ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ СУДОВО-ПОДАТКОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

У статті досліджено сутність та зміст спеціальних знань у контексті їх використання судовим експертом під час проведення судово-податкової експертизи. Висвітлено позиції науковців щодо визначення понять «спеціальні знання» та «спеціальні економічні знання». Констатовано, що визначення поняття «спеціальні знання» не містить жоден нормативно-правовий акт України, у тому числі профільний закон, який регулює судово-експертну діяльність, а також відсутність серед науковців єдиного підходу щодо визначення поняття «спеціальних економічних знань». Обґрунтовано, що жодне розслідування правопорушень у сфері оподаткування не обходиться без проведення судової податкової експертизи, яка є видом судово-економічної, провадження якої потребує відповідних спеціальних знань. Встановлено, що спеціальні знання судового експерта з питань оподаткування є поняттям комплексним, яке поєднує у собі знання у сфері оподаткування та права, не є загальнодоступними і загальновідомими, а також поєднують певні вміння і навички їх застосування для отримання науково-обґрунтованого, об’єктивного висновку експерта, який є процесуальним джерелом доказів. Спрямоване застосування спеціальних знань у сфері оподаткування та права дозволить якісно, всебічно, своєчасно вирішувати експертні завдання, які будуть поставлені перед судовим експертом, що, в свою чергу, забезпечить успіх в розкритті правопорушень щодо ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів. За результатами дослідження запропоновано визначити на законодавчому рівні поняття «спеціальних знань»; нормативного закріплення судово-податкової експертизи, як самостійного виду; обґрунтовано необхідність розробки відповідної методики з проведення зазначеного виду експертизи, в якій буде визначено поняття «спеціальних економічних знань» та їх складових, а також чітко окреслено межі спеціальних знань судового експерта з питань оподаткування. Ключові слова: спеціальні знання, судова експертиза, спеціальні економічні знання, судово-податкова експертиза, спеціальні знання у сфері оподаткування та права, податки.

НОВАЦІЇ У ЗАПРОВАДЖЕННІ ФОРМАТУ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА

Обґрунтовано актуальність проблеми висвітлення новацій у запровадженні формату економічних відносин державно-приватного партнерства. Здійснено аналіз передумов формування авторської позиці О.М.Вінник щодо критики неповноти змісту Закону України про державно-приватне партнерство та обгрунтування нею категорії організаційно-правового партнерства. Обрання теми статті обумовлено незавершеністю сучасного процесу вивчення поглядів науковців на різноманіття формату економічних відносин державно-приватного партнерства. Викладено шляхи досягнення узагальненого результату щодо розв’язання проблеми закріплення в Інноваційному кодексі України формату комунально-приватного партнерства; державно-комунального партнерства; державно-комунально-приватного партнерства; партнерства органів місцевого самоврядування з іншими державами (пропозиції О.М.Вінник). Ключові слова: державно-приватне партнерство; договір концесії; комунально-приватне партнерство; державно-комунальне партнерство; державно-комунально-приватне партнерство; партнерства органів місцевого самоврядування з іншими державами; транснаціональні корпорації.

КОДИФІКАЦІЯ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА В КОНТЕКСТІ ОСТАННІХ ЗАКОНОДАВЧИХ НАПРАЦЮВАНЬ

Необхідність внесення змін до трудового законодавства носить тривалий характер. Чинний Кодекс законів про працю (КЗпП) з моменту свого прийняття у 1971 році неодноразово редагувався, деякі з його положень через свою неоднозначність тлумачилися рішеннями Конституційного Суду. Актуальність прийняття нового трудового законодавства має політичну спрямованість, що підтверджується тим, що різні політичні сили пропонують свої варіанти змін. Реформи у сфері трудового законодавства стають важелями передвиборчих програм та обіцянок. Наразі парламентом зареєстровано декілька конкурентних законопроєктів у тому числі урядовий законопроєкт "Про працю" №2708, який активно обговорювався та критикувався громадськістю, особливо профспілками. До того ж постійні намагання прийняти новий головний нормативно-правовий акт в сфері трудових відносин підштовхують до аналізу відповідних проєктів з точки зору їх відповідності засадничим принципам кодифікації, що їх вивчають науковці, задля визначення помилок цих напрацювань та вироблення рекомендацій щодо їхнього усунення.У статті аналізуються наукові підходи до визначення переліку та сутності принципів і особливостей кодифікації трудового законодавства, що дозволило зробити висновки про непридатність окремих положень проєктів Трудового Кодексу для ефективного регулювання суспільних відносин. Ключові слова: трудове право, законотворчість, Кодекс законів про працю України, Трудовий Кодекс, соціально-трудові відносини, кодифікація трудового законодавства.

РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИМИ ОСОБАМИ: В АСПЕКТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИНЦИПУ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА

У статті здійснено аналіз міжнародних та національних нормативно-правових актів, а також даних, зокрема статистичних, щодо окремих аспектів реалізації права на соціальний захист, у тому числі щодо правового забезпечення захисту внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО). Відзначено, що з початком збройної агресії Російської Федерації у 2014 році в Україні з’явилися особи, які з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту були вимушені залишити місця свого постійного проживання та переселитися в інші регіони держави. Офіційна статистика щодо кількості взятих на облік ВПО з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей та АР Крим, та частки серед них осіб пенсійного віку в черговий раз підкреслює необхідність дослідження питання забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб на соціальний захист та розробки ефективних механізмів вдосконалення законодавчої бази, що закріплює права і свободи внутрішньо переміщених осіб в аспекті забезпечення принципу верховенства права. Констатовано, що в аспекті забезпечення принципу верховенства права, право на соціальний захист має природно-правовий характер, тобто належить особі з моменту народження, а тому має визнаватись і гарантуватись державою. Підкреслюється неподільність принципу верховенства права з такими поняттями як демократія та права людини, в тому числі права у сфері соціального захисту. Авторами з’ясовані важливі моменти визначення понять «соціальний захист» й «соціальне забезпечення» та виокремлені три головні складові системи соціального захисту. Авторами зазначено, що існує ряд особливостей в реалізації права на соціальний захист в умовах збройного конфлікту в Україні внутрішньо переміщеними особами, зокрема: по-перше, констатовано, що право на соціальний захист внутрішньо переміщеної особи поставлено у залежність від наявності у такої особи довідки на підтвердження цього статусу; по-друге, підкреслюється, що з метою реалізації свого конституційного права особа повинна відкрити рахунок виключно в Ощадбанку; по-трете, встановлюється, що діюче законодавство передбачає обов’язок внутрішньо переміщеної особи періодично проходити фізичну ідентифікацію в установі банку; по-четверте, у разі недотримання встановлених умов особа зазнає обмеження у реалізації свого права на соціальний захист шляхом зупинення соціальних виплат, що порушує забезпечення принципу верховенства права. Ключові слова: соціальний захист, соціальне забезпечення, система соціального захисту, реалізації права на соціальний захист, принцип верховенства права.

THE ROLE OF THE GENERAL SUBJECTS OF HUMAN RIGHTS PROTECTION DURING COVERT INVESTIGATIVE (SEARCH) ACTIVITIES (ACTIONS)

This article analyzes the system of state bodies and officials who are more or less authorized (obliged) to ensure human rights, including in the conduct of covert investigative (search) actions. According to the tasks performed by each of such subjects, they are divided into two groups: general (those that determine the basis of domestic and foreign policy of the state and public administration strategy, have relevant coordination powers and solve constitutional and legislative strategic tasks in the specified area, or implement state policy in this direction, one of the powers of which is to approve or ensure human rights) and special (subjects of criminal proceedings who are directly involved in the appointment, conduct, and evaluation of the results of the CISA, and who are charged with the protection, protection (enforcement) of human rights in criminal proceedings, including the CISA. Key words: human rights, covert investigative (search) actions, guarantees of rights and freedoms, court investigative judge, participants in criminal proceedings.

ЩОДО ПИТАННЯ НАБЛИЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДО МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ У СФЕРІ ПРОФЕСІЙНОЇ БЕЗПЕКИ, ГІГІЄНИ ПРАЦІ

Статтю присвячено питанню врегулювання відносин у сфері безпеки праці на міжнародному рівні, у законодавстві Європейського Союзу та України, а також проблематиці наближення національного законодавства з охорони праці до міжнародних стандартів та «acquis communautaire» ЄС. У науковій роботі проаналізовано основні міжнародні нормативно-правові акти у сфері безпеки праці, зокрема конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці, впровадження положень яких у національній правовій системі є необхідним для дієвого регулювання відносин з охорони праці на якісно новому рівні. Досліджено акти законодавства ЄС, що регулюють правовідносини у сфері охорони праці та акцентовано увагу на основних директивах ЄС, які містять вимоги до роботодавців щодо забезпечення охорони праці працівників, в тому числі на їх робочих місцях і під час застосування засобів праці. На основі проведеного аналізу «acquis communautaire» ЄС актуалізовано питання подальшої адаптації національного законодавства до європейських стандартів, що наразі є ключовим напрямком у рамках укладеної Угоди про асоціацію з ЄС. Автором виокремлені основні якісні характеристики національного законодавства, що обумовлюють недостатню ефективність правового регулювання відносин у сфері безпеки праці, серед яких нестабільність, недосконалість змісту положень законодавства, відсутність системності та неузгодженості норм у сфері безпеки праці. З урахуванням означених недоліків національного законодавства у сфері безпеки праці, автором визначено чинники, що обумовлюють необхідність удосконалення забезпечення безпечних умов праці та здоров’я працівників. На підставі аналізу національного законодавства висвітлені основні недоліки та прогалини у правововому регулюванні відносин у сфері безпеки праці, що потребують подальшої гармонізації згідно з вимогами та рекомендаціями МОП, а також стандартами ЄС. Ключові слова: безпека праці, міжнародні стандарти, гармонізація, acquis communautaire.

МІЖНАРОДНИЙ ТА ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦІ У ГІРНИЧОДОБУВНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ

В рамках даної науково-правничої статті авторка визначила особливості зарубіжного досвіду правового регулювання праці у гірничодобувній промисловості. На цій основі розроблено пропозиції з покращення якості національного законодавства та підвищення практики його застосування. Пропозиції стосуються гармонізації національної нормативної бази з положеннями Конвенцій Міжнародної організації праці; перевірки Гірничого закону України на узгодження положень з вимогами ратифікованих Конвенцій МОП та Директив ЄС; систематизації спеціального трудового законодавства в гірничодобувній сфері, чітко прописуючи обов’язки, права та відповідальність працівників і роботодавців в Гірничому Законі України, у т.ч. щодо затримки заробітної плати, порушень умов колективного договору, інформування про шкідливі умови праці і т.п.; 4) виконання вимоги ст. 9 Конвенції МОП №176 щодо реального інформування працівників про небезпеки, пов’язані з їхньою роботою шляхом підвищення дисциплінарної відповідальності керівників (до звільнення з посади); 5) удосконалення Правил безпеки у вугільних шахтах, враховуючи положення Додатку «Мінімальні вимоги щодо безпеки і захисту здоров’я» Директиви Ради 92/104/ ЄЕС (оснащення робочих місць, приміщень для відпочинку тощо); 6) здійснення ранжування в проекті Трудового кодексу вимог щодо допустимого віку і досвіду працівника залежно від посади й виду небезпечних, шкідливих робіт; 7) законодавчого закріплення переліку гірничих професій, на яких дозволяється використання праці жінок тощо. Ключові слова: сучасні міжнародні трудові стандарти, діюче національне трудове законодавство, зарубіжне законодавство, гірник, добування, промисловість.

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ВИПЛАТИ ВИНАГОРОДИ ВИКРИВАЧАМ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ

У статті окреслено існуючі проблеми чинного законодавства України, яке регламентує право викривачів корупції на отримання матеріальної винагороди, проаналізовано міжнародний досвід з цього питання. Зокрема досліджено проблему виплати винагороди анонімним викривачам та з урахуванням іноземного досвіду запропоновано шлях її вирішення. До того ж значну увагу приділено оптимальному мінімальному розміру предмета корупційного правопорушення, який є підставою для присудження викривачеві матеріального заохочення, наведені аргументи щодо обмеження суми винагороди з прив’язкою до основних соціально-економічних показників держави, розглянуто низку інших проблемних питань. Ключові слова: корупція, винагорода викривачам корупції, міжнародний досвід.

УМИСНЕ ВБИВСТВО З МОТИВІВ РАСОВОЇ, НАЦІОНАЛЬНОЇ ЧИ РЕЛІГІЙНОЇ НЕТЕРПИМОСТІ ЯК ПРЕДМЕТ КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

У статті наголошується, що у кримінальному законодавстві України приділено значну увагу проблемі недопущення расизму, ксенофобії та іншим проявам дискримінації, оскільки передбачено перелік кримінально караних діянь, що пов’язані з проявами расової, національної чи релігійної нетерпимості. Встановлено, що підвищений характер суспільної небезпеки умисного вбивства з мотивів расової, національної та релігійної нетерпимості характеризується тим, що воно заперечує людську гідність, індивідуальність потерпілого і посягає на рівність всіх членів суспільства, що підриває основи демократичних прав і свобод, а отже, й існуючі суспільні відносини між різними групами населення. У досліджуваному злочині мотив виступає як ознака, наявність якої утворює кваліфікований склад злочину та характеризується трьома видами нетерпимості: расової, національної чи релігійної. При цьому для кваліфікації злочинних діянь достатнім є виявлення лише одного виду нетерпимості. З’ясовано, що расова, національна або релігійна нетерпимість являє собою обов’язкову мотиваційну складову досліджуваних злочинів та слугує основним елементом доказової інформації, виявленої, зібраної, зафіксованої під час криміналістичної діяльності. Виявлено, що потерпілими умисного вбивства з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості можуть бути лише представники певної раси, національності чи релігійної конфесії. Визначено, що основними елементами криміналістичної характеристики умисного вбивства з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості є: предмет злочинного посягання, спосіб вчинення злочину, слідова картина злочину, особа злочинця, особа потерпілого. Ключові слова: умисне вбивство, мотив расової, національної чи релігійної нетерпимості, дискримінація, потерпілий, криміналістична характеристика.

СУДОВО-ПОДАТКОВА ЕКСПЕРТИЗА ЯК ОКРЕМИЙ ВИД СУДОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

У статті досліджено правові та економічні підстави доцільності виділення судово-податкової експертизи в самостійний вид судової економічної експертизи. Визначено, що зміни податкового законодавства; зменшення кількості податкових перевірок; пандемія COVID-19 та карантинні обмеження зумовили латентність правопорушень, пов’язаних з ухиленням від сплати податків, а відновлення в повному обсязі повноважень контролюючих органів призведе до збільшення кількості виявлення фактів правопорушень у сфері оподаткування. Виявлено, що одним із основних дієвих засобів повного і всебічного з’ясування усіх обставин кримінальних правопорушень у податковій сфері є експертиза. За матеріалами кримінальних проваджень про ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів як правило, призначають судово-бухгалтерську експертизу, яка є видом судово-економічної. Проте складність та суперечливість податкового законодавства, наявність особливостей, які притаманні лише податковій сфері, дозволять привернути увагу на необхідність та доцільність виокремлення такого самостійного виду експертизи як судово-податкова. Обґрунтовано, що підстави виокремлення судової податкової експертизи в самостійний вид економічної судової експертизи, ґрунтуються на наступних базисах: податкове право як самостійна галузь в системі юридичних наук; економічна природа податкових правовідносин; складність у розслідуванні та доказуванні кримінальних правопорушень у податковій сфері; застосування спеціальних знань під час розслідування податкових правопорушень (поєднання спеціальних знань у сфері оподаткування та права); правова регламентація можливості проведення судово-податкових експертиз. Встановлено, що зазначені підстави є основним вагомим аргументом щодо виокремлення самостійного виду експертизи – судово-податкової. За результатами дослідження запропоновано підхід щодо структуризації судово-податкової експертизи в окремий вид судової економічної експертизи, що дозволить підвищити обґрунтованість та якість висновку експерта з питань оподаткування, який є процесуальним джерелом доказів. Ключові слова: судова експертиза, судово-податкова експертиза, спеціальні знання, податкове право, правовідносини у сфері оподаткування, податкові правопорушення, податкове законодавство.