scholarly journals Glycemic variability in type 2 diabetes mellitus and acute coronary syndrome: liraglutide compared with insulin glargine: a pilot study

2020 ◽  
Vol 48 (6) ◽  
pp. 030006052092606
Author(s):  
Maria Isabel del Olmo-García ◽  
David Hervás Marín ◽  
Jana Caudet Esteban ◽  
Antonio Ballesteros Martin-Portugués ◽  
Alba Cerveró Rubio ◽  
...  
Keyword(s):  
Diabetes Mellitus ◽  
Type 2 Diabetes ◽  
Type 2 Diabetes Mellitus ◽  
Acute Coronary Syndrome ◽  
Hospital Setting ◽  
Glycemic Variability ◽  
Coronary Syndrome ◽  
Group 2 ◽  
Group 1

Objective To explore the glucagon-like peptide-1 analogue liraglutide in the hospital setting in patients with type 2 diabetes mellitus (T2DM) and acute coronary syndrome and to evaluate the safety and efficacy and its impact on hospitalization and short-term glycemic variability (GV). Methods A 12-week, open-label, prospective, randomized pilot clinical study with parallel groups that compared liraglutide (group 1) with glargine (group 2) and its impact on glycemic control and GV. Results Thirteen patients were included. During hospitalization, mean glucose was 164.75 mg/dL (standard deviation [SD] 19.94) in group 1 and 166.69 mg/dL (38.22) in group 2. GV determined by CV and SD was 20.98 (7.68) vs. 25.48 (7.19) and 34.37 (13.05) vs. 43.56 (19.53) in groups 1 and 2, respectively. Group 1 prandial insulin requirements during hospitalization were lower compared with group 2. Follow-up A1c in group 1 was 6.9% (−1.51%) and 6.5% in group 2 (−1.27). GV after discharge and hypoglycemia were lower in group 1 compared with group 2. Conclusions Liraglutide seems to reduce GV in the acute phase of acute coronary syndrome, and patients achieved optimal control with a low incidence of hypoglycemia. These results support the need to explore liraglutide in a larger multicenter trial. Trial registration: The study was approved by the National Medical Ethics Committee of Spain. The study was registered at European Clinical Trials Database (EudraCT): 2014003298-40.

scholarly journals Impact of timing of randomization after an acute coronary syndrome and subsequent events in patients with type 2 diabetes mellitus: an analysis of the EXAMINE trial

2020 ◽  
Vol 41 (Supplement_2) ◽  
Author(s):  
M Elharram ◽  
A Sharma ◽  
W White ◽  
G Bakris ◽  
P Rossignol ◽  
...  
Keyword(s):  
Diabetes Mellitus ◽  
Type 2 Diabetes ◽  
Clinical Trials ◽  
Type 2 Diabetes Mellitus ◽  
Acute Coronary Syndrome ◽  
Primary Outcome ◽  
Funding Source ◽  
Coronary Syndrome ◽  
The Impact

Abstract Background The timing of enrolment following an acute coronary syndrome (ACS) may influence cardiovascular (CV) outcomes and potentially treatment effect in clinical trials. Using a large contemporary trial in patients with type 2 diabetes mellitus (T2DM) post-ACS, we examined the impact of timing of enrolment on subsequent CV outcomes. Methods EXAMINE was a randomized trial of alogliptin versus placebo in 5380 patients with T2DM and a recent ACS. The primary outcome was a composite of CV death, non-fatal myocardial infarction [MI], or non-fatal stroke. The median follow-up was 18 months. In this post hoc analysis, we examined the occurrence of subsequent CV events by timing of enrollment divided by tertiles of time from ACS to randomization: 8–34, 35–56, and 57–141 days. Results Patients randomized early (compared to the latest times) had less comorbidities at baseline including a history of heart failure (HF; 24.7% vs. 33.0%), prior coronary artery bypass graft (9.6% vs. 15.9%), or atrial fibrillation (5.9% vs. 9.4%). Despite the reduced comorbidity burden, the risk of the primary outcome was highest in patients randomized early compared to the latest time (adjusted hazard ratio [aHR] 1.47; 95% CI 1.21–1.74) (Figure 1). Similarly, patients randomized early had an increased risk of recurrent MI (aHR 1.51; 95% CI 1.17–1.96) and HF hospitalization (1.49; 95% CI 1.05–2.10). Conclusion In a contemporary cohort of T2DM with a recent ACS, early randomization following the ACS increases the risk of CV events including recurrent MI and HF hospitalization. This should be taken into account when designing future clinical trials. Figure 1 Funding Acknowledgement Type of funding source: Private grant(s) and/or Sponsorship. Main funding source(s): Takeda Pharmaceutical

scholarly journals INFLUENCE OF HORMONAL DISORDERS ON ENDOTHELIAL DYSFUNCTION IN PATIENTS WITH ARTERIAL HYPERTENSION AND COMORBIDE ENDOCRINOPATHIES

2019 ◽  
Vol 6 (3) ◽  
pp. 132-136
Author(s):  
O. Bilovol ◽  
V. Nemtsova ◽  
I. Ilchenko ◽  
V. Zlatkina
Keyword(s):  
Diabetes Mellitus ◽  
Type 2 Diabetes ◽  
Type 2 Diabetes Mellitus ◽  
Endothelial Dysfunction ◽  
Arterial Hypertension ◽  
Subclinical Hypothyroidism ◽  
Control Group ◽  
Group 2 ◽  
Group 1

Abstract. INFLUENCE OF HORMONAL DISORDERS ON ENDOTHELIAL DYSFUNCTION IN PATIENTS WITH ARTERIAL HYPERTENSION AND COMORBIDE ENDOCRINOPATHIES Bilovol O.M., Nemtsova V.D., Ilchenko I.A., Zlatkina V.V. Purpose: to investigate the effect of hormonal changes on endothelial dysfunction (ED) in patients with a comorbid course of hypertension (H), type 2 diabetes mellitus (T2DM) and subclinical hypothyroidism (SHT). Methods: 183 patients with  H stage II were divided into 3 groups: Group 1 (n=50) - with isolated H (comparison group); Group 2 (n=63) - with a combined course of H and T2DM; Group 3 (n=70) - with comorbidity of H, T2DM and SHT. Blood pressure levels, carbohydrate, lipid and thyroid metabolism, plasma insulin concentration, insulin resistance (IR) the HOMA-IR index, vascular endothelial growth factor (VEGF-A) plasma levels were investigated. Results: Dyslipidemia was more pronounced in group 2 than in group 1. The addition of SHT was accompanied by a tendency to increase all the atherogenic lipids. IR was observed in all patients groups and was significantly higher than in control group (p<0.05). Significant increase of VEGF-A levels in all patients groups in comparison with the control (p<0.05) was found. In group 2 VEGF-A was lower than in group 1, which is probably due to the protective effect of metformin. Analysis  of the influence of thyroid dysfunction degree on ED revealed significant increase of VEGF-A levels in TSH>6.0 μMU/ml subgroup (352.55±17.64 pg/ml vs 461.74±20.13 pg/ml (p<0.05)). Conclusion: Hormonal disorders contribute to aggravation of endothelial dysfunction in patients with hypertension and comorbid endocrinopathies - type 2 diabetes mellitus and subclinical hypothyroidism. Even minor decrease in thyroid function lead to the progression of endothelial dysfunction. Key words: hypertension, type 2 diabetes mellitus, subclinical hypothyroidism, endothelial dysfunction   Резюме. ВПЛИВ ГОРМОНАЛЬНИХ ПОРУШЕНЬ НА ЕНДОТЕЛІАЛЬНУ ДИСФУНКЦІЮ УПАЦІЄНТІВ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ ТА КОМОРБІДНИМИ ЕНДОКРИНОПАТІЯМИ Біловол О.М., Немцова В.Д., Ільченко І.А., Златкіна В.В. Мета: дослідити вплив гормональних змін на ендотеліальну дисфункцію (ЕД) у пацієнтів з коморбідним перебігом артеріальної гіпертензії (АГ), цукрового діабету 2 типу (ЦД2Т) тасубклінічного гіпотиреозу (СГТ). Матеріали та методи: 183 пацієнта з АГ II стадії були розділені на 3 групи: 1-а група (n=50) - з ізольованою АГ (група порівняння); Група 2 (n=63) - з поєднаним перебігом АГ та ЦД2Т; Група 3 (n 70) – з комбінованим перебігом АГ, ЦД2Т і СГТ. Вивчали рівні артеріального тиску, показники вуглеводного, ліпідного і тиреоїдного обміну, концентрацію інсуліну в плазмі, індекс інсулінорезистентності (ІР) - HOMA-IR, рівні васкулоендотеліального фактора росту (VEGF-A) в плазмі. Результати. Ступінь дисліпідемії у 2-й групі була більш вираженою, ніж в 1-й. Приєднання СГТ супроводжувалося тенденцією до збільшення всіх атерогенних фракцій ліпідів. ІР спостерігалася у всіх групах пацієнтів і була достовірно більше, ніж у контрольній групі (р<0,05). Виявлено достовірне підвищення рівнів VEGF-A у всіх групах пацієнтів в порівнянні з контролем (р<0,05). В 2-й групі рівні VEGF-A були нижче, ніж в 1-й групі, що, ймовірно, пов'язано з протективним ефектом метформіну. Аналіз впливу ступеня гіпофункції щитовидної залози на ЕД виявив значне збільшення рівнів VEGF-A в підгрупі TSH> 6,0 мкМ / мл (352,55 ± 17,64 пг / мл і 461,74 ± 20,13 пг / мл відповідно, р <0,05). Висновки. Гормональні порушення сприяють погіршенню ендотеліальної дисфункції у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та супутніми ендокринопатіями - цукровим діабетом 2 типу та субклінічним гіпотиреозом. Навіть незначне зниження функції щитовидної залози призводить до прогресування ендотеліальної дисфункції. Ключові слова:  гіпертензія, цукровий діабет 2 тип, субклінічний гіпотиреоз, ендотеліальна дисфункція    Резюме. ВЛИЯНИЕ ГОРМОНАЛЬНЫХ НАРУШЕНИЙ НА ЭНДОТЕЛИАЛЬНУЮ ДИСФУНКЦИЮ У ПАЦИЕНТОВ С АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИЕЙ И КОМОРБИДНЫМИ ЭНДОКРИНОПАТИЯМИ Беловол О.М., Немцова В.Д., Ильченко И.А., Златкина В.В. Цель: исследовать влияние гормональных изменений на эндотелиальную дисфункцию (ЭД) у пациентов с коморбидным течением артериальной гипертензии (АГ), сахарного диабета 2 типа (СД2Т) и субклинического гипотиреоза (СГТ). Материалы и методы: 183 пациента с АГ IIстадии были разделены на 3 группы: 1-я группа (n = 50) - с изолированной АГ (группа сравнения); Группа 2 (n = 63) - с сочетанным течением АГ и СД2Т; Группа 3 (n = 70) - комбинированное течение АГ, СД2Т и СГТ. Изучали уровни артериального давления,  показатели  углеводного, липидного и тиреоидного обмена, концентрацию инсулина в плазме, индекс инсулинорезистентности (ИР)- HOMA-IR, уровни васкулоэндотелиального фактора роста(VEGF-A) в плазме. Результаты. Степень дислипидемии во 2-й группе была более выраженной, чем в 1-й.  Присоединение СГТ сопровождалось тенденцией к увеличению всех атерогенных фракций липидов. ИР наблюдалась во всех группах пациентов и была достоверно больше, чем в контрольной группе (р<0,05). Выявлено достоверное повышение уровней VEGF-A во всех группах пациентов по сравнению с контролем (р <0,05). Во 2-й группе уровни VEGF-A были ниже, чем в 1-й группе, что, вероятно, связано с протективным эффектом метформина. Анализ влияния степени дисфункции щитовидной железы на ЭД выявил значительное увеличение уровней VEGF-A в подгруппе TSH> 6,0 мкМ/мл (352,55 ± 17,64 пг / мл и 461,74 ± 20,13 пг / мл соответственно, р<0,05). Заключение. Гормональные нарушения способствуют ухудшению эндотелиальной дисфункции у пациентов с артериальной гипертензией и сопутствующими эндокринопатиями - сахарным диабетом 2 типа и субклиническим гипотиреозом. Даже незначительное снижение функции щитовидной железы приводит к прогрессированию эндотелиальной дисфункции. Ключевые слова: гипертензия, сахарный диабет 2 тип, субклинический гипотиреоз, эндотелиальная дисфункция     

scholarly journals The 14 bp Del/Ins HLA-G Polymorphism Is Related with High Blood Pressure in Acute Coronary Syndrome and Type 2 Diabetes Mellitus

2014 ◽  
Vol 2014 ◽  
pp. 1-8 ◽  
Author(s):  
Ilian Janet García-González ◽  
Yeminia Valle ◽  
Fernando Rivas ◽  
Luis Eduardo Figuera-Villanueva ◽  
José Francisco Muñoz-Valle ◽  
...  
Keyword(s):  
Diabetes Mellitus ◽  
Blood Pressure ◽  
Type 2 Diabetes ◽  
Type 2 Diabetes Mellitus ◽  
Acute Coronary Syndrome ◽  
High Blood Pressure ◽  
Negative Regulator ◽  
Native Page ◽  
Coronary Syndrome

Immunologic and inflammatory processes are involved in the pathogenesis of acute coronary syndrome (ACS) and type 2 diabetes mellitus (DM2). Human leukocyte antigen-G (HLA-G) is a negative regulator of the immune response. This study evaluates the 14 bp Del/Ins HLA-G polymorphism in ACS and DM2. Three hundred and seventy individuals from Western Mexico were recruited and categorized into three groups: ACS (86), DM2 without coronary complications (70), and healthy subjects (214). Genotyping of the 14 bp Del/Ins HLA-G polymorphism was performed by PCR and Native-PAGE. The most common risk factors were hypertension and overweight in ACS and DM2, respectively. The genetic distribution of the 14 bp Del/Ins HLA-G polymorphism showed no significant differences between groups (P≥0.23). Nonetheless, the Ins/Ins genotype was associated with high blood pressure (HBP) in the DM2 group (ORc = 1.65,P=0.02). The genetic recessive model showed similar findings (ORc = 3.03,P=0.04). No association was found in ACS, with aPof 0.05; nevertheless, the prevalence of Ins/Ins carriers was quite similar to that found in the DM2-HBP group. The 14 bp Del/Ins HLA-G polymorphism was not a susceptibility factor for ACS or DM2; however, the Ins/Ins genotype might have contributed to the development of HBP in the studied groups.

Sign in / Sign up

Export Citation Format

Share Document