АНАЛІЗ СТАНУ ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ ПО РЕГІОНАХ УКРАЇНИ

Незважаючи на впровадження сучасних і більш безпечних технологій, питання виробничого травматизму на сьогодні не втрачає своєї актуальності. Мета цієї статті – аналіз стану виробничого травматизму, зокрема смертельного, по регіонах України та визначення основних причин його виникнення. Встановлено, що протягом 2016–2020 рр. показники виробничого травматизму по регі-онах України за даними актів Н–1/П, пов’язаних із виробництвом, мають тенденцію до зниження рівня кількості потерпілих від нещасних випадків. Рівень смертельного травматизму залишається на високому рівні. 2017 року порівняно з 2016 роком кількість потерпілих від нещасних випадків збі-льшилася на 4,2 %, а кількість смертельно травмованих осіб зменшилась на 8,8 %. Упродовж 2017–2019 рр. спостерігалося зменшення кількості нещасних випадків на виробництві, а також збільшен-ня кількості смертельно травмованих осіб. Внаслідок пандемії коронавірусної хвороби (COVID–19) 2020 року відбулося різке збільшення кількості потерпілих від нещасних випадків на виробництві – 6646 осіб (в т.ч. смертельно – 393), що більше на 51,3 % порівняно з 2019 роком, а кількість смер-тельно травмованих осіб зменшилась на 4,1 %. З них 3054 (в т.ч. смертельно – 66) – потерпілі від випадків гострого професійного захворювання з діагнозом COVID–19, що становить 46 % від зага-льної кількості потерпілих. 2020 року зареєстровано 3592 (з них 327 – смертельно) потерпілих від нещасних випадків на виробництві без урахування гострих професійних захворювань на COVID–19. Порівняно з 2019 роком кількість нещасних випадків без урахування гострих професійних захворю-вань на COVID–19 зменшилась на 18,3 %, а кількість смертельно травмованих осіб зменшилась на 20,2 %. До найбільш травмонебезпечних регіонів України, в середньому за 2016–2020 рр., за кількіс-тю нещасних випадків, зокрема зі смертельними наслідками відносяться: Дніпропетровська область, Донецька область, м. Київ, а також Львівська, Запорізька, Київська та Харківська області. Серед основних причин настання нещасних випадків перше місце посідають організаційні (62,9 %), друге – психофізіологічні (19,5 %), третє – технічні (11,0 %), четверте – інші причини (6,6 %).

ДОСЛІДЖЕННЯ КОНТРОЛЬОВАНОГО ГРАВІТАЦІЙНОГО РУХУ ЗЕРНА У ПОХИЛОМУ КАНАЛІ З ТРЬОМА ЗМІННИМИ КУТАМИ НАХИЛУ

Від якості зерна залежить продовольча безпека країн. Для запобігання травмування зернової ма-си користуються різноманітними спеціальними пристроями. Зокрема, при використанні гравітацій-них гальмівних пристроїв важливим є розв’язання проблеми контрольованого зменшення швидкості руху зерна та запобігання його передчасного сходу. Метою цієї роботи є дослідження залежностей між кутами нахилу розгінної та двох гальмівних ділянок гравітаційної установки для отримання контрольованої початкової швидкості руху зерна на її виході. Основне завдання: обґрунтувати за-лежності між трьома кутами нахилу однієї розгінної та двох гальмівних ділянок. Для дослідження кутів запропонована відповідна гравітаційна установка. Вона має розгінну ділянку, що розташована під кутом α до горизонту, де зерновий потік набуває свою максимальну швидкість Vmax, проходячи шлях довжиною l1. На першій гальмівній ділянці з кутом β і довжиною l2 зерно сповільнює свій рух до усередненого значення між максимальною та кінцевою швидкостями. На кінці другої гальмівної ділянки з кутом γ і довжиною l3 швидкість сходу зерна набуває значення, близького до початкової швидкості руху V0, яку зерно набуває в наслідок падіння з висоти h0 бункера на початок розгінної ділянки. Для контролю швидкості руху зерна знайдені математичні співвідношення між кутами нахилу розгінної та гальмівних ділянок гравітаційного пристрою. Окремо проведено аналіз характе-ру зміни кутів нахилу гальмівних каналів при зміні визначальних факторів, що формують їх величини. Співвідношення між кутами α, β і γ насамперед визначаються значенням коефіцієнта тертя-ковзання µ, який залежить від виду зернових, їх рівня вологості та шорсткості матеріалу жолобів. Довжини ділянок l1, l2 та l3 також суттєво впливають на співвідношення між кутами нахилу, а також на саму форму запропонованої гравітаційної установки.

ПОРІВНЯЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕТОДІВ ЗАЖИТТЄВОЇ ЛАБОРАТОРНОЇ ДІАГНОСТИКИ ПАСАЛУРОЗУ КРОЛІВ

Основними методами діагностики у ветеринарній паразитології є лабораторні способи досліджень, багато з яких передбачають виявлення та диференціацію збудника інвазії. За різних паразитозів застосовують різноманітні методи діагностики, засновані на сучасних наукових досягненнях і накопиченому досвіді практикуючих фахівців. Відомо, що з метою діагностики більшості гельмінтозів використовують копроскопічні дослідження фекалій, що засновані на виявленні яєць паразитів із використанням флотаційних, седиментаційних або комбінованих способів. Водночас лабораторна діагностика пасалурозу кролів включає дослідження зіскобів з приа-нальної ділянки тіла, що пов’язано із циклом розвитку гельмінта, а дослідження фекалій у разі такої інвазії є неефективним. Метою досліджень було встановити ефективність наявних зажиттєвих методів лабораторної діагностики Passalurus ambiguus. Експериментальні дослідження виконували на базі лабораторії кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавського державного аграрного університету та в умовах одноосібних селянських господарств Полтавської області. Проведено випробування трьох способів зажиттєвої лабораторної діагностики пасалурозу кролів із застосуванням: гліцерину, клейкої стрічки, флотації. Основним показником діагностичної ефективності кожного способу було значення інтенсивності інвазії. За результатами проведених досліджень встановлено, що найбільш чутливим методом зажиттєвої лабораторної діагностики пасалурозу у кролів виявився метод дослідження прианальної ділянки тіла із застосуванням клейкої стрічки. За допомоги цієї методики було виявлено 80 % інвазованих кролів. Нижчу чутливість показали методи із застосуванням гліцерину та метод Фюллеборна, де відповідно було виявлено 60 та 25 % інвазованих кролів. Високу діагностичну ефективність методу із використанням клейкої стрічки доведено за показниками інтенсивності інвазії. За цією методикою виявлено в середньому 5,94 яєць пасалурисів, що у 3,4 та 4,9 разів більше порівняно з методами із застосуванням гліцерину та Фюллеборна. Отримані дані експериментальних досліджень дозволяють рекомендувати спосіб із застосуванням клейкої стрічки як найбільш ефективний та ергономічний метод зажиттєвої лабораторної діагностики пасалурозу кролів.

ПОШИРЕННЯ ШЛУНКОВО-КИШКОВИХ ПАРАЗИТОЗІВ У КУРЕЙ

На території України одними з найпоширеніших шлунково-кишкових інвазій у курей вважаються представники найпростіших організмів Eimeria spp. (Schneider, 1875) та нематоди Ascaridia galli (Schrank, 1788), Heterakis gallinarum (Schrank, 1788), Trichostrongуlus tenuis (Mehlis, 1846), а також гельмінти роду Capillaria (Zeder, 1800). Збудники названих паразитарних захворювань локалізуються у шлунково-кишковому каналі та завдають шкоди організму господаря. Зазначені види паразитів перешкоджають розвитку птахівництва в Україні, оскільки завдають значних економічних збитків птахівничим господарствам незалежно від форми власності. Наслідком захворювання птиці є відс-тавання в рості і розвитку, зниження її продуктивності, зростання витрат на корми на одиницю продукції, а подекуди реєструють і летальні випадки. Гельмінтози та еймеріози домінують серед ендопаразитозів сільськогосподарської птиці і спричиняють тяжкі захворювання, особливо у молод-няку. Отож, метою проведеного дослідження було встановити поширення шлунково-кишкових паразитів у курей на території Полтавського району Полтавської області, Богодухівського району Харківської області та Охтирського району Сумської області. У роботі наведено результати паразитологічного обстеження поголів’я курей щодо шлунково-кишкових паразитозів. Проби посліду (не менше 25 з кожної групи) відбирали із пташників, де утримувалася птиця різних вікових груп. Лабораторні дослідження проведені в науковій лабораторії кафедри паразитології Полтавського державного аграрного університету. Діагностику проводили модифікованим методом МакМастера (McM) з чутливістю 50 яєць у грамі посліду. Для цього ми брали 2 г посліду і 28 мл насиченого розчину кухонної солі, питома вага якого становила 1,20. За результатами проведених досліджень з’ясовано значне поширення паразитарних захворювань курей, збудниками яких виявилися Eimeria spp. (Schneider, 1875) і шлунково-кишкові нематоди: Ascaridia galli (Schrank, 1788), Heterakis gallinarum (Schrank, 1788), Trichostrongуlus tenuis (Mehlis, 1846) та гельмінтів роду Capillaria (Zeder, 1800). Встановлено, що асоціативні інвазії у птиці переважають над моноінвазіями. Зареєстровано, що найвищі показники ЕІ у курей спостерігаються у разі паразитування аскаридій (38,6 %) та гетеракисів (29,6 %), водночас найнижчі – у разі паразитування еймерій (13,6 %) та трихострон-гілюсів (14,3 %). Отримані дані мають як наукову, так і практичну цінність, оскільки доповнюють уже наявні дані щодо видового різноманіття збудників паразитарних захворювань курей та особливостей їхнього поширення на території різних регіонів нашої держави.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ЗМІШАНОЛІГАНДНИХ КОМПЛЕКСІВ ЦИНКУ, МАНГАНУ Й КОБАЛЬТУ В ГОДІВЛІ ВИСОКОПРОДУКТИВНИХ КОРІВ У РАННІЙ СУХОСТІЙНИЙ ПЕРІОД

У статті представлені результати вивчення ефективності згодовування різних рівнів змішанолі-гандних комплексів Цинку, Мангану і Кобальту високопродуктивним коровам голштинської, української чорно-рябої молочної і української червоно-рябої молочної порід у ранній сухостійний пе-ріод та вплив цих комплексів на споживання кормів, показники живої маси, післяпологовий стан та гематологічні параметри крові. Результати досліджень свідчать, що найкраще споживали суху ре-човину раціонів корови 5-ї дослідної групи через краще поїдання сіна, силосу і сінажу – на 3,92 % порівняно з контрольною групою. Добре споживання кормосуміші тваринами забезпечило зростання їх живої маси. Корови 1-ї контрольної групи збільшили живу масу на 25,1 кг, тоді як збільшення живої маси в корів дослідних груп було вищим порівняно з контролем на 1,2–9,6 % або на 0,3–2,4 кг. Різниця була достовірна для корів 4-ї і 5-ї дослідних груп (Р<0,01 – Р<0,001). При менших рівнях змі-шанолігандних комплексів Цинку, Мангану й Кобальту, концентрація яких в 1 кг СР кормосуміші становила, мг: Цинку – 27,0; Мангану – 27,0; Кобальту – 0,34 жива маса телят при народженні збільшилась на 2,6–6,6 % у дослідних групах порівняно з контрольною. Також менші дози цих мікрое-лементів у вигляді змішанолігандних комплексів у раціоні тільних сухостійних корів позитивно вплинули на їхні пологові показники. Зокрема, у корів дослідних груп краще перебігав пологовий процес і не спостерігали випадків затримання плаценти. З 10 корів контрольної групи без сторонньої допо-моги розтелилося 7 голів, або 70 %, у 2-й дослідній групі – 9 голів, а в 3-й, 4-й і 5-й – по 10 голів, або 100 %. Відділення плаценти в усіх корів 3-ї, 4-ї і 5-ї дослідних груп відбулося своєчасно, у 2-й дослідній групі затримка посліду була в однієї корови, а в контрольній групі – у двох. Аналіз гематологічних показників піддослідних корів свідчить, що змішанолігандні комплекси Цинку, Мангану й Кобальту у складі концентрованих кормів мають позитивний вплив на організм та здоров’я корів. Найефектив-нішою виявилась доза змішанолігандних комплексів Цинку, Мангану й Кобальту з концентрацією в 1 кг СР кормосуміші: Цинку – 31,5 мг, Мангану – 31,5 мг і Кобальту – 0,41 мг.

ДІАГНОСТИКА РИЗИКІВ ТА ЗАГРОЗ ВПЛИВУ ТЕХНОГЕННО ПОРУШЕНИХ ЗЕМЕЛЬ ПІД ЗВАЛИЩАМИ ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ УГІДДЯ

Проблема поводження з твердими побутовими відходами (ТПВ) є надзвичайно актуальною для регіонів України. Звалища відходів займають цінні в сільськогосподарському значенні земельні ресур-си та забруднюють їх, створюють збитки довкіллю та сільському господарству. Тому метою наших досліджень стало формування методичних засад класифікації звалищ твердих побутових від-ходів за рівнем небезпеки для прилеглих територій для подальшого вибору методу відновлення таких територій. Визначено, що основними загрозами впливу техногенно порушених земель під звалищами твердих побутових відходів на сільськогосподарські угіддя є такі: загрози екологічного та санітар-но-гігієнічного характеру; загрози економічного та продовольчого характеру; загрози ресурсного характеру. Зважаючи на причинно-наслідковий зв’язок наявних загроз впливу техногенно порушених земель під звалищами твердих побутових відходів на сільськогосподарські угіддя сформовано комплекс показників, що характеризують рівень небезпечності звалищ твердих побутових відходів для прилеглих територій, визначені межі оцінювання рівня небезпеки звалищ твердих побутових відходів для прилеглих територій за інтегральною оцінкою. На основі проведеної оцінки рівня небезпеки звалищ твердих побутових відходів для прилеглих територій на прикладі Полтавської області встановлено, що у зоні передкризового стану перебуває 40 % від загальної кількості звалищ твердих побутових відходів; зоні кризового стану – 53 % від загальної кількості звалищ твердих побутових відходів; зоні критичного стану – 7 % від загальної їх кількості. Враховуючи, що більшість звалищ твердих побутових відходів знаходяться на відстані менше 200 м до сільськогос-подарських угідь (93 %), та мають передкризовий, кризовий або критичний рівень небезпеки для прилеглих територій, невирішеність проблем у цій сфері створює небезпеку для екологічної й продо-вольчої безпеки цих територій та сталого розвитку агроекосистем. Реалізація методичного підходу дає змогу оцінити рівень небезпеки звалищ твердих побутових відходів для прилеглих територій розвитку, визначити основні загрози та ризики для сільськогоподарських угідь, що знаходяться у зоні впливу звалищ твердих побутових відходів, та напрями їхнього подолання. Практичне застосування розробленої методики можливе в рамках програмно-цільового методу при розробці та реалізації національних та регіональних програм, спрямованих на поліпшення процесу управління сферою поводження з твердих побутових відходів.

МОНІТОРИНГ ХВОРОБ КУКУРУДЗИ В УМОВАХ ПОЛТАВСЬКОГО РЕГІОНУ

Останніми роками простежується тенденція до підвищення фону температур повітря протя-гом року, різкого коливання вологості, прояву екстремальних погодних явищ, унаслідок яких рослини перебувають у стані стресу, що призводить до зниження опірності рослин відносно шкідливих орга-нізмів. Через це адаптація сільського господарства до сучасних та майбутніх змін клімату має вирішальне значення. В таких умовах максимальна реалізація потенціалу продуктивності рослин і забезпечення високої якості насіння та екологічної чистоти продукції вимагають посилення заходів фітосанітарного контролю в системі інтегрованого захисту рослин. Метою досліджень стало проведення фітосанітарного моніторингу посівів кукурудзи гібридів Любава 279 МВ, Білозірський 295 СВ, Солонянський 298 СВ та Дніпровський 257 СВ упродовж вегетаційних періодів 2019–2021 рр. у Полтавському регіоні. Для оцінки ступеня ураження листків і стебел кукурудзи (інтенсив-ність прояву хвороб) використано шкалу, запропоновану Г. В. Грисенком та Е. Л. Дудкою. Виявлено домінуючі хвороби культури: пухирчаста і летюча сажки, фузаріозна коренева гниль і фузаріоз качанів. Встановлено ступінь поширеності та інтенсивність розвитку шкідливих організмів на гібридах кукурудзи. Визначено сприйнятливість рослин гібриду Дніпровський 257 СВ до збудника пухирчастої сажки та стійкість до цього типу інфекції гібриду Білозірський 295 СВ. Простежено певну тенденцію до зростання поширеності летючої сажки протягом років досліджень на усіх гібридах кукурудзи. Найменший рівень сприйнятливості відзначено у гібриду Білозірський 295 СВ. За результатами проведеного моніторингу виявлено фузаріозну кореневу гниль на рослинах кукурудзи всіх досліджуваних гібридів, що підтверджує пряму залежність розвитку інфекції від погодних умов. Протягом років дослідження при різних гідротермічних умовах у посівах кукурудзи тестованих гібридів фузаріозна коренева гниль реєструвалася на рівні 1,2–4,8 %, що свідчить як про наявність насіннєвої інфекції, так і про високу насиченість фузаріями агроценозів у районі досліджень. Проведений аналіз мікробіоти качанів кукурудзи демонструє суттєву інфікованість зерна грибами родів Fusarium, Penicillium, Aspergillus. Найменший рівень контамінації притаманний гібриду Білозірський 295 СВ при зараженні 22,0 % качанів фузаріями, 1,8 % качанів – пеніцилами, і відсутно-сті симптомів ураження аспергілами. Необхідним є систематичне проведення моніторингу хвороб у посівах кукурудзи з метою планування, розробки і визначення доцільності проведення профілактич-них і лікувальних заходів захисту рослин.

РЕАКЦІЯ ОРГАНІЗМУ КУРЕЙ НА ЗМІНУ ВИСОТИ РОЗТАШУВАННЯ КЛІТКОВОЇ БАТАРЕЇ

Збільшення ярусності кліткового устаткування до 12–15 ярусів є одним із сучасних способів ресурсозбереження у птахівництві і часто застосовується виробничниками для отримання більшої кількості продукції з 1 м2 площі приміщення. Однак будь-які дані щодо впливу такого утримання на фізіологічний стан курей відсутні, а чинні норми ВНТП-АПК-04.05. щодо утримання курей у клітках розроблені для 1–3-ярусних кліткових батарей. Метою цієї роботи було дослідження фізіологічного стану курей на основі аналізу змін показників їхніх гемограм залежно від висоти розташування кліт-кових батарей. Для цього в умовах сучасного комплексу з виробництва харчових яєць в одному пташ-нику сформували 4 групи курей, кожну з яких утримували на окремому поверху-аналогу за площею та клітковим устаткуванням. Кожен поверх був обладнаний 3-ярусними клітковими батареями «Big Dutchman» (Німеччина), що складалися з 1176 кліток площею 40544 см2. Кліткові батареї кожного поверху були відмежовані одна від одної решітчастою підлогою так, що 1–3 яруси входили до 1-го поверху, 4–6 яруси – до 2-го, 7–9 яруси – до 3-го, а 10–12 яруси – до 4-го поверху кліткового устатку-вання. Гемограму курей-несучок визначали на гематологічному аналізаторі Micros 60, для чого відби-рали по 30 проб цільної крові у несучок кожної групи віком 52 тижні. Виявлено, що підвищення висо-ти розташування кліткових батарей не відобразилось у показниках гемограм курей, що може свідчити про відсутність негативного впливу збільшення ярусності кліткового устаткування. Тоді як утримання курей у клітках багатоярусної кліткової батареї першого поверху (1–3 ярус) супрово-джувалось змінами показників гемограми, характерними для стресового стану організму, а саме підвищення у крові кількості лейкоцитів на 29,0–73,2 % (3,5 > норми), еритроцитів – на 14,3–18,5 %, ШОЕ – на 26,0–46,5 % та зниження концентрації тромбоцитів на 12,8–14,8 %, а також порушення спів-відношення різних форм лейкоцитів – підвищення концентрації гетерофілів на 6,8–13,5 % (4,5 % > норми) на тлі зменшення моноцитів на 1,8–2,5 % (1,2 % < норми), лімфоцитів на 1,7–8,4 %, еозинофілів на 1,7–1,9 % та базофілів на 0,9–1,4 %. Отримані результати є основою для пошуку причин розвитку стресового стану в курей за умови їхнього утримання на нижньому поверху кліткового устаткування.

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АМЕРИКАНСЬКОГО БІЛОГО МЕТЕЛИКА НА ЯСЕНІ ЗВИЧАЙНОМУ В УМОВАХ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У статті висвітлено біологічні особливості розвитку американського білого метелика, який є нині найшкідливішим із ряду лускокрилих у садах, придорожніх смугах, лісосмугах та паркових зонах. Для відпочинку населення та інших важливих життєвих потреб потрібно дбати про глобальну про-блему масових спалахів американського білого метелика (далі – АМБ). Розв’язання цих проблем пов’язано з екологічною стратегією нашої країни і має бути науково обґрунтованим. Для знищення цього фітофага розробляються нові технології, засновані на експерименті. Насправді шлях розв’язання цієї проблеми, на нашу думку, можливий лише за умови екологізації господарювання, де основним складником має стати аналіз щораз більшої кількості сигнальних спалахів АБМ у наших регіонах. Відтак постає низка питань щодо екології, це означає, що є чітка детермінація трофічних ланцюгів, ці механізми багатогранні, важливі, але недосконало вивчені. А тому ми провели багаторі-чне спостереження за американським білим метеликом, заселеність якого виявили у проблемних регіонах Андрушівського, Попельнянського, Баранівського та Новоград-Волинського районів. У результаті досліджень було створено репродукційну таблицю першого покоління фітофага, який негативно впливає на ясена звичайного, насамперед за типом пошкодження – це стягування павути-ною листового апарату у вигляді гнізд, оскільки личинки 1‒3 віку ведуть свій життєвий спосіб життя групами. Заселеність ясена звичайного личинковими гніздами істотно варіювала від 29 до 57 шт./дерево. Репродукційна личинкова стадія була різною, наприклад, личинка 2–3 віку становила в середньому від 11 до 8 шт./гніздо. При цьому ступінь заселеності американським білим метеликом ясена звичайного в окремих районах становила близько 60–80 %. За своєю шкідливістю фітофаг АМБ у Житомирській області посідає одне із перших місць, при цьому найбільшої шкоди завдають личинки, які пошкоджують листовий апарат дерева, об’їдаючи його повністю. Оскільки припиня-ється робота фотосинтезу, надто страждає коренева система через недостатність поживних речовин і не менш важливим є те, що не формується в деревині вікове кільце, що призводить до пустотілу, де розвиваються грибкові утворення та всихання дерева.

ПОШИРЕННЯ ПАРАЗИТОЗІВ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО КАНАЛУ КІЗ У ГОСПОДАРСТВАХ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Паразитози шлунково-кишкового каналу кіз розповсюджені в усьому світі, зокрема і в Україні, та завдають значних економічних збитків господарствам. Збудниками інвазій заражаються кози всіх вікових груп, вони часто формують паразитоценози, які перебувають у складних взаємовідносинах з організмом хазяїна. Найбільшого поширення серед паразитозів шлунково-кишкового каналу кіз набули гельмінтози (монієзіоз, стронгілідози органів травлення, трихуроз, стронгілоїдоз, фасціольоз) та протозоози (еймеріози). Метою роботи було дослідити поширення та особливості перебігу паразитозів шлунково-кишкового каналу кіз у господарствах Полтавської області. Дослідження виконували в лабораторії кафедри паразитології та іхтіопатології Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького та в умовах одноосібних селянських і фермерських господарств Полтавської області. Проведено визначення складу збудників інвазій, що паразитують у шлунково-кишковому каналі кіз, ступеня їх ураження та особливостей перебігу паразитозів. За результатами проведених досліджень встанов-лено, що середня екстенсивність інвазії кіз збудниками шлунково-кишкових паразитозів на території Полтавської області становила 62,96 %. Паразитофауна кіз представлена збудниками стронігілідо-зів (ЕІ – 45,32 %), трихурозу (28,76 %), еймеріозу (24,40 %), стронгілоїдозу (10,89 %) та монієзіозу (6,97 %). Визначено, що паразитози шлунково-кишкового каналу кіз частіше перебігають як мікстінвазії, де у 71,97 % випадках виявлено одночасне паразитування від двох до чотирьох збудни-ків. Усього виявлено 11 різновидів мікстінвазій шлунково-кишкового тракту кіз, з яких 6 комбінацій – це двокомпонентні, 4 комбінації – трикомпонентні та 1 комбінація ‒ чотирикомпонентні. Найбільш поширеними виявилися двокомпонентні мікстінвазії, що становить 83,65 % від загальної кількості хворих на паразитози кіз. Меншу частку становили трикомпонентні та чотирикомпонентні мік-стінвазії – 14,9 та 1,45 % відповідно. Отримані дані щодо паразитофауни кіз та особливостей пе-ребігу інвазій дозволять підвищити ефективність заходів із боротьби та профілактики з ними.