ВИБОРЧА ІНЖЕНЕРІЯ У ДИСКУРСІ ПОЛІТИЧНИХ НАУК: РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АСПЕКТ

Досліджуються історичні витоки виборчої інженерії та робиться ретроспективний аналіз становлення даного феномену. Проаналізовано причини та чинники виникнення та розповсюдження виборчої інженерії як зміни виборчих правил з метою досягнення певних цілей та результатів. Зроблено висновок, що виникнення виборчої інженерії пов’язане з утвердженням інституту виборів як невід’ємної складової демократії в ХІХ-ХХ ст. Розповсюдження виборчої інженерії в світі пов’язано з збільшенням кількості держав з республіканською формою правління та демократичним режимом, тому остаточне входження виборчої інженерії в світову практику можна віднести до кінця ХХ ст

ПОЛІСЕМІЯ ПРОСТОРУ І ЦИФРОВЕ НАСИЛЛЯ

У статті викладені результати дослідження історії виникнення уявлень про фізичний і соціальний простори в рамках європейської інтелектуальної традиції XVIII-XX ст. В роботі використані історико-порівняльний та феноменологічний методи. Точкою відліку нашого дослідження стала коротка експлікація апріорних підстав вчення про фізичний простір в межах трансцендентальної естетики І.Канта. Завдяки історико-порівняльному методу вдалося викласти історію поняття простору в контексті ранньої німецької (М.Вебер) і ранньої французької (Е.Дюркгейм) соціогуманітарної думки. Було показано, що соціологічний метод Е. Дюркгейма побудований на принципах класичного кантіанства з його вченням про речі в собі. У свою чергу М.Вебер, навпаки, відмовився від принципу речі в собі, оскільки його соціологічні погляди знаходилися під прямим впливом неокантіанства В.Віндельбанда і Г.Ріккерта. Стан питання в післявоєнний період викладено за допомогою порівняння понять соціального простору в феноменологічній соціології А.Шютца, П.Бергера і Т. Лукмана і в постструктуралізмі Г.Дебора, М.Фуко і П.Бурдьє. Феноменологічний метод сприяв виявленню трансцендентального аспекту в конструкції поняття соціального простору. У роботах М. Фуко було знайдено перші спроби визначення цифрового простору, викладені у вигляді метафори «дзеркала». Порівняльний аналіз соціального та цифрового простору продемонстрував трансформацію поняття «насильство». Соціальне насильство в соціальному просторі виникло в роздумах ситуаціоністів з приводу урбанізації, а цифрове насильство в цифровому середовищі є не насильством як таким, а відмовою від низки розумових операцій, фундаментальних для феноменологічного пізнання. У статті аргументовано положення про необхідність збереження поняття інтенційності для всебічного уявлення про зв’язок цифрового простору і свідомості людини.

ВПРОВАДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК ГНУЧКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ: НАСЛІДКИ, РИЗИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Метою дослідження є з’ясування загальних та новітніх теоретичних і практичних трендів із приводу наслідків, ризиків та перспектив застосування й розвитку гнучкої інтеграції в ЄС, які, в тому числі, можуть бути доволі цікавими для України у контексті її євроінтеграційного поступу у майбутньому.У статті проаналізовано позитиви, негативи і перспективи розвитку та застосування гнучкої інтеграції і просунутої співпраці в ЄС в цілому й в окремих його країнах зокрема, в тому числі у контексті з’ясування місця та ролі гнучкої інтеграції у розвитку ЄС. Оцінено загальні наслідки й ефекти гнучкої інтеграції в ЄС за період до і після 2009-2010 рр. – тобто до, під час та після моменту підписання рамкових договорів ЄС. Виявлено загальні і специфічні ризики та перспективах застосування й розвитку гнучкої інтеграції в ЄС у період після 2009-2010 рр. – тобто після підписання вищеозначених рамкових договорів. У ході дослідження виявлено, що теоретики і практики європейської інтеграції зазначають, що вона (інтеграція) й надалі продовжує набувати все гнучкішої форми; а відтак це підтверджує багатовимірність, багатогранність і багатоаспектність європейської інтеграції та структури ЄС, що, від зворотного, теж зумовлюють потребу гнучкої інтеграції й надалі. Встановлено, що диференціація всередині ЄС ніколи не буде тимчасовою, а натомість потрібно очікувати тривалої диференціації між усіма чинними та всіма гіпотетичними новими країнами-членами ЄС. Зазначено, що дискусія стосовно диференціації інтеграції стала дуже політизованою, але не з приводу факту чи потреби диференціації і гнучкості, а з приводу сутності і вибору серед різних форм диференціації.Виявлено, що в майбутньому гнучка інтеграція в ЄС має потенціал стати двонаправленим процесом, зокрема спрямованим на посилення або послаблення рівня інтегрованості в тих чи інших сферах політики. Гнучка європейська інтеграція довкола ЄС, в ЄС чи з ЄС не повинна сприйматись і розглядатись як «побічний продукт» еволюції європейської інтеграції, а натомість повинна розумітись як основна теоретична і практична модель майбутнього динамічного розвитку ЄС.

MODIFIED STRUCTURE-NOMINATIVE RECONSTRUCTION OF PRACTICAL PHYSICAL THEORIES AS A FRAME FOR THE PHILOSOPHY OF PHYSICS

Physical theories are complex and necessary tools for gaining new knowledge about their areas of application. A distinction is made between abstract and practical theories. The last are constantly being improved in the cognitive activity of professional physicists and studied by future physicists. A variant of the philosophy of physics based on a modified structural-nominative reconstruction of practical theories is proposed. Readers should decide whether this option is useful for their understanding of the philosophy of physics, as well as other philosophies of particular sciences.The article is written within the theme “Communicative transformations in modern science” of “Program-targeted and competitive topics of the National Academy of Sciences of Ukraine”.

ДЖИДДУ КРІШНАМУРТІ: “МИСЛЕННЯ БЕЗ ДУМАННЯ”, ОСЯЯННЯ ТА ҐРУНТ

Автор статті досліджує філософську спадщину відомого індусько-англійсько-американського мандрованого проповідника, духовного вчителя, Джидду Крішнамурті. У ній розглядається його підхід до мислення та розуму, а також їхнє відношення до фундаментальної реальності, яку він називає ґрунтом. Цей підхід порівнюється з європейським новочасним проєктом раціональності, створеного раціоналістами та психологами-емпіриками. Відтак, у підсумку автор висновує, що Джидду Крішнамурті створив власну концепцію розумності, заснованої на осяянні, а сама осяйна розумність має гносеологічний, епістемологічний та онтологічний статус. Гносеологічний статус осяйної розумності полягає у безпосередньому сприйнятті фундаментальної реальності; епістемологічний статус – у наданні людині доступу до гнозису про таку реальність; онтологічний статус полягає у тому, що лише осяйна розумність може досягнути того, що лежить в основі дуальної та суперечливої видимості, а саме: єдиного, цілісного, нечасового та непросторового ґрунту.

МИСЛЕННЯ ЯК ЛОГОС, УЯВЛЕННЯ АБО ДАРУНОК: У ВИТОКІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО МИСЛЕННЯ ЗГІДНО ВЧЕННЯ М. ГАЙДЕҐҐЕРА

Аналіз установок пізньої думки Гайдеґґера показує, що найважливішою темою пізнього Гайдеґґера є не тільки буття, але й сама сутність мислення. Відповідно до тієї схеми, за якою німецький мислитель намагається розкрити сутність буття і розкриває глобальні проблеми європейської філософії у її витоків, він досліджує і сутність мислення, намагаючись через призму різноманітності підходів до мислення в Прадавній Греції виявити джерела справжнього мислення. Пізній Гайдеґґер ставить складне завдання зрозуміти: чи можуть бути більш ранні (чим логіка або логос) механізми запуску мислення. Звідси він виводить хронотоп європейської думки. При уважному прочитанні Гайдеґґера стає зрозумілим, що мислення починається там, де ми втягуємося на глибинні рівні думки (з любов’ю), і лише там мислення одержує подяку, або дарунок. Усе, що на поверхні думки, Гайдеґґер мисленням не вважає. Тому найважливіший висновок, який можна зробити на підставі вивчання пізнього Гайдеґґера, що мислення – це глибина, яка на логосном шляху не висвітиться, а може бути знайдена тільки як зусилля через любов. Мислення – це дарунок, що розкривається в глибинах думки, використовувати який ще необхідно навчитися.

ПОШИРЕННЯ ДЕВІАЦІЇ СЕРЕД УЧНІВ ВІЙСЬКОВИХ ЛІЦЕЇВ ТА ЛІЦЕЇВ З ПОСИЛЕНОЮ ВІЙСЬКОВО-ФІЗИЧНОЮ ПІДГОТОВКОЮ

Проаналізовано причини появи та поширення різних форм девіації серед учнів військових ліцеїв та ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою. Відзначено, що індикаторами девіантної поведінки є наступні: відхилення від норм, спосіб зміни соціальних норм, демонстрація ціннісного ставлення тощо. Підкреслено, що для виявлення меж між нормальною та девіантною поведінкою, необхідно враховувати не лише соціальні і біологічні критерії та норми, але й вікові рамки. Виявлено, що певні особистісні якості підлітків, можуть сприяти формуванню їх схильності до девіантної поведінки, а деякі життєві ситуації стати тригерами у її виникненні та поширенні.

ТРАНСБІОПОЛІТИКА: ОНТОЛОГІЯ ТА МЕТАТЕОРІЯ КЕРОВАНОЇ ЕВОЛЮЦІЇ

Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку науки визначається радикальними інституційними змінами в її соціальному статусі та структурі. Основні відмінності від класичного етапу зводяться до: по-перше, відмови від принципу етичної нейтральності наукового знання і, по-друге, реального перегляду змісту категорії «парадигма» як центрального елементу організації теоретичних знань. Її замінюють значно більш складними конструкціями, що складаються з кількох гетерогенних компонентів. Відбувається взаємне проникнення публічно-аксіологічної та описово-наукової форм дискурсу, що створює нерозривну єдність щодо змісту теоретичної структури. Публікацію присвячено аналізу цих обидвох аспектів теоретичної технонауки. У відповідності до специфічності предмету дослідження було застосовано методи квантифікаційного дискурсивного та концептуального аналізу метатеоретичних і онтологічних знань відповідно. Надметою є визначення базової схеми взаємодії між організацією трансдисциплінарної матриці та онтологічним рівнем теоретичного технознання. У онтологічному аспекті технонаука (постакадемічна наука) є теоретичним і технологічним інструментарієм щодо управління напрямком біологічної та соціокультурної еволюції. У епістемологічному аспекті сучасні теорії, що мають людський вимір, містять специфічну (транс)дисциплінарну матрицю, що складається не з одного, а двох парадигмальних ядер: науково-дескриптивного та гуманітарно-аксіологічного. Згідно з нашою моделлю, принципи біоетики є соціальним інститутом регулювання та контролю технологічного (біологічного та соціального) ризику. Прикладні технологічні розробки представлені (1) генною інженерією як інструментом управління біологічною еволюцією та (2) соціально-економічною інженерією як засобом управління цивілізаційним і соціокультурним розвитком. Ця бінарна структура логічно походить з постульованої нами трьохмодульної організації стабільної еволюційної стратегії людини розумної. Натурфілософія знову набуває статусу основної теорії еволюції в експліцитному вигляді. Існує система метафізичних постулатів і онтологічних категорій, що походить з антропного принципу участі. Для сучасної неоліберальної політичної демократії біовлада та біополітика є найбільш ефективною технологією стабілізації сценаріїв і тенденцій глобального еволюційного процесу, оптимальними щодо цієї ідеологічної системи. Висновки. Трансбіополітика у нашому розумінні постає як політична проблематика, пов’язана з раціоналізацією глобального еволюційного процесу. Найближчими десятиліттями трансбіополітика стане несучим елементом глобального процесу еволюції ноосфери з подальшим ускладненням і збільшенням когезії між окремими соціокультурними типами, що входять до системи сучасної глобальної цивілізації.

МЕТОДОЛОГІЧНО-ЦІННІСНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІДЕНТИЧНОСТІ. Особливості філософського визначення патріотизму

У найширшому сенсі мету статті можна позначити як розкриття певних аспектів теоретико-методологічного характеру у дослідженні процесу ідентифікації. Предметна конкретизація увиразнює дослідницький проєкт ідентичності: патріотизм. Структурно-смисловий каркас побудовано на висвітлені специфіки філософського підходу у дослідженні цього феномену. Методологічною основою є інтерпретаційні засновки герменевтичного підходу із структурним аналізом створених контекстів. Пропонується підхід, що характеризується перемежовуванням філософсько-дисциплінарних напрямів і сфер як певних платформ для розгляду досліджуваного феномену: онтологія, гносеологія, етика, політика. Це дало змогу визначити особливості філософського осмислення патріотизму у різних ракурсах та як цілісний феномен: диференціація як створення контекстів задля цілісного осмислення. Основні питання дослідження: «що таке патріотизм?», «як досліджувати патріотизм?», «у який спосіб реалізується патріотизм?». Висновуючи про важливість використання пропонованої дослідницької формули для патріотизму, автор звертає увагу на продуктивності застосування такого підходу в аналітиці процесів національної ідентифікації та проблем політичної ідентичності сьогодні. Тезою-висновком є міркування про актуальність та важливість розуміння здатності усвідомленого вияву своїх переконань, бажань і намірів закорінених у почутті патріотизму як окремих характеристик ідентичності. Методологічні положення статті напрацьовано та апробована в рамках колоквіуму «Культура пам’яті та патріотизм» стипендіатів Палати депутатів федеральної землі Берліну у 2020-2021 рр.

ПЛАТФОРМНА ЕКОНОМІКА ЯК ЧИННИК МОДЕРНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ

Метою дослідження є: вивчення впливу платформної економіки на інститут соціальної держави; з’ясування потенційних механізмів мінімізації ризиків для функціонування соціальної держави в умовах новітніх бізнес-трендів. Методологією дослідження є неоінституційний підхід. Наукова новизна статті полягає у започаткуванні досліджень політичною наукою на перетині двох дослідницьких напрямків: 1) кризи інституту соціальної держави; 2) переваг і загроз платформної економіки. Основний акцент зроблено на з’ясуванні змін в архітектурі інституту соціальної держави під впливом чинника платформної економіки. Теоретичне значення дослідження полягає у започаткуванні вивчення з позицій політичної науки шляхів міжінституційної взаємодії соціальної держави та платформної економіки. Практичне значення дослідження вбачається у тому, що Україна нині є на старті розбудови національної моделі соціальної держави й в цьому процесі має враховувати фактор стрімкого розвитку платформної економіки. Авторка доводить, що бізнес-інновації (платформна економіка) за належного сприяння державних інституцій можуть сприяти соціальним інноваціям: «Індустрія 4.0» реформує соціальну державу в стані стагнації в напрямку побудови «соціальної держави 4.0» (Welfare 4.0), коли держава буде використовувати переваги платформної економіки. Авторкою висловлена гіпотеза, що платформна економіка наділена потенціалом виступити не чинником руйнації інституту соціальної держави, а чинником її модернізації задля ефективного функціонування в умовах глобалізаційних, технологічних та інших викликів. Привернено увагу до важливості подальших досліджень того, як бізнес-інновації можуть підтримуватися державними інститутами задля збереження інституту соціальної держави в його модернізованій моделі. Акцентовано на потребі вивчення нормативно-правового аспекту проблеми: як держава може унормувати діяльність бізнес-платформ, щоб вони сприяли інституту соціальної держави, а не ослаблювали його. Стаття має теоретичний характер.