Проблемні питання правового регулювання психологічної реабілітації військовослужбовців та учасників бойових дій

Незважаючи на наявність в українському законодавстві низки нормативно-правових документів, які регулюють питання здійснення реабілітації військовослужбовців, що отримали поранення або психологічні травми під час бойових дій, чинне законодавство України на сьогодні не в змозі у повному обсязі забезпечити проведення належного рівня комплексної реабілітації таких військовослужбовців. Даний науковий матеріал розкриває низку проблемних питань з цього напряму, які існують в чинному законодавстві України та пропонує власне бачення вирішення нагальних потреб та неузгодженостей в адміністративно-правовому полі.

Кримінальна відповідальність за недостовірні ствердження: зарубіжний досвід

У статті представлено порівняння окремих розділів кримінальних кодексів різних країн щодо відповідальності за недостовірні ствердження. В світовій юрисдикції лжесвідчення вважається серйозним злочином, який призводить до судових помилок оскільки воно може бути використано для узурпації влади суду. Закони штатів та Європи також карають лжесвідчення. Як правило, вибір міри покарання входить до компетенції суддів і може варіюватися від штрафу і виправних робіт до тюремного ув'язнення.

Вплив римського права на формування української державності періоду IX–XV століття

У статті проаналізовано вплив на формування державності та правовідносин на ранніх етапах розвитку Київської Русі Візантійського канонічного права, яке знайшло своє відображення в нормах тогочасного звичаєвого права, а в подальшому було імплементовано в законодавство, що увібрало надбання римських правників. Завдяки науковому інтересу до вивчення спадщини українського державотворення особливої ваги набуває дослідження ґенези державотворення України, вплив римського права на розвиток стародавніх та більш сучасних актів юридичних пам'яток, які мали історичне значення для формування української державності в період IX–XV ст.

Cутність адміністративних процедур в діяльності Служби безпеки України як суб’єкта забезпечення критичної інфраструктури

Доведено, що адміністративна процедура в діяльності СБУ щодо забезпечення критичної інфраструктури – це законодавчо визначена юридична конструкція послідовно здійснюваних дій, що закріплена адміністративно-процедурними нормами і спрямована на виконання позитивної діяльності щодо запобігання посяганням на об’єкти критичної інфраструктури. Сформульовано особливості зазначеної категорії з урахуванням суб’єкта її здійснення. Наголошено, що при здійсненні адміністративно-процедурної діяльності СБУ щодо охорони об’єктів критичної інфраструктури остання здебільшого є правообмежувальною та такою, що сьогодні не завжди має нормативно визначений стадійний характер, що пов’язано з необхідністю оперативно, без зволікань виявляти загрози і ризики, які впливають на функціональність та безпечність об’єктів критичної інфраструктури. Доведено, що сьогодні нормативного закріплення отримали лише адміністративні процедури охорони об’єктів інформаційної критичної інфраструктури СБУ. Це свідчить про те, що перелік об’єктів критичної інфраструктури, який наразі визначений проєктом Закону України «Про критичну інфраструктуру та її захист», є неповним, оскільки, по-перше, поза увагою залишився об’єкт інформаційної критичної інфраструктури, а по-друге – вимагає розширення кола повноважень СБУ щодо забезпечення охорони об’єктів критичної інфраструктури, особливо в діяльності, що стосується надання послуг у галузі енергетики, у сфері використання ядерної енергії, хімічної промисловості, оборонно-промислового комплексу, електронних комунікацій, у банківському та фінансовому секторах.

Перші пенітенціарні будинки в Європі: від релігійного благодійництва до складової кримінальної політики.

У статті розглянуто процес становлення пенітенціарних установ, починаючи від формування в XVII ст. виправно-покаяльних карних закладів для священнослужителів і благодійних інституцій для утримання неповносправних делінквентів, що іменувалися пенітенціарними будинками, до нормативного закріплення 1779 р. «пенітенціарного експерименту» у Великій Британії та його реалізації, спершу у графствах, зокрема 1791 р. у Глостері, а на початку XIX ст. на загальнодержавному рівні. Визначено, коли й за яких умов терміни «пенітенціарний будинок» та «пенітенціарна система» утвердилися в англосаксонській пенальній термінології. Проаналізовано основні аспекти фундації та діяльності пенітенціарного будинку в Глостері та першого загальнонаціонального пенітенціарію Міллбенк, нормативні приписи та режимні засади функціонування.

Національний банк України як суб’єкт запобігання кримінальним правопорушенням

У даній статті здійснено аналіз змісту законодавчих актів, які регулюють діяльність Національного банку України та визначають його зміст у контексті запобігання кримінальним правопорушенням у зазначеній галузі суспільних відносин, а також запропоновано науково обґрунтовані заходи, спрямовані на усунення існуючих у зв’язку з цим проблем

Новий погляд на звільнення від відбування покарання з випробуванням за корупційні кримінальні правопорушення

У публікації по-новому оцінено питання укладення угоди у кримінальному провадженні про корупційні правопорушення з узгодженням звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обґрунтовується доцільність застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням за цей вид кримінального правопорушення. Авторка, відійшовши від своєї раніше висловленої позиції, наводить аргументи, спираючись на рішення Європейського суду з прав люди, чому варто застосовувати цей інститут у разі вчинення корупційних кримінальних правопорушень. Також ставиться під сумнів законодавчі положення щодо виключення застосування не тільки звільнення від відбування покарання з випробуванням за корупційні кримінальні правопорушення, а й низки інших норм, які нині неможливо використати за вчинене корупційне правопорушення.

Звільнення від відбування покарання за психічною хворобою

У статті висвітлено питання звільнення від відбування покарання за психічною хворобою. Проаналізовано поняття психічної хвороби як підстави звільнення від відбування покарання та рекомендовано вживати поняття тяжкий психічний та поведінковий розлад. Описано відмінності звільнення від відбування покарання за психічною хворобою з суміжними інститутами, зокрема неосудністю. Перелічено психічні розлади, що слугують підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання. Також наведено діюче законодавство та судову практику. Проведено загальний огляд застосування примусових заходів медичного характеру. Висновки статті містять рекомендації щодо внесення доповнень до кримінально-виконавчого законодавства України.

Кримінологічна характеристика осіб, які вчинили погрозу або насильство щодо працівника правоохоронного органу

У статті на підставі аналізу судової практики, статистичних даних, результатів досліджень учених розкрито особливості кримінальних правопорушників цієї категорії за ознаками громадянства, національності, віку, статі, освітнього рівня, судимості, співучасті, фізичного стану, працевлаштування та місця проживання. Розроблено кримінологічний портрет особи, яка вчиняє погрози або насильство щодо працівників правоохоронних органів у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків: чоловік у віці 25–50 років, громадянин України, місцевий мешканець міста, з загальною середньою або професійно-технічною освітою, котрий офіційно не працевлаштований, зловживає алкогольними напоями та раніше вчинив адміністративне чи кримінальне правопорушення (у певних випадках раніше судимий).

Кримінально-правова характеристика геноциду: світова практика встановлення чисельності жертв

Розкриваючи питання кримінально-правової характеристики злочину геноциду української нації у 1932–1933 рр., автор досліджує світову практику встановлення чисельності жертв особливо тяжкого злочину. Цінність даного наукового дослідження полягає в тому, що міжнародний досвід надає можливість криміналістам, слідчим, експертам, історикам та дослідникам використовувати методологію, методи та спеціальні методики у ході проведення судових експертиз, історико-правових досліджень та під час встановлення чисельності жертв від злочину геноциду, вчиненого комуністичним тоталітарним режимом. Крім того, проаналізовано висновок судової науково-демографічної експертизи Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України від 30 листопада 2009 р