ЗНАЧЕННЯ ГЕОЛОГІЧНОЇ ПАМ’ЯТКИ ПРИРОДИ «СТАРУНЯ» ДЛЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ПРИКАРПАТТЯ ТА УКРАЇНИ

Всесвітньо відоме палеонтологічне місцезнаходження викопної фауни плейстоценових (42-10 тисяч років тому) чотирьох волохатих носорогів Rhinoceros antiquitatis Blum, і мамонта Mammuthus primigenius Blum, та єдиний у Карпатах діючий грязьовий вулкан оголошені у 1984р. геологічною пам’яткою природи загальнодержавного значення “Старуня”. Розташована пам’ятка на південно-західній околиці с. Старуня Богородчанського району Івано-Франківської області, у 25 км від обласного центру. Виділено кілька аспектів значення пам’ятки для: 1) розвитку природно заповідного фонду, підвищення категорії заповідання від “пам’ятки природи” до “геопарку Льодовикового періоду”; 2) розвитку туристично-рекреаційного бізнесу; 3) вирішення важливих наукових проблем, зокрема, визначення вікових реперів та періодизації глобальних кліматичних змін; 4) оцінки ролі поверхневих та глибинних джерел міграції вуглеводних сполук, що важливо для прогнозів нафтогазоносності Прикарпаття; 5) обґрунтування медико-лікувальних можливостей шляхом організації соле-грязе-озотокеритового санаторію; 6) підвищення соціально-економічного рівня села і району, створення нових робочих місць для населення. В історії досліджень Старуні виділяються етапи відкриття мамонтової фауни у 1907 та 1929рр., появи грязьового вулкану у 1977р., наукових українсько-польських експедицій з бурінням свердловин, геофізичними та геохімічними дослідженнями у 2004-2008 рр., публікацією монографій у 1914, 2004, 2005, 2009 та 2017 роках. Критично оцінена недостатня увага владних структур до вивчення Старуні та ентузіазм науковців. Запропонований механізм утворення геоактивної зони у Старунській складці, завдяки постійному тиску карпатських скиб – складок, які вижимали з глибин на поверхню нафту, газ, мінералізовані води, грязі та ін.. Це створило відповідні умови для формування озокеритового родовища, покладів нафти і газу, грязьового вулкану, сольових грифонів, бальзамування мамонтової фауни. Автор пропонує організувати Старунський геодинамічний полігон та підняти статус геологічної пам’ятки природи загальнодержавного значення “Старуня” до міжнародного геопарку Льодовикового періоду.