Терапевтичний вплив фулеренів С60 на механокінетику розвитку процесів втоми у скелетних м’язах щурів, викликаних введенням пептидів кардіоемболічного інсульту

Метою дослідження було з’ясувати вплив фракції пептидів гострої фази кардіоемболічного інсульту на показники параметрів скорочення скелетних м’язів, а також можливий терапевтичний вплив на розвиток м’язової дисфункції водорозчинного фулерену С60. Зразки плазми крові були взяті у здорових осіб та пацієнтів із кардіоемболічним ішемічним інсультом. Ін’єкції пептидів вводили внутрішньовенно за 2 години до початку експерименту, фулерени С60 – через годину після введення пептидів. Виділено такі експеримен-тальні групи: контрольна, кардіоемболічний інсульт (гостра фаза), кардіоемболічний інсульт + ін’єкції фуле-рену С60. Аналіз механограм втоми показав значне зменшення часу виникнення втоми м’язів, м’язової поту-жності і максимально можливого рівня генерації силового зусилля при застосуванні пептидів гострої фази кардіоемболічного інсульту. Терапевтичне застосування ін’єкцій С60 фулерена істотно зменшує рівень цих патологій і стабілізує біомеханічні параметри скорочення м’яза. Виявлено, що С60 фулерени здатні підтри-мувати активний м’яз у межах фізіологічної норми впродовж усього процесу скорочення. Отже, фулерени С60 можна розглядати як потенційні засоби, що здатні корегувати патологічні стани м’язової системи.

Жуки-ковалики (Coleoptera, Elateridae) верхньої межі лісу Полонинського хребта Українських Карпат (в межах Ужанського національного природного парку)

Наведено результати досліджень видового складу і структури угруповань жуків-коваликів (Coleoptera, Elateridae) на верхній межі лісу гірських масивів Явірника та Стінки (Полонинський хребет Укра-їнських Карпат). ВМЛ тут представлена буково-яворовими деревостанами віком понад 150 років та ділян-ками криволісся бука з домішкою горобини. На вершинах цих хребтів – безлісі ділянки, полонини, які тут представлені чагарничковою рослинністю (чорничником та брусничником), яка чергується з багатими за флористичним складом гірськими луками. Для вивчення коваликових на обох хребтах було закладено по одній стаціонарній дослідній ділянці. Тут виявлено 25 видів елатерід, які належать до 3 підродин та 17 родів. Найчисельнішою за кількістю видів виявився рід Athous (5 видів). Інші роди представлені одним-двома ви-дами. Загалом склад і структура угруповань на досліджуваних дослідних ділянках відмінні, що зумовлено природними умовами та режимом природокористування. На хребті Явірник було зібрано та ідентифіковано до виду 490 екземплярів жуків-коваликів, які належать до 21 виду та 15 родів, і в домінантну складову ввій-шли такі види, як Dalopius marginatus (30,82%), Athous subfuscus (27, 76%), Agrypnus murinus (8,78%), Ctenicera pectinicornis (7,96%), Athous mollis (7,55%). На хребті Стінка зібрано та ідентифіковано до виду 195 екземплярів жуків-коваликів, які належать до 16 видів та 14 родів, у домінантну складову входять теж 5 видів: Athous mollis (27,69%), Athous subfuscus (22,56%), Dalopius marginatus (17,95%), Ctenicera pectini-cornis (10,77%), Denticollis linearis (6,67%). Угруповання Явірника характеризується вищими показниками як видового багатства, так і відносної щільності особин елатерід. Вперше для території Ужанського національ-ного природного парку наводиться 21 вид жуків-коваликів. З’ясовано, що верхню межу лісу ВМЛ Полонин-ського хребта населяють переважно представники коваликових європейсько-сибірського та європейсько-азіатського комплексів, за екологією – лісові і гірські види.

Екологічна роль біопереходів на трасі Н-31 у Дніпропетровській області

На ділянці новозбудованої автомобільної дороги державного значення Н-31 у Дніпропет-ровській області проведено комплекс досліджень стосовно використання тваринами штучних споруд для перетину дороги та визначення їх ефективності. Всі досліджені біопереходи розташовані в трансформованій людиною частині ландшафту, в місцях з високою щільністю населення, віддаленістю екосистем з високими захисними властивостями, та використовуються дикими тваринами не ефективно. Водоводи (водопропускні споруди) мають більш вдале розташування та використовуються тваринами частіше, ніж біопереходи. Вони розташовані в пониззях рельєфу, що є більш екологічно вдалим. Водоводи використовуються тими ж ви-дами тварин середнього та дрібного розміру, що й біопереходи, але кількість перетинів тут відчутно більша. Наявність природного субстрату (ґрунту) безпосередньо в біопереході та деревно-чагарникової рослинності біля входу підвищує ефективність використання їх тваринами якісно та кількісно.За результатами власних досліджень та аналізу літератури надані загальні рекомендації для плану-вання розташування та структури цих споруд.

Сучасний стан деревного розсадництва на території Волинської області

Саджанці дерев та чагарників є основою багатьох наземних екосистем і є критично важ-ливим фактором та інвестицією для впровадження глобальних програм відновлення лісів і ландшафтів. Природна регенерація задовольняє лише частину цієї потреби, тому потрібна велика кількість високоякі-сного садивного матеріалу з різних типів розсадників.У статті проаналізовано особливості розміщення державних (лісових) та приватних розсадників на території Волинської області, а також їхні площі. Охарактеризовано та систематизовано асортимент ос-новних деревних розсадників. Встановлено, що загальна площа постійних державних лісових розсадників становить 58,4 га, а найбільший розсадник розташований на території ДП «Ратнівське лісомисливське господарство» – 36 га. Найбільш репрезентований асортимент деревних видів у ДП «Волинський лісовий селекційно-насіннєвий центр», що включає 27 родин, 44 роди та 67 видів. Серед приватних розсадників найбільшим асортиментом та площею (понад 100 га) охарактеризувався розсадник «Кліома Сервіс». Кі-лькість представлених таксонів становить 468 шт., з яких 344 – плодові види. Лідируючі позиції з вирощу-вання декоративних деревних рослин займають «Смарагд НВ» та «Лілі-Лайн» (Сад-Город).Зроблено висновки щодо сучасного стану та наведено рекомендації шляхів покращення і розвитку деревних розсадників на території Волинської області.

Структурно-функціональні зміни остеобластів за умов дії хронічної гіперглікемії

Метою нашого дослідження було вивчення структурно-функціональних змін остеогенних клі-тин довгих трубчастих кісток щурів старечого віку та визначення взаємозв’язку між ультрамікроскопічною будовою остеобластів та інтенсивністю експресії остеопонтину та RANKL за умов хронічної гіперглікемії. Експеримент моделювали щляхом інтраперитонеального введення одноразової ін’єкції дигідрату алоксану в дозі 150 мг/кг маси тіла на 0,9% розчину хлориду натрію. Для дослідження структури стегнової та плечової кісток використовували такі методи: трансмісійної електронної мікроскопії та імуногістохімічний. При дослі-дженні остеобластів та остеоцитів оцінювали наступні показники: цілісність клітинних елементів та мембран-них органел, вакуолізацію цитоплазми.В результаті експерименту було встановлено, що в старечих щурів за умов тривалої гіперглікемії спо-стерігається значна гіпертрофія гЕПС, наростаюча деструкція органел у цитоплазмі відповідно до збіль-шення терміну дії хронічної гіперглікемії. Починаючи з 30 доби експерименту у щурів старечого віку було виявлено гіперфункцію остеобластів як адаптивну реакцію на підвищення рівня глюкози та їх виражену ре-акцію у вигляді значної гіпертрофії гЕПС, деструкції органел у цитоплазмі та набуханні мітохондрій із пода-льшим активним прогресуванням аж до 180 доби. Відзначається формування залишкових тілець, що є озна-кою компенсаторної реакції.Пригнічення рівня експресії остеопонтину є наслідком підвищення рівня глюкози, що в свою чергу порушує нормальне формування кісткової тканини за умов хронічної гіперглікемії. Імуногістохімічне дослі-дження підтвердило порушення будови і функціонування остеобластів та деструктивні зміни в остеоцитах, що проявлялось у зменшенні експресії остеопонтину (одного з маркерів формування кісткової тканини) та поступовим збільшенням показника RANKL (маркер, що бере безпосередню участь у кістковій резорбції).

Можливості імунофлуоресцентного методу в лабораторній діагностиці інфекційних хвороб

У статті розглянуто тенденції з використання методу флуоресціюючих антитіл як методу лабораторної діагностики заразних захворювань та інструменту наукових досліджень. Детально висвітлено принципи і суть, основні недоліки та переваги усіх варіантів методу флуоресціюючих антитіл.Проаналізовано основні причини, що негативно вплинули на застосування реакції імунофлуоресцен-ції для діагностики інфекційних хвороб. Встановлено об’єктивні (були пов’язані з недостатнім забезпеченням люмінесцентними мікроскопами та імунофлуоресцентними діагностикумами) і суб’єктивні причини (неба-жання фахівців діагностичних і наукових установ впроваджувати метод флуоресціюючих антитіл як високо специфічний і об’єктивно точний метод лабораторної діагностики).Наведено докази діагностичної ефективності методу флуоресціюючих антитіл за діагностики низки захворювань, де цей метод був розроблений або став еталонним, як у випадку діагностики сказу.Висвітлено певні перспективні наукові напрями МФА.Подальші дослідження стосуватимуться розробки процедур валідації та верифікації методу флуо-ресціюючих антитіл.

Успадкування форми апофіза насінної луски й кольору шишок уклонів і насіннєвих потомств плюсових дерев сосни звичайної на Рівненщині

Досліджено особливості успадкування форми апофізу насінної луски і кольору шишок по-томством плюсових дерев. Згідно з літературними даними виділено 23 форми апофізів. На насінних план-таціях та у випробних культурах виділені дерева, які мали 14 форм апофізів насінної луски на шишці, серед яких описано 5 нових форм (б4, б5, б6, в16, в17). У сібсів і півсібсів насінна луска шишки може успадковуватись різних типів і проявляти такі форми, які відсутні в клонів. Гачкувата форма апофізу луски на шишці переважає в більшості клонів (71,4%). У клонів із різними формами апофізу півсібсами й сібсами успадковується гачку-вата форма (67,1%, 45,8%), значна кількість сібсів має гладеньку форму (37,5%).Встановлено, що в більшості півсібсів домінують сіро-коричневі шишки без відтінків (47,1, 35,0, 25,0, 63,6%), отримані від клонів із шишками: темно-коричневими із червонуватим відтінком, коричневими без відтінків, коричневими із зеленуватим відтінком, світло-коричневими без відтінків відповідно; сіро-коричневі шишки успадкували більшість сібсів (87,5%) – від клонів із сіро-коричневими і світло-коричневими шишками без відтінку й зеленуватими відтінками.

Порівняльна морфологія квітки Hymenocallis littoralis (Jacq.) Salisb. (AmaryllidaceaeJ.St.-Hil.)

Вивчено морфологічну будову та васкулярну анатомію квітки Hymenocallis littoralis. Вияв-лено нові морфологічні ознаки вертикальної зональності гінецею та васкулярної анатомії квітки, які раніше не використовувались у систематиці родини Amaryllidaceae. Мікроморфологічні препарати 10 квіток Hymenocallis littoralis виготовили, використовуючи стандартні методи просочення рослинного матеріалу па-рафіном. Були виготовлені зрізи завтовшки 15-20 мкм за допомогою ротаційного мікротома. Зрізи фарбу-вали Сафраніном та Астра-Блау й приклеювали Еукіттом. Ми встановили наявність двох вертикальних зон у гінецеї Hymenocallis littoralis: короткої симплікатної та дуже довгої гемісимплікатної. Мікроморфологію та васкулярну анатомію квітки вивчали за допомогою поперечних зрізів квітів. Квітконіжка Hymenocallis littoralis має провідний циліндр при основі, який вище дає початок дорзальним та септальним пучкам плодолистка, які вище об’єднуються з парними вентральними пучками плодолистка, утворюючи дорзальну жилку. Слід насінного зачатка однопучковий. Сліди дорзальних і септальних пучків плодолистка трипучковий. Сліди ти-чинок однопучкові. Септальні і дорзальні пучки плодолистка дають початок слідам зовнішніх і внутрішніх листочкам оцвітини, а вони – слідам тичинок. Нові дані допомогли поглибити знання про морфологію та васкулярну анатомію квітки Hymenocallis littoralis та допоможуть порівняти отримані морфологічні й анато-мічні особливості з ознаками, вивченими раніше для представників родини Amaryllidaceae, для подальшого їх використання в систематиці.

Лісовідновний процес свіжого дубово-соснового субору у ДП «Колківське лісове господарство»

Проведено аналіз особливостей природного лісопоновлення в умовах свіжого дубово-сос-нового субору ДП «Колківське лісове господарство». Досліджено вплив зімкнутості трав’яного вкриття, тов-щини лісової підстилки та мікрорельєфу на їх природне лісопоновлення. За результатами досліджень вста-новлено, що найбільша кількість підросту сосни звичайної і дуба звичайного є на ділянках з низькою та се-редньою зімкнутістю трав’яного вкриття. Оптимальна товщина лісової підстилки для підросту сосни звичай-ної і дуба звичайного в насадженнях 68-річного віку – 1-3 см, у 65-річних – 3-6 см, а на зрубі – до 2 см. На понижених та рівнинних ділянках мікрорельєфу кількість підросту сосни та дуба є найвищою, а найменшою – на мікропідвищеннях, що вказує на формування в цих умовах оптимального середовища для появи і збе-реження її сходів.У зімкнутих сосново-дубових насадженнях з розвинутими підліском і трав’яним покровом за 2-3 роки до рубання доцільна вирубка підліску, яка сприятиме природному поновленню (розпушування ґрунту) та розрідженню деревостану.

Список лікарських рослин ботанічного заказника «Воротнів»

Збільшення антропогенного навантаження на довкілля, нерегульовані збір і заготівля лікарської сировини призводять до зростання значення природно-заповідних територій, сприяючи збереженню флоро-фонду. На сучасному етапі спостерігають тенденцію до розширення переліку лікарських рослин та сировини як альтернативних засобів для лікування та профілактики багатьох захворювань за рахунок відкриття нових власти-востей, а отже, внесення до списку нових видів рослин. Тому виявлення місцезростань лікарських рослин під час проведення інвентаризації флори резерватів і зумовило актуальність теми дослідження. Збереженню флори сприяє створення природно-заповідних територій, однією з яких у межах Волинської області (Україна) є ботанічний заказник загальнодержавного значення «Воротнів». Метою роботи було вивчення судинних рослин із лікувальними властивостями природної флори резервату «Воротнів», сировина з яких вико-ристовується чи може бути використана в медицині, завдання – скласти список лікарських рослин природної флори урочища та виявити види, що підлягають охороні. Основний список складено за монографічним виданням В. М. Мінарченко. Флору урочища вивчали автори загальноприйнятими геоботанічними методами впродовж 20 років. На вказаній території виявлено та вперше представлено список із 281 виду судинних рослин з лікувальними властивостями (92,4 % від загальної кількості видів). З них система споживчої кооперації України проводить за-готівлю сировини 24 лікарських рослин (8,5 % від кількості видів у представленому списку), 60 видів рослин (21,4 %) є офіцинальними. Перебувають під загальнодержавною та місцевою охороною дев’ять видів рослин із лікувальними власти-востями (Allium ursinum L., Cypripedium calceolus L., Dactylorhiza majalis(Rchb.) P.F. Hunt & Summerh., Epipactis helleborine (L.) Crantz, Lilium martagon L., Neottia nidus-avis (L.) Rich., Platanthera bifolia (L.) Rich.; Melittis sarmatica Klok., Hepatica nobilis Mill). Сучасний стан рідкісних видів рослин, сировина з яких використовується чи може бути використана в медицині, потребує подальшого постійного моніторингу, що є основою созологічного менеджме-нту.