Ефективність антибактеріальної терапії у тяжкохворих на COVID-19 в залежності від віку хворих та доз гормональних препаратів

Вступ. У статті представлений огляд літератури стосовно ко-інфекцій при коронавірусній інфекції COVID-19 та приведені дані особистого дослідження стосовно антибактеріальної терапії у тяжкохворих при COVID-19. Мета: встановити ефективність антибактеріальної терапії при лікуванні нової коронавірусної хвороби COVID-19 у тяжкохворих, які лікувались у ВРІТ, на фоні різних доз гормональної терапії та різних схем антибактеріальної терапії. Матеріали та методи: оброблені дані 112 медичних карт стаціонарного хворого хворих з тяжким перебігом на нову корона вірусну хворобу COVID-19, які лікувались у ВРІТ НВМКЦ «ГВКГ» в період з січня по квітень 2021р. У всіх пацієнтів була виявлена пневмонія за допомогою рентгенографії органів грудної клітки або ж комп’ютерної томографії. У всіх хворих діагноз був підтверджений за допомогою ПЛР у реальному часі на РНК SARS-COV-2. Статистична обробка матеріалів дослідження проводилася за допомогою персонального комп’ютера з використанням програми STATISTICA. Було розроблено анкету для введення даних в програму Excel. Результати. Встановлено, що серед тяжкохворих, які до госпіталізації приймали антибіотики, зареєстрована менша кількість летальних випадків (9,1%), ніж у тих, хто антибіотики не приймав (29,3%). У стаціонарі антибіотики призначали в термін пізніше 9 доби, тривалістю близько 7 діб. Переважно тяжкохворим у реанімації призначались або один, або два антибіотика. У нашій вибірці померлих у віці до 60 р. не було. За нашими даними, більше одужало хворих при застосуванні наступних схем антибактеріальної терапії: пеніциліни+фторхінолони; фторхінолони; карбапенеми. У хворих, які отримували, окрім антибіотиків, 8мг дексаметазону, було менше померлих на фоні застосування пеніциліни+фторхінолони; цефалоспорини+фторхінолони; карбапенеми. У інших хворих, які отримували, окрім антибіотиків, 16мг дексаметазону, менше було померлих на фоні застосування пеніциліни+фторхінолони; фторхінолони; карбапенеми. Зроблено висновок про необхідність подальших досліджень стосовно ефективності раннього призначення антибактеріальних препаратів (пеніциліни+фторхінолони, фторхінолони) у тяжкохворих та із середньою тяжкістю та розробки критеріїв призначення антибактеріальної терапії. Висновки. Встановлено менше летальних випадків у тяжкохворих із COVID-19, які до госпіталізації приймали антибіотики, в порівнянні з тими, хто антибіотики не приймав. Із узагальнених даних щодо наслідків лікування із застосуванням антибактеріальних препаратів встановлена більшість летальних наслідків у тих, хто під час лікування отримував антибактеріальні препарати. В той же час встановлена дещо менша кількість померлих на фоні COVID-19, яким були призначені під час стаціонарного лікування 8мг або 16мг дексаметазону та антибіотики із наступних схем: пеніциліни+фторхінолони, фторхінолони, карбапенеми. Потребує подальшого дослідження ефективність раннього призначення антибактеріальних препаратів (пеніциліни+фторхінолони, фторхінолони) у тяжкохворих та хворих із середньою тяжкістю. Слід розробити критерії призначення антибактеріальної терапії.

Оцінка змін гемодинаміки у постраждалих військовослужбовців із мінно-вибуховими пораненнями в процесі аеромедичної евакуацій

Вступ. Швидка медична евакуація шляхом аероевакуації до місць надання кваліфікованої та спеціалізованої допомоги стала більш ефективною з часів Другої світової війни та визнана ефективною у спроможності "очищення поля бою" та прискорення евакуації постраждалих до лікарень та клінічних центрів. Тим не менше, вплив аеромедичної евакуації на пацієнтів з політравмою все ще недостатньо зрозумілий, особливо у випадку масової евакуації, коли широкому колу пацієнтів може знадобитися сортування в суворих або екстремальних умовах із обмеженою доступністю. Мета роботи. Оцінити гемодинамічні зміни під час проведення аеромедичної евакуації у постраждалих із політравмою та із проникаючими пораненнями голови. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз карт інтенсивної терапії 32 поранених та травмованих військовослужбовців, яким проводилася аеромедична евакуація із зони проведення АТО/ООС протягом 2017-2018 рр. Результати. На першому етапі дослідження було встановлено, що рівень САТ на наземному етапі евакуацій у групі із мінно-вибуховими проникаючими пораненнями голови становив 91,4±5,9 мм рт. ст., в той час як у постраждалих із мінно-вибуховими пораненнями живота та/або грудної клітки він був значно нижчим та становив 87,5±4,8 мм рт. ст.(р<0,05). Показники пульсу становили 75,1±4,7 та 79,4±5,1 уд/хв. у досліджуваних групах відповідно (р<0,05). На другому етапі дослідження встановлено статистично достовірне зниження показників гемодинаміки та наростання ЧСС у постраждалих обох груп у порівнянні із вихідними даними. Так у 1-й групі САТ становив 85,4±4,8 мм рт. ст., ЧСС 82,1±6,3 (р<0,05), а у другій – 82,7±4,9 мм рт. ст., ЧСС 86,2±5,8 (р<0,05). На подальших етапах (20 та 40 хвилина) аеромедичної евакуації відмічалась поступова стабілізація гемодинаміки. На завершальному етапі евакуації в обох досліджуваних групах показники ЧСС та САТ знаходилися в межах значень, отриманих на наземному етапі. Висновки. В результаті проведеного дослідження встановлено, що на другому етапі дослідження (підйом на висоту) спостерігалися достовірні зміни гемодинамічних показників, які проявлялися гіпотензією та тахікардією (р<0,05), які поступово були медикаментозно кореговані, та починаючи з 3 етапу (20 хв.) повернулися до вихідних значень в обох досліджуваних групах. У постраждалих із мінно-вибуховими пораненнями живота та/або грудної клітки на 4-му етапі дослідження спостерігалося зниження САТ, що може вказувати на більшу гемодинамічну нестійкість у даній досліджуваній групі.

Концепція військової логістики: від зародження до сучасного трактування в Збройних Силах України

Вступ. На сьогодні подальший напрямок розвитку України спрямований на євроатлантичну інтеграцію. Відповідно до Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2020 р., було створено єдину ефективну систему логістики та удосконалено систему медичного забезпечення Збройних Сил України відповідно до стандартів НАТО. Крім того, здійснено передачу певних функцій медичного постачання до системи логістики Збройних Сил України. Таким чином, питання військової логістики на сьогодні є актуальними для Медичних сил Збройних Сил України. Мета. Проведення аналізу існуючих підходів до трактування терміну “військова логістика” в історичному аспекті та дослідження її сутності у відповідності до сучасних умов функціонування Медичних сил Збройних Сил України. Матеріали та методи. Для досягнення мети дослідження проведено аналіз закордонної і вітчизняної наукової літератури та чинної нормативно-правової бази України. Методами дослідження є інформаційний пошук, порівняння, систематизація, аналіз та синтез. Результати. На основі проведеного аналізу, встановлено, що термін “військова логістика” досі перебуває в постійному розвитку і в певні історичні періоди в нього вкладався різний зміст. У процесі еволюції наукових підходів ведення військових дій, формувалася і військова логістика. Виникали нові логістичні системи, застосовувалися інноваційні методи та інструменти логістичної підтримки збройних сил. У хронологічному порядку наведено кілька визначень терміну “військова логістика”. З’ясовано, що деякі автори, використовуючи різну термінологію, розглядають однакову суть або явище цієї категорії. Це свідчить про приналежність дослідника до різних логістичних шкіл чи акцентування його уваги на окремих сторонах логістичного процесу або системи в цілому. Висновки. На підставі проведеного аналізу існуючих підходів до трактування терміну “військова логістика” в історичному аспекті встановлено, що концепція військової логістики є важливою складовою у плануванні і здійсненні переміщення, забезпечення життєдіяльності військ (сил) у мирний час і особливий період, а також невід’ємною частиною підтримки військових операцій. Досліджено сутність концепції військової логістики у відповідності до сучасних умов функціонування Медичних сил Збройних Сил України. Визначено необхідність у формуванні єдиного логістичного підходу до забезпечення Збройних Сил України медичною технікою і майном, з урахуванням закріплених у законодавстві правових норм щодо обігу лікарських засобів і медичних виробів та дозвільної системи у сфері фармацевтичної діяльності. Обґрунтовано доцільність у створенні єдиної ефективної системи управління медичним постачанням Збройних Сил України, враховуючи логістичний підхід, під єдиним керівництвом Командувача Медичних сил Збройних Сил України. Зазначено, що інтеграція головних констант військової логістики, як у систему військової охорони здоров’я в цілому, так і в її фармацевтичний сектор обумовила створення військово-фармацевтичної логістики у складі медичної логістики Збройних Сил України.

Клініко-лабораторні показники у хворих, які лікувались у НВМКЦ «ГВКГ» з приводу COVID-19

Вступ. У статті представлений огляд літератури та результати власного обстеження хворих на нову коронавірусну інфекцію COVID-19 із тяжким перебігом. Мета дослідження. Встановити особливості лабораторних показників нової коронавірусної хвороби COVID-19 у тяжкохворих, які лікувались у ВРІТ НВМКЦ «ГВКГ» в сезон активності грипу, оскільки раніше нами було встановлено, що негоспітальна пневмонія в даний період року має більш тяжкий перебіг. Матеріали та методи: оброблені дані 112 медичних карт стаціонарного хворого хворих з тяжким перебігом на нову коронавірусну хворобу COVID-19, які лікувались у ВРІТ НВМКЦ «ГВКГ» в період з січня по квітень 2021р. Хворих розподілили наступним чином: перша група – які одужали, друга – які померли. У всіх пацієнтів була виявлена пневмонія за допомогою рентгенографії органів грудної клітки або ж комп’ютерної томографії. У всіх хворих діагноз був підтверджений за допомогою ПЛР у реальному часі на РНК SARS-COV-2. Статистична обробка матеріалів дослідження проводилася за допомогою персонального комп’ютера з використанням програми STATISTICA. Було розроблено анкету для введення даних в програму Excel. Результати. Встановлено, що при надходженні до реанімації у хворих, які одужали та які померли, середні показники рівня лейкоцитів суттєво не відрізнялись (р>0,05). У тих, хто помер, в перші три дні після госпіталізації спостерігались більші коливання рівня лейкоцитів. З 4 доби перебування у тих, хто помер, спостерігались вищі як середні показники рівня лейкоцитів, так і їх квартельні відхилення (Q25 та Q75). При надходженні кількість лімфоцитів була менше у тих, хто помер, в порівнянні з тими, хто одужав, але в наступні дні у перших спостерігалось подальше їх зниження або збереження на низькому рівні, в той же час у тих, хто одужав, знижені показники тримались практично на тому ж рівні, та з 9 доби перебування у стаціонарі спостерігається їх підвищення (р<0,05 в порівнянні із тими, хто помер). Середній рівень гранулоцитів при надходженні був дещо вище у тих, хто в наступному помре, і в подальшому їх показники збільшуються, в той же час у тих, хто одужає, показники, навпаки вже з 4-ї доби поступово знижуються. В перші три дні після госпіталізації різниці в рівні паличкоядерних нейтрофілів між померлими та одужавшими не було (р>0,05), в той же час у тих, хто одужав, в наступному спостерігається зменшення їх кількості, а у тих, хто помер, навпаки, відбувається їх зростання. В перші три дні різниці між кількістю тромбоцитів між групами не було, в той же час у тих, хто помер, з 9 доби спостерігаються більш виражені коливання їх кількості. Показники ШОЕ мали більш виражені коливання в перші три дні у тих, хто одужав, і у них в наступному спостерігається зменшення рівня, в той же час у тих, хто помер, після 7 доби реєструється їх значне зростання. Показники АлАТ, АсАТ підвищувались незначно. В перші три дні після госпіталізації у тих, хто помре, спостерігались дещо вищі показники рівня сечовини, в порівнянні із тими, хто одужав (р>0,05). В обох групах хворих в наступні дні спостерігається збільшення рівня сечовини, але у тих, хто помер, було до вищих значень. Також і стосовно показників креатиніну, які були вищі вже на початку госпіталізації і після 7 доби реєструвались більш виражені коливання у померлих, ніж у тих, хто одужав. В обох групах хворих вже одразу після госпіталізації реєструвались підвищені показники рівня глюкози (р>0,05). У тих, хто одужав, спостерігається їх поступове зниження, а у тих, хто помер, після 4 доби їх більше зростання. Одразу після госпіталізації у тих, хто помре, показники СРБ були дещо вищі, але в наступному вже з 4-ї доби у тих, хто помре, реєструється їх подальше зростання, а у тих, хто одужає, навпаки, їх зменшення (р<0,05). Висновки. Хворі, які в наступному померли, надходили раніше, ніж ті, хто одужав. Під час госпіталізації лабораторні показники можуть не відрізнятись у осіб, які одужають, та у тих, хто помре. На початку госпіталізації більш знижені показники рівня лімфоцитів та вищі показники гранулоцитів, сечовини, креатиніну, СРБ можуть свідчити про несприятливий наслідок. Вже після 4 доби перебування у стаціонарі (5-11 доба хвороби) динаміка аналізів може свідчити про подальший перебіг хвороби та можливий наслідок (подальше зниження рівня лімфоцитів, збереження на високому рівні або зростання гранулоцитів, зростання паличкоядерних нейтрофілів, кількості тромбоцитів, ШОЕ, рівня сечовини, креатиніну, СРБ, прокальцитоніну – свідчать про несприятливий наслідок). Необхідно провести подальші дослідження стосовно характеру та терміну ураження нирок, серця, легень, стану мікроциркуляції та їх взаїмозв҆язку.

Визначення якісного складу сучасних ранозагоювальних лікарських засобів для потреб медичної служби Збройних Сил України у мирний час та на особливий період

Вступ. Ранозагоювальні препарати, які знаходяться на оснащенні підрозділів військово-медичної служби мають ряд недоліків, серед яких основними є недостатня регенеративна активність, високий ризик мікробної контамінації рани та необхідність частої заміни на рановому полі. Тому надзвичайно актуальними стають дослідження, спрямовані на розробку технологічних схем отримання сучасних м’яких лікарських засобів комплексної дії вітчизняного виробництва для місцевого лікування ран, а також введення до норм постачання таких ранозагоювальних лікарських засобів, як мазі та ранові гідрогелеві пов’язки, які мають антибактеріальні, анестезуючі, протизапальні та антимікробні властивості, а також не вимагають частої заміни у процесі медикаментозного забезпечення військовослужбовців. Мета дослідження – дослідити якісний склад сучасних ранозагоювальних лікарських засобів для потреб медичної служби Збройних сил України у мирний час та на особливий період. Матеріали та методи. Матеріалами слугували медичні картки стаціонарних хворих та листи призначень поранених та хворих із пошкодженням шкірних покривів. У роботі застосовано документальний, загальногістологічний, гістохімічний, морфометричний та статистичний методи дослідження. Результати дослідження. З метою визначення якісного складу норм постачання ранозагоювальних засобів місцевої дії нами були проаналізовані медичні картки стаціонарних хворих та листи призначень поранених та хворих із пошкодженням шкірних покривів. У модель дослідження були включені умовно забруднені рани діаметром 10 см та глибиною рани від 5 до 10 мм. Здійснено аналіз результатів медикаментозного забезпечення хворих із гнійно-запальними процесами м’яких тканин, які знаходилися на лікуванні з приводу гнійних ран та інтраопераційної профілактики ранової інфекції в 65 хворих, що склали основну групу. Аналіз ефективності застосування розробленої МДМ-мазі при лікуванні гнійних ран проводився в порівнянні з результатами лікування 110 пацієнтів з гострими гнійними первинними ранами (72,5 %), що склали групу порівняння, яка була розділена на 5 підгруп. Серед них абсцеси м’яких тканин, флегмони клітинних просторів тулуба і кінцівок спостерігалися в 54 (35,2 %) хворих, різні форми панарицію – 25 (16,2 %) і парапроктиту – 12 (8,9 %) пацієнтів. Порівно розподілилися хворі з гострим гнійнім бурситом, карбункулом (12,1 % спостережень). Результати мікробіологічних досліджень ранових виділень були позитивними у всіх груп пацієнтів. При цьому в 60 хворих (44,7 %) флора представлена монокультурою, в інших пацієнтів з рани виділені асоціації мікроорганізмів. У мікробному пейзажі спостерігалася перевага грампозитивної флори. Більшість ідентифікованих мікроорганізмів склали стафілококи, серед яких найчастіше виділявся S. aurerus (55,6 % пацієнтів), при чіткій тенденції до підвищення ролі S. epidermidis (30,8 % хворих), а також S. faecalis (15,5 % хворих). У ряді грамнегативних бактерій переважали E. coli (76,4 % хворих), значно рідше спостерігалися бактерії роду Proteus (11,7 % хворих), Pseudomonas aerugenosa (3,7 % хворих) і клебсієла – 1,9 %. Ентерококи виділені – у 5,6 %, B. subtilis – у 2,8 % хворих. Серед хворих, що спостерігались, у 8 чоловік були виділені такі мікроорганізми: палички групи Bacteroides – 5 пацієнтів, з них у 2 бактероїди групи B. fragilis, а в трьох – B. melaninogenicus. У двох чоловік виявлені грампозитивні коки групи Peptostreptococcus sp., і в одного пацієнта була виділена факультативно анаеробна мікрофлора. При аналізі перебігу ранового процесу в ході лікування хворих розробленою маззю під умовною назвою «МДМ-мазь» звертає на себе увагу швидке зменшення запально-ексудативних змін у рані, в основному до 3 доби лікування. Оцінюючи ефективність антимікробної дії розробленої мазі необхідно підкреслити, що вона пригнічує внутрішньотканинну мікрофлору, що не досягається при лікуванні іншими мазями, що обумовлено як гідрофільною основою, так і активними фармацевтичними інгредієнтами, тому що саме внутрішньотканинна мікрофлора визначає тяжкість і спрямованість ранового процесу. Висновки. Отримані результати свідчать про високу ефективність розробленої ранозагоювальної мазі з метилурацилом, декаметоксином та ментолом під умовною назвою «МДМ-мазь» з протизапальною, антимікробною та анестезуючою дією для використання в гнійно-запальну фазу ранового процесу. Основними факторами при цьому є: активний вплив на перебіг запального процесу в рані, а також істотне зниження виразності ендогенної інтоксикації при гнійно-запальних процесах м’яких тканин. На даному етапі розвитку медичної науки і практики визначені оптимальні схеми застосування ранозагоювальних засобів у обраних клініко-економічних групах для місцевого лікування ран.

Мультидисциплінарний підхід до індивідуальної реабілітації пацієнтів після тяжкого перебігу коронавірусної хвороби

Мета дослідження: виявити особливості застосування мультидисциплінарного підходу в індивідуальній реабілітації пацієнта після тяжкого перебігу коронавірусної хвороби. Матеріали та методи. Реабілітаційний процес та оцінку його ефективності розглянуто на окремому прикладі пацієнта А., 61 рік, який був переведений на етап підгострої стаціонарної реабілітації до пульмонологічного відділення Військово-медичного клінічного лікувально-реабілітаційного центру на 41-й день після початку захворювання на COVID-19. Реабілітаційні заходи цьому пацієнтові проводились на протязі 2-х стаціонарних етапів тривалістю 24 і 23 дні з 39-ти денним амбулаторним інтервалом між ними. Оцінка результатів дослідження проводилась при поступленні пацієнта у відділення та перед випискою з відділення при повторній госпіталізації. Для визначення проблем в стані здоров’я пацієнта використовувався категорійний профіль МКФ хворих з захворюванням органів дихання. Дослідження функції зовнішнього дихання проводилось за допомогою спірографа «Spirolab II». Згідно госпітальної шкали (Hospital Anxiety and Depression Scale) визначали ступінь тривоги і депресії. Для поглибленої діагностики емоційного стану пацієнта застосовували опитувальник Спілбергера-Ханіна «Особистісна тривожність» та шкалу Гамільтона для оцінки тривоги (HARS). Оцінювання когнітивних функцій здійснювали за допомогою МоСА-тесту, проби Шульте і тесту запам’ятовування 10 слів (А.Р.Лурія). Сила м’язів визначалась за шестибальною шкалою (L.McPeak, 1996; М.Вейсс, 1986). Рівень спастичності м’язів оцінювався за допомогою модифікованої шкали Ашворта (Bohannon R.W., Smith M.B., 1987). Визначення толерантності до фізичних навантажень проводили за допомогою 6-ти хвилинного тесту ходьби і шкали субєктивної оцінки фізичного навантаження (10-ти бальної шкали Борга). Рівень задишки оцінювали за допомогою модифікованої шкали задишки. Результати. В статті розглянуто ефективність мультидисциплінарного підходу в індивідуальній реабілітації пацієнта після тяжкого перебігу коронавірусної хвороби. Показано, що під час роботи в умовах карантину для зменшення ризику зараження коронавірусною хворобою реабілітаційний процес пацієнта був дещо модифікований. Встановлено, що в результаті функціонального оцінювання, проведеного кожним фахівцем команди були визначені основні проблеми категорійного профілю МКФ щодо функції, структур організму, активності і участі пацієнта та оцінено їх ступінь тяжкості. Показано можливість призначення відповідального фахівця за вирішення кожної з проблем. Доведено, що встановлення цілей для вирішення цих проблем і виконання підібраних реабілітаційних інтервенцій для їх досягнення кожним членом команди дозволила відновити втрачені функції організму і активність хворого. Висновки. Організація реабілітації пацієнта після тяжкого перебігу коронавірусної хвороби шляхом залучення мультидисциплінарної команди фахівців дозволила визначити проблеми щодо функції, структури, активності і участі хворого та призначити відповідального члена команди для вирішення кожної з виявлених проблем. Мультидисциплінарний підхід при проведенні реабілітації хворого з COVID-19 дозволив зменшити рівень тривоги, покращити сон і когнітивні функції, збільшити толерантність до фізичного навантаження і відновити ходьбу пацієнта. Відсутність повного досягнення встановлених цілей при відновленні функцій уваги, емоцій, дихання, толерантності до фізичного навантаження і збереження структурних змін в легенях хворого з COVID-19 вказує на необхідність проведення подальших досліджень для вирішення вказаних проблем.

Маркетингове дослідження лікарських засобів, що використовуються для надання кваліфікованої медичної допомоги хворим військовослужбовцям із хронічними захворюваннями дихальних шляхів

Вступ. З огляду на провідне місце хронічних захворювань дихальних шляхів у захворюваності військовослужбовців (80-90% від загальної кількості інфекційних захворювань на рік) все більшого медико-соціального значення набуває якість надання медичної допомоги та її оптимізація. Відмічається швидкий розвиток толерантності різних збудників до існуючих антибактеріальних засобів, алергічні та інші побічні ефекти при застосуванні лікарських засобів. Збільшення арсеналу лікарських засобів на ринку України не сприяє суттєвому покращанню ситуації щодо захворюваності органів дихання у військовослужбовців. Мета. Провести маркетинговий аналіз вітчизняного ринку лікарських засобів, які використовуються для надання кваліфікованої медичної допомоги хворим військовослужбовцям із хронічним бронхітом. Матеріали та методи. Матеріалами дослідження була база даних зареєстрованих в Україні ЛЗ, представленої на офіційному сайті Державної установи «Державний експертний центр» Міністерства охорони здоров’я України. Для проведення дослідження ЛЗ використовували системно-оглядовий, бібліографічний, ретроспективний, маркетинговий аналізи. Результати. Встановлено, що за частотою застосування при лікуванні військовослужбовців із хронічним бронхітом серед загальної кількості ЛЗ антибактеріальні засоби для системного використання займають провідне третє місце за кількістю міжнародних непатентованих назв та перше місце у світі. Проведений маркетинговий аналіз вітчизняного фармацевтичного ринку антибактеріальних засобів для надання кваліфікованої медичної допомоги хворим військовослужбовцям із хронічним бронхітом засвідчив пріоритетні позиції за широтою асортименту ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», ТОВ «ФК «Здоров’я», корпорації «Артеріум», переважна кількість яких таблетованої форми. У групі противірусних засобів попит у лікуванні хронічного бронхіту має інозит пронабекс імпортного виробництва, домінують тверді лікарські форми таблетки. Переважна частина муколітичних засобів є препаратами іноземних фармацевтичних компаній з 10 країн світу, лідерами серед країн-виробників є Німеччина та Індія. Висновки. Досліджена номенклатура лікарських засобів, які використовуються для надання кваліфікованої медичної допомоги хворим військовослужбовцям із хронічним бронхітом, представлених на вітчизняному фармацевтичному ринку. Вивчена географія постачальників лікарських засобів визначених груп. Основна частина представленого на ринку асортименту лікарських засобів є препаратами іноземних фармацевтичних компаній. Встановлено, що домінуючими лікарськими формами у досліджуваних групах лікарських засобів на сучасному ринку є таблетки.

Щодо необхідності розроблення та впровадження системи військово-медичних стандартів у Збройних Силах України

Вступ. Системне реформування у сфері національної безпеки та оборони в Україні висуває високі вимоги до медичного забезпечення ЗС України. Одним із ефективних механізмів впливу держави на якість надання медичної допомоги військовослужбовцям є стандартизація медичного забезпечення, що спрямована на досягнення оптимального ступеня впорядкування в системі військової охорони здоров’я шляхом розроблення та впровадження норм, вимог, правил, технологій, робіт, послуг, що застосовуються в охороні здоров’я. Мета. Обґрунтування необхідності розроблення системи військово-медичних стандартів та визначення порядку їх впровадження у систему медичного забезпечення Збройних Сил (ЗС) України. Матеріали та методи. Використано законодавчі та нормативно-правові акти з питань охорони здоров’я, керівні документи щодо медичного забезпечення ЗС України, інформаційно-довідкові матеріали, монографії та наукові статті щодо опрацювання та провадження стандартів надання медичної допомоги, а також керівні документи з медичного забезпечення збройних сил держав-членів НАТО. Об’єкт дослідження – система медичного забезпечення ЗС України. Предмет дослідження – система військово-медичних стандартів у ЗС України. Методи дослідження: бібліографічний, аналітичний, системного підходу, узагальнення, прогностичний. Результати. Вивчено та проаналізовано нормативно-правові акти, що визначають організацію та порядок медичного забезпечення ЗС України, необхідність впровадження військово-медичних стандартів у діяльність медичної служби, а також керівні документи з медичного забезпечення збройних сил держав-членів НАТО. Проведено дослідження стану розроблення та впровадження системи військово-медичних стандартів у ЗС України та встановлено, що до цього часу робота щодо стандартизації медичного забезпечення ЗС України не набула системного характеру, розроблено лише окремі документи з питань стандартизації надання медичної допомоги, підготовки військовослужбовців з тактичної медицини та медичного постачання. Загальна система військово-медичних стандартів у ЗС України залишається нерозробленою та не впровадженою. Висновки. Робота щодо розроблення та впровадження системи військово-медичних стандартів у медичне забезпечення ЗС України залишається незавершеною, а система військово-медичних стандартів нерозробленою, що викликає необхідність проведення науково-дослідної роботи із зазначеної проблеми.

Причини наявності і особливості проявів негативного професійного відбору

Мета. Виявити та провести аналіз ряду факторів, що сприяють існуванню негативного професійного відбору. Матеріали та методи. Проведено поглиблене дослідження наукових публікацій щодо певних негативних впливів використовуваних в даний час підходів до професійного відбору фахівців, що працюють в умовах з підвищеною небезпекою з використанням прийомів системного, бібліосемантичного та ретроспективного аналізу. Для цього здійснено пошук доступних джерел інформації з 1989 по 2021 роки, які стосувались характеристик професійної діяльності вказаних фахівців. В процесі проведення наукового пошуку було вивчено сучасні підходи до застосування інструментальних, математичних, психофізіологічних та психологічних досліджень. На основі отриманих даних було проведено узагальнення недоліків наявних підходів до здійснення професійного відбору, які сприяють отриманню його негативних ефектів. Результати. Розглянуто дослідження низки авторів щодо факторів, впливу на прояв негативного професійного відбору фахівців, робота яких пов’язана з підвищеною небезпекою, зокрема, військовослужбовців. Проведено детальний аналіз низки факторів: «інструментального забезпечення» досліджень; «методичного забезпечення» досліджень; організації «методичного супроводу» досліджень; забезпечення досліджень критеріями оцінки професійно важливих якостей; «мотивації до отримання посади». Намічено шляхи подолання наслідків негативного професійного відбору. Висновки. Виділено причини формування механізмів негативного професійного відбору. Намічено шляхи подолання наслідків негативного професійного відбору за допомогою вдосконалення інструментальних і методичних прийомів, а також підходів до розробки і уточнення критеріїв відбору. Запропоновано поняття «посадовий паразитизм», який характеризується наявністю високої мотивації до заняття відповідної посади та неадекватним рівнем професійно важливих якостей. Намічено шляхи подолання цього негативного явища шляхом застосування детектора брехні.

Стратегічний оборонний бюлетень України як інструмент реформування та розвитку військової охорони здоров’я і медичного забезпечення військ (огляд літератури)

Мета роботи. Дослідження повноти виконання завдань і досягнення цілей оборонної реформи України 2016-2020 років щодо медичного забезпечення Збройних Сил (ЗС) України та інших складових сил оборони та напрямів подальшого реформування і розвитку системи військової охорони здоров’я та медичного забезпечення сил оборони, визначених новим Стратегічним оборонним бюлетенем (СОБ) України. Матеріали та методи. Використано законодавчі, нормативно-правові акти, доктринальні документи, монографії та інформаційно-довідкові матеріали щодо реформування і розвитку військової охорони здоров’я та медичного забезпечення сил оборони. Методи дослідження: бібліографічний, аналітичний, системного підходу, узагальнення. Об’єкт дослідження – система військової охорони здоров’я та медичного забезпечення сил оборони. Предмет дослідження – організація виконання положень СОБ України. Результати. Проаналізовано та встановлено повноту виконання завдань і досягнення цілей щодо медичного забезпечення ЗС України та інших складових сил оборони, визначених СОБ України, схваленим Указом Президента України від 6 червня 2016 року № 240. Зазначено, що у 2016 році розпочато створення нової системи медичного забезпечення військ, спроможної надавати відповідну медичну підтримку всім завданням, що стоять перед силами оборони, яка функціонує відповідно до стандартів НАТО, водночас констатовано про незавершеність започаткованої роботи та проаналізовано основні причини, що до цього призвели. Наведено стратегічну ціль розвитку системи медичного забезпечення ЗС України та інших складових сил оборони, основні завдання та пріоритетні заходи для її досягнення до 2030 року, які визначені новим СОБ України, що затверджений Указом Президента України від 17 вересня 2021 року № 473, та пропонуються шляхи для успішного виконання завдань і досягнення цілей. Висновки. Незавершеність створення системи військової охорони здоров’я і медичного забезпечення ЗС України та інших складових сил оборони викликають необхідність розроблення окремої державної цільової програми розвитку системи військової охорони здоров’я і медичного забезпечення ЗС України та інших складових сил оборони. Важливим інструментом досягнення стратегічних цілей розвитку сил оборони в галузі військової медицини є використання та впровадження сучасних досягнень медичної науки, техніки і новітніх технологій.