Президентські вибори та зовнішньополітичний вибір України: грані взаємовпливу

У статті досліджується проблема взаємного впливу президентських виборчих кампаній та вибору зовнішньополітичного курсу України. Адже, Президент відповідно до Конституції України визначає зовнішньополітичний курс, може змінювати темп його реалізації та стратегічні напрямки, ініціювати суттєві трансформації у зовнішній політиці. За результатами президентських виборчих кампаній 2004, 2010 та 2014 років змінювався вектор зовнішньополітичного вибору. Водночас, реалізація зовнішньополітичного вибору напряму впливає на хід та результат виборчих кампаній в Україні. Під час виборчої кампанії 2019 року зовнішньополітичний вибір став однією із основних тем, що знайшло відображення у програмах кандидатів та дискурсі мас медіа. Визначено, що у програмах кандидатів-лідерів на пост Президента України за результатами першого туру проблема зовнішньополітичного вибору постає або окремо (П. Порошенко, Ю. Бойко), або як складова забезпечення національної безпеки та/чи економічного розвитку. Слід констатувати, що тема зовнішньополітичного вибору не стала головною під час президентської виборчої кампанії, практично не вплинула на її хід та результат. На думку В. Зеленського, питання зовнішньополітичного вибору необхідно вирішувати шляхом референдуму. У його програмі основну увагу зосереджено на внутрішньополітичних проблемах та необхідності зміни влади, її «перезавантаження». Як відомо, саме цей «меседж» було підтримано переважною більшістю громадян України як на президентських, так і на позачергових парламентських виборах. Переваги певного зовнішньополітичного вибору інші кандидати обґрунтовували історичними та політичними факторами (П. Порошенко, Ю. Бойко), економічними чинниками (Ю. Бойко, Ю. Тимошенко). Подальших досліджень потребують трансформації зовнішньої політики України у поствиборчий період, а також вплив проблеми зовнішньополітичного вибору на виборчі кампанії у наступному електоральному циклі.

Софістика в політичному дискурсі як абсолютизація конвенціональності істини

Статтю присвячено аналізу використання софістики в політичному дискурсі. Метою статті є проявлення логічного зв’язку між конвенційністю істини і софістикою. Зокрема, автором висловлюється думка, що абсолютизація конвенціональності істини, призводить до софістики. Автор аналізує причини популярності софістики у світогляді сучасної людини. Такими причинами є: наочність, зведення реальності до її проявів, обіцянка результату без вкладень, обіцянка швидкості досягнення такого результату, вивільнення мислячого від необхідності мислити суще в єдності з належним. Окрема увага приділяється аналізу концепцій істини. Кореспондентської, екзистенціальної та конвенціональної. Автор доходить висновку про необхідність застосування конвенціональної концепції істини в єдності з кореспондентською та екзистенціальною.

ІДЕОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПАРТІЙНОЇ ПАЛІТРИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ: АНАЛІЗ ПРОГРАМ ВІТЧИЗНЯНИХ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ПАРТІЙ

Статтю присвячено дослідженню політичної ідеології як чинника формування партійної системи України на підставі аналізу програм політичних партій України. Одним із важливих інститутів реалізації політичних ідей, перетворення їх у стратегію політичного розвитку держави є політичні партії, що презентуючи на виборах свої ідеології здобувають право їх реалізації за підтримки суспільства. Партійна ідеологія базується на емпіричних світоглядно-методологічних формах суб’єктивного сприйняття політичної дійсності. Практичне вираження партійна ідеологія міститься у програмових та статутних документах політичних партій. Партійна ідеологія покликана виражати популярні у суспільстві політичні ідеї та цінності. В такому випадку парламентські вибори є механізмом не лише ротації еліти, але й відбору основних вимог у політичній системі, а отже і визначенням домінуючої політичної ідеології. У статті проаналізовано програми таких політичних партій, як «Слуга народу», «Голос», «Європейська солідарність», «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина», «Опозиційна платформа «За життя!». Визначено особливості партійних програм та їх ідеологічних складових. Доведено, що політичні партії України є партіями універсального типу з розмитими ідеологічними орієнтирами. Визначено, що новостворені політичні партії, подібно до «старих» залишаються лідерськими партіями, локомотивами рейтингу яких є їх лідери. Більшість партій за шкалою ліві – центристські – праві, є центристськими партіями соціал-демократичного спрямування, усі програми політичних партій, що здобули підтримку електорату, окрім «ОП – За життя» мають проєвропейське спрямування. Характерною особливістю таких партій як «Голос» та «Слуга народу» є медійність, віртуалізацій їх діяльності, відсутність розгалуженої організаційної регіональної структури. Важливою ознакою сучасних політичних партій залишається високий рівень ідеологічної мобільності та рецептивності, здатності до інтеграції окремих постулатів конкуруючих політичних ідеологій у програмі однієї партії.

Метафізика влади: класичний філософський дискурс

У межах класичної філософської думки було розроблено важливі принципи функціонування влади у суспільстві та засоби, що забезпечують її ефективність. З’ясовано, що владні стосунки супроводжують людину як колективну істоту упродовж усієї її історії, є незмінним атрибутом соціального життя. Будучи успадкованими від своїх тваринних предків, вони отримали найрізноманітніші форми у ранніх людських спільнотах, виконуючи як конструктивну, так і деструктивну роль. Вододілом між вказаними проявами влади є виконання нею своїх головних функцій, серед яких чи на найпершому місці стоїть керування суспільними процесами, забезпечення сталого розвитку людських спільнот. За традицією, владою зі знаком «плюс» називали таку владу, яка приносить благо більшій частині або усім членам певної спільноти. Негативна влада – це така влада, яка має метою благо обмеженого кола обраних або навіть одного верховного правителя, і, у кінцевому підсумку, руйнує соціальну тканину суспільства. Питання щодо співвідношення цілей і засобів, якими влада домагається виконання своїх вимог, має тут вирішальне значення. Класична філософська думка обґрунтовано доводить, що для розумних істот, якими вважають себе люди, більш прийнятними впровадження владних рішень є не насильство, а моральний авторитет і право. Саме право у такому, що все більш ускладнюється, людському суспільстві, поступово стає пріоритетним інструментом влади. Упродовж майже всієї людської історії можна спостерігати тісний зв'язок між владою і насильством. Іноді здається, що воно взагалі є неусувним з людського життя, ледве чи визначальний чинник людських стосунків. Саме по собі насильство мало у кого знаходить відверте схвалення. Більшість філософів, та й взагалі пересічних людей, як правило, його засуджують. Влада завжди прагне зберегти себе як можна довше, у граничному плані – стати вічною. Проте є багато причин об'єктивного і суб'єктивного характеру, що ставлять межу таким намаганням. Людське суспільство – це виключно складна система зв'язків і відносин. Ефективна робота цієї системи забезпечується, у тому числі, ефективними управлінськими рішеннями, а також тісним зв'язком між прийнятими рішеннями і їх виконанням. Тобто, – саме владними відносинами. Хочемо ми цього чи не хочемо, але у суспільстві завжди будуть керівники і підлеглі, ті, хто приймає рішення, і ті, хто повинен їх виконувати, тобто, владарюючі і підвладні. Від того, наскільки будуть ефективними рішення, і наскільки успішно вони будуть впроваджуватись у життя, залежить успішне функціонування різних людських спільнот, майбутнє загальнолюдського суспільства взагалі. Саме це, в ідеальному варіанті, повинна забезпечувати влада.

Реализация Соглашения об ассоциации Республики Молдова и ЕС: сложности политической модернизации и реформ

Анализируются основные сложности политической модернизации и реформ в контексте реализации Соглашения об ассоциации Республики Молдова и Европейским Союзом. После подписания в 2014 году Соглашения об ассоциации с ЕС, Республика Молдова сосредоточила усилия на политической модернизации и внутренних реформах. Был принят Национальный план действий по внедрению данного документа на 2017- 2019 годы. Несмотря на то, что Европейская Комиссия в своих докладах констатирует наметившееся продвижение в вопросах модернизации государства, автор обращает внимание на внутренний политический кризис, политическую и экономическую нестабильность, незрелость демократии и проблемы в сфере правосудия. Реформы, предусмотренные Соглашением об ассоциации, требуют развития политических институтов, соблюдения верховенства права, повышения уровня экономического развития, а также культурного и научного потенциала. ЕС предоставляет финансовую и техническую помощь для реализации данного Соглашения. Республике Молдова предстоит приложить усилия для того, чтобы завершить реформы в области внешней политики и безопасности, сфере правосудия и экономического сотрудничества и выйти на новый уровень развития. Соглашение об ассоциации Республики Молдова и ЕС предусматривает взаимодействие власти и гражданского общества. То есть, его успех зависит не только от действий властных структур, но и от активного участия институтов гражданского общества. Политическая модернизация и реформы будучи взаимосвязанными категориями предполагают использование инновационного инструментария и выработки эффективных механизмов внедрения современных практик, направленных на развитие политических институтов. Это потребует времени и включенности всего населения в процессы реформирования государства и выхода страны на новый уровень развития. В этой связи важным видится предложить следующие рекомендации: - повышать уровень доверия населения к властям, правоохранительным органам и работникам государственных структур; - формировать культуру правосознания в обществе и усилить антикоррупционные меры; - сосредоточить усилия на выгодах от реализации Соглашения об ассоциации с ЕС, которые должны отражаться не только в статистических данных, но и быть ощутимыми для рядовых граждан

Діяльність міжнародних неурядових організацій у законодавчо-правовому полі України

Сформульовано визначення поняття «міжнародна неурядова організація» (МНУО) як організоване об'єднання представників громадськості різних країн, створене відповідно до національного законодавства для досягнення цілей і завдань розвитку громадянського суспільства й міжнародних відносин, що діє відповідно до загальновизнаних принципів Уставу ООН і норм міжнародного права на території двох і більше держав і володіє консультативним статусом. З’ясовано, що видовими ознаками, які містять у собі: цілі й завдання, характер діяльності, форму організації, наявність консультативного статусу тощо визначається відмінність міжнародної НУО від інших суб'єктів міжнародних відносин. Такі родові ознаки (як от: факт об'єднання людей, наявність постійних органів управління, Статуту тощо) є загальними для всього класу (роду) організацій. Обгрунтовано, що МНУО як учасник міжнародних відносин, є суб'єктом міжнародного права, однак їх правосуб'єктність має функціональний характер, тобто обмежений її консультативним статусом. Продемонстровано, що МНУО є неофіційною сполучною ланкою між національними урядами й міжнародним співтовариством, беруть активну участь у розробці міжнародних стандартів, методів, моделей і співвідносять їхню національну значимість з міжнародно-правовою. Зазначається, що у національному законодавстві України спостерігається тенденція оптимальної розробки питань, що стосуються правового статусу МНУО з огляду на міжнародні принципи й стандарти. Водночас, не можна йти шляхом повного їхнього копіювання, оскільки держава, ґрунтуючись на своєму суспільно-історичному досвіді, досвіді функціонування правової системи, на існуючих суспільних відносинах і своїх національних інтересах, сама має право визначати правовий статус МНУО. Пропонується у змінах до закону «Про неурядові організації» відобразити основну ідею, яка полягає в тому, що неурядові організації є ядром громадянського суспільства, найважливішим фактором розвитку демократичної держави й міжнародних відносин, засобом реалізації громадянами своїх прав і свобод.

Віртуалізація реальності як феномен культури сучасного інформаційного суспільства

Визначено, що віртуальна реальність – це новий організований соціальний простір, який на противагу відображення реальної дійсності є джерелом відмінності, заміщення, маніпуляцій, симулякрів - особливих об'єктів «відчужених знаків». З’ясовано, що важливою характеристикою віртуальної культури є її мозаїчність, пов'язана з особливостями процесу пізнання, а також структурування та ціннісного відбору соціального досвіду життєдіяльності. Як наслідок інтенсивного впровадження комп'ютерних інформаційних технологій у повсякденну культуру, безперервного і безладного потоку інформації, формується певний тип віртуальної культури, що поєднує в собі випадкові елементи культур різних народів та епох. Продемонстровано як дані елементи осідають за певними статистичними законами у свідомості індивідів, утворюючи щось на зразок «сховища повідомлень». Досліджено, що визначальною рисою віртуальної культури є побудований за принципом мультимедійного гіпертексту віртуальний простір, тобто специфічна організація інформаційних масивів, елементи яких пов'язані між собою асоціативними відносинами. Зазначено, що через специфіку просторової організації віртуальної реальності, у віртуальній культурі формується інша логіка мислення: нелінійна, непослідовна, недетерміністская, асоціативна. Ці ефекти досягаються завдяки моделюванню «іншого соціуму» та «іншого часу», відмінного від реального соціального часу - неодновимірного, оборотного, різноспрямованого і нескінченного. Підсумовується, що завдячуючи віртуальній реальності, не відбувається ціннісного відбору і структурування соціального досвіду, як у випадку спрямованого процесу пізнання, що реалізується за допомогою системи освіти. У цьому полягає основна відмінність віртуальної культури від культури в її традиційному розумінні в науці як ціннісно-відібраного та символіко-семіотично організованого досвіду багатьох людей.

Екологічна криза як криза існуючої системи цінностей

З’ясовано, що сучасна екологічна криза має глибокі соціально-економічні корені але, головним чином це - криза духовності. Ідея всеосяжного контролю над приро­дою є плодом зарозумілості і невиправданої засміченості свідомості хибними ідеями, що природа існує лише для комфорту людини. Виявлено одну з найістотніших суперечностей, що значною мірою виражає сутність екологічної проблеми - суперечність між економічним поступом людства і можливостями біосфери до самовідновлення. Зазначається, що стратегія практичних орієнтацій призвела до спо­живацтва, виснаження природних ресурсів і деградації природи. Акцентується увага на особливій небезпеці явища споживацтва як: з економічної точки зору, оскільки природа не в змозі через обмеженість її ресурсів у кожний даний момент часу задовольнити нескінченні мате­ріальні потреби людини; з геополітичної - посилюється агресивність поведінки людей, народів і держав в умовах об­ме­жених ресурсів; з молальної - оскільки націленість на споживацтво так званих модних, престижних речей будь за веде до втрати.людиною розуміння цінності і ці­ліс­ності природи, і як наслідок викривлене сталення до самої себе як особистості. Для такої людини чистота повітря, води, грунтів і лісів пе­рестає бути цінністю, оскільки головними стають - статок, престиж, гроші, інші подібні при­ваби. У цьому сенс примітивного споживацького підходу до життя і природи. Робиться висновок, що обмеженість сучасного людства в ресурсах - це результат дії певних соціальних і культурних чинників, на які можна впливати через організацію суспільного життя. Вищі духовні цінності повинні якось регулювати побутові потреби та їх дифе­ренціацію. Потрібне нове переосмислення місця людини у світобудові: розглядати людину не як завойовника природи, а як ор­ганічну її складову частину, тобто докорінно змінити цінності, насамперед ті, які регулюють ставлення людини до природи. Важливо усвідомити, що саме по собі зростання добробуту, поліпшення умов існування ще не робить людей щасливими. Сучасній людині потрібно вгамувати свої традиційні раціонально-прагматичні пріоритети, суттєво підвищити рівень мо­ральності й духовності, усвідомити, що в процессі природокористування здобу­вається не тільки «хліб насущий», а й «хліб духовний». Пропонуються основні напрями зміни вектору економічного розвитку, так звані стратегічні екологічні ініціативи людства, які водночас були б основою зміни моральної парадигми розвику в якій економічним вважалося б тільки те, що є екологічним.

Діяльність міжнародних неурядових організацій у законодавчо-правовому полі України

Сформульовано визначення поняття «міжнародна неурядова організація» (МНУО) як організоване об'єднання представників громадськості різних країн, створене відповідно до національного законодавства для досягнення цілей і завдань розвитку громадянського суспільства й міжнародних відносин, що діє відповідно до загальновизнаних принципів Уставу ООН і норм міжнародного права на території двох і більше держав і володіє консультативним статусом. З’ясовано, що видовими ознаками, які містять у собі: цілі й завдання, характер діяльності, форму організації, наявність консультативного статусу тощо визначається відмінність міжнародної НУО від інших суб'єктів міжнародних відносин. Такі родові ознаки (як от: факт об'єднання людей, наявність постійних органів управління, Статуту тощо) є загальними для всього класу (роду) організацій. Обгрунтовано, що МНУО як учасник міжнародних відносин, є суб'єктом міжнародного права, однак їх правосуб'єктність має функціональний характер, тобто обмежений її консультативним статусом. Продемонстровано, що МНУО є неофіційною сполучною ланкою між національними урядами й міжнародним співтовариством, беруть активну участь у розробці міжнародних стандартів, методів, моделей і співвідносять їхню національну значимість з міжнародно-правовою. Зазначається, що у національному законодавстві України спостерігається тенденція оптимальної розробки питань, що стосуються правового статусу МНУО з огляду на міжнародні принципи й стандарти. Водночас, не можна йти шляхом повного їхнього копіювання, оскільки держава, ґрунтуючись на своєму суспільно-історичному досвіді, досвіді функціонування правової системи, на існуючих суспільних відносинах і своїх національних інтересах, сама має право визначати правовий статус МНУО. Пропонується у змінах до закону «Про неурядові організації» відобразити основну ідею, яка полягає в тому, що неурядові організації є ядром громадянського суспільства, найважливішим фактором розвитку демократичної держави й міжнародних відносин, засобом реалізації громадянами своїх прав і свобод. Matviichuk Andriy V. Activities of international nongovernmental organizations in the legislative and legal space of Ukraine The definition of the concept of "international non-governmental organization" (international NGO) as an organized association of representatives of the public of different countries, formulated in accordance with the national legislation for the achievement of the goals and objectives of the development of civil society and international relations acting in accordance with the generally recognized principles of the Charter of the United Nations and the norms of international law on the territory of two or more states and has consultative status. It was found out that the specific features that include: goals and objectives, the nature of activity, the form of organization, the presence of consultative status, etc., is determined by the distinction of the international NGO from other subjects of international relations. Such generic attributes (such as the fact of association of people, the presence of permanent bodies of government, the Statute, etc.) are common to the entire class (kind of) organizations. It is substantiated that international NGO as a participant in international relations is a subject of international law, but their legal personality is functional, that is, limited by its consultative status. It has been demonstrated that the international NGO is an informal link between national governments and the international community and is actively involved in the development of international standards, methods, models and their national relevance with international legal law. It is noted that in the national legislation of Ukraine there is a tendency for the optimal development of issues related to the legal status of the international NGO, taking into account international principles and standards. At the same time, it is impossible to go through the full copying of them, since the state, on the basis of its socio-historical experience, the experience of functioning of the legal system, in existing social relations and its national interests, has the right to determine the legal status of the Ministry of the Interior. The proposed amendments to the law "On Non-Governmental Organizations" reflect the basic idea that non-governmental organizations are the core of civil society, the most important factor in the development of a democratic state and international relations, as a means of citizens' realization of their rights and freedoms.