ОКРЕМІ ПРОБЛЕМИ ГАРМОНІЗАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ІЗ ЗАКОНОДАВСТВОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА ПРАКТИКОЮ КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ЩОДО ОХОРОНИ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ У СФЕРІ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

Мета наукової статі полягає у визначенні окремих проблем гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу та практикою країн Євро- пейського Союзу щодо охорони комерційної таємниці у сфері трудових відносин. Наголо- шується, що очевидною є необхідність заповнення прогалин правового регулювання охо- рони комерційної таємниці в трудових відносинах нормами саме трудового законодавства. Однак необхідно зважено визначити, як це здійснити, оскільки єдиною можливістю убе- зпечити роботодавця від порушення його права в цій сфері є передбачення в трудовому договорі як однієї умови щодо його змісту обов’язку працівника не розголошувати комер- ційну таємницю, яка не надто ефективно діє для досягнення мети. Але починати вирішення питання потрібно з аналізу норм цивільного законодавства щодо визначення об’єктів інте- лектуальної власності, окреслення яких в частині приналежності до них комерційної таємниці на сьогодні не відповідає практиці європейських країн.

ДЕЯКІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ У СФЕРІ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІ

Метою наукової статті є дослідження питань організації публічного адмі- ністрування у сфері альтернативної енергетики в Україні. Здійснено аналіз наукових підходів учених до визначення категорії «публічне адмі- ністрування» в теорії адміністративного права. Досліджено загальні ознаки, які притаманні публічному адмініструванню, визначено та проаналізовано основні завдання публічного адміністрування у сфері альтернативної енергетики. У статті вибірково досліджено чинне законодавство України, яке регулює правовід- носини у сфері альтернативної енергетики, зокрема використання терміна «публічне адмініст- рування» та його синонімів. Визначено специфіку публічного адміністрування у сфері альтерна- тивної енергетики, з огляду на яку подано авторське визначення публічного адміністрування в цій галузі. Автор статті дійшов висновку, що основним завданням публічного адміністрування в цій сфері є створення злагодженого механізму взаємодії між державою, органами місцевого самоврядування та суб’єктами господарювання на засадах державно-приватного партнерства з метою створення максимальних можливостей ефективного розвитку галузі .

ДИРЕКТИВА ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО НА ЄДИНОМУ ЦИФРОВОМУ РИНКУ: ОКРЕМІ ПИТАННЯ ВПРОВАДЖЕННЯ НОРМ ДИРЕКТИВИ ЄС В УКРАЇНІ

Стаття присвячена проблемам та питанням, пов’язаним із захистом авторських та суміжних прав у інтернет-просторі як для користувачів – громадян країн Європейського Союзу, так і для громадян України. Проаналізовані особливості реалізації авторських прав та прав користувачів інформації, розміщеної в інтернеті. Унаслідок дослід- ження зроблений висновок про те, що власники авторських прав, видавці, поширювачі інформації та користувачі інтернету діють у межах однієї інформаційної системи, що обумовлює пов’язаність і залежність суб’єктного складу правовідносин усіх користувачів інтернету та необхідність одночасного рівномірного правового регулювання цих правовід- носин. Також у статті акцентовано увагу на основній меті директиви – захисті друкованих видань, скороченні розриву між вигодою, яку отримують інтернет-платформи та творці контенту, заохоченні до співпраці цих двох груп, створенні особливих умов та винятків з авторського права для аналізу тексту та інформації. Директивою відображено новації: надання видавцям прямого авторського права на використання їхніх публікацій інтернет- платформами (агрегаторами новин), що обумовило термін «податок на гіперпосилання», а також умову, щоб вебсайти, які розміщують створений користувачами контент, приймали ефективні та пропорційні заходи щодо недопущення несанкціонованого розміщення захище- ного авторським правом контенту або несли відповідальність за дії своїх користувачів.

ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ РІШЕНЬ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

Метою наукової статті є дослідження проблем, що виникають під час застосування рішень Європейського суду з прав людини в адміністративному судочинстві, та визначення способів їх вирішення. У статті проаналізовано наукові підходи вчених щодо правового типу рішень ЄСПЛ. Визначено, що основні проблеми, які виникають під час застосування практики ЄСПЛ у процесі розгляду та вирішення справ в адміністративних судах пов’язані з недоступністю рішень ЄСПЛ, ухвалених проти інших держав, через відсутність їхніх перекладів, неодна- ковим розумінням правового типу рішень ЄСПЛ як серед науковців, так і серед практичних працівників, відсутністю належного рівня правової культури та навичок застосування практики ЄСПЛ серед суддів. Автор статті дійшов висновку, що вирішення зазначених проблем потребує невідкладних заходів з боку держави, зокрема створення спеціального реєстру офіційно перекладених рішень Європейського суду, проведення роз’яснювальної роботи щодо використання практики ЄСПЛ з боку вищих судових інстанцій, подальшої оптимізації адміністративно-процесуального законодавства, що дозволить досягти прогре- сивних змін у застосуванні рішень ЄСПЛ в адміністративному судочинстві України.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК СОЦІАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ ТРУДОВОГО ПРАВА ТА СОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ ПРИ РОЗВ’ЯЗАННІ ПРОБЛЕМ ГНУЧКОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦІ

Автори вивчають взаємозв’язку соціальної функції трудового права та соціального діалогу при розв’язанні проблем гнучкого регулювання праці. Автори вказують, що соціальна функція трудового права у сучасних умовах залежить не лише від державного впливу на правове регулювання трудових відносин. На переконання авторів, сучасна держава у багатьох політико-економічних аспектах зацікавлена у послабленні соціально-правового захисту трудящих через необхідність одержання інвестицій та залучення інозем-них компаній для створення виробництва. Відзначається, що трудове законодавство посту-пово набуває все більшої гнучкості, переносячи все більше питань, що стосуються умов праці, на договірний рівень. Автори вказують, що об’єктивним є те, що на індивідуальному договірному рівні працівникові, який залежить від необхідності отримання роботи, вкрай складно проявляти власну волю при взаємодії із роботодавцем. Автори підкреслюють, що одночасно підсилюється значення та підвищуються колективних договірних засобів регулювання трудових відносин, що вимагає належного рівня організованої солідарності трудящих. Авторами констатується, що солідарність у цьому сенсі представляє собою соціальну єдність індивідів поєднаних певною властивістю при усвідомленні необхідності такого поєднання для досягнення конкретної позитивної мети. Результатом солідарності має стати активне впровадження у практику соціального діалогу укладення міжнародних рамкових угод між транснаціональними корпораціями, державою та населенням, представ-леному спеціалізованими професійними спілками, зокрема, міжнародними. Автори зазначають, що на підставі укладення міжнародних рамкових угод реалізовуватиметься соціальна функція трудового права, котра тепер не будучи прив’язаною до держави та її органів, означатиме дійсний баланс інтересів учасників трудових відносин. На думку авторів, доцільною є розробка національної програми із підтримки профспілкового руху в Україні та колективного співробітництва з міжнародними профспілками на 2021-2031 роки. Результатом цього співробітництва має стати збільшення кількості міжнародних рамкових угод, укладених з транснаціональними корпораціями

РЕГУЛЮВАННЯ РОБОЧОГО ЧАСУ ТА ЧАСУ ВІДПОЧИНКУ В УГОДАХ СОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ

У статті аналізуються питання регулювання робочого часу і часу відпочинку актами соціального діалогу в Україні. Визначена роль актів соціального діалогу для забезпечення гарантування прав працівників, збереження стабільності індивідуальних соціально-трудових правовідносин в умовах стрімкої діджиталізації та інформатизації, коли соціально-трудові відносини стають більш гнучкими і потребують відповідної правової регламентації. Оцінюючи досягнення сучасної науки трудового права в сфері соціального діалогу, можна констатувати відсутність комплексних досліджень та вивчення досвіду європейських держав із зазначених питань.

ГЕНЕЗА СОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ

У статті розглядаються питання становлення соціального діалогу в Україні в контексті необхідності проведення подальших наукових досліджень для формування доктрини соціального діалогу. Оцінюючи досягнення сучасної науки трудового права в сфері соціального діалогу, можна констатувати відсутність комплексних досліджень ідей соціального діалогу, передумов їхнього виникнення, аналізу факторів, що сприяють їхній появі та розвитку, еволюції соціального діалогу на території України, аналізу концепції соціального діалогу як елементу становлення соціально-трудових відносин

ЩОДО СОЦІАЛЬНОЇ ЗУМОВЛЕНОСТІ ДЕКРИМІНАЛІЗАЦІЇ СУТЕНЕРСТВА ЯК ЗЛОЧИНУ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ТА МОРАЛЬНОСТІ

У статті аналізуються питання соціальної зумовленості норм права, зокрема соціальної зумовленості декриміналізації сутенерства. Було запропоновано переос-мислити усталені погляди на проституцію та діяльність, що її забезпечує. Автор дійшов висновків щодо доцільності декриміналізації дій особи з забезпечення заняття проституцією іншою особою та зведення до належної якості закону про кримінальну відповідальність для відповідності його суспільним потребам

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА ЗАХИСТ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ ТА ГАРАНТІЇ ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЇ

У статті досліджуються питання щодо розкриття змісту забезпечення права на захист та визначення основних гарантій його реалізації у кримінальному судочинстві. Аналізуються точки зору вчених та положення законодавства, які визначають зміст і складові елементи принципу забезпечення права на захист. Доведено, що поняття «забезпечення права на захист» більш широке, ніж поняття «право на захист». Крім того, це право передбачає діяльність інших учасників процесу із здійснення прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого з метою правильного вирішення справи і винесення законного й обґрунтованого судового рішення. Забезпечення права на захист – це діяльність, що реалізується на усіх стадіях судочинства не тільки стороною захисту, а й державними органами та посадовими особами, які ведуть кримінальний процес, та спрямована на спростування кримінального переслідування, виявлення обставин, що спростовують підозру, виправдовують обвинуваченого, пом’якшують його відповідальність і покарання, а також у певних випадках ця діяльність спрямована на відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів учасників процесу. Забезпечення права на захист визначене як засада кримінального провадження, яка насамперед адресована державним органам і посадовим особам, які здійснюють криміналь-ний процес і зобов’язані забезпечити ефективні гарантії його реалізації учасниками кримінального провадження, оскільки право на захист невід’ємне від гарантій його здійснення. Принцип забезпечення права на захист – це не тільки гарантія забезпечення прав особи, а й гарантія забезпечення ефективного судового процесу, належна реалізація якого запобігає слідчим і судовим помилкам та є запобіжником щодо притягнення до кримі-нальної відповідальності невинуватих осіб.

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІ

Метою наукової статті є аналіз змісту та юридичної природи державного управління сферою альтернативної енергетики, а також окреслення основних напрямів його вдосконалення. Авторкою статті проведено аналіз наукових підходів учених до визначення категорії «державне управління» та його співвідношення із суміжними категоріями «публіч-не управління» та «публічне адміністрування». У висновках визначено, що основними напрямами вдосконалення державного управління у сфері альтернативної енергетики є, насамперед, удосконалення правового регулювання правовідносини між суб’єктом та об’єктом адміністрування, закріплення на законодавчому рівні поняття «публічне адмініст-рування», його основних принципів та функцій у сфері альтернативної енергетики; подаль-ші наукові розвідки щодо розмежування співвідношення понять «державне управління», «публічне управління» та «публічне адміністрування», а також дослідження організаційно-правового складника здійснення останнього у сфері альтернативної енергетики