з нефрологічними проблемами є групою ризику з формування ускладнень, зумовлених герпесвірусами.

НИКУЛА ТАРАС ДЕНИСОВИЧ — ШЛЯХИ ЖИТТЯ

Вступ. 5 січня 2021 року виповнилося 85 років з дня народження Никули Т.Д., науковця, завідувача кафедри пропедевтики внутрішньої медицини №2, лікаря, видатного представника професорсько-викладацького склада Національного медичного університету імені О.О Богомольця, життєвий шлях якого висвітлений в цій роботі.Мета роботи. Дослідження історичних даних про життя та наукові дослідження Никули Тараса Денисовича, його внесок в медицину.Матеріали та методи. Аналіз літератури та статей, що містять біографічні дані про Т.Д. Никулу, аналіз його наукових робіт.Результати та їх обговорення. Тарас Денисович Никула — видатний український науковець, лікар, професор, завідувач кафедри пропедевтики внутрішньої медицини №2 з 1988 по 2014 роки, талановита людина, автор 933 наукових робіт, у тому числі 54 винаходів, 74 навчальних посібників, монографій, підручників. Він вніс свій вклад в розвиток вітчизняної та світової медицини, зокрема таких галузей як гастроентерологія, нефрологія, кардіологія, ревматологія. Він не тільки здобував нові наукові дані, але і поширював їх серед медичної спільноти, створив школу нефрологів, був головним редактором щорічника “Актуальні проблеми нефрології”.Висновки. В українській медицині є науковці, якими ми можемо пишатися, Т.Д. Никула зробив величезний вклад в розвиток медичної науки та передав свій досвід наступним поколінням лікарів.

ТРАНСПЛАНТАЦІЯ ОРГАНІВ – ЇЇ ПЕРСПЕКТИВИ ТА ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ

Вступ. Трансплантація органів та тканин є вкрай важливим, технічно та організаційно складним елементом комплексного підходу до лікування ряду хронічних захворювань в їх термінальній фазі.Мета. Привернути увагу закордонної та вітчизняної професійної спільноти до проблем та досягнень у впровадженні системи трансплантації органів та тканин в Україні, в т.ч. трансплантації нирок, обізнаності про хронічну хворобу нирок, хірургічні аспекти її лікування.Матеріали і методи. Організація і проведення Українсько-турецької науково-практичної конференції «Трансплантація», як платформи для обговорення проблем та перспектив трансплантації органів.Результати та їх обговорення. 15-16 жовтня 2021 року в Києві (Україна) відбулась Українсько-турецька науково-практична конференція «Трансплантація», організована Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця (Київ, Україна) спільно з Університетом Башкент (Анкара, Туреччина). Українська сторона представила свої досягнення у трансплантації серця дорослим та дітям, імплантації механічного серця, трансплантації нирок від родинного та кадавричного донора, дорослим та дітям, трансплантації печінки від кадавричного донора. Турецькі колеги представили свій досвід у трансплантації нирки, можливості інтервенціїних технологій в післяопераційному періоді, особливості імуносупресивної терапії, а також розповіли про юридичні та організаційні моменти трансплантації органів в Турції.Висновки. Конференція отримала позитивні відгуки від закордонних колег та учасників з усіх куточків України. Лікарями, які взяли участь у конференції, було відмічено її практичну орієнтованість та досконалість поданої медичної інформації. Це спонукає на подальше навчання, розвиток та досягнення високих результатів трансплантації органів в Україні.

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ НЕФРОЛОГІЇ ТА ВНУТРІШНЬОЇ МЕДИЦИНИ

Вступ. З нагоди 180-річчя Національного медичного університету імені О.О. Богомольця відбулися ряд заходів, які висвітлюють роботу вітчизняного медичного вишу за такий поважний термін існування: школи, семінари, круглі столи, науково-практичні конференції та ін.Мета. Привернути увагу світової спільноти та звичайних громадян до історії славетного вищого навчального закладу та його співробітників-науковців, котрі впродовж багатьох років своєю невтомною працею, науковими відкриттями та здобутками плекали честь і достоїнство провідного медичного закладу, поповнили скарбницю знань щодо етіології, патогенезу, діагностики, профілактики та лікування багатьох захворювань внутрішніх органів, зокрема й обізнаності про хронічну хворобу нирок.Матеріали і методи. Організація і проведення конференцій, круглих столів, майстер-класів, дискусій щодо своєчасної діагностики, маніфестації, перебігу, клінічних ознак деяких захворювань внутрішніх органів та хронічної хвороби нирок.Результати та їх обговорення. У рамках заходів з нагоди 180-річчя Національного медичного університету імені О.О. Богомольця відбулися ряд наукових форумів : 16-18 червня 2021р. працювала Українська фахова школа з міжнародною участю «Хронічні хвороби печінки. Ентеропатії. Коморбідна патологія»: впродовж Пленарного та 4 секційних засідань буде заслухано 34 доповіді провідних вчених Києва, Харкова, Одеси. У роботі школи взяли участь науковці Туреччини та Йорданського Хашимітського Королівства, працювали майстер-класи «Гепатобіліарна система: злагоджене функціонування”, «Сучасні аспекти трансплантації печінки» та круглий стіл «Персоналізований підхід до лікування внутрішніх хвороб»; 23 червня 2021р. – під егідою Міністерства охорони здоров’я України, Національної академії медичних наук України, Національного медичного університету імені О.О. Богомольця у приміщенні Національної наукової медичної бібліотека України відбулася Презентація книги Мойсеєнко В.О., Канюри О.А., Шостки І.П., Тарченко Н.В., Абдуллаєва Ф.Р. «Милосердя та благодійність на теренах україни», присвячена 180-річчю Національного медичного університету імені О.О. Богомольця та 30-річчю Незалежності України. З вітальним словом виступив проректор з науково-педагогічної роботи та лікувальної роботи Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Заслужений лікар України, д.мед.н., проф. Канюра О.А.; 30 вересня 2021р. – науково-практична конференція з міжнародною участю «Актуальні питання нефрології та внутрішньої медицини», у рамках якої працювала фахова нефрологічна школа пам’яті Лауреата Державної премії України, заслуженого діяча науки і техніки України, академіка НАН Вищої освіти України, професора Никули Тараса Денисовича.Висновки. Щодня найкраші фахівці Національного медичного університету, які присвятили своє життя допомозі іншим людям, ствержують вірність надпису на гербі НМУ «ЧЕСТЬ.МИЛОСЕРДЯ.СЛАВА». Історія Університету – це історія цілої плеяди видатних науковців світового рівня.

КЛІНІКО-ФАРМАКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ АНТАГОНІСТІВ АЛЬДОСТЕРОНУ У ХВОРИХ З ГІПЕРТОНІЧНОЮ ХВОРОБОЮ

Вступ. Гіпертонічна хвороба – надпоширене захворювання з тенденцією до щорічного росту. Вона призводить до великої кількості морбідних станів, має багато проявів та викликає численні ускладнення. З метою її лікування продовжують розроблятися та впроваджуватися нові фармакологічні препарати які попереджають швидке прогресування захворювання, мають кращий профіль безпеки, а також не погіршують якість життя пацієнтів. Гіпотензивна активність, переносимість при тривалому застосуванні та цінова доступність антигіпертензивних препаратів продовжують залишатися визначальними при обранні конкретної фармакотерапії.Мета. Порівняти ефективність, безпечність та особливості фармакологічної дії при застосуванні антигіпертензивних препаратів спіронолактону та еплеренону.Матеріали та методи. Бібліографічний – проведено теоретичний аналіз та здійснено узагальнення даних літератури, проаналізовано фактичний вміст. При дослідженні використано анкетно-опитувальний метод, а також – опис, аналіз, реферування.Результати та їх обговорення. Велику увагу клініцистів останнім часом привертають сечогінні препарати з групи антагоністів альдостерону у зв’язку з їх достатньою діуретичною активністю та високою безпечністю. Препаратом нового покоління слід вважати еплеренон, який проявляє свою ефективність та безпечність не лише при лікуванні артеріальної гіпертензії, а й у випадку інших захворювань – альбумінурії при цукровому діабеті ІІ типу, хронічної хвороби нирок та при гіперальдостеронізмі.Фармакологічні властивості еплеренону наділили його більшою специфічністю до блокування рецепторів мінералокортикоїдів. При лікуванні артеріальної гіпертензії еплеренон не поступався у антигіпертензивній активності своєму попереднику із цієї фармакологічної групи – спіронолактону, проте рідше викликає певні небажані ефекти, які часто зустрічаються при його застосуванні.Висновки. Еплеренон безпечніший від свого попередника – спіронолактона, має високу ефективність, що дає можливість внести цей препарат у лінію фармакологічних засобів для лікування хвороб, описаних в даній статті.

КОНТРОЛЬ ВТОРИННОГО ГІПЕРПАРАТИРЕОЗУ ВНУТРІШНЬОВЕННИМ ВВЕДЕННЯМ ПРЕПАРАТУ ПАРСАБІВ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ ХВОРОБУ НИРОК VД СТАДІЇ, ЯКІ ЛІКУЮТЬСЯ ГЕМОДІАЛІЗОМ В ПОРІВНЯННІ З ЦИНАКАЛЬЦЕТОМ

Вступ. Вторинний гіперпаратиреоз (ВГПТ), часте ускладнення хронічного захворювання нирок, яке характеризується підвищеним вмістом паратиреоїдного гормону (ПТГ) в сироватці крові. Парсабів (етелкальцетид) є кальциміметиком для внутрішньовенного введення, який підвищує чутливість кальцій-чутливого рецептора до кальцію та знижує секрецію ПТГ.Мета. Оцінка контролю ВГПТ внутрішньовенним введенням препарату Парсабів у хворих з термінальною хронічною хворобою нирок (ХХН), які лікуються методом гемодіалізу (ГД) в порівнянні з цинакальцетом для перорального прийому.Матеріали та методи. Проведене проспективне обсерваційне дослідження з включенням 40 пацієнтів з ВГПТ, що лікуються методом ГД, які раніше не отримували відповідного лікування (тобто, ніколи раніше не отримували кальциміметики), пацієнтам, які раніше отримували цинакальцет, а також пацієнти, які продовжили отримувати цинакальцет. Первинним кінцевим критерієм ефективності була кількість пацієнтів зі зниженням вмісту ПТГ на понад 30%, в порівнянні із показниками на початку лікування, на етапі оцінки ефективності (тижні 12-14) та оцінка того, чи забезпечує Парсабів ефективніший за цинакальцет контроль ВГПТ. Вторинні кінцеві критерії були представлені часткою пацієнтів, які досягли протягом періоду оцінки ефективності зниження концентрації ПТГ на понад 50% у порівнянні з вихідним рівнем та відсоткове зниження вмісту ПТГ та кальцію.Результати та їх обговорення. В дослідження були включені дані 40 пацієнтів, отримані за період спостереження тривалістю 14 тижнів. Середній вік 40 пацієнтів становив 47,62 ± 12,97 роки, 70% були чоловіками. Середня тривалість проведення діалізу становила 8,3 ± 2,34 років. Середня концентрація ПТГ до початку дослідження та протягом 12-14 тижнів становила 1137,34 ± 544,84 та 838,7 ± 458,8 пг/мл і 1010,6 ± 478,53 та 760,8 ± 373,86 пг/мл в групах Парсабіву та цинакальцету, відповідно. Середній вміст загального кальцію залишився в межах діапазону норми у групі Парсабіву та у групі цинакальцету, хоча зниження рівня загального кальцію і був більшим в групі Парсабіву (2,23% в порівнянні з 5,15%), в усіх випадках це не супроводжувалась симптомами.Висновки. Результати проведеного нами обсерваційного дослідження представляють клінічний інтерес. Вони підтверджують, що застосування Парсабіву є новим важливим варіантом лікування пацієнтів з ВГПТ. Парсабів виявив більшу ефективність контролю ВГПТ у пацієнтів в порівнянні із застосуванням цинакальцету. На додаток, застосування Парсабіву сприяє зниженню навантаження, спричиненого необхідністю прийому великої кількості лікарських засобів, характерне для пацієнтів на діалізі, і, таким чином, може сприяти кращому дотриманню рекомендованого терапевтичного режиму, та усуненню ризику стійкого ВГПТ. Також є важливим, що Парсабів не взаємодіє з ізоферментами системи цитохрому Р450, тобто, відсутні взаємодії з іншими лікарськими засобами, які отримують пацієнти на діалізі. Необхідне проведення подальших досліджень для оцінки клінічних наслідків, а також ефективності та безпеки при довготривалому застосуванні.

МІКРОСКОПІЧНИЙ ПОЛІАНГІЇТ І УРАЖЕННЯ НИРОК

Вступ. Мікроскопічний поліангіїт (МПА) зустрічається рідко (приблизно 13-19 випадків на мільйон населення). МПА – захворювання неясного ґенезу, асоційоване з виробленням антитіл до цитоплазми нейтрофілів і характеризується поєднаним запальним ураженням декількох органів, найчастіше легень і нирок, в основі якого лежить васкуліт дрібних судин без формування гранульом.Мета. Описати клінічні прояви мікроскопічного поліангіїту з ураженням легень (пневмоніт) і нирок (гломерулонефрит), проаналізувати динаміку лабораторно-інструментальних показників у пацієнта зі швидким прогресуванням ниркової недостатності.Матеріали і методи. Огляд сучасних та зарубіжних джерел, аналіз та обговорення конкретного клінічного випадку; методики – опис, аналіз, реферування.Результати та їх обговорення. Враховуючи рецидивуючі поліморфні висипання на передній поверхні стегон, грудної клітки у вигляді “декольте”, розгинальних поверхнях верхніх кінцівок, що супроводжувались (дані амбулаторної карти) збільшенням ШОЕ, СРБ, ЦІК, лімфоцитопенією; позитивний ефект від лікування (у дерматологів) глюкокортикоїдами; суглобовий синдром (олігоартралгії з включенням крупних суглобів, дрібних суглобів кистей); лихоманку; лімфоаденопатію (збільшення підщелепних, шийних лімфатичних вузлів); ураження нирок (наростання рівнів сечовини, креатиніну, гематурія, протеїнурія, циліндрурія); ураження легень (пневмоніт, легенева недостатність), необхідно проведення диференційної діагностики між СЧВ, захворюванням крові та системними васкулітами (синдром Гудпасчера). Наявність атрофічного риніту, виражені запальні зміни в аналізах крові, позитивну відповідь на лікування глюкокортикоїдами, підвищені рівні P-ANCA дозволили діагностувати Мікроскопічний поліангіїт, підгострий перебіг, ІІІ ст. активності, з ураженням нирок (швидко прогресуючий гломерулонефрит, сечовий синдром, гематуричний компонент, артеріальна гіпертензія І ст.; гостра ниркова недостатність від 27.03.07р., стадія відновлення діурезу); легенів (пульмоніт, ЛН ІІ-ІІІ ст.); верхніх дихальних шляхів (атрофічний риніт); суглобів (артралгії, ФНС 0 ст.); шкіри (хронічна рецидивуюча кропив`янка); серозних оболонок (плеврит, перикардит); P-ANCA позитивний.Висновки. МПА – мультидисциплінарна проблема. Своєчасна діагностика МПА та адекватне лікування у пацієнтів з ураженням нирок може сповільнити прогресування ниркової недостатності.