Піснеспіви свята Преображення у східнослов’янських співочих рукописах єрусалимського уставу

У статті розглянуто та досліджено 6 богослужбових (Устави та Мінеї) та 76 співочих східнослов’янських кодексів єрусалимської традиції, що припадає на кінець XIV – першу половину XVII століття. Це Стихирарі, Осмогласники, Збірники, Ірмологіони, в яких віднайдено піснеспіви свята Преображення. В співочих рукописах вказаного часу представлені майже всі піснеспіви чину свята, які зафіксовані безпозначковою крюковою, путьовою та київською нотолінійною нотацією. В рукописах межі XVI–XVII століть, періоду найвищого розквіту давньоруського співочого мистецтва, послідовність служби свята Преображення завершує своє формування та з’являються різноманітні співочі інтерпретації поетичного тексту (багаторозспівність).

Хорова фуга як об’єкт художньо-виконавської інтерпретації (на прикладі «In sempiterna saecula, Amen» з кантати «Stabat Mater» Джоаккіно Россіні)

ктуальність. Вперше здійснюється розгляд виконавської проблематики, пов’язаної із художніми завданнями, що постають в процесі виконавської інтерпретації хорової фуги. Мета роботи – виявити специфічні вокально-хорові труднощі, зумовлені складною поліфонічною фактурою, формою та драматургією двотемної фуги, а також методи їх вирішення. Методологія спирається на взаємодію компаративного, аналітичного, а також виконавського методів. Висновки. Хоча фузі присвячена велика кількість досліджень, специфіка хорової фуги вимагає окремого розгляду, що зумовлюється, насамперед, присутністю тексту, багатотембральністю, своєрідністю хорової артикуляції, фактури тощо. Усе зазначене здійснює безпосередній вплив на будову теми і драматургії фуги в цілому. Виявлено художньо-виконавські задачі та їх реалізацію в поліфонічній фактурі, потенційні вокально-хорові труднощі та запропоновано методи їх подолання.

Graphic signs in musical texts by Johannes Brahms

The relevance of the chosen problem is determined by the lack in the scientific sources of any approach to graphic signs as a system of units of musical text, which reflects its content, and wider – serves as indicator of the individual style properties of the author of the musical work. The purpose of the article is to reveal with specific reference of certain conditions in which the communication of the composer and the performer is carried out by means of understanding the functional and semantic content of graphic signs. The choice of research methods are determined by the existing approaches to reading of the graphic signs and their role in the interpretation process. In this regard we involve the materials of the works of D. Blagoy, A. Sokol, S. Feinberg, M. Venable. Analytical observations concerning disclosure of the functional and semantic meaning of the studied phenomena became the results of the research. The conclusions propose classification of graphic signs in accordance with the purpose of their use by composer. Two groups of graphic signs are identified: slurs and dynamic signs («<» and «>»), which contain information about the structural and procedural principles of the musical text organization. The interaction of graphic signs with pitch and rhythmic ones has been discovered. In the contextual field of J. Brahms’ piano pieces, graphic signs are intended to warn interpreters against approach to the musical text from the point of view of the usual representations, limited to such considerations as the natural attraction to the reference tones or a strong proportion of tact. The logic of the musical process within a single theme or a phrase may be subject to other laws in Brahms’ musical texts, which are conditioned by the movement of the interior meaning. Thanks to graphic signs, the rhythmic structure of the theme reveals certain measure of freedom due to alternating strong and weak beats, and in the texture – certain temporary independence of voices in relation to each other. Thus, graphic signs in J. Brahms’ piano pieces are not additional, but decisive factors in many ways for understanding of the composer’s thought, which allows us to see in them some special form of manifestation of the author’s stylistic properties.

Жанровые слагаемые фортепианного квартета и их отражение в исполнительских интерпретациях (на примере Квартета № 1 Es-dur Людвига ван Бетховена)

Актуальность темы настоящей статьи обусловлена задачами научного изучения жанровых слагаемых фортепианного квартета и их воплощения в современной исполнительской практике. Цель предлагаемой статьи ‒ раскрытие свойств данного жанра в научной и исполнительской практике. Методы исследования ‒ жанрово-генетический и компаративный. Фортепианный квартет вбирает в себя свойства струнного квартета, сольного концерта, различные принципы формообразования и камерно-ансамблевого письма. Способом познания данного жанра выступает анализ исполнения избранного сочинения различными коллективами, один из которых демонстрирует квартетное мышление, другой – концертно-виртуозное.

Зміст явища акценту в сучасній музиці (на матеріалі творів Вітольда Лютославського)

У статті розглядається явище акценту в сучасній музиці (особливості функціонування, властивості) на матеріалі композицій В. Лютославського. Актуальність дослідження зумовлюється відсутністю в сучасному музикознавстві системного аналізу особливостей функціонування акценту в новітній музиці. Головною метою є з’ясування змісту явища в сучасних композиціях через аналіз творів В. Лютославського (Віолончельний концерт, «Три поеми Анрі Мішо»). У результаті дослідження виявлені такі форми явища, як сфокусований акцент (сумарний точковий та поодинокий точковий) та несфокусований (розмитий), а також з’ясовані його властивості та функції.

Второй фортепианный концерт Сергея Прокофьева: к проблеме образно-смысловой многозначности текста

Статья посвящена исследованию специфики художественного замысла Фортепианного концерта № 2 (1913 г.) С. С. Прокофьева и разбору образно обоснованных исполнительских версий сочинения. С этой точки зрения рассмотрены четыре концептуально контрастные версии. Солисты: Н. Петров, В. Ашкенази, Ю. Ванг, Б. Гилтбург. Основное содержание исследования составляет анализ биографического контекста создания Концерта, его формы, драматургии, жанровых основ тематизма, семантики отдельных элементов тем, а также реализации музыкального текста пианистами. Результаты работы позволили найти новые смыслы, скрытые в нотном тексте, и ресурсы для создания контрастных концепций Концерта.

Українсько-німецькі перехрестя: естетика Маурісіо Кагеля як імпульс для творчих експериментів Сергія Зажитька

У статті детально вивчено зв’язки та вплив творчості німецького композитора Маурісіо Кагеля на музику українського митця Сергія Зажитька, розглянуто естетичні погляди М. Кагеля, що посприяли виникненню напрямку «інструментального театру абсурду» в Україні та підштовхнули композиторів до нових пошуків та експериментів в галузі музичного інструментального театру. Мета дослідження – розглянути творчо-естетичні погляди й настанови аргентино-німецького композитора М. Кагеля та їхній вплив на творчість С. Зажитька. У зоні дослідження автора статті – творче кредо, естетичні принципи композиторів, реалізація засад «інструментального театру абсурду» в просторі української культури. Методологія дослідження полягає в поєднанні цілісного розгляду творчого доробку композиторів та порівняльного аналізу окремих творів М. Кагеля і С. Зажитька, а також контекстного аналізу естетичних поглядів і філософії М. Кагеля як складової європейської та, зокрема, німецької культури.

«Марс» Густава Холста та образно-інтонаційний типаж «сил зла» в сучасному кінематографі

Англійський симфонізм доби модернізму – це глибинне, усталене в музичній культурі ХХ століття, самобутнє явище, дослідження якого є актуальним музикознавчим завданням. Мета публікації – виявити спільний образно-інтонаційний типаж у симфонічних композиціях Г. Холста, Г. Ціммера, Дж. Вільямса. За допомогою феноменологічного методологічного підходу визначаються характеристики тематичного матеріалу обраних зразків музики. Компаративний метод сприяє виявленню рис подібності, які й формують спільний образно-інтонаційний типаж. Г. Холст, засвоївши досвід симфоністів-попередників, зумів створити музичний аналог негативістського образу «сил зла», на основі якого творили композитори наступних поколінь.

Принципи роботи з поетичним текстом у ранніх мадригалах Клаудіо Монтеверді (на прикладі мадригалів із перших чотирьох Книг композитора)

У статті розглянуто мадригали з перших чотирьох Книг Клаудіо Монтеверді. Визначено специфіку образно-емоційної сфери, виявлено принципи втілення поетичного тексту в музичній тканині мадригалів. Здійснено підрядковий переклад українською мовою мадригалів «La vaga pastorella» з Першої книги (1587), «Non si levav’ancor» із Другої книги (1590), «Sovra tenere erbette» з Третьої книги (1592), «А un giro sol de’ bell’occhi lucenti» з Четвертої книги (1603). На основі аналізу перелічених творів прослідковано процес зміни тематики поетичних текстів від Першої до Четвертої книг мадригалів Клаудіо Монтеверді.

«Рапсодія», «Скерцо» та «Балада» для фортепіанного квартету Йозефа Маркса: пізньоромантичні принципи формоутворення

У статті розглянуто «Рапсодію», «Скерцо» та «Баладу» для фортепіанного квартету австрійського композитора Йозефа Маркса (1882–1964). Проаналізовані стильові та світоглядні зв’язки даного твору з пізнім романтизмом. Встановлено, що всі три частини утворюють єдиний камерно-інструментальний цикл: об’єднавчими факторами виступають інтонаційно-драматургічні зв’язки, а також прийом синтезування стильових елементів різних музично-історичних епох. Так, в «Рапсодії» перевтілені основні риси симфонічних поем Ф. Ліста, «Скерцо» та «Балада» синтезують елементи романтичного скерцо, бахівської поліфонії та побутової музики Відня. Виявлені риси індивідуального стилю Й. Маркса, серед яких – епічні масштаби композиції, вишукана гармонічна мова, майстерне володіння ансамблевою фактурою.