ОСОБЛИВОСТІ АНДРАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГІЧНОГО ПЕРСОНАЛУ ЗАКЛАДІВ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

В оглядовій статті проаналізовано особливості професійної діяльності андрагога в умовах безперервної освіти, охарактеризовано андрагогічну компетентність педагогічного персоналу закладів післядипломної педагогічної освіти. Зазначено, що андрагог, який працює з дорослими, повинен розуміти специфічні цілі, що стоять перед різними категоріями дорослих-учнів, мотиви їх освітньої діяльності, вміти надавати освітню допомогу та забезпечувати соціально-психологічну підтримку, розвивати рефлексивні вміння дорослих, вміти діагностувати освітні потреби та можливості дорослих.На основі аналізу наукових джерел автором виокремлено особливості, що визначають специфіку андрагогічної компетентності педагогічного персоналу закладів післядипломної педагогічної освіти. З’ясовано, що це: диференціація суб’єктів навчального процесу; соціально-психологічні особливості; диференційованість та гнучкість професійної діяльності андрагога; специфіка освітнього середовища; мотиваційна сфера професійної діяльності педагога.Зроблено висновок, що визначені особливості андрагогічної компетентності педагогічного персоналу закладів післядипломної педагогічної освіти взаємопов’язані та взаємообумовлені. Зауважено, що професійна діяльність сучасного фахівця-андрагога містить сукупність різних інформаційних, освітніх, організаційно-управлінських, експертних, соціально-проєктних, дослідницьких та інших ролей і функцій, отже є диференційованою та гнучкою.Ключові слова: андрагог; специфіка; андрагогічна компетентність; педагогічний персонал; післядипломна педагогічна освіта; освіта дорослих.

СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФДІАГНОСТИЧНОЇ І ПРОФКОНСУЛЬТАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКІЛЬНОГО ПСИХОЛОГА

В оглядовій статті розглянуті особливості профдіагностичної та профконсультативної діяльності шкільного психолога, зокрема представлені психологічні аспекти професійного самовизначення особистості як провідної мети профдіагностичної та профконсультаційної роботи психолога з учнями старших класів; розглянуті предмет, мета, завдання профдіагностики і профконсультації здобувачів загальної середньої освіти. З’ясовано, що профдіагностична та профконсультативна робота психолога з учнями закладів загальної середньої освіти охоплює проблематику професійного самовизначення, реалізує інформаційну, психодіагностичну, прогностичну і корекційну функції й передбачає послідовну систематизовану роботу за такими етапами, як: попередня бесіда, психологічна діагностика здібностей, корекція уявлень учня про себе і світ професій, визначення професійного вибору, створення професійного плану, корекція професійних планів.Зроблено висновки про те, що профдіагностика та профконсультація у своїй єдності та цілісності є складною науково-практичною системою роботи, оволодіння якою дозволяє психологу проводити у закладах освіти профдіагностичні обстеження особистості, здійснювати групові та індивідуальні профконсультації учнів старших класів, випускників та абітурієнтів з питань вибору професії та професійного самовизначення.Ключові слова: професійне самовизначення особистості; професійна діагностика; професійна консультація.

ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ ФОРМУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ

В оглядовій статті автори здійснюють історико-педагогічний аналіз формування підприємницької компетентності майбутніх педагогів професійного навчання. Виявлено стан розробленості проблеми формування підприємницької компетентності майбутніх педагогів професійного навчання в теорії та практиці вітчизняної і зарубіжної освіти. Зокрема, розглянуто ідеї поєднання праці з навчанням у педагогічній науці ХХ століття та деталізовано досвід Антона Макаренка щодо організації трудової діяльності вихованців, яка ґрунтується на ціннісній основі і сприяє творчій та професійній реалізації потенціалу особистості.У статті проаналізовано ключові компетентності педагога професійного навчання та обґрунтовано необхідність формування підприємницької компетентності для педагогічної діяльності і всебічного розвитку особистості майбутніх організаторів професійної підготовки закладів професійно-технічної освіти. Розглянуто теоретичні основи і узагальнено практичний досвід формування підприємницької компетентності загалом та запропоновано напрями формування підприємницької компетентності майбутніх педагогів професійного навчання задля успішної особистісної та професійної самореалізації здобувачів освіти закладів вищої та фахової передвищої освіти.Автори переконливо доводять, що вирішення проблеми розвитку підприємливості у підростаючого покоління можливе через впровадження в освітній процес підприємницького змісту як у ході викладання навчальних дисциплін, так і в позаурочний час. З цією метою охарактеризовано вибіркову дисципліну «Основи підприємницького успіху», яка спрямована на формування підприємницької компетентності.Акцентовано увагу на тому, що сформована підприємницька компетентність майбутніх педагогів професійного навчання стане підґрунтям для їх професійного саморозвитку, усвідомленою потребою в неперервному самовдосконаленні, ставленні до навчання та буде реалізуватись через освітню діяльність, розвиваючи соціально-значимі якості своїх учнів. Ключові слова: підприємницька компетентність; педагог професійного навчання; професійне та особистісне зростання; заклади фахової передвищої освіти.

ЄВРОПЕЙСЬКІ СТРАТЕГІЇ, ПІДХОДИ І МОДЕЛІ РОЗВИТКУ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ

У статті розкриваються європейські стратегії розвитку феномену освіти дорослих в умовах відкритості та інтернаціоналізації освітньо-наукового простору. Автор наголошує на завданнях розбудови освіти і навчання дорослих як ефективного сектора в структурі цілісної системи освіти кожної країни. Характеризуються теорії освіти дорослих, які найбільш поширені у світі – андрагогічна, навчання на основі досвіду, трансформаційна та розкриваються можливості щодо їх використання в контексті нових підходів до навчання фахівців. Обґрунтовується думка про те, що нові підходи західних вчених до теоретичного осмислення освіти дорослих можна представити у вигляді системи концепцій, об’єднаних вихідним педагогічним контекстом – теорією освіти упродовж життя, з її сучасним наголосом на дорослій половині людського життя після отримання основної освіти. У статті доводиться, що завдання переосмислення освіти і підготовки фахівців в ХХІ ст. в Україні і за кордоном актуалізує емпіричні теорії навчання, центральним концептом яких є досвід. Автором аналізуються положення трансформаційного навчання, результатом впровадження якого в освітній процес може стати трансформація професійного розвитку педагогів, особистісний розвиток і підвищення рівня педагогічної майстерності педагогів. Виокремлюються базові ідеї трансформаційної теорії навчання дорослих про те, що перспективні перетворення особистості мають три виміри: психологічний (зміни в розумінні себе), ціннісний (перегляд системи переконань) і поведінковий (зміни в стилі життя). Робиться огляд сучасних успішних моделей професійного розвитку педагогів в зарубіжній практиці освіти модель «Школа професійного розвитку» (Professional Development School – PDS), клінічна модель (clinical model), модель навчання на робочому місці (work-based learning), модель навчання на базі проектів (project-based learning), модель навчання на основі реальних проблем (PBL), модель навчання на базі досвіду (experience-based learning systems – EBLS), матрична модель свідомої компетентності (matrix model of conscious competence). Зроблено висновок про необхідність використання в Україні зарубіжних теоретичних надбань у сфері освіти дорослих з метою вибудови максимально ефективного навчання на всіх етапах – від створення концепції до практичної реалізації; формування стратегій з урахуванням контексту навчання; використання педагогами технологій, які максимально відповідають контексту; професійного розвитку педагогів як рефлексуючих практиків.Ключові слова: європейські стратегії; теорії освіти дорослих; моделі освіти дорослих; трансформація професійного розвитку; зарубіжний досвід.

ІННОВАЦІЇ У ФОРМУВАННІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МОЛОДШИХ БАКАЛАВРІВ ГАЛУЗІ ТЕХНІЧНИХ НАУК (НА ПРИКЛАДІ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ)

Автором оглядової статті зазначено, що провідними тенденціями розвитку в сучасному світі стали інформатизація суспільства та комп’ютеризація всіх галузей людської діяльності. Доведено, що найважливіша роль у соціальному розвитку сучасного суспільства належить інформації. Технологічний прогрес передбачає використання електронної інформації на всіх етапах підготовки фахівців різного рівня, зокрема і майбутніх молодших бакалаврів галузі технічних наук.Обґрунтовано доцільність підготовки висококваліфікованих фахівців, які володіють інформаційною культурою. Підкреслено, що оволодіння знаннями та вміннями використання інформаційно-комунікаційних технологій навчання стало важливим чинником професійної підготовки майбутніх молодших бакалаврів галузі технічних наук. Зазначено, що використання інформаційно-комунікаційних технологій уможливлює формування таких якостей, як: культура пошуку нової інформації й обмін нею, уміння опрацьовувати великі масиви інформації з використанням інформаційних технологій, вести пошук в мережі Інтернет, здатність розуміти важливість толерантності професійного спілкування, вміння обмінюватись досвідом у сучасних інформаційних системах. Актуальність набуття цих якостей зумовлює необхідність формування інформаційної культури майбутніх молодших бакалаврів галузі технічних наук засобами інформаційно-комунікаційних технологій.Наголошено, що у сучасному світі інформаційні технології стали невід’ємною частиною світового економічного та суспільного розвитку людства. У цих реаліях революційних змін вимагає й система навчання. Використання ІКТ у сучасному освітньому середовищі набуло особливої актуальності, адже нині якісне викладання дисциплін не може відбуватися без використання засобів і можливостей, які надають комп’ютерні технології та Інтернет. Вони дають змогу викладачеві набагато краще подати матеріал, зробити його більш цікавим, швидко перевірити знання здобувачів вищої освіти та підвищити їхній інтерес до навчання. Зазначено, що викладач має змогу отримувати найновішу інформацію, активно спілкуватися зі здобувачами вищої освіти та їхніми батьками, колегам та ін. Завдяки цьому підвищується авторитет викладача як носія культури, знань тощо.Ключові слова: інформація; інформаційна культура; інформатизація суспільства; інформаційно-комунікаційні технології; Інтернет; молодший бакалавр.

ГЕНДЕРНІСТЬ У НЕФОРМАЛЬНІЙ/ІНФОРМАЛЬНІЙ ОСВІТІ ДОРОСЛИХ: ЄВРОПЕЙСЬКІ ПРАКТИКИ

Оглядова стаття присвячена проблемі дослідження й аналізу стану і розвитку навчання та освіти дорослих (НОД) в світі, які здійснюються міжнародними організаціями, зокрема з допомогою Всесвітнього моніторингу розвитку навчання та освіти дорослих, що проводиться Інститутом навчання впродовж життя ЮНЕСКО. Розглянуто сфери і напрями, які вивчаються у глобальному масштабі, та яким чином зібраний позитивний досвід країн-членів ЮНЕСКО сприятиме подальшому прогресу навчання та освіти дорослих. Рішення регулярно збирати і надавати змістовні інформаційні та аналітичні ресурси щодо розвитку навчання та освіти дорослих, приділяючи особливу увагу проблемі участі в їх окремих видах, було затверджено у «Беленських рамках дій», прийнятих державами-членами ЮНЕСКО у 2009 р. На основі поданих країнами звітів досліджуються наявні моделі участі, приклади ефективних і неефективних практик у підвищенні рівня загальної участі в НОД і, зокрема, в охопленні найбільш вразливих і малозабезпечених груп населення. Результати дослідження стану НОД на глобальному рівні відображені у серії «Всесвітніх доповідей про навчання та освіту дорослих».Показано, що глобальний моніторинг є інструментом підведення підсумків поточних змін і аналізу даних, що відображають прогрес, досягнутий в навчанні та освіті дорослих у п'яти сферах: політика; управління; фінансування; якість; участь, інклюзивність і рівність. Наголошується, що при тому, що НОД може сприяти сталому розвитку, більш здоровому суспільству, кращому працевлаштуванню та більш активній громадянській позиції, аналіз даних моніторингу свідчить про нерівномірність участі та відсутність адекватного прогресу у цій сфері, недостатність фінансування, а також недостатність використання потенціалу навчання та освіти дорослих. Всесвітній моніторинг стану навчання та освіти дорослих покликаний привернути увагу всіх країн до важливості мобілізації зусиль і ресурсів для розвитку цієї сфери, що, в свою чергу, дозволить реалізувати 17 Цілей сталого розвитку тисячоліття.Ключові слова: навчання та освіта дорослих; всесвітній моніторинг; Всесвітня доповідь про навчання і освіту дорослих; Інститут навчання впродовж життя ЮНЕСКО.

СУЧАСНА СИСТЕМА ЕЛЕКТРОНОГО ОЦІНЮВАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ – TeSLA

Автором оглядової статті наголошено на тому, що, незважаючи на важливість онлайн-освіти як елемента формального, неформального та інформального навчання, навчальні заклади все ще неохоче працюють над створенням системної онлайн-моделі навчання. Обґрунтовано, що існує певна залежність від особистої оцінки індивідуума, оскільки альтернативи онлайн оцінювання не мають очікуваного суспільного визнання та надійності. Наголошено, що створення системи електронного оцінювання, яка зможе забезпечити ефективне підтвердження особистості здобувача освіти, його авторство через інтеграцію сучасної технології у поточну навчальну діяльність у масштабованому та економічно ефективному порядку, є актуальним питанням. Зазначено, що система ідентифікації особи під час електронного оцінювання навчання (TeSLA – An Adaptive Trust-based e-assessment system for learning) дає можливість навчальним закладам забезпечити прозорий та зрозумілий користувачам процес електронного оцінювання у процесі онлайн-навчання та під час змішаного навчання на базі різних навчальних середовищ та платформ. Зазначена система забезпечує підтримку як поточного, так і семестрового оцінювання та покликана підвищити рівень довіри до такого типу оцінювання серед здобувачів освіти, викладачів і закладів освіти у цілому. Окрім того, використання інноваційних технологій у навчальному процесі дозволяє підвищити впевненість у собі, мотивацію до вивчення дисциплін та більш ефективної організації самостійної пізнавальної діяльності студентів, створити сприятливе освітнє середовище для дослідницької діяльності, спонукати до проведення дослідницької роботи. Автором наголошено, що якщо брати до уваги сучасну систему онлайн-освіти, яка забезпечується, переважно, віртуальним навчальним середовищем, то доступ до матеріалів в мережі може бути досить простим і здаватися надійним, але рівень захисту результатів оцінювання від шахрайства – ні. Підкреслено, що запобігаючи плагіату та шахрайству, система TeSLA сприяє впровадженню академічної доброчесності, розвиткові індивідуально орієнованого навчання, розширенню полікультурного європейського сектору вищої освіти, створюючи нові можливості для гнучкого навчання упродовж усього життя.Ключові слова: електронне/онлайн оцінювання; здобувач освіти; проєкти ЄС; ідентифікація авторства; плагіат; самоплагіат.

ДІЯЛЬНІСТЬ ЦЕНТРІВ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ У ТУРЕЧЧИНІ

Здійснений контент-аналіз літературних джерел засвідчив, що вітчизняна система безперервної освіти є інституційно роздрібненою, не має достатніх ознак системності, характеризується відсутністю надійних механізмів стимулювання й недостатньо забезпечена фінансово. Це зумовлює актуальність дослідження зарубіжного досвіду реалізації системи безперервної освіти, зокрема в Туреччині, що зумовлена потребою розширення її доступності для всіх верств населення через створення центрів безперервної освіти при університетах.Автор статті аналізує особливості діяльності центрів безперервної освіти у Туреччині на базі університетів. Виявлено, що такі центри, спрямовані на досягнення локального розвитку, встановлюють зв'язки між університетами, виробниками знань, ринком та користувачами знань.З’ясовано, що цільовою групою для реалізації освітньої діяльності центрів безперервної освіти є переважно особи з певним браком освіти, працівники без формальних кваліфікацій, працівники-іммігранти та сільські працівники, які емігрували до міст. Доведено, що забезпечення центрами безперервної освіти тісного взаємозв’язку університетів і громади; демократичність управління, а саме: визначення освітніх програм для усіх верств суспільства з урахуванням різних точок зору для з’ясування освітніх потреб, дотримання принципу безперервної освіти для кожного, забезпечення гнучкості освітніх програм, реалізація програм професійного розвитку на запит компаній чи організацій для їхніх співробітників тощо, є перспективними напрямами розвитку безперервної освіти в Україні.Ключові слова: освіта дорослих; безперервна освіта; центр безперервної освіти; навчання упродовж усього життя; неформальна освіта; Туреччина.

ОСВІТА ДОРОСЛИХ У НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ ВЧЕНИХ НАПН УКРАЇНИ

У статті висвітлено основні наукові підходи вчених НАПН України щодо розвитку освіти дорослих (освіти впродовж життя) в Україні.Охарактеризовано принцип людиноцентризму (В. Кремень), який в освіті дорослих передбачає сприяння розвитку особистості, самореалізації людини в особистому та професійному житті, підвищенню її компетентності й конкурентоспроможності. Саме розвиток людини є потужним чинником розвитку суспільства й економіки. Дотримання цього принципу забезпечує максимальне наближення освіти дорослих до освітньо-культурних потреб і здібностей, життєвих планів особистості.Обґрунтовано (Н. Ничкало), що створення відповідних умов для широкого залучення різних категорій дорослого населення до освіти впродовж життя, є ключовою умовою забезпечення конкурентоспроможності на ринку праці, що закономірно посилює роль освіти дорослих у розвитку сучасного суспільства на основі андрагогічно орієнтованих підходів до навчання в нових умовах цифрового суспільства.З’ясовано (Л. Лук’янова), що на сучасному етапі розвитку освіти дорослих необхідне створення її нової моделі, яка має передбачати адекватні й варіативні умови для участі у процесах неперервної освіти, набуття нових загальних і професійних знань, цінностей і компетентностей, які сприятимуть універсалізації дорослої людини в сучасних соціокультурних умовах, а також формуванню світоглядних прагнень, активізації її участь у розвитку інститутів суспільства.Акцентовано увагу (О. Аніщенко) на взаємодоповнюваності формальної, неформальної та інформальної освіти дорослих. Підкреслено доцільність створення розгалуженої мережі закладів неформальної освіти, у тому числі й центрів освіти (і навчання) дорослих.Досліджено (С. Сисоєва), що навчання дорослої людини повинно здійснюватися за андрагогічною моделлю навчання, з урахуванням психологічних особливостей навчання дорослого; перевага повинна надаватися інтерактивним технологіям навчання, які найбільш ефективно забезпечують комунікаційні зв’язки, сприяють утвердженню партнерських відносин, урахування професійного і життєвого досвіду суб’єктів педагогічної взаємодії.Ключові слова: освіта дорослих; андрагогіка; освіта упродовж життя; особистісний і професійний розвиток; інтерактивні технології.

INTERPERSONAL RELATIONS IN THE EMPLOYEE TEAM

Interpersonal relationships depend on: linguistic competence (biologically determined), communicative competence (socioculturally determined), knowledge of the principles of effective interpersonal communication and personal skills of interpersonal communication. As it turns out, the potential of linguistic knowledge, knowledge of the rules of communication and the effectiveness of their application are necessary, but insufficient. Interpersonal skills become the element that ensures the achievement of a better level of cooperation.Interpersonal relationships in the group/team are also due to: intellectual and emotional interaction of team members, group norms, a common goal, social structure of the team (social roles), a sense of originality of the team in relation to other groups. The effectiveness of the activities carried out by the team depends largely on the interpersonal relationships in the work team. Establishing these relationships and improving them is possible through the author's training «Interpersonal relationships in the team».The article presents the theoretical purpose of the author's training, which allows establishing interpersonal relationships in the work team; cognitive purpose in terms of describing the author's training and analysis of its components; practical purpose in terms of establishing interpersonal relationships that have developed in the work team, analysis of difficulties in establishing and maintaining proper interpersonal relationships, measures aimed at eliminating or minimizing incorrect interpersonal relationships, when it is necessary for the benefit of the team and its effectiveness; recommendations to the head of the working team on the application of author's workshop.Key words: interpersonal communication; interpersonal relations; working team; communication styles in the organization; workshop.