NEW RECORDS OF CERCERIS TUBERCULATA (VILLERS, 1787) (HYMENOPTERA: CRABRONIDAE) FROM UKRAINE, WITH NOTES ON ITS PARASITOIDS AND PREY

Present paper reports observations on the digger wasp Cerceris tuberculata (Villers, 1787) (Hymenoptera: Crabronidae), listed in Red Data Book of Ukraine, its parasitoids and prey. The observations revealed two parasitoids associated with this wasp: a cuckoo wasp Hedychrum virens Dahlbom, 1845 (Chrysididae) and velvet ant Nemka viduata viduata (Pallas, 1773) (Mutillidae). The host-parasitoid association of this velvet ant and C. tuberculata is provided for the first time. Four species of weevils were registered as a prey of C. tuberculata, three of them are given for the first time herein. New records of the species from Zaporizhzhya and Kherson Regions are provided; the species is reported from Zaporizhzhia Region for the first time.

ОСОБЛИВОСТІ МІКРОСТАЦІАЛЬНОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ СПЕКТРІВ ЕКОМОРФ УГРУПОВАНЬ АМФІБІОТИЧНИХ КОМАХ ГІДРОЕКОСИСТЕМ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

Стаття присвячена спектрам екоморф угруповань амфібіотичних комах гідроекосистем Українських Карпат. Спектри екоморф досліджених угруповань амфібіотичних комах проявляють виразну реакцію на антропогенні зміни гідрологічного стану водних екосистем. Це позначається на зміні кількісного співвідношення або зникненні характерних наборів екоморф на рівні класів та підкласів. Відмічено трансформації у напрямі формування екоморфно-монотипових угруповань, з домінуванням лише одного підкласу.Внаслідок природної гетерогенності алювіального складу субстрату, видове багатство угруповань амфібіотичних комах характеризується високою екоморфологічною різноманітністю. В антропогенно зміненому річищі випадають набори екоморф, які є характерними для певного типу гранулометричного складу протічних водойм.

ЗООГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАПІВТВЕРДОКРИЛИХ (HEMIPTERA: HETEROPTERA) УРБОЦЕНОЗІВ МІСТА ХАРКІВ

Наведено зоогеографічну характеристику напівтвердокрилих урбоценозів м. Харків (Україна), що демонструє досить велику роздрібненість типів ареалів клопів на території міста. Це може бути пов’язано з мозаїчністю умов існування комах в різних біотопах, що сприяє підвищенню різноманіття видів клопів з різних зоогеографічних груп (підгруп). Загалом виділено 20 типів видових ареалів, об’єднаних в 12 секторних груп. Найбільшими (як за кількістю видів, так і за чисельністю) виявились представники транспалеарктичної (64 види), західно-палеарктичної (62), європейської (20) та голарктичної (18) груп ареалів. Інші групи включали від одного до трьох видів. Чотири види клопів мають позапалеарктичний тип поширення з космополітним, неарктичним (по одному виду) та субкосмополітним (два види) ареалами.

HETEROLOCHA LAMINARIA (HERRICH-SCHÄFFER, 1852) (LEPIDOPTERA: GEOMETRIDAE) — A NEW SPECIES FOR THE UKRAINIAN FAUNA

The first records of Heterolocha laminaria (Herrich-Schäffer, 1852) (Lepidoptera: Geometridae) in Ukraine are presented. Until the recent past, the European registrations of H. laminaria had been only reported from Rostov Region of Russia. New records were made at several localities within Dnipropetrovsk, Zaporizhzhia, Odesa and Poltava regions, in Southern, South-Western, South-Eastern and Central Ukraine. These findings were revealed from mid-June to mid-August in various habitat types: steppes, artificial deciduous and mixed forests, agrocenosis. The current records significantly shift westward the range limits of H. la­mi­na­ria. Thus, a newly-discovered locality in Savran Forest is the westernmost point in the entire species range. Most likely the westward expansion of this species has occurred in recent decades. The habitats, adults, and male genitalia of H. laminaria are illustrated.

ЖУЖЕЛИЦЫ (COLEOPTERA: CARABIDAE) МЕЗИНСКОГО НАЦИОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКА (ЧЕРНИГОВСКАЯ ОБЛАСТЬ, УКРАИНА)

Приведён список жужелиц (Coleoptera: Carabidae) (223 вида), выявленных на территории Мезинского НПП, с указанием места и времени сбора, краткие сведения по экологии, с указанием фенологических данных. В списке приводится 8 видов новых для Черниговщины, для 24 видов впервые приводятся достоверные этикеточные даные с территории области, 85 видов впервые указываются для территории Парка, 5 регионально-редких видов требуют охраны на Черниговщине.

ДО 75-РІЧЧЯ ІНСТИТУТУ ЗАХИСТУ РОСЛИН НААН УКРАЇНИ. ЕНТОМОЛОГІЧНІ ШКОЛИ

На різних етапах проведення наукових досліджень із вирішення найважливіших питань щодо захисту сільськогосподарських культур в Інституті захисту рослин НААН сформувалися ентомологічні школи. Учні академіка АН УРСР В.П. Поспєлова здійснювали комплекс робіт із вивчення патології комах з метою обґрунтування мікробіологічного й хімічного методу боротьби з шкідниками. Напрямом наукових досліджень школи доктора біологічних наук, професора М.А. Теленги було використання біологічних методів з обмеження чисельності шкідників сільгоспкультур. З його учнів М.П. Дядечко й В.П. Приставко створили свої наукові школи. Школу лісових ентомологів (Д.Ф. Руднєв та інші) очолював З.С. Голов’янко. В подальшому професор Д.Ф. Руднєв розробляв хімічний метод захисту рослин від шкідливих організмів, але знайшов йому альтернативу — використання стійких до шкідників сортів рослин. Його справу продовжили професори В.А. Санін і В.П. Смілянець. Плідно працювала школа академіка АН УРСР В.П. Васильєва, вагомим результатом досліджень якої є теоретично обґрунтована економічна доцільність застосування інсектицидів та розроблені основи інтегрованого захисту рослин. Професор Б.А. Арєшніков разом із учнями основну частину своєї діяльності присвятив роботі з наукового обґрунтування ефективного й екологічно безпечного захисту зернових культур від шкідників, особливо клопа шкідливої черепашки. Вчених-ентомологів підготували також доктори наук, професори В.Г. Долін (з питань прогнозування розвитку шкідників рослин та розробки ефективних захисних заходів), М.П. Секун (з токсикології пестицидів), В.М. Чайка (з прогнозу та екології) та кандидати біологічних наук Н.В. Лаппа (з мікробіологічного методу захисту рослин), В.П. Омелюта (з карантину рослин). Є в інституті й представники наукових шкіл академіка НААН В.П. Федоренка та професора С.О. Трибеля з напряму еколого-економічної оптимізації інтегрованого захисту рослин від шкідників.В певні періоди Є.В. Звєрезомб-Зубовський, В.П. Васильєв і В.Г. Долін очолювали Українське ентомологічне товариство. Нині президентом цієї громадської організації є В.П. Федоренко.

ЇЗДЦІ-ІХНЕВМОНІДИ ПІДРОДИНИ ANOMALONINAE (HYMENOPTERA, ICHNEUMONIDAE) СТЕПОВОЇ ЗОНИ УКРАЇНИ

Наведено дані про 38 видів їздців-аномалонін зі степової зони України. 12 видів відомі на території України лише з цього регіону, 5 з яких є рідкісними (Agrypon flexorioides Schnee, 1989, Barylypa jacobsoni (Shestakov, 1923), Erigorgus lacertosus Atanasov, 1975, Habrocampulum biguttatum (Gravenhorst, 1829), Gravenhorstia picta Boie, 1836. Для кожного виду подано відомості про матеріал, cистематичні зауваження та поширення.

ХИЖИЙ КЛОП PERILLUS BIOCULATUS (HETEROPTERA, PENTATOMIDAE) ЯК АГЕНТ БІОЛОГІЧНОГО ЗАХИСТУ РОСЛИН

Наведено аналіз наукових літературних джерел щодо еколого-біологічних особливостей хижого клопа Perillus bioculatus (Fabricius, 1775) – відомого ентомофага колорадського жука (Leptinotarsa decemlineata Sаy, 1824). Розглянуто доцільність використання даного виду як агента біологічного захисту рослин, зокрема насаджень картоплі (Solanum tuberosum L, 1753). Проаналізовано вітчизняний та европейський досвід акліматизації клопів у 60–70 роках ХХ сторіччя. В Україні локальні популяції Perillus bioculatus виявлені в Степу та Лісостепу, що вказує на екологічну гнучкість та адаптацію виду до місцевих умов, їх сприятливість для його повноцінного розвитку. На цей час біологічні особливості периллюса вивчено досить детально, що є підставою для його господарського використання. Трофічна спеціалізація клопа– представники родини листоїди, зокрема колорадський жук, але у країнах Європи спостерігається живлення іншими видами комах. У другій половині минулого сторіччя в багатьох країнах розпочались активні дослідження з визначення можливостей штучного розведення даного виду Perillus bioculatus як агента біологічного захисту рослин. Особливну увагу було приділено умовам зберігання особин. Оптимальним режимом утримання клопів є: температура повітря – +25–27°С, відносна вологість повітря – 70–75%, фотоперіод – 16 годин день/8 годин ніч. Як свідчить досвід вітчизняної технічної ентомології, для годування клопа у штучних умовах можливе використання личинок мучного хрущака (Tenebrio molitor Linnaeus, 1758.) та великої вощинної молі (Galleria mellonella Linnaeus, 1758). Відзначено перспективність виготовлення штучних поживних сумішей. Для вирощування клопа цілком придатним є обладнання, що використовується для розведення інших ентомофагів. Для потреб біометоду найдоцільніше використання клопа в личинковій стадії, оскільки дорослі комахи здатні покидати місця випуску, особливо за своєї високої щільності. Проте, ефективної технології масового розведення та використання даного виду до цього часу не існує.

ТВЕРДОКРИЛІ (COLEOPTERA) НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ «ГОМІЛЬШАНСЬКІ ЛІСИ» ЗА ДАНИМИ ВИЛОВУ ВІКОННИМИ ПАСТКАМИ

У насадженнях НПП «Гомільшанські ліси» виловлено за допомогою віконних пасток і визначено 147 видів комах із 110 родів 46 родин ряду Coleoptera. За кількістю родів і видів переважають представники родин Cerambycidae (15 родів, або 13,6 %; 16 видів, або 10,9 %) та Curculionidae (12 родів, або 10,9 %; 15 видів, або 10,2 %). Найчастіше траплялися вусачі Cerambyx (Microcerambyx) scopolii, Plagionotus arcuatus та Phymatodes testaceus і короїди Xyleborinus saxesenii та Anisandrus dispar. Найменшу кількість видів і особин Coleoptera виявляли у господарській зоні (27 і 29 видів, 95 і 44 особини відповідно) та на ділянці рекреаційної зони, де було проведено рубку (25 видів у весняних і літніх обліках, 157 і 44 особини). У літніх обліках зросла кількість видів на 28,6 %, зокрема у заповідній зоні від 32 до 38 видів. Значення індексів видового багатства Маргалефа та Менхініка за даними літніх обліків зросли на більшості ділянок у порівнянні з весняними обліками, найбільшою мірою у заповідній зоні (DMg від 12,1 до 20,2; DMn від 1,7 до 4,6). Значення індексу Сьоренсена-Чекановського є найбільшими стосовно ділянок господарської зони та рекреаційної зони з проведенням рубок (Csc=0,58); господарської зони та зони стаціонарної рекреації (Csc=0,56); заповідної зони та зони регульованої рекреації (Csc=0,55). Ці показники є меншими за даними літніх обліків (Csc – 0,41; 0,39 і 0,15 відповідно).

ОГЛЯД РОДУ PLATARAEA THOMSON, 1858 (COLEOPTERA, STAPHYLINIDAE: ALEOCHARINAE) УКРАЇНИ

Наведено огляд роду Plataraea Thomson, 1858, представлений в Україні єдиним видом Plataraea brunnea (Fabricius, 1798), зроблений опис основних морфологічних особливостей та діагностичних ознак, наведені дані про екологічні особливості та поширення представників роду в Україні та світі. Вперше наводяться відомості про знахідки видів роду Plataraea на території Донецької, Закарпатської, Луганської та Чернівецької областей.