ЕКОНОМІЧНІ ЗАГРОЗИ САМОДОСТАТНЬОМУ РОЗВИТКУ ЛІСОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

У статті розглянуто стан розвитку підприємств лісового господарства і лісозаготівлі та запропоновано узагальнюючий підхід до питання визначення економічних загроз їх самодостатності, згідно з яким сутність її може бути охарактеризована як досягнення якісного і кількісного рівня ефективності функціонування господарюючої системи, так і певний стан захищеності від загроз збалансованої, стійкої і стабільної роботи. Визначено, що економічні загрози самодостатності розвитку підприємств – це будь-які обставини або події, які можуть привести не лише до поточного порушення наявних бізнес-процесів, одержання збитків або зменшення доходів, так і втрати гарантій учасникам господарювання на збереження і примноження вкладених активів і створеного іміджу. Дослідження дозволило узагальнити наявні економічні загрози, які стоять на шляху до самодостатнього їх розвитку за окремими напрямами, зокрема у сфері: бюджетно-податкової політики, відносин з постачальниками та підрядниками, ціноутворення на об’єкти діяльності, платоспроможності, ефективності господарювання, автономії, інвестування, окупності витрат, створення цільових резервів, продуктивності праці, впливу інфляційних процесів, формування доданої вартості, приросту ринкової вартості підприємств, побудова системи контролінгу, капіталізації потенціалу та превентивно-профілактичної протидії тіньовій економіці. Проведене оцінювання наявних економічних загроз державним лісогосподарським підприємством із урахуванням впливу реалізації інтересів стейкхолдерів надає можливість отримання комплексної оцінки рівня самодостатності господарювання, що сприяє прийняттю більш ефективних управлінських рішень щодо покращення стану економічної безпеки, стійкості функціонування та розвитку лісової галузі. Подальші дослідження доцільно спрямувати на обґрунтування превентивно-профілактичної, оперативно-інформаційної та прогностичної функцій, які є абсолютною основою забезпечення самодостатнього розвитку підприємств лісової галузі. Це дозволить протистояти ідентифікованим і потенційним загрозам самодостатньому розвитку підприємств шляхом ефективного управління ризиками в процесі своєї господарської діяльності.

CRYPTOCURRENCY – DEFİNİTİON, FUNCTİONS, ADVANTAGES AND RİSKS

The emergence of “virtual currencies” is extremely recent, with a history of only 13 years. Being an ultra-new economic tool, it arouses interest and effervescent reactions, especially in terms of definition, but also about the cumulative effects it has begun to produce in the economic world. The subject also becomes controversial due to the fact that, being an economic instrument of absolute novelty, it is reflected in the legislation of very few countries in the world. One of the definitions determines as virtual currency – the digital representation of the value that is not issued or guaranteed by a central bank or a public authority, which is not necessarily linked to a legal currency and which does not have the legal status of the currency, but which can be accepted by natural or legal persons as a means of exchange and which may be transferred, stored and traded by electronic means. The evaluation of cryptocurrency publications has shown that most of them are related to attempts to establish legislative agricultural work for the operation of virtual currencies. The functions of the cryptocurrencies that we have defined are: the exchange and payment function, the hoarding function, the investment function and the attraction of funds necessary for the activity. Thus, we established that virtual currencies, as well as fiduciary ones, have the role of: means of payment, means of accumulation, means of capitalization and investments. Likewise, through this research we managed to highlight the main features and peculiarities of cryptocurrencies. Among the basic characteristics of cryptocurrencies we highlight: the high degree of security, maximum speed of transactions, full freedom from financial organizations, irreversibility of operations, full anonymity of transactions, open source, they can be ”mined”. Another approach was to determine the advantages and disadvantages and risks of using cryptocurrencies. The main advantages of using cryptocurrencies are related to its functions an caracteristics, such as: it represents a real alternative to classic banking services, market freedom, privacy of transactions, high speed of trnasactions, alternative payment methos, increasing the customer base etc. On the other hand there are some disatvantages. They are related mosly with the following risks: legal uncertainty, market volatility, low degree of acceptance, unsecured crypto wallets, risks related to use for illegal or criminal purposes, money laundering risks. Taking in consideration the global trend of the digitization of the society, the share and importance of fiat currencies will tend to decrease for the benefit of virtual currencies. Cryptocurrencies are becoming a real alternative to physical currencies, but its main disadvantage is that the public autorities are missing controlling it yet. Even so, in the nearest future the money could become digital figures.

СИСТЕМНА СУТНІСТЬ КАТЕГОРІАЛЬНИХ ПОНЯТЬ МЕХАНІЗМІВ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

У статті розглянуто трактування сутності терміна «потенціал» як складного, багатоманітного поняття, що поєднує насамперед ресурси, засоби, джерела, необхідні для функціонування системи, котрі в разі реалізації можливості їх мобілізації i використання за певних умов здатні надати розвитку системи якісно нового імпульсу. Загальновідомо, що стрімкий економічний і науково-технологічний розвиток розвинених економік у другій половині ХХ ст. пов'язаний зі значною кількістю винаходів та нововведень. Поява інновацій, які суттєво вплинули на продуктивність праці та витрати виробництва, стала результатом дії науково-технічного прогресу. Відповідно, трансфер технологій, імплементація нововведень у виробництво потребують великих фінансових ресурсів, інвестицій, що й зумовлює поєднання категорій «інновації» та «інвестиції». Розкрито сутність інноваційного та інвестиційного потенціалів та описано їхні складники. Удосконалено трактування поняття інноваційно-інвестиційного потенціалу економічного розвитку на засадах сталості як здатність економічної системи за збалансованими екологічним та соціальним склaдниками розвитку до здійснення інноваційної діяльності за наявності сприятливoго інвестиційного середовища. Реалізація інноваційно-інвестиційного потенціалу неможлива без механізмів йoго формування та використання, тому, узагальнюючи підходи до трактування сутності понять «господарський механізм», «економічний механізм», «інституційний механізм», було запропоновано парадигму: механізму формування інноваційно-інвестиційного потенціалу, який визначено як систему причино-наслідкових та обернених зв’язків між усіма елементами потенціалу в усіх сферах національної економіки та різних рівнях господарювання для підвищення ефективності його застосування; механізму використання інноваційно-інвестиційного потенціалу, в основі якого лежить узгодження приватних і суспільних інтересів на основі вдосконалення нормативно-правового забезпечення, зміни економічної структури національного господарства, здійснення моніторингу діяльності суб’єктів економіки, інформаційно-аналітичного та кадрового забезпечення процесу залучення інвестиційних ресурсів, що знаходить вираз у цілях, формах і результатах їх взаємодії на всіх рівнях.

ВПЛИВ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ НА УПРАВЛІННЯ ПРОМИСЛОВИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ

У статті розглянуто об’єктивні передумови цифрової трансформації у промисловому у секторі економіки. Визначено, що на межі ХХ і ХХІ ст. сформувалася нова сервісна модель організації бізнесу у промисловості, яка передбачає перехід від одноразового продажу продукту до продажу послуг із його обслуговування і модернізації протягом усього періоду експлуатації. Досліджено особливості процесу переходу промислових підприємств від продуктової до сервісної моделі організації бізнесу. Доведено, що використання всіх переваг сервісної моделі можливе лише за умов використання можливостей, що виникають у підприємства в результаті цифрової трансформації всіх бізнес-процесів і процесів управління ними Досліджено основні тенденції, що є каталізаторами змін у процесі управління промисловим підприємством на стратегічному та тактичному рівнях. Доведено, що на стратегічному рівні основними тенденціями є перехід від вивчення потреб покупця до їх формування та скорочення відстані між виробником і покупцем, що значно скорочує ланцюги створення додаткової вартості, виключаючи з них різних посередників. Досліджено основні тенденції, які відбуваються на тактичному рівні управління, в таких елементах управління промисловим підприємством: розроблення продукції, виробництво, логістика, маркетинг і продажі, післяпродажне обслуговування, безпека, рекрутинг та утримання кадрів. Визначено, що у сьогоднішній структурі виробництва навіть найбільш передових промислових компаній питома вага «розумної» техніки і пристроїв, які спроможні використовувати всі переваги цифрової економіки, не перевищує 40%. Доведено, що такий стан справ призводить до суттєвих проблем в організації процесу управління промисловими підприємствами, адже зрозуміло, що протягом ще досить тривалого часу промислові компанії змушені будуть організовувати виробництво, продаж і обслуговування як «традиційної» техніки і технологій, так і «розумної». Зроблено висновок про безальтернативність цифрової трансформації для великих промислових підприємств, а також про необхідність скорочувати термін паралельного використання продуктової і сервісної моделі організації бізнесу.

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ

У статті розглянуто сучасний стан, особливості функціонування та перспективи розвитку українських транспортно-логістичних підприємств. Окрім переміщення вантажів і пасажирів, транспортні послуги включають у себе комплекс операцій, що не входять до складу процесу перевезень, але пов’язані з його підготовкою та здійсненням, – логістичні послуги. Сектор транспортної логістики складається з трьох основних сфер діяльності: профільної логістики, суміжної логістики та непрофільної логістики вантажоперевезень. Залежно від специфіки транспортно-логістичних послуг, що надаються підприємствами, їх можна класифікувати на транспортні, експедиторські, інформаційно-посередницькі, логістичні, сервісні. В Україні найбільша частка серед транспортних підприємств належить підприємствам змішаного типу – транспортно-експедиторським підприємствам. Незважаючи на те що українські транспортно-логістичні підприємства йдуть у ногу зі світовими трендами, поступово нарощуючи обсяги своєї діяльності та збільшуючи асортимент послуг із координації логістичних процесів і управління ланцюгами постачання, сучасні тенденції розвитку глобального ринку транспортно-логістичних послуг свідчать, що Україна знаходиться на етапі формування та консолідації галузі, значно поступаючись західним країнам за якістю та комплексністю транспортно-логістичних послуг. Одним зі стримуючих чинників розвитку підприємств транспортної логістики є недостатній масштаб їхньої діяльності, український логістичний ринок ще очікують процеси консолідації через злиття і поглинання. Прогнозоване розширення масштабів діяльності логістичних операторів дасть їм змогу залучити необхідні ресурси і тим самим отримати нові можливості для розвитку. Залучення українських транспортно-логістичних підприємств до глобальних ланцюгів постачання вимагає переходу на більш високий рівень транспортно-логістичного обслуговування, зокрема приведення українських транспортно-логістичних технологій у відповідність до єдиної загальноєвропейської системи управління транспортними потоками, що дасть змогу забезпечити підвищення ефективності діяльності названих підприємств.

MODERN MODELS OF HYBRID WAR

As a result of large-scale processes and trends that have taken place in recent decades in the context of globalization and the information revolution, forms, methods, means and, accordingly, interpretations of national interests and national security are being more or less noticeably metamorphosed. Against this background, in recent years, the concept of "hybrid wars" has rapidly entered the military-political lexicon. It is not only firmly established in the scientific and journalistic literature, as well as in the media, but is also widely used in official documents determining the behavior of states in the international arena. New concepts and methods of conducting hybrid war are developing very rapidly today, which requires a revision of the classic military methods of forecasting and planning both offensive and defensive strategies. Like any other war, gybrid war is an area of unreliability and uncertainty. The inaccuracy of intelligence and the constant intervention of chance lead to the fact that the parties to the conflict actually face a completely different situation than expected, and this can not but affect the planning or at least the perceptions of the situation that formed the basis of strategic plans. The transformation of hybrid warfare into a new type of interstate confrontation raises the issue of the use of modern tools of support and decision-making as a priority. The use of the hybrid war model for this purpose is increasingly going beyond the purely scientific sphere, making it an effective factor in ensuring the national security of countries. The development of effective hybrid warfare strategies and counter-strategies requires the introduction of new technologies based on the modeling and application of AI. The symbiosis of modern scientific knowledge and approaches allows us to study, predict and plan modern hybrid military conflicts as nonlinear objects operating in conditions of high uncertainty. Model, created for this purpose, should be easily integrated into the political and military decision-making process and, given the complexity of this activity, be integrated. This approach will provide an adequate understanding of the complex, ever-changing phenomena of hybrid warfare and hybrid threads and take them into account in the system of national and global security.

РОЛЬ БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ

У статті розглянуто необхідність бізнес-планування для суб’єктів господарювання та роль бізнес-плану. Визначено систему зовнішніх та внутрішніх чинників впливу процес бізнес-планування. Бізнес-планування для підприємства є методом залучення фінансово-інвестиційних ресурсів та для інвесторів – підтвердженням цільового використання коштів та результативності проєкту. Зазначено, що бізнес-планування вирішує основне питання економіки у виборі успішного методу співвідношення факторів виробництва з вирішенням проблем у вичерпності ресурсів для задоволення потреб суспільства. Узагальнено цілі, яким підпорядковується розроблення бізнес-плану підприємством, та завдання бізнес-планування. За рахунок відповідності та збалансованості цілей і вигід внутрішніх та зовнішніх користувачів визначено результати, які повинно включати в себе бізнес-планування задля ефективного впровадження в діяльність підприємств. Бізнес-планування відіграє важливу роль в управлінні та формуванні стратегії розвитку підприємства, а отже, це дало можливість визначити для кожного учасника процесу бізнес-планування результативність в ефективній діяльності підприємства. Бізнес-план виконує зовнішню функцію для інвесторів та внутрішню – для бізнес-одиниці, а саме є інструментом бізнес-планування та механізмом контролю і реалізації бізнес-стратегії на підприємстві. Бізнес-планування дає змогу здійснити кількісне й якісне обґрунтування оптимального управлінського рішення, систематизувати та конкретизувати відповідності цілей і результату стратегії, визначити джерела інформації та достовірність відповідно до ситуації на підприємстві. Визначено, що ефективна структура бізнес-плану має включати в себе кількісні й якісні характеристики проєкту відповідно до вибраного результату задля його впровадження та вирішити цілу низку завдань. Роль бізнес-планування у розвитку діяльності підприємств зводиться до можливості концентрації усіх видів наявних та потенційних ресурсів для визначення системи поточних та майбутніх напрямів розвитку суб’єкта господарювання з метою створення інноваційної продукції та використання інноваційних технологій, задоволення потреб споживачів та отримання фінансових результатів.

ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО ЯК ОСНОВА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ РЕГІОНАЛЬНИХ КЛАСТЕРІВ ЗА УЧАСТЮ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ

У статті розглянуто організаційну структуру регіонального економічного кластера за участю малих підприємств та обґрунтовано переваги державно-приватного партнерства для учасників такого об’єднання. В умовах економічної нестабільності актуальною темою для дослідження є пошук шляхів підвищення конкурентоспроможності регіонів України. Особливої уваги потребують промислові регіони, в яких галузі спеціалізації представлені великими підприємствами із застарілими технологіями виробництва. Рушійною силою для реструктуризації економіки таких регіонів та диверсифікації діяльності підприємств є активізація малого підприємництва. Для стимулювання розвитку промислових регіонів запропоновано створення регіональних економічних кластерів у пріоритетних галузях за участю малих підприємств. Представлена організаційна структура кластера сприяє розв’язанню проблем фінансування, збуту, мінімізації ризику для суб’єктів малого підприємництва, а саме: створення єдиної науково-технологічної платформи виробництва продукції на базі світових інноваційних технологій; забезпечення сприятливих умов для безперервного оновлення виробництва, розширення спектра наявних можливостей розвитку підприємств; розвиток ефективної кооперації як між підприємствами, які є учасниками кластера, так і зі сторонніми організаціями. Перспективною основою для формування успішного регіонального економічного кластера є державно-приватне партнерство. Застосування державно-приватного партнерства під час формування регіональних економічних кластерів дасть змогу малому підприємництву отримати доступ до раніше закритих сфер економіки, збільшити можливості отримання кредитів від вітчизняних і зарубіжних фінансово-кредитних установ під державні гарантії. Перевагами участі держави у кластерних об’єднаннях на основі державно-приватного партнерства є можливість залучити приватний капітал до реалізації регіональних інвестиційних проєктів, підвищити ефективність управління об’єктами державної власності та, зекономивши власні фінансові ресурси, все ж залишитися власником активів.

ІННОВАЦІЙНИЙ МЕТОД ПОШУКУ ПЕРСОНАЛУ

Підбір персоналу є найважливішим елементом діяльності кожного підприємства. Існує багато різних традиційних методів підбору персоналу, але багато з них уже застаріли і підприємствам потрібно переходити на інноваційні. Основними методами пошуку є хедхантинг, рекрутинг та скринінг. Найдієвішим є рекрутинг, тому що він допомагає підібрати висококваліфікованих працівників на будь-яку посаду. Але на разі ці методи підбору персоналу недостатньо розповсюджені на території України, і багато підприємств використовують застарілі методи підбору персоналу. Автором доведено актуальність використання нетрадиційних методів підбору персоналу, але за умов урахування можливості самостійного розкриття професійних надбань, що зменшить ризики виникнення конфліктних ситуацій у колективі, дасть змогу знизити плинність кадрів та в подальшому формувати ефективний вектор розвитку кадрової політики на підприємстві. Оскільки розвиток професійних якостей та навичок іноді можливий лише за допомогою використання традиційних методів, то необхідно також їх ураховувати під час підбору персоналу. Визначено, що комбінування традиційних та нетрадиційних методів ефективно впливатиме на процес формування системи підбору персоналу, тому що в комбінації цих методів розкриваються як професійні, так і особисті якості робітника. Також поряд з інноваційними методами підбору персоналу підприємствам потрібно використовувати інноваційні методи пошуку, а саме за допомогою чат-ботів для швидкого пошуку робітників на підприємства. Боти здатні заощадити час не лише рекрутерами, а й кандидатам: за статистикою компаній HR-скринінг та перегляд потенційного робітника менеджером займає 60% часу від процесу відбору конкретного кандидата. Боти працюють 24/7 і з більшою кількістю завдань одночасно, що означає, що скринінг резюме починає діяти після того, як подати, у реальному часі. Ще одна проблема, яку вони можуть вирішити, – «немає відповіді»: до 85% резюме не отримує жодної реакції роботодавця. «Пошук і відбір резюме за ключовими словами можна вже віддати роботизованим системам. Проводити пошук за допомогою ботів можна, але вони можуть і помилятися. Відповідно, оцінка резюме живою людиною більш точніша».

POSTCORONAVIRUS TRANSFORMATION OF ECONOMIC SECURITY OF MICRO-ENTERPRISES OF THE REGIONAL SPHERE OF TOURISM

The article examines the scientific experience in developing optimal steps in the postcoronavirus period of development of the domestic tourist region to a systematic vision of a comprehensive strategy taking into account the interests of firms. The theoretical basis for the essence of the concept of "safety in tourism" is studied and the own vision of its modern content is offered. It is established that in the post-coronavirus perspective of the tourism industry there is a need to review approaches to the formation and provision of economic security in order to maintain a stable position of enterprises in domestic and international markets, both in real and digital environment. It is determined that the structure of economic security of the tourist sphere of the region will have the following components: ecological, financial, investment, social, innovative, functional; the composition of the system of economic security of the tourist micro-enterprise is logically expressed by the components: tourist, technical and economic; financial, personnel, information. The tasks of economic security of the tourist enterprise of the region in the postcoronavirus era of business transformation are offered. It is concluded that the concept of creating a mechanism of economic security in the regional sphere of tourism provides a harmonious system of combining the priority interests of the enterprise and the environment. The basic stages of the methodology of development of the system of economic security of the microenterprise of the regional sphere of tourism in the postcoronavirus business space are formed. It is one of the priority areas for strengthening the economic security of tourism micro-entrepreneurship in the region: policy tools at the macro-level hierarchy of economic management and policy tools at the meso-level hierarchy of economic management. The structure of management functions of local authorities in the direction of forming a safe environment for tourism is shown schematically. The main requirements defined by the concept of economic security of the micro-business sector in tourism in the region are presented.