ФУНКЦІОНАЛЬНА НЕВИРАЗКОВА ДИСПЕПСІЯ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ПІЄЛОНЕФРИТ

Вступ. Інфекційно-запальне ураження нирок – хронічний пієлонефрит – широко поширене захворювання і має тривалий перебіг. Тривале медикаментозне лікування може спровокувати появу абдомінальгії і (або) диспепсичного синдрому, для корекції яких доцільна цитопротекторна терапія. Відомо, що ітоприд гідрохлорид (itoprid) широко використовується в клініці внутрішніх хвороб, зокрема для купірування шлунково-кишкових симптомів функціональної невиразкової диспепсії (ФНД).Мета. Метою нашого дослідження було вивчення динаміки клінічних симптомів та функціонального стану слизової оболонки шлунку та дванадцятипалої кишки у хворих з проявами ФНД на тлі ХП без ознак хронічної ниркової недостатності.Матеріали та методи. Дві групи хворих: 32 хворих на ПН з проявами функціональної невиразкової диспепсії, що складали основну групу; групою порівняння служила група із 30 хворих, які лікувалися виключно алопатично, без призначення ітоприду гідрохлориду, які за віком, статтю і клінічною формою ХП вірогідно не відрізнялася від основної групи.Результати та їх обговорення. Патологія системи травлення проявлялась явищами помірного загострення (31,07%) або нестійкої ремісії (68,93%). Провокуючими факторами у виникненні захворювань зі сторони органів травлення були емоційні перенапруження, порушення режиму та характеру харчування, шкідливі звички. Поєднання декількох причинних факторів визначались у 75,8% випадків. Згідно попереднього лікування загострень ХП, належної уваги до корекції уражень системи травлення не було. За структурою клінічних синдромів виявляли наступні симптоми зі сторони органів травлення: больовий (61,25%), диспепсичний (87,35%), антено-вегетативний синдром (100%), вегетативні розлади (61,76%). Диспепсичний синдромпроявлявся у вигляді шлункової та кишкової диспепсій. При зовнішньому огляді у всіх хворих було виявлено обкладеність язика. Відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці відмічено у 37,12% пацієнтів. У більшості больовий синдром був помірним. При пальпації визначалась болючість під мечоподібним відростком (35,56%), пілородуоденальній ділянці (24,36%) та в обох ділянках. У частини хворих (11,23%) пальпаторно виявлялась болючість при відсутності скарг зі сторони органів травлення.При дослідженні кислотоутворюючої функції шлунка за допомогою рН-метрії встановлено переважання гіперацидних станів. Не змінена шлункова секреція (рН=1,6-2,2) була у 32,15% хворих, помірно підвищена (рН=1,3-1,5) у 31,45% випадків та помірно знижена (рН=2,3-3,5) в 24,65% хворих.Пацієнти основної групи на тлі прийому ітоприду гідрохлориду відмічали зменшення гастроентерологічних проявів. Наведена динаміка клінічної симптоматики больового синдрому в залежності від локалізації, який був виявлений пальпатор-но. Після курсового лікування тільки у 1 пацієнта (3,12%) основної групи виявилась пальпаторна болючість в епігастральній ділянці, у 2 (6,25%) – в пілородуоденальній зоні (p<0,05), тоді як у групи порівняння ці показники дещо гірші.Висновки. Таким чином, при вивченні клінічної симптоматики зі сторони ГДЗ у пацієнтів з ФНД на тлі ХП в динаміці лікування виявлено більшу ефективність у групі з включенням ітоприду гідрохлориду порівняно із стандартним лікуванням.

КОМОРБІДНА ПАТОЛОГІЯ У ХВОРИХ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ ІЗ ЛЕГКОЮ РОЗУМОВОЮ ВІДСТАЛІСТЮ

Актуальність. Проведені в останні роки дослідження показали, що як в Україні, так і за кордоном, відзначається збільшення числа дітей і підлітків з розумовою відсталістю, при цьому зростання захворюваності відбувається в основному за рахунок збільшення числа легких форм патології. У даної категорії хворих спостерігається широкий діапазон супутньої психічної та соматичної патології.Мета дослідження. Вивчити існуючу коморбідну патологію у осіб з легкою розумовою відсталістю підліткового віку та її вплив на перебіг основного захворювання.Матеріали та методи дослідження. На базі Криворізького психоневрологічного диспансеру (м. Кривий Ріг), за умови інформованої згоди, було проведено двоетапне дослідження, в рамках якого було обстежено 154 хворих 2003-2008 років народження, які знаходилися на диспансерному спостереженні підліткового психіатра по досягненні 15 річного віку. В ході дослідження були використані клініко-епідеміологічний, клініко-психопатологічний, психодіагностичний і статистичний методи. В якості основного інструменту дослідження використовувалася «Карта для клініко-епідеміологічних досліджень».Результати дослідження. Серед коморбідних психічних розладів підлітків з легкою розумовою відсталістю було виявлено чотири основні групи: розлади поведінки – 40,91%, специфічний розлад розвитку мови в 37,01%, неврозоподібні розлади 26,62% та органічний астенічний розлад у 24,03%. Серед неврологічної патології переважали функціональні розлади рухів 43,5%, дизартрія – 26,62%, вегетативні розлади – 20,78%, ЧМТ – 17,53%. Серед коморбідної соматичної патології найчастіше були представлені захворювання кістково-м›язової системи 53,89%, порушення зору 28,57%, патологія органів дихальної системи – 27,92%, захворювання шлунково-кишкового тракту – 22,08%.Висновки. Вплив коморбідної патології на перебіг легкої розумової відсталості носить комплексний і системний характер – неврологічна та соматична патологія потенціюють виникнення та розвиток психопатологічних розладів. Наявність коморбідної патології у даного контингенту хворих збільшує тривалість та частоту стаціонарного лікування, сприяє розвитку неврозоподібних розладів, призводить до поглиблення соціальної дезадаптації.

ПАТОЛОГІЧНІ ПОВЕДІНКОВІ ПАТЕРНИ, ПОВ’ЯЗАНІ З МЕРЕЖЕЮ ІНТЕРНЕТ, У ОСІБ, ЩО ВЖИВАЮТЬ ПСИХОАКТИВНІ РЕЧОВИНИ

Вступ. Залученість осіб, що вживають психоактивні речовини в інтернет-користуванні, накладає на них певні поведінкові зміни. Поєднання психопатологічного предиспозиційного фону у вигляді емоційно-вольових порушень з феноменами, властивими поглибленому використанню мережі Інтернет, зумовлює розвиток у осіб досліджуваної групи специфічних поведінкових патернів, пов’язаних з інтернет-ко-ристуванням.Мета дослідження – дослідити і систематизувати патологічні поведінкові патерни, пов’язані з мережею Інтернет, у осіб, що вживають психоактивні речовини.Матеріали і методи. Для реалізації поставленої мети дослідження було проведено контент-аналіз наукової літератури та матеріалів ЗМІ, а також обстежено 34 людини з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання психоактивнихречовин (F19,2).В результаті дослідження виділені і описані п’ять патологічних поведінкових патернів, пов’язаних з мережею Інтернет у осіб, що вживають психоактивні речовини: редукція offline комунікації і надання переваги online дозвіллю, висвітлення у мережі Інтернет власних асоціальних вчинків, зміна адиктивної пошукової активності з offline середовища на мережу Інтернет, аутоіндукування крайніх перепадів настрою за допомогою інтернет-контенту та індукування інтернет-контентом крайніх варіантів поведінки.Висновки. Інтернет-користування здатне призводити до специфічної патологічної модифікації поведінки осіб, що вживають психоактивні речовини. Виявлені поведінкові патерни можуть зумовлювати наростання соціальної дезадаптації і виступати потенціюючим і підтримуючим фактором наркотизації.

ПРИМЕНЕНИЕ ПРП В ЛЕЧЕНИИ ЭРЕКТИЛЬНОЙ ДИСФУНКЦИИ НЕЙРОГЕННОГО ХАРАКТЕРА НА ФОНЕ ОСТЕОХОНДРОЗА

Введение. За последние годы случаев обращения мужчин за медицинской помощью с целью восстановления эректильной функции становится все больше и больше. В том числе широко распространена форма ЭД нейрогенного характера, связанная с остеохондрозом, которая достаточно малоизучена и трудно поддается лечению.В связи с этим на сегодняшний день в урологической практике внедряются новые методы терапии, в том числе и применение аутоплазмы, обогащенной тромбоцитами. Эффективность применения ПРП в андрологии была доказана многочисленными исследованиями, включая работу М.Е. Чалого и М.В. Епифановой, где было изучено влияние АОТ на восстановление эректильной функции при повреждении кавернозных нервов, однако проблема лечебной помощи при ЭД на фоне остеохондрозе до сих пор не описана.Нашей целью стало определение эффективности лечения пациентов с эректильной дисфункцией нейрогенного типа на фоне остеохондроза интракавернозными и паравертебральными инъекциями аутоплазмы, обогащенной тромбоцитами.Материалы и методы: Нами было проведено исследование и лечение 70 пациентов с нейрогенной эректильной дисфункцией на фоне остеохондроза. 32 пациентам первой группы были назначены интракавернозные инъекции ПРП, ЛОД-терапия, 5 мг тадалафила и 90 мг Аркоксии на протяжении 90 дней. А 38 пациентам второй группы кроме этого также были проведены паравертебральные инъекции ПРП на протяжении того же периода времени для уменьшения корешкового синдрома. Через 2 и 10 месяцев мы сравнили отдаленные результаты.Результаты и их обсуждение: Эффективность терапии по субъективным данным (прирост баллов МИЭФ) более выражена у пациентов второй группы по сравнению с первой (на 39,8% и 54,2% от исходных значений соответственно). Результаты лечения во второй группе были гораздо лучше за счет уменьшения болевого синдрома, уменьшения дегенаративно-деструктивных изменений межпозвоночного диска и за счет этого улучшения эректильной функции y 78,3%.Выводы: для лечения эректильной дисфункции нейрогенного генеза дисков стоит рассматривать не только интракавернозные инъекции ПРП, но и также паравертебральные инъекции ПРП для устранения корешкового синдрома, который особенно выражен у пациентов с остеохондрозом и грыжами межпозвоночных дисков.

КЛІНІКО-ПСИХОАНАМНЕСТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДИССОМНІЧНИХ ПРОЯВІВ У ДІЮЧИХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Мета. Виявити клініко-анамнестичні особливості диссомнічного синдрому у військовослужбовців Збройних Сил України.Матеріали та методи. На базах Військового госпіталю 3309 (м. Запоріжжя) та КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР було проведено проспективне клініко-анамнестичне, клініко-психопатологічне та статистичне дослідження 64 діючих військовослужбовців – група дослідження (ГД), та 40 пацієнтів відділення прикордонних станів з порушеннями сну – група контролю (ГК).Результати та їх обговорення. В ході проведення порівняльного аналізу груп дослідження було виявлено, що для ГД була більш характерна: супутня соматична патологія, що не пов’язана із диссомнічним синдромом, частота виявлення даного фактору у цій групі досягала 39,1% (25 осіб), у той час коли у ГК вона не перевищувала 28% (11 осіб); відсутність супутньої психічної патології (2 особи (3,1%) у ГД проти 34 осіб (85%) у ГК); наявність супутньої неврологічної патології – 25 осіб (39,1%) ГД проти 8 осіб (20%) ГК; менша тривалість порушень сну – лише 5 осіб (7,8%) ГД повідомили, що страждають на проблеми зі сном більше 5 років, проти 21 особи (52,5%) ГК.Для осіб ГК були більш характерні: обтяженість спадковості психічними розладами – про психічні порушення різного регістру у близьких родичів частіше повідомляли особи ГК – 12 осіб (30%) проти 5 осіб (7,8%) ГД; сезонність в інтенсивності вираженості диссомнічних проявів – 26 осіб (65%) повідомили, що порушення сну погіршуються в осінньо-зимовий період, подібні коливання симптоматики відзначали лише 3 особи (4,7%) ГД.Висновки. До особливостей диссомнічного синдрому у діючих військовослужбовців можна віднести його ізольованість (він повністю вичерпує клінічну картину та виникає на фоні невротичної патології субклінічного рівня вираженості) та не схильність до сезонності (його інтенсивність не змінюється в залежності від пори року), а його розвиток у зазначеного контингенту не пов’язаний із особливостями соціально-побутових умов, сімейного статусу, рівню освіти чи тривалістю виробничого досвіду.

ЕЛЕКТРОЕНЦЕФАЛІЧНІ КОРЕЛЯТИ ПРИ ВПЕРШЕ ВИЯВЛЕНОМУ ДЕПРЕСИВНОМУ ЕПІЗОДІ

метою вивчення особливостей ЕЕГ головного мозку при вперше виявленому депресивному епізоді протягом 2019-2021 рр. з дотриманням принципів біоетики на підставі інформованої згоди було обстежено 73 хворих (35 чоловіків і 38 жінок) із вперше виявленим депресивним епізодом, які звернулися за амбулаторною психіатричною допомогою.Матеріали та методи. Для вирішення поставленої мети були використані клініко-анамнестичний, клініко-психопатологічний, психодіагностичний, нейрофізіологічний та статистичний методи.За результатами дослідження було встановлено, що у переважної більшості обстежених (78,4%) вперше виявлений депресивний епізод характеризувався зниженням системної і когерентної взаємодії задньоскроневих і окціпітальних відділів лівої півкулі з правими лобними відділеннями, в поєднанні з підвищенням їх загальної активності.Також було встановлено прямий кореляційний зв’язок між ступенем виразності клінічних проявів депресивного розладу та підвищенням активності правобічних лобових і лівих потиличних відділів в поєднанні з посиленням загальної дисфункції глибинних структур головного мозку.Висновки. У пацієнтів із середнім та високим рівнем депресії в потиличній області кори лівої півкулі встановлений стійкий фокус підвищеної альфа-активності у поєднанні з підвищенням гамма-активності в правій лобній ділянці. Крім цього, у пацієнтів з виразними клінічними ознаками депресивного синдрому встановлено стійке збільшення потужності високочастотних діапазонів за показниками середньої спектральної потужності ритмів ЕЕГ, у порівняні з групою контролю.

ОЦІНКА ЯКОСТІ ЖИТТЯ У ОСІБ З ЛЕГКОЮ РОЗУМОВОЮ ВІДСТАЛІСТЮ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

Актуальність. Інтегральним показником фізичного, психічного та соціального функціонування у медицині є суб’єктивна оцінка хворим якості його життя. Цей показник знаходиться в прямій залежності до спроможності індивіда до психічної адаптації зовнішніх та внутрішніх умов, змінених під впливом захворювання. Саме аналізу впливу легкої розумової відсталості підліткового віку на рівень якості життя та соціального функціонування хворих присвячено дане дослідження.Мета дослідження. Визначити рівні якості життя та соціального функціонування в осіб з легкою розумовою відсталістю підліткового віку, як критерії оцінки стану хворих.Матеріали та методи дослідження. На базі Криворізького психоневрологічного диспансеру, за умови інформованої згоди, було проведено двоетапне дослідження, в рамках якого було обстежено 154 хворих 2003-2008 років народження, які знаходилися на диспансерному спостереженні підліткового психіатра по досягненні 15-річного віку. В ході дослідження були використані клініко-епідеміологічний, клініко-психопатологічний, психодіагностичний і статистичний методи.Результати дослідження. Контингент дослідження було розподілено на дві групи (Г1 та Г2) за критерієм форми мешкання – із батьками чи в спеціалізованих психоневрологічних інтернатах. Було встановлено, що найбільш несприятливі показники в обох групах встановлені за шкалою «дозвілля». Найбільш позитивні показники якості життя в Г2 виявлено в сфері сім’ї, а в Г1 – в загальній оцінці якості життя. Проведений кореляційний аналіз оцінок якості життя в Г2, показав пряму кореляцію показників шкали «психічне здоров’я» зі шкалами «сім’я» (r = 0,47), «контакти з однолітками» (r = 0,42) і «загальна оцінка якості життя» (r = 0,38). Аналогічні кореляції у Г1 були представлені між шкалою «загальної оцінки якості життя» і шкалами «школа» (r = 0,37), «сім’я» (r = 0,39), «психічне здоров’я» (r = 0,43).За даними, отриманими за результатами тестування батьків підлітків Г2, найбільш несприятливі показники якості життя виявлено за шкалою «психічне здоров’я», в Г1 – за шкалами: «завантаженість батьків у зв’язку із захворюванням підлітка». Найбільш сприятливо батьки пацієнтів з Г2 оцінювали шкалу «зайнятість батьків у зв’язку з діагностичними та лікувальними заходами підлітка». Серед батьків пацієнтів, Г1, найбільш позитивно було оцінено якості життя підлітків в сім’ї.Висновки. Встановлено особливості оцінки якості життя підлітками з легкою розумовою відсталістю та їх батьками – хворі більш задоволені взаємовідносинами з однолітками і своєю якістю життя в цілому, ніж їхні батьки, але менш сприятливо оцінювали сферу сімейних взаємин і дозвілля. Саме ці сфери потребують найбільшої уваги з точки зору психічної та соціальної реабілітації.

ХАРАКТЕРИСТИКИ ОСОБИСТІСНОГО ПРОФІЛЮ СТУДЕНТІВ 1-3 КУРСІВ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО ЗАКЛАДУ ЗІ СТАНАМИ ПСИХІЧНОГО ВИСНАЖЕННЯ

Мета дослідження: виявити характеристики особистісного профілю студентів 1-3 курсів вищого навчального медичного закладу зі станами психічного виснаження, як підґрунтя для системи їх комплексної корекції.Матеріали та методи. Для вирішення поставленої мети за умов надання інформованої згоди у сесійний період було обстежено 770 студентів Запорізького державного медичного університету (Запоріжжя, Україна), що навчались на різних курсах та факультетах закладу. Серед них для подальшого клініко-анамнестичного, клініко-патопсихологічного, клініко-психопатологічного та психодіагностичного дослідженьбуло відібрано 324 студенти.Результати та їх обговорення. Було виявлено, що ознаки психічного виснаження демонструють 175 студентів (54,0% опитаних), з них була сформована група дослідження (ГД), інші 149 (46,0%) студентів, без діагностично-значущих ознак психічного виснаження, були віднесені до групи порівняння (ГП). Для студентів ГД були характерні (p<0,05) високі показники за субшкалами: «Невротичність» (142 (81,1%) студентів ГД та 68 (45,6%) студентів ГП); «Спонтанна агресія» (85 (48,6%) студентів ГД та 37 (24,8%) студентів ГП); «Депресивність» (110 (62,8%) студентів ГД та 33 (18,9%) сту-денти ГП); «Роздратованість» (114 (65,1%) студентів ГД та 55 (36,9%) студентів ГП); «Реактивна агресивність» (60 (34,3%) студентів ГД та 30 (20,1%) студентів ГП); «Сором’язливість» (89 (50,9%) студентів ГД та 35 (23,5%) студентів ГП); «Відкритість» (82 (46,9%) студенти ГД та 43 (28,9%) студентів ГП); «Емоційна лабільність» ( 115 (65,7%) студентів ГД та 39 (26,2%) студентів ГП).Висновки. До предиспозиційних характерологічних особливостей студентів медичного університету зі станами психічного виснаження належать високі показники невротизації із психосоматичними порушеннями, наявність депресивного реагування, анксіогенні труднощі у встановлені соціальних контактів, і, як наслідок, інтровертованість та уникання тривалої комунікації з оточуючими, неврівноваженість емоційного стану зі зниженням порогу реагування.

РЕЗУЛЬТАТИ ВИВЧЕННЯ МІКРОБНОГО СПЕКТРУ У ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ СПЕКТРУ АУТИЗМУ, АСОЦІЙОВАНИМИ З ГЕНЕТИЧНИМ ДЕФІЦИТОМ ФОЛАТНОГО ЦИКЛУ

Обґрунтування. Результати п’яти мета-аналізів рандомізованих контрольованих клінічних досліджень свідчать про асоціацію генетичного дефіциту фолатного циклу (ГДФЦ) і розладів спектру аутизму (РАС) у дітей. В таких випадках формується імунодефіцит та імунна дисрегуляція, що знижує резистентність до деяких мікроорганізмів.Мета дослідження: вивчити структуру мікробного спектру у дітей з РАС, пов’язаними з ГДФЦ, згідно з накопиченою дотепер доказовою базою і вивчити асоціацію виявлених мікроорганізмів з показниками імунного статусу для покращення розуміння патогенезу енцефалопатії та удосконалення алгоритмів діагностики, моніторингу і лікування.Матеріали і методи. Ретроспективно проаналізовано медичні дані 225 дітей віком від 2 до 9 років з ГДФЦ, у яких відзначалися клінічні прояви за типом РАС (досліджувана група; ДГ; 183 хлопчиків і 42 дівчинки). До контрольної групи (КГ) віднесли 51 клінічно здорову дитину (37 хлопчиків та 14 дівчаток) аналогічного вікового розподілу, які не страждали на ГДФЦ. Спеціальне лабораторне обстеження дітей груп спостереження проводили з урахуванням сучасних уявлень щодо мікробного спектру у пацієнтів з РАС згідно з публікаціями в PubMed і Embase. Для вивчення асоціацій між досліджуваними показниками застосовували показник відношення шансів (odds ratio, OR) та 95% довірчий інтервал (95% СІ). Дослідження виконувалося як фрагмент науково-дослідної роботи на замовлення МОЗ України (№ держреєстрації 0121U107940).Результати та їх обговорення. TTV відзначався в 87%, HHV-7 – 79%, HHV-6 – 68%, EBV – 59%, Streptococcus pyogenes – 46%, Candida albicans – 41%, Borrelia – 34%, Mycoplasma pneumoniae – 27%, Chlamydia pneumoniae – 26%, Yersinia enterocolitica – 23%, Toxoplasma gondii – 19%, перенесена природжена CMV нейроінфекція – 7%, наслідки HSV-1/2-нейро-інфекції – 5% випадків в ДГ (р<0,05; Z<Z0,05). HHV-6, HHV-7 та EBV були асоційовані з дефіцитами NK-, NKT- та СD8+ цитотоксичних Т-лімфоцитів. ТТV також був асоційований з дефіцитами NK- та NKT-лімфоцитів, однак не з дефіцитом СD8+ цитотоксичних Т-клітин. Стрептококова інфекція була пов’язана з гіпо- і дисімуноглобулінемією, а також – дефіцитом мієлопероксидази. Кандидоз був асоційований тільки з дефіцитом мієлопероксидази. Токсоплазмоз відзначався при дефіциті СD4+ Т-хелперів та комбінованих порушеннях імунітету. Наслідки природженої CMV-нейроінфекції мали місце тільки при комбінованих порушеннях імунітету. Висновки. Для дітей з РАС, асоційованими з ГДФЦ, характерним є специфічний мікробний спектр з переважанням інтрацелюлярних опортуністичних та умовно патогенних мікроорганізмів, який визначається особливостями порушень в імунному статусі, спровокованих ГДФЦ, що має визначати алгоритм раціонального мікробіологічногопошуку, оцінки імунного статусу, проведення антимікробного та імунотропного лікування.

АНАЛИЗ ЭФФЕКТИВНОСТИ МЕТАБОЛИЧЕСКОЙ ТЕРАПИИ НЕСПЕЦИФИЧЕСКОЙ ОЛИГОАСТЕНОЗООСПЕРМИИ

Актуальность. Мужское бесплодие – одна из центральных проблем репродуктивной медицины, которая исследуется в рамках широкого спектра медицинских специальностей – от генетики и эндокринологии до урологии и андрологии. Влияние этой проблемы на качество жизни человека, социальное функционирование и экзистенциальные аспекты благополучия, а в более широком масштабе – на социальное здоровье, не подлежат оценке.Цель исследования: анализ эффективности метаболической терапии при нарушениях фертильности у мужчин, вызванных неспецифической олигоастенозооспермией.Материалы и методы. Исследование проведено в проспективном дизайне на базе амбулаторного отделения Клиники «Мужское Здоровье» (Киев, Украина). Контингент исследования составили 28 мужчин, у которых было обнаружено снижение фертильности (олигоастенозооспермия), установленное при двух последовательных исследованиях эякулята. Средний возраст пациентов составил 35,7 лет. В качестве основ-ного метода исследования использована сперматография.Результаты исследования. В исследовании использована терапевтическая модель, в основе которой лежит назначение современного препарата метаболической терапии. Оценка клинической эффективности проводилась путем сравнения показателей расширенной спермограммы в неделю до начала лечения и в течение недели после приёма последней дозы препарата. Анализ различий в количестве случаев нормальных показателей спермограммы до и после прохождения терапии указывает на достоверную нормализацию: количества сперматозоидов в 1ml (p(χ2)<0,01), общего количества сперматозоидов (p(χ2)<0,01), подвижности (группа А+B) (p(χ2)<0,01) и подвижности (группа C) (p(χ2)<0,01). Кроме того, отмечено ста-тистически недостоверное повышение количества случаев нормализации неспецифических показателей.Выводы. В результате анализа эффективности метаболической терапии при нарушениях фертильности у мужчин, вызванных неспецифической олигоастенозооспермией, установлена качественная эффективность современного препарата метаболической терапии. Отмечено достоверное повышение количества случаев нормальных показателей: количества сперматозоидов в 1ml, общего количества сперматозоидов, подвижности (группа А+B) и подвижности (группа C).