Impact of Tilia platyphyllos Scop., Fraxinus excelsior L., Acer pseudoplatanus L., Quercus robur L. and Fagus sylvatica L. on earthworm biomass and physico-chemical properties of a loamy topsoil

2000 ◽  
Vol 133 (3) ◽  
pp. 275-286 ◽  
Author(s):  
J Neirynck ◽  
S Mirtcheva ◽  
G Sioen ◽  
N Lust
Keyword(s):  
Fagus Sylvatica ◽  
Quercus Robur ◽  
Chemical Properties ◽  
Fraxinus Excelsior ◽  
Acer Pseudoplatanus ◽  
Physico Chemical ◽  
Tilia Platyphyllos ◽  
Fagus Sylvatica L ◽  
Earthworm Biomass

The growth and form of ash (Fraxinus excelsior) in mixture with cherry (Prunus avium), oak (Quercus petraea and Quercus robur), and beech (Fagus sylvatica)

2004 ◽  
Vol 34 (11) ◽  
pp. 2340-2350 ◽  
Author(s):  
Gary Kerr
Keyword(s):  
Interspecific Competition ◽  
Fagus Sylvatica ◽  
Quercus Robur ◽  
Prunus Avium ◽  
Relative Yield ◽  
Quercus Petraea ◽  
Fraxinus Excelsior ◽  
Stem Form ◽  
Pure Species ◽  
Fagus Sylvatica L

The effects of mixing ash (Fraxinus excelsior L.) with cherry (Prunus avium L.), oak (Quercus petraea (Matt.) Lieb., and Quercus robur L.), and beech (Fagus sylvatica L.) were investigated using a balanced two-component competition experiment. In general, two patterns of growth were observed. Firstly, in the ash–cherry experiment, two rapidly growing species altered their stem form and showed a plastic response to interspecific competition, and both species maintained a position in the upper canopy. Secondly, in the ash–oak and ash–beech experiments, a two-tier canopy formed with ash in the upper canopy, and interspecific competition resulted in an early nursing effect on the ash. In both patterns of growth, competition affected stem diameter and the shape of the tree with few, and only short-lived, effects on height. The maximum relative yield totals were 1.78 for ash–cherry, 1.77 for ash–oak, and 1.44 for ash–beech, indicating that the mixtures studied may be more productive in their early phase of growth than equivalent areas of pure species.

scholarly journals Вплив еколого-біологічних властивостей деревних порід на сукцесії в лісах Українських Карпат

2019 ◽  
pp. 11-20
Author(s):  
Volodymyr Kramarets ◽  
Myhajlo Popovich ◽  
Ostap Bojko
Keyword(s):  
Picea Abies ◽  
Fagus Sylvatica ◽  
Quercus Robur ◽  
Abies Alba ◽  
Taxus Baccata ◽  
Acer Pseudoplatanus ◽  
Sorbus Aucuparia ◽  
Salix Caprea ◽  
Allium Ursinum ◽  
Fagus Sylvatica L

Наведено дані про еколого-біологічні властивості деревних порід, які визначають динаміку лісовідновних процесів та впливають на перебіг лісових сукцесій. Охарактеризовано закономірності формування лісостанів за участю порід-піонерів, постпіонерів і дріад. Показано важливе значення піонерних деревних порід (берези повислої, осики, вільхи сірої) в оздоровленні лісових територій після всихання похідних ялинових монокультур. Охарактеризовано сукцесійні лісові угруповання, сформовані за участі порід із різними динамічними особливостями. Породи-піонери (Betula pendula Roth., Alnus incana (L.) Moench, Populus tremula L., Salix caprea L.) швидко покращують лісове середовище, тому відновлення лісостанів на місці похідних ялинників доцільно здійснювати за зразком природних лісовідновних сукцесій через стадію порід-піонерів. Породи-постпіонери (Acer pseudoplatanus L., Quercus robur L., Pinus syvestris L., Fraxinus excelsior L, Carpinus betulus L., Pyrus pyraster (L.) Burgsd, Tilia cordata Mill. та Tilia platyphyllos Scop, Sorbus aucuparia L.) формують довговічні сукцесійні угруповання. Сосна звичайна в Українських Карпатах формує природні реліктові лісостани. Лісові культури сосни створювали після Другої світової війни для залісення сільськогосподарських угідь. Рідкісними є ценози вільхи сірої та клена-явора з домінуванням у трав'яному ярусі Lunaria rediviva L., Scopolia carniolica Jacq., Allium ursinum L., Matteuccia struthiopteris (L.) Todaro, Phyllitis scolopendrium (L.) Newman. На території НПП «Сколівські Бескиди» (гірські хребти Парашки та Зелеміні) Sorbus aucuparia утворює стійкі рослинні угруповання та формує верхню межу лісу. Породи-дріади Fagus sylvatica L., Abies alba Mill., Taxus baccata L. та Picea abies [L.] Karst. (на верхніх висотах гір) формують стійкі лісостани, які без втручання людини можуть тривалий час функціонувати, підтримуючи певний рівень балансу між всіма складовими елементами лісових екосистем. Рідко трапляються ценози Fagus sylvatica за участю у складі червонокнижних та регіонально рідкісних видів (Taxus baccata, Allium ursinum, Scopolia carniolica, Lunaria rediviva, Phyllitis scolopendrium). Надзвичайно цікавими з ценотичного та лісівничого погляду є лісостани зa участю Quercus robur та Abies alba, які сформовані домінуючими породами, що різняться за еколого-ценотичними особливостями. Рідкісними є ялинові ліси за участю ускладі Pinus cembra L. та Pinus mugo Turra.   Рідкісні лісові ценози потребують охорони та проведення заходів із підтримання їх стабільності, враховуючи напрямок і характер лісовідновних сукцесій. Для переходу лісового господарства на принципи наближеного до природи лісівництва на території Українських Карпат необхідно орієнтуватися на формування різновікових деревостанів за типом корінних з перевагою у їх складі довговічних порід-дріад – Fagus sylvatica, Abies alba, а на вищих висотних рівнях гір – Picea abies.

scholarly journals Raznolikost i strukturiranost hrvatskih kontinentalnih i alpsko-dinarskih populacija bijele johe (Alnus incana /L./ Moench subsp. incana); geografska i okolišna izolacija kao uzrok fenotipske divergencije

2018 ◽  
Vol 142 (1-2) ◽  
pp. 31-32
Author(s):  
Igor Poljak ◽  
Joso Vukelić ◽  
Patrik Korijan ◽  
Irena Šapić ◽  
Marilena Idžojtić
Keyword(s):  
Fagus Sylvatica ◽  
Isolation By Distance ◽  
Fraxinus Excelsior ◽  
Alnus Incana ◽  
Acer Pseudoplatanus ◽  
Prunus Padus ◽  
Ulmus Glabra ◽  
Equisetum Hyemale ◽  
Ulmus Laevis ◽  
Environmental Distance

Bijela, odnosno siva joha, Alnus incana (L.) Moench subsp. incana, listopadna je, jednodomna i anemofilna drvenasta vrsta iz porodice Betulaceae. Prirodno je rasprostranjena u sjevernoj, srednjoj i mjestimično južnoj Europi, zapadnom Sibiru i Turskoj, od nizinskoga pojasa do preko 1800 m nadmorske visine u alpskom području. Bijela joha je mezofilna do higrofilna vrsta koja dobro podnosi oštru planinsku i kontinentalnu klimu, a raste na karbonatnim, ali i silikatnim, pjeskovitim, šljunčanim, slabo humusnim tlima. Najčešća je u planinskim dolinama, uz potoke i rijeke gdje na vlažnim staništima s mnogim higrofilnim vrstama tvori guste, fragmentarne sastojine, često obnovljene iz panja. To su povremeno plavljeni lokaliteti uz vodotoke ili okolne padine kroz koje se postrano procjeđuje voda prema glavnom vodotoku. Prisutnost bijele johe u Hrvatskoj vezana je za dva oštro ograničena područja: sjeveroistočno, u nizinskom dijelu Hrvatske (110 do 190 m nadmorske visine) uz tok rijeke Drave; i sjeverozapadno, u alpsko-dinarskom području uz rijeku Kupu i njene pritoke (220 do 550 m nadmorske visine). U sjeveroistočnom području rasprostiru se sastojine definirane kao Equiseto hyemali-Alnetum incanae Moor 1958 (Trinajstić 1964; Franjić et al. 1999), u kojima se u odnosu na sastojine bijele johe u gorskome području kao razlikovne vrste izdvajaju: Ulmus laevis Pall., U. minor Mill., Prunus padus L., Equisetum hyemale L. i druge. Ove sastojine danas su rjeđe nego nekada, manje se koriste, a zbog nekadašnjeg načina sječe vrlo su često panjače. Nekadašnje šumske površine koje je Trinajstić istraživao (1964) danas više nisu pod šumom. Poplavne i vlažne šume u blizini urbanih središta isušuju se, a na njihovim su staništima izgrađena naselja i komunalna infrastruktura tako da su danas šume sive johe uz tok rijeke Drave u velikoj regresiji. U alpsko-dinarskom području istraživane sastojine svrstane su u šumsku zajednicu Lamio orvalae-Alnetum incanae Dakskobler 2010, a opisane su kao geografska varijanta Helleborus dumetorum (Vukelić et al. 2012, 2017). Ona se ističe mnogim vrstama iz dinarske vegetacijske zone, poput Fraxinus excelsior L., Ulmus glabra Huds., Fagus sylvatica L., Acer pseudoplatanus L., Lamium orvala L., Lunaria rediviva L., Scopolia carniolica Jacq., Helleborus dumetorum Waldst. et Kit., Knautia drymeia Heuff. subsp. drymeia i druge. Siva joha ovdje raste u kanjonu Kupe i na obalnim terasama koje su uglavnom antropogenizirane, a nekoć su bile korištene u poljoprivrednoj proizvodnji. Glavni ciljevi rada bili su utvrditi morfološku raznolikost i strukturiranost populacija bijele johe u Hrvatskoj te istražiti na koji način ekološki i geografski čimbenici utječu na varijabilnost populacija. Materijal za morfometrijsku analizu sakupljen je iz sedam prirodnih populacija – tri iz kontinentalne i četiri iz alpsko-dinarske regije (slika 1). Svaka populacija predstavljena je s 20 stabala, a svako stablo s 20 zdravih i neoštećenih listova s kratkih fertilnih izbojaka iz vanjskog, osvijetljenog dijela krošnje. Listovi su sakupljeni početkom srpnja 2016. godine, odnosno sredinom vegetacijskog razdoblja, kada su s obzirom na dimenzije i oblik u potpunosti razvijeni. Listovi su skenirani i izmjereni pomoću programa WinFolia. Ukupno je izmjereno devet lisnih značajki (slika 2). Deskriptivnim statističkim metodama utvrđena je visoka varijabilnost listova bijele johe, kao i jasan trend divergencije između kontinentalnih i alpsko-dinarskih populacija (slika 3). Najvarijabilnijim su se pokazale značajke: površina plojke, širina lista mjerena na 90 % dužine plojke i dužina peteljke. Za razliku od toga, najmanji stupanj varijabilnosti zabilježen je za varijable koje opisuju osnovu lisne plojke. Iako je trend variranja pojedinih značajki po populacijama bio sličan, u populacijama alpsko-dinarske regije zabilježena je nešto viša unutar-populacijska raznolikost. Kontinentalne populacije su imale veće vrijednosti svih mjerenih značajki lista u odnosu na populacije iz alpsko-dinarske regije. Analizom varijance, utvrđene su statistički značajne razlike između istraživanih regija te između stabla unutar populacija, dok su se populacije unutar regija razlikovale samo za četiri istraživane značajke (tablica 1). Unutarpopulacijska varijabilnost veća je od međupopulacijske varijabilnosti, što je odlika mnogih vrsta drveća. Multivarijatne analize potvrđuju postojanje jasne razlike između kontinentalnih i alpsko-dinarskih populacija bijele johe (slika 1, slika 4, tablica 3), što upućuje na mogućnost da istraživane populacije predstavljaju dva različita ekotipa. Morfološka udaljenost između populacija bila je korelirana s geografskom i ekološkom udaljenošću, što potvrđuje uzorak „isolation by distance“ i „isolation by environmental distance“. Drugim riječima, utvrđeno je da geografska udaljenost i ekološka divergencija imaju važan utjecaj na oblikovanje morfološke strukture populacija te da je ona posljedica njihove moguće lokalne prilagodbe na okolišne uvjete i njihove geografske udaljenosti (tablica 2). Dobivene spoznaje o varijabilnosti populacija mogu doprinijeti razvoju učinkovitijih planova očuvanja i gospodarenja sivom johom u Hrvatskoj. Kako bi se potvrdili dobiveni zaključci o varijabilnosti populacija sive johe dobiveni morfometrijskim metodama, istraživanja je svakako potrebno proširiti i na molekularno-biološke metode.

Sign in / Sign up

Export Citation Format

Share Document