ПРИНЦИПИ УНІДРУА

У статті досліджуються під­стави застосування Принципів міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА) як джерела застосовного матеріального права при вирішенні спорів у порядку між­народного комерційного арбітражу. Аналізуються положення арбіт­ражних регламентів та актуальна арбітражна й судова практика з цих питань. Обґрунтовано, що використовуване в тексті сучас­них арбітражних законів формулю­вання «норми права» й дозволяє в таких випадках звертатись арбіт-рам до позанаціональних правових регуляторів на противагу націо­нальним правопорядкам. Визна­чено, що в розрізі допустимості вибору сторонами як застосовного до суті спору права позанаціональ- них джерел дискусія в арбітраж­ному середовищі ведеться, насам­перед, зважаючи на відмінності у формулюваннях в міжнарод­них документах та національних законах, частина з яких оперує лише терміном «право» (law), а інша - використовує поняття «норм права» (rulesoflaw), ґрун­туючись на тому, що в другому з варіантів немає прив’язки до пев­ної правової системи Встановлено, що Принципи УНІДРУА як гнучкий правовий інструмент та яскравий приклад нормативного втілення в одному джерелі правил, що складають суть так званого «м’якого права» («softlaw»), може використовува­тись сторонами та арбітрами як застосовне матеріальне право при вирішенні спору в порядку міжна­родного комерційного арбітражу достатньо багатосторонньо. Вони охоплюють безпосереднє застосу­вання при прямому виборі Принци­пів УНІДРУА з цією метою і слугу­ють виявом «загальних принципів права», «lex mercatoria», «звичаїв міжнародної торгівлі», до яких від­силають сторони в арбітражному застереженні як до застосовного до суті спору права (норм права), а також будуть корисними за від­сутності вибору матеріального права як такого чи виявляться в ролі загальновизнаної інтерпре­тації поширених у практиці між­народного комерційного обороту принципів і правил за їх субсидіар- ного застосування тощо.