Історія розвитку спортивної ходьби на Волині в роки незалежної України

Актуальність. На Волині спортивна ходьба в роки незалежної України стає однією із провідних дисциплін легкої атлетики. У процесі розвитку спортивна ходьба відіграла значну роль у прославленні Волині й України на міжнародних змаганнях різного ґатунку. Спортсмени, які займаються спортивною ходьбою, зроби- ли значний внесок у розвиток легкої атлетики на Волині, України, Європи та світу. Розвиток спортивної ходьби оцінюється результатами підготовки спортсменів високого класу та їх успішними виступами на змаганнях. Неодноразово на європейських і світових змаганнях піднімався прапор України й грався Гімн нашої держави на честь перемоги наших спортсменів. Результати виступів спортсменів не завжди об’єктивно висвітлюються та з роками вони стають забуті. Мета дослідження – проаналізувати історичний розвиток спортивної ходьби на Волині в роки незалежності України. Методи дослідження. Історико-педагогічний аналіз архівних документів, звіти спортивних організацій («Спартак», «Динамо», «Колос», «Україна», «Авангард» ) спортивного управління Волинської обласної держадміністрації, опитування тренерів та керівників спортивних товариств, ДЮСШ, інформаційних ресурсів мережі Інтернет. Результати дослідження. Аналіз та узагальнення архівних даних, опитування тренерів дали можливість розкрити історичний розвиток спортивної ходьби на Волині. Спортивні організації в 1991 році, після розпаду СРСР, змогли зберегти цей вид легкої атлетики. Із роками поступово розширювалося коло організацій, що сприяли розвитку спортивної ходьби на Волині. Це дало можливість спортсменам Волині досягати значних результатів й успішно виступати на міжнародних змаганнях. За роки незалежності України на Волині підготовлено 7 учасників Олімпійських ігор, 15 – МСУМК, 31 – МСУ, 100 – КМСУ. Спортсмени Волині за цей період на кубках і чемпіонатах Європи та світу здобули 11 золотих, 6 срібних і 4 бронзових нагород. Висновки. Здійснений історико-педагогічний аналіз розвитку спортивної ходьби на Волині дав змогу виокремити певні досягнення спортсменів у незалежній Україні. Великий внесок у розвиток спортивної ходьби на Волині зробили: ВНУ імені Лесі Українки, Любешівська дитячо-юнацька школа. ВНУ ім. Лесі Українки стала базою для забезпечення дорослих спортсменів, а ДЮСШ смт Любешова – дітей шкільного віку в проведенні тренувальних занять. Крім того, вищеназвані заклади відіграють важливу роль у житті спортсменів, дають можливість підвищувати спортивну майстерність і прославляти Україну та Волинь на міжнародних змаганнях різного ґатунку.

Вплив занять легкою атлетикою та фітнесом на темп старіння жінок 40–60 років

У наукових публікаціях останніх років мало висвітлене питання порівняльного аналізу впливу різних видів рухової діяльності для сповільнення темпів старіння жінок країни. Мета дослідження – визначити ефективність занять легкою атлетикою та оздоровчим фітнесом на стримання процесу біологічного старіння жінок України 40–60 років. Методи дослідження – аналіз, узагальнення літературних й інтернет-дже- рел, методика оцінки біологічного віку за В. П. Войтенко (дослідження маси тіла, артеріального тиску, статичної рівноваги, анкетування суб’єктивної оцінки здоров’я), математична статистика. Результати досліджень. Установлено, що середні (Х±σ) по групі показники дійсного біологічного віку (ДБВ) в обстежених жінок-легко- атлеток становлять 32,7±5,89 років, належного біологічного віку (НБВ) – 45,4±1,31, темп старіння (ТС) – (мінус) 12,8±5,34 (р<0,05). Величина кореляційного зв’язку (r) між показниками стажу занять(СЗ) легкою атлетикою та біологічного віку (БВ) у жінок 40–60 років дорівнює 0,43. Показники ДБВ у жінок такого самого віку, які займаються фітнесом, становлять 47,2 ± 9,64 років, НБВ – 50,7± 0,68, ТС – (мінус) 3,5 ± 10,81. Величина кореляційного зв’язку (r) між БВ та СЗ у жінок фітнес-групи – (мінус) 0,45. Висновки. При наближено однако- вому паспортному віці та стажі занять у жінок 40–60 років, які займалися легкою атлетикою, на рівні спорту вищих досягнень у середньому 13,3 ± 3,84 років темпи старіння в 3,7 раза повільніші (р < 0,05), ніж у тих, які займаються фітнесом (9,5 ± 3,36 років). Кореляційний зв’язок середнього ступеня показників біологічного віку та стажу занять підтверджує, що на сповільнення темпів старіння жінок впливає не лише стаж рухової діяльність, а й інші ендо- й екзогенні фактори тощо.

Інструмент для оцінювання формування громадянських компетентностей у процесі фізичного виховання: розроблення та валідизація анкети CCPE-10

Актуальність. Високий рівень громадянської грамотності залишається одним з основних пріоритетів освіти, оскільки це підґрунтя для розвитку демократії та зростання економіки. Фізичне виховання має значний потенціал для формування та розвитку громадянських компетентностей. Мета дослідження – розробити валідний інструмент для кількісного оцінювання рівня громадянських компетентностей та значення фізичного виховання у їх формуванні. Методи дослідження. У дослідженні взяли участь школярі, які навчались у третіх і шостих класах (n = 860, 53,72 % опитаних – дівчатка, 34,88 % – учні третіх класів). Здійснювали переклад та культурну адаптацію анкети «Громадянська позиція і цінності сталого розвитку» (СASD) та створювали спеціальний модуль «Громадянські компетентності у фізичному вихованні» (CCPE-10). Аналізували структуру анкет і їх валідність. Для цього застосовували дослідницький і підтверджувальний факторний аналіз, обчислювали значення α-Кронбаха, складений коефіцієнт надійності й середню вилучену дисперсію. Результати. У структурі анкети СASD виділено шкали «Солідарність», «Зобов’язання та відповідальність», «Діалог та повага». За результатами факторного аналізу в анкеті CCPE-10 виокремлено шкали «Навички спілкування та рефлексія», «Дії» й «Ідентичність». Отримані моделі мали задовільні критерії придатності (для СASD: χ²/ df = 2,53, CFI = 0,905, TLI = 0,902; RMSEA = 0,060, SRMR = 0,062; для CCPE-10: χ²/ df = 2,78, CFI = 0,901, TLI = 0,908; RMSEA = 0,058, SRMR = 0,064). Висновки. Отримано адаптовану й валідну українську версію інструменту для оцінювання громадянських компетентностей зі спеціальним модулем «Громадянські компетентності у фізичному вихованні». Інструмент розрахований на школярів третіх – шостих класів; містить шість шкал («Солідарність», «Зобов’язання та відповідальність», «Діалог та повага», «Навички спілкування та рефлексія», «Дії», «Ідентичність»); охоплює такі складники громадянських компетентностей, як знання, навички, рефлексія, соціальна когезія, толерантність; дає змогу кількісно оцінити значення фізичного виховання у формуванні громадянських компетентностей.

Рання спеціалізація та обґрунтування віку занять художньою гімнастикою в умовах сучасного розвитку спорту

Актуальність. У зв’язку зі зменшенням віку початку занять спортом та зниженням віку досягнення високих спортивних результатів у видах спорту зі складнокоординаційною структурою правильно організована початкова підготовка набуває актуальності на сучасному етапі розвитку гімнастики. Мета роботи – дослідити думку тренерів стосовно питання ранньої спеціалізації й програми початкової підготовки в художній гімнастиці (анкетування тренерів); визначити мотиви, цілі, завдання щодо занять спортом дітей (анкетування батьків гімнасток-початківців). Матеріал і методи – аналіз фахової науково-методичної літератури, дослідження практичного досвіду організації процесу початкової підготовки з гімнастками дошкільного віку, анкетне опитування 51 тренера та 46 батьків гімнасток-початківців, методи математичної статистики й узагальнення даних. Результати роботи. Розглянуто підходи щодо ранньої спеціалізації та організації процесу підготовки юних спортсменок. 80 % тренерів зазначають невідповідність чинної програми з художньої гімнастики для ДЮСШ, СДЮШОР і ШВСМ вимогам сучасного спорту. Визначено основні завдання, що мають бути виконані в процесі підготовки гімнасток на початковому етапі. Визначено основні мотиви до занять художньою гімнастикою: загальний фізичний розвиток дитини, зміцнення здоров’я, досягнення високих спортивних результатів, корекція фізичного стану, ознайомлення з видом спорту, соціальна адаптація дитини. Визначено оптимальний вік початку занять художньою гімнастикою, оптимальну тривалість занять, кількість тренувань на тиждень для гімнасток різного віку. Виявлено розбіжність у думках тренерів та батьків стосовно віку, у якому можна говорити про перспективність дівчат у спорті вищих досягнень. Висновки. Проведене дослідження довело необхідність розробки й упровадження адаптованої програми початкової підготовки в художній гімна- стиці. Анкетування батьків гімнасток-початківців дало змогу зрозуміти мотиви занять художньою гімнастикою. Під час розробки програми треба враховувати вік початку занять, мотиви, особливості фізичного розвитку.

Фізичне здоров’я учнів старшого шкільного віку під впливом занять з використанням засобів скіпінгу

Актуальність. Зниження рівня здоров’я учнів старшого шкільного віку актуалізує проблему пошуку засобів, форм та методів збільшення рухової активності школярів. Перспективним напрямом у розв’язанні цієї проблеми є використання в процесі фізичного виховання школярів старших класів фітнес-технологій. Однією з таких технологій є скіпінг, який не вимагає складного обладнання та є доступним для використання особам із різним рівнем фізичного стану. Мета – визначити вплив занять із застосуванням засобів скіпінгу на показники фізичного здоров’я учнів старшого шкільного віку. Матеріал і методи дослідження: 70 юнаків і 75 дівчат 10– 11 класів, які були розподілені на чотири експериментальні й чотири контрольні групи залежно від віку та статі. Методи – аналіз науково-методичної літератури, педагогічний експеримент, експрес-оцінка фізичного здоровʼя за методикою Г. Л. Апанасенка, методи математичної статистики. Результати. Запропоновано варіативний модуль «Скіпінг», який був реалізований протягом третьої чверті, а також використання вправ зі скакалкою в підготовчій, основній або завершальній частинах уроків фізичної культури за варіативними модулями «Легка атлетика», «Футбол» (І, ІV чверті), «Волейбол» (ІІ чверть) залежно від завдань занять, а також у позаурочних формах занять та в режимі навчального дня (самостійні заняття, рухливі перерви, спортивні свята, змагання). Визначено достовірне покращення показників індексів Руф’є, Робінсона, силового індексу в експериментальних групах, а також загальної суми балів фізичного здоров’я, що свідчить про підвищення його рівня. Висновки. Практична перевірка застосування засобів скіпінгу в різних формах занять із фізичного виховання з учнями старшого шкільного віку довела їх ефективність для підвищення рівня здоров’я школярів, що дає підстави для використання скіпінгу у фізкультурно-оздоровчій діяльності закладів загальної середньої освіти.

Питання олімпізму в теоретичній підготовці спортсменів різних спеціалізацій

Сьогодні ідеї олімпізму трансформувалися в життєво необхідний філософський напрям, в основу якого покладено повагу до загальних етичних принципів та поєднання спорту з культурою й мистецтвом. Мета роботи – актуалізувати місце ідей олімпізму в теоретичній підготовці спортсменів різної спеціалізації (на прикладі гандболу, фехтування та стрільби з лука). Методи – теоретичний аналіз й узагальнення даних, опитування, аналіз документальних матеріалів, педагогічне спостереження, методи математичної статистики. Результати. Виявлено об’єктивну потребу розгляду олімпійської освіти в структурі теоретичної підготовки спортсменів. Для розуміння місця цієї інформації проведено низку окремих досліджень із визначення місця питань Олімпізму в теоретичній підготовці на різних етапах багаторічної підготовки в гандболі, фехтуванні та стрільбі з лука. Отримані результати вказали на збереження загальних тенденцій стосовно зростання значущості інформаційних тем блоку від ранніх до більш пізніх етапів багаторічного вдосконалення. Водночас відзначимо, що найвищі оцінки експертів отримали теми, пов’язані із сучасними аспектами олімпійського руху та його представлення в Україні, міжнародної олімпійської системи й проблем олімпійського спорту. Це є передбачу- ваним, адже фаховість визначається наявністю в представників у будь-якій галузі діяльності (у нашому випадку – спорті) ґрунтовної та актуальної системи знань. Висновки. Інтерпретація оцінок значущості питань олімпізму в змісті теоретичної підготовки спортсменів у різних видах спорту поряд із наявним рівнем теоретичної підготов- леності спортсменів за відповідними блоками інформації дає змогу розкрити значні резерви для олімпійської освіти (ідей олімпізму) в системі підготовки спортсменів. Це, на нашу думку, пов’язано з усвідомленням значення ідеалів олімпізму у виконанні основних завдань системи підготовки та їх представленням у структурі підготовле- ності спортсменів на прикладі окремих видів спорту впродовж певних етапів багаторічного вдосконалення.

Selection of Playing Style in Table Tennis Depending on the Complex of Psychophysiological Indices

The Research Purpose is typological predisposition and psychomotor indices studying directed on the table tennis playing style formation. The Methodology of the Research. 114 male tennis players: 5 Masters of Sports of International Class, 39 Masters of Sports, 38 Candidates for Masters, 32 athletes of the first category have been examined. Typological peculiarities, in particular, strength of nervous system relative to excitation; mobility-inertness of excitation and inhibition, external and internal balance have been studied. The Research Results. An offensive strategy is associated with the following typological features: the nervous system of high and average strength (amid the common to all tennis players’ weakness of the nervous system) as a reflection of their predominance of excitation in the external balance. Defensive strategy players are characterized by a high resistance to monotony, a greater expression of the nervous system weakness, and a predominance of inhibition according to internal balance. Mixed strategy players are distinguished by a relatively higher (than in defenders) strength of the nervous system, balance of excitation and inhibition processes, and greater mobility of excitation and inhibition processes. The offensive strategy players are characterized by higher motion pace and auto pace as compared to those of mixed and especially defensive strategy play. Defensive strategy players` time of simple and complex visual-motor reaction is significantly higher as compared to those who prefer the offensive strategy. Defensive and mixed strategy players have got the deferred reactions tend to dominate during the response to moving object, whereas offensive strategy players – premature responses are observed. In order to adequately perceive the current situation and have more time to decide on the proper response action, they have to move further way from the tennis table than the offensive strategy players. Conclusions: Study has conducted for examination of typological predispositions and psychomotor indices that condition directed formation of table tennis playing style. It is important direction of training.

Психологічний компонент готовності майбутніх фахівців фізичного виховання до професійної діяльності

Актуальність. З огляду на те, що сутність професійної готовності до педагогічної діяльності трактується дослідниками як цілісний прояв особистості, комплексна здібність до роботи певного типу, результат професій- ної освіти й виховання, зрілості особистості, значний інтерес викликає дослідження психологічного компонента підготовки майбутніх фахівців із фізичного виховання. Мета роботи – висвітлити мотиваційний та емоційний компоненти психологічної готовності як складової частини професійної готовності майбутніх фахівців із фізичного виховання; виявити їх рівень. Методи – аналіз спеціальної науково-методичної літератури, анкету- вання, педагогічний експеримент, методи математичної статистики. Результати. Окреслено, що професійна готовність являє собою інтегральне особистісне утворення, яке включає психологічну установку на досягнення поставленої мети, оптимальну суму знань, необхідну систему вмінь, навичок, мотиви, потреби, здібності, особистісні якості. Визначено рівень психологічної готовності студентів третього та четвертого курсів факультету фізичної культури, спорту та здоров’я. Основними мотивами обраної професії респонденти назвали любов до дітей і соціальну значущість професії. Висновки. Професійна діяльність учителя фізичної культури висуває високі вимоги як до фахового рівня, так і до його особистісних якостей, зокрема вміння володіти собою, не порушуючи внутрішнього спокою дитини, особливої атмосфери, вселяти довіру до себе, а також ураховувати побажання батьків. Загалом за всіма показниками рівень мотиваційного та емоційного компонентів психологічної готовності майбутніх учителів фізичного виховання до роботи з дітьми можна констатувати вищим від середнього. Дані експерименту свідчать, що майбутні вчителі фізичного виховання роблять свідомий вибір на користь формування позитивного ставлення до фізичної культури, зміцнення здоров’я, формування здорового способу життя.

Функціональний стан кардіореспіраторної системи чоловіків із різним соматотипом

Актуальність. На сьогодні стан здоровʼя українців засвідчує тенденцію до погіршення, причому на першому місці серед причин смертності населення – захворювання серцево-судинної системи. Проведення оцінки функціонального стану серцево-судинної системи й рання діагностика патологічних процесів дають змогу попередити ускладнення та профілактику смертності від захворювань. Інтегральним показником функціонального стану серцево-судинної й дихальної систем є рівень аеробної продуктивності, який характеризує потужність аеробних процесів енергозабезпечення. Аналіз літератури засвідчив, що основою функціональних особливостей організації індивіда є морфологічна специфіка органів і тканин. Саме тому оцінку функціонального стану серцево-судинної системи доцільно проводити з урахуванням соматотипологіч- них особливостей, що дає можливість спрогнозувати залежність розвитку серцево-судинних захворювань в осіб із різним соматотипом і виокремити групи ризику розвитку патології. Завдання роботи – виявити соматоти- пологічні особливості функціонального стану серцево-судинної й дихальної систем та рівня аеробної продуктивності в чоловіків віком 18–30 років. Методи роботи. Установлення соматотипологічної прина- лежності проводили за методикою Хіт-Картера. Аналіз функціонального стану кардіореспіраторної системи проводили за показниками електрокардіографії, спірографії та величиною аеробної продуктивності. Результати. У дослідженні брали участь чоловіки віком 18–30 років, яких розподілено на п’ять соматоти- пологічних груп. Нами проведений аналіз показників біоелектричної активності серця й функціонального стану дихальної системи. Отримані результати засвідчили, що в усіх досліджуваних показники функціонального стану серцево-судинної та дихальної систем перебувають у нормі. Порівняльний аналіз результатів у представників різних соматотипів виявив вірогідно нижчий рівень показників зовнішнього дихання в ендоморфів. У представників ендоморного соматотипу також зафіксовано нижчий рівень величини аеробної продуктивності, порівняно з представниками інших соматотипологічних груп. Отримані результати дають можливість припустити, що особи з перевагою жирового компонента схильні до розвитку серцево-судинних захворювань. Висновки. Отримані результати засвідчили, що рівень функціонального стану кардіореспіра- торної системи в чоловіків 18–30 років відповідає нормі. Водночас у представників ендоморфного соматотипу рівень аеробної продуктивності нижчий, порівняно з результатами представників інших соматотипологічних груп.

Реабілітація при Covid-19: обґрунтування ефективних складових частин комплексного реабілітаційного втручання

Актуальність теми дослідження. У дослідженні акцентовано увагу на необхідності та важливості реабілітаційних утручань у пацієнтів, котрі мали коронавірусну хворобу (COVID-19) різного ступеня важкості. Наведено переконливі докази як на основі власних досліджень, так і з урахуванням даних сучасної медичної науки щодо ефективного впливу різних засобів відновного лікування на перебіг COVID-19. Відомо, що метою комплексної реабілітації пацієнтів із COVID-19 є покращення симптомів задишки, зняття тривоги, зменшення ускладнень, мінімізація інвалідності, збереження функцій та покращення якості життя. Мета дослідження – установлення методичного підґрунтя та ключових аспектів комплексного використання засобів реабілітації в пацієнтів із COVID-19. Методи дослідження – аналіз науково-методичної літератури, абстрагування, синтез й узагальнення. Результати роботи. Установлено, що фізична реабілітація (ФР) є необхідною складовою частиною лікування пацієнтів, яка передбачає вплив на різні ланки патогенетичних зрушень. Доведеною ефективні- стю володіє фізична активність пацієнтів, яка призначається відповідно до функціонального стану та фізичних можливостей, є довготривалою й вимагає від пацієнта самодисципліни. Основою реабілітаційної програми є підбір суворо дозованого фізичного навантаження з переважанням активних елементів, мета яких – розширення рухового режиму пацієнта, збільшення його мобільності, адаптація до професійних і побутових навантажень, профілактика ускладнень. Проведено аналіз інших компонентів відновного лікування (фізіотерапевтичного впливу, корекції харчування, психологічної реабілітації), які в поєднанні з фізичною терапією дають змогу отримати максимально повноцінний результат. Висновки. Установлено, що реабілітаційні втручання є актуаль- ними на різних етапах перебігу хвороби. Підбір складників, дозування маніпуляції, вибір методик здійснюють- ся індивідуально, ураховуючи важкість і період хвороби, наявність супутньої патології, фізичний стан пацієнта. Ефективною є комбінація різних методів фізичного впливу, які мають взаємопотенціюючу дію.