Актуальність дослідження фармакологічних властивостей фітобальзаму «Herbal park», до складу якого входить шавлія мускатна (Salvia sclarea L.)

Cьогодні стрімко зростає популярність фітотерапії. ВООЗ наголошує на тому, що близько 75 % хворим доцільно застосовувати препарати рослинного походження. Натепер в Україні реалізується стратегія лікарського забезпечення населення за рахунок впровадження імпортозамінних рослинних препаратів, але незважаючи на значні зусилля в цьому напрямі число нових ліків з рослинної сировини, які досягли ринку, залишається невеликим. Мета дослідження – на основі аналізу джерел літератури та огляду фармацевтичного ринку України оцінити актуальність вивчення фармакологічних властивостей фітобальзаму «Herbal park», до складу якого входить шавлія мускатна.Проведене дослідження показало, що шавлія мускатна широко застосовується в народній медицині. Хімічний склад шавлії мускатної можно класифікувати наступним чином: ефірні олії (склареол), жирні олії (α-ліноленова ~54 %), токоли (γ-токоферол, α-токоферол), каротиноїди (лютеїн), дитерпени абіетанового типу (етіопінон, о-нафтохінон дитерпени, 1-оксоетіопінон, сальвіпізон, ферругінол, карнозинова кислота). Доведено, що ці речовини характеризуються антиоксидантною, протизапальною, знеболювальною, протимікробною активностями, а дитерпени абіетанового типу виявляють антипроліферативну та цитотоксичну дію. Етанольний екстракт Salvia sclarea L. виявляє протизапальну активність, а водний – активність проти α-глюкозидази та здатен інгібувати тирозиназу. Склареол у складі шавлії мускатної виявляє протизапальну, антиоксидантну, знеболюючу активність, ефірні олії, ліналоол і ліналілацетат, мають активність проти L. amazonensis. Етіопінон, дитерпени абіетанового типу в складі шавлії характеризуються цитотоксичною активністю щодо кількох ліній пухлинних клітин людини. Було проведено аналіз фармацевтичного ринку України та встановлено, що шавлія мускатна входить до складу низки зареєстрованих на території України препаратів, сировиною для їхнього приготування є надземна частина рослини. Після систематизації даних щодо хімічного складу шавлії мускатної й аналізу фармацевтичного ринку України можна зробити висновок про актуальність дослідження фармакологічних властивостей фітобальзаму «Herbal park», одним з компонентів якого є лікарська рослинна сировина шавлії мускатної.

Оцінка гострої токсичності лектину B. subtilis ІМВ B-7724

Мета дослідження – оцінити параметри гострої токсичності лектину B. subtilis IMB B-7724 за умови його одноразового введення мишам двох ліній.Дослідження виконані на мишах ліній Balb/c (n = 96) і C57Bl (n = 96). Шляхи введення лектину: підшкірний (п/ш), внутрішньоочеревинний (в/о), пероральний (per os). Використані дози лектину: 125, 250, 375, 500 мг/кг ваги тварини (п/ш і в/о); 500 мг/кг (per os). Мишам контрольної групи вводили фізіологічний розчин NaCl. За показниками виживаності та смертності визначали максимально переносиму (LD0) та смертельну (LD100) дози; проводили розрахунок середньосмертельної дози (LD50) за методами Кербера та Беренса.LD50 лектину B. subtilis IMB B-7724 у разі його введення per os і п/ш мишам ліній Balb/c і C57Bl перевищувала максимальну досліджувану дозу (500 мг/кг). В/о введення лектину B. subtilis IMB B-7724 супроводжувалось дозозалежним токсичним впливом: LD0 = 125 мг/кг, LD16 = 132 мг/кг, LD100 = 500 мг/кг. Показники LD50, які розраховані за двома різними методами, суттєво не відрізнялись і складали 278,8–281,3 мг/кг (для мишей лінії Balb/c) і 231,1–250,0 мг/кг (для мишей лінії C57Bl). Оцінка параметрів гострої токсичності дозволяє віднести досліджуваний лектин B. subtilis IMB B-7724 до малотоксичних речовин. Отримані результати свідчать про доцільність проведення подальших доклінічних досліджень з метою розробки на основі даного бактеріального лектину нового терапевтичного засобу.

Антирадикальна активність як тригерна ланка механізму дії ацетилцистеїну за моделювання вільнорадикальної патології

Відомо, що основою розвитку багатьох захворювань і патологічних станів є інтенсифікація вільнорадикального окиснення (ВРО) на тлі пригнічення функціонального стану антиоксидантної системи (АОС) захисту організму. Отже, ключовим патогенетичним механізмом виникнення та розвитку патології вважається порушення прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу, на тлі якого активується процес переокиснення ліпідів. Сучасна концепція фармакотерапії захворювань, патогенез яких базується на ініціації ліпідпереокиснення, полягає, як відомо, у раціональному застосуванні високоефективних та безпечних лікарських засобів різних фармакологічних груп, які здатні коригувати порушення прооксидантно-антиоксидантної рівноваги в організмі. Мета дослідження – провести комплексний поглиблений аналіз антирадикальної й антиоксидантної дії ацетилцистеїну за умов моделювання активації ліпідпереокиснення. Експеримент виконано на 112 білих безпородних статевозрілих щурах обох статей середньою масою 170–230 г. Ініціацію ліпідпереокиснення відтворювали шляхом щоденного (у ранкові години) перорального введення тваринам потужного прооксиданту Делагілу (хлорохіну фосфат) (виробництво «ICN Угорщина АТ») у дозі 30 мг/кг у вигляді 0,6 % водного розчину, механізм дії якого зумовлений здатністю сприяти утворенню та розгалуженню реакцій ВРО. Ацетилцистеїн застосовували з лікувальною метою впродовж усього терміну дослідження перорально один раз на день у дозі 100 мг/кг у вигляді 2 % водного розчину. Щури інтактної групи отримували перорально відповідний об’єм фізіологічного розчину натрію хлориду. Для всебічної оцінки стану антирадикальної та антиоксидантної систем організму, а також їхнього функціонального взаємозв’язку на основі результатів експериментального визначення параметрів біохемілюмінесценції (БХЛ) у крові тварин нами проведено розрахунок наступної низки показників: потужність АОС (Р), радикальний пул (RP), абсолютна радикальна активність (AR), абсолютна антиоксидантна активність (AA), показник прооксидантно-антиоксидантної рівноваги (PB), напруга антиоксидантної системи (PA). Статистичну обробку результатів проводили за допомогою комп’ютерної програми STATISTICA (version 10. www.statsoft.com.) з використанням непараметричного U-критерію Манна-Уітні. Встановлена відсутність достовірної різниці між величинами показників потужності АОС у щурів інтактної та дослідної груп у всі терміни дослідження свідчить про здатність ацетилцистеїну суттєвим чином посилювати функціональну спроможність компонентів ферментативної та/або неферментативної ланок АОС захисту організму за умов патології, що вивчається. У разі застосування ацетилцистеїну показник RP стає достовірно нижчим у середньому в 1,29–1,52 разу щодо аналогічних значень у контрольної групи тварин упродовж усього експерименту. На підставі отриманих результатів дослідження можливо дійти висновку, що за динамікою змін показника АА ацетилцистеїн проявляє свої вельми виразні антиоксидантні властивості, що зумовлено, насамперед, наявністю в структурі його молекули сульфгідрильної групи. Застосування ацетилцистеїну реалізується підвищенням активності антиоксидантних процесів, про що свідчить збільшення величини РВ порівняно з контролем у всі терміни дослідження, особливо через 6 і 8 тижнів (на 39 і 42 %). Застосування ацетилцистеїну сприяє значному посиленню потужності АОС (РА) у 1,45 разу через 8 тижнів дослідження порівняно з контролем. Більше того, під дією ацетилцистеїну цей показник перевищує відповідний параметр, що реєструється в групі інтактних тварин. У підсумку, отримані результати експериментального дослідження дозволяють стверджувати про вельми виразний антиперекисний ефект ацетилцистеїну, що базується на попередженні ініціації та розгалуженні вільнорадикальних процесів, та всебічно оцінити реальний стан проксидантно-антиоксидантного гомеостазу в організмі.

Фармакодинамічна взаємодія модифікованого аналога кінцевого фрагмента нейропептиду Y з речовинами, що пригнічують або збуджують центральну нервову систему

Мета дослідження – вивчити взаємодію пептиду NP9 – оригінального модифікованого аналога кінцевого фрагмента нейропептиду Y – з речовинами, що пригнічують (етанол, тіопентал-натрій) або стимулюють (пентилентетразол, тіосемікарбазид) центральну нервову систему (ЦНС).Експеримент проведено на 90 білих нелінійних мишах-самках. Нонапептид NP9 вводили тваринам інтраназально в дозі 0,2 мг/кг за 30 хв до експерименту. Досліджували взаємодію пептиду NP9 з етанолом (5,5 г/кг у вигляді 12,5 % розчину), тіопентал-натрієм (70 мг/кг), пентилентетразолом (75 мг/кг) і тіосемікарбазидом (25 мг/кг). Як референтний препарат використовували Семакс у дозі 0,1 мг/кг інтраназально.Показано, що пептид NP9 не виявляє суттєвого впливу на депримувальну дію етанолу, але пришвидшує настання та збільшує тривалість тіопенталового наркозу, що може вказувати на його ГАМКпозитивні властивості. Суттєвої взаємодії пептиду NP9 з пентилентетразолом і тіосемікарбазидом не було виявлено. Отримані результати вказують на відсутність небезпечних фармакодинамічних взаємодій пептиду NP9 зі сполуками, що збуджують або пригнічують ЦНС за допомогою різних механізмів. Це експериментально обґрунтовує можливість його безпечного використання в комбінаціях з відповідними лікарськими препаратами.

Анализ ЭКГ при моделировании хронической сердечной недостаточности у крыс и курсовом введении нового потенциального препарата «Гипертрил»

Цель исследования – на основании результатов электрокардиографии (ЭКГ) и их анализа оценить кардиопротекторную активность и особенности действия потенциального препарата «Гипертрил» при экспериментальной хронической сердечной недостаточности (ХСН).Экспериментальная часть работы выполнена на 70 белых беспородных крысах массой 190 – 220 г. ХСН моделировали введением доксорубицина (внутрибрюшинно в кумулятивной дозе 15 мг/кг, разделенной на 6 инъекций в течение 14 дней). Исследуемые препараты – Гипертрил вводили 1 раз в сутки внутрижелудочно в дозе 3,5 мг/кг на протяжении 30 суток; метопролола сукцинат – по такой же схеме в дозе 15 мг/кг. Наличие ХСН подтверждали методом ЭКГ при помощи компьютерного анализатора Cardio Com-2000 plus (ХАИ-медика, Украина).Моделирование ХСН у экспериментальных животных приводило к элевации сегмента ST над изолинией примерно на 0,1 мВ (в 14,3 раза), к увеличению сократительной функции желудочков (увеличение амплитуды зубца R на 36 %) в сочетании с удлинением фазы их деполяризации (комплекс QRS) на 11,5 % и реполяризации (зубец Т) на 9,5 % относительно длительности сердечного цикла, снижением спектральной мощности сердечного ритма TPW и увеличением стресс-индекса SI в 2,7 раза, к сокращению времени электрической диастолы до (4,2 ± 0,2) мс (в 11,6 раза). На фоне введения метопролола длительность реполяризации более чем на 40 % превышала аналогичный показатель у интактных крыс и нелеченных животных с ХСН, и составляла 50 % от длительности сердечного цикла RR. Длительность электрической диастолы ТР хотя и увеличивалась в 2 раза по сравнению с животными с ХСН, но оставалась при этом в 5 раз короче, чем у интактных животных. На фоне введения Гипертрила на ЭКГ отмечалась нормализация амплитуды желудочкового зубца R и нормализация амплитуды зубца реполяризации T, существенное снижение амплитуды сегмента ST над изолинией – в 4 раза по сравнению с контрольной группой и в 2,5 раза по сравнению с животными, получавшими курсом метопролол, нормализация длительности комплекса QRS и зубца Т, а также интервала ТР. Это свидетельствует о том, что курсовое применение Гипертрила предотвращает формирование диастолической дисфункции.Полученные результаты являются экспериментальным обоснованиям перспективности дальнейшего исследования потенциального препарата «Гипертрил» в виде таблеток.

Дослідження впливу полісорбату-80 на біофармацевтичні та реологічні властивості назальної лікарської форми з антагоністом інтерлейкіну-1β (IL-1Ra)

Мета дослідження – вивчити вплив полісорбату-80 на біофармацевтичні та реологічні властивості назальної лікарської форми з антагоністом інтерлейкіну-1 β.Як матеріали використовували розроблену нами інтраназальну лікарську форму з ІL-1Ra. Біофармацевтичні дослідження in vitro проводили за планом однофакторного дисперсійного аналізу з повторними спостереженнями, змінний фактор (А) – різна концентрація полісорбату-80 в досліджуваній назальній формі (А1 – 0 %, А2 – 0,5 %, А3 –1 %, А4 – 2 %, А5 – 3 %). Параметром оптимізації обрали визначену концентрацію активної речовини в діалізаті (воді очищеній) після 30 хв рівноважного діалізу крізь напівпроникну мембрану – целофанову плівку «Купрофан» у вертикальних чарунках дифузії Франца (Perme Gear, Inc., США). Реологічні дослідження проводили на модульному компактному реометрі МCR 302 (Anton Paar GmbH). Для проведення ротаційних тестів використовували коаксіальні циліндри CC27/T200/SS як вимірювальний пристрій. Виконували ініціалізацію приладу та вказували температуру дослідження (37,0 ± 0,2) °С), яка забезпечувалась вбудованим термостатом (Peltier temperature control for concentric cylinder systems, C-PTD 200). Протягом усього дослідження програмне забезпечення (Rheo Compass) реєструвало показники швидкості зсуву (Shear rate •g, s–1), напруги зсуву (Shear stress τ, Pa) та в’язкості (viscosity η, Pas (mPas). Отримані результати відображались як табличні дані та візуалізувались у реограмах плину. У результаті досліджень встановлено, що полісорбат-80 достовірно впливає на інтенсивність вивільнення IL-1Ra з інтраназального засобу. Оптимальна концентрація полісорбату-80 у розробленій назальній формі – 2 %. Виявлено, що полісорбат-80 у концентраціях від 0 до 3 % достовірно не впливає на характер структурно-механічних властивостей розробленої назальної лікарської форми.

Протизапальна й аналгетична активність Кардіазолу

У роботі наведено результати in silico прогнозування та експериментального дослідження протизапальної й аналгетичної активності нової сполуки [3-аліл-4-(41-метоксифеніл)-3Н-тіазол-2-іліден]-(32-трифлуорометил-феніл)аміну гідроброміду (Кардіазолу) як потенційного вітчизняного кардіотропного лікарського засобу з поліфармакологічною дією. За результатами in silico прогнозування встановлено ймовірність прояву протизапальної й аналгетичної дії Кардіазолу з використанням комп’ютерної програми Pharma expert/Prediction of Activity Spectra for Substances, як можливі біологічні мішені визначені ліпоксигеназа (за програмою Super Pred), циклооксигеназа-2 та арахідонат 5-ліпоксигеназа (за програмою Swiss Target Prediction). Згодом наявність у Кардіазолу таких видів активності було підтверджено дослідженнями in vivo.Вивчення протизапальної активності Кардіазолу проведено на білих щурах з використанням моделі карагенанового набряку. Аналгетичну активність Кардіазолу досліджували на білих мишах на моделі вісцерального болю, що індукований внутрішньоочеревинним введенням 0,75 % розчину оцтової кислоти.Встановлена досить суттєва протизапальна дія Кардіазолу, що характеризується зменшенням набряку кінцівок у щурів на моделі карагенанового запалення. Антиексудативна активність становить 33,2 %, і вона є, фактично, ідентичною до активності Ібупрофену. Дослідження знеболювальної дії Кардіазолу на моделі вісцерального болю показали його досить високу аналгетичну активність – 47 %, про що свідчить зниження кількості корчів порівняно до групи нелікованих тварин.Таким чином, проведеними дослідженнями in silico передбачена ймовірність протизапальної та аналгетичної активності Кардіазолу, що була підтверджена на моделях карагенанового набряку та вісцерального болю відповідно в дослідах in vivo.

Вплив Капікору на зміни білкових маркерів розвитку окисного стресу в мітохондріях мозку щурів за умов моделювання хвороби Паркінсона

Досліджували вплив препарату Капікор (комбінація гамма-бутиробетаїн дигідрату і мельдонію дигідрату) на білкові маркери про- та антиоксидантної системи мітохондрій мозку щурів за умов ротенон-токсичної моделі хвороби Паркінсона (ХП).Мета дослідження – встановити ефективність використання препарату Капікор для корекції змін білкових компонентів про- та антиоксидантної системи мітохондрій мозку щурів за моделювання ХП ротеноном.Було показано, що внутрішньоочеревинне введення Капікору (50 мг/кг) щодня впродовж 14 днів підвищувало активність ферменту НАДН-дегідрогенази (комплекс І дихального ланцюга мітохондрій) і мітохондріальної аконітази, зменшувало вміст окисно модифікованих протеїнів, що свідчить про послаблення окисних процесів. Це відбувалося на тлі зростання вмісту відновленого глутатіону, відновлення активності та експресії білка Mn-супероксиддисмутази до контрольних показників. Про підвищення рівня антиперекисного захисту мітохондрій свідчить зростання активності та експресії білка глутатіонпероксидази.Таким чином, застосування Капікору за умов моделювання ХП призводить до зниження ротеноніндукованого пошкодження мітохондрій мозку щурів за рахунок посилення дії протективних білків ендогенного антиоксидантного захисту та послаблення процесу окисної модифікації мітохондріальних протеїнів.

Neurotropic properties of new complex compounds of SnCl4 with salicyloyl hydrazones of benzaldehyde and 4-bromobenzaldehyde

Existing data demonstrate that various medicines used for depressive disorders therapy had a number of additional effects such as sedation and mood improvement. In fact, signals from the environmental stress factors such as life-threatening hazards, social stressors and reaction to injury in the organism, firstly transmitted by the sensory nervous system and then this information are processed by the so-called emotional patterns in the brain. Treatment of various diseases that usually accompanied with neuropsychic disorders leads to «polypragmasia» – prescription of many medicines (5 and more) at the same time. Therefore, there is a big of interest to develop complex medicine with broad spectrum of the pharmacological action for the treatment of depressive disorders. Our previous research was focused on the anti-depressive properties of the complex compounds of SnCl4 with salicyloyl hydrazones of benzaldehyde (C-I) and 4-bromobenzaldehyde (C-II) and their functional aspects.The aim of the study is to determine anxiolytic and sedative activity of new complex compounds of SnCl4 with salicyloyl hydrazones of benzaldehyde and 4-bromobenzaldehyde in: «Open-field test» and «Light-dark box».Behaviour of experimental animals (mouse) was analysed by means of the test «light-dark box». It was conducted during 5 min in 1 h, 3 h, 5 and 24 h after the oral administration of substances, registering the following values: residence time in the light box and number of peeps from black to light box. Study of anxiety was conducted by means of «open-field test» during the equal time (1 h, 3 h, 5 h and 24 h). Examination was conducted during 5 min, registering numbers of stands on the hind paws (vertical mobility), numbers of peeps into holes (exploratory activity) and numbers of crossings the boxes(locomotor activity). To determine whether the complexes and functional groups that contained in C-I and C-II demonstrate anxiolytic effect, the anxiolytic action of benzaldehyde, 4-bromobenzaldehyde, salicyloyl hydrazone of benzaldehyde, salicyloyl hydrazones of 4-bromobenzaldehyde have been tested.The results of anxiolytic activity study of the complex compounds of SnCl4 with salicyloyl hydrazones of benzaldehyde and 4-bromobenzaldehyde demonstrated that after oral administration of these compounds the expressive neurotropic effect had observed during the 24 h of the experiment. The study of salicyloyl hydrazones of 4-bromobenzaldehyde indicated its significant contribution into the anxiolytic effect of the C-II. Probably the anxiolytic activity has occurred due to bromine atoms presence in the structure of the complexes.

Influence of type 2 diabetes mellitus on the development of hypoxic pulmonary vasoconstriction

Hypoxia is currently considered to be an universal factor involved in the development of complications in many diseases including diabetes mellitus (DM). Acute hypoxia causes a systemic reaction with the large circulatory system developing vasodilation and the lesser circulatory system arteries developinghypoxic pulmonary vasoconstriction (HPV), which demonstrates the arteries' ability to regulate pulmonary circulation and maintain normal ventilation-perfusion ratio. Lack of the adequate response to hypoxic effects may be an additional mechanism for the diabetic complications in the cardiovascular system. Despite years of study, the mechanisms of HPV remain largely unclear, as does the effect of diabetes on pulmonary artery reactivity.The aim of the study was to evaluate the effect of high-fat diet and diabetes on the development of the HPV reaction in vivo and in vitro.Studies in rats divided into three groups (control group, a group of rats on a high-fat diet (HFD), and a group of animals with experimental type 2 diabetes mellitus (T2DM)) showed that in rats kept on the high-fat diet, an injection of streptozotocin leads to significant increase in blood glucose levels. In rats kept on the high-fat diet only, this parameter did not differ from the levels in the control animals. In rats kept on HFD and in rats with T2DM model, the right ventricular pressure was significantly higher compared to the control rats.The lung ventilation with a hypoxic gas mixture led to decrease in blood pressure in the systemic circulation in animals of all groups. In the control rats, the pressure in the right ventricular cavity of the heart increased indicating the development of hypoxic pulmonary vasoconstriction. In HFD rats, hypoxic hypoxiahad virtually no effect on the right ventricular pressure. In T2DM rats, an inversion of the hypoxic pulmonary vasoconstriction reaction with decrease in the right ventricular pressure was observed.These results have been confirmed in the in vitro experiments. In lung sections, the responses of the intrapulmonary arteries to hypoxic effects were multi-directional: the pulmonary artery luminal area decreased in the control animals, almost did not change in HFD animals, and increased in T2DM animals.In the rats with experimental diabetes mellitus, the contractile responses of the pulmonary artery ring segments to hypoxia were significantly suppressed compared to the vessels from the control animals.Finding out the exact mechanisms involved in the inversion of the pulmonary vasoconstriction response in diabetes will contribute to a better understanding of the fundamental pathophysiological processes that will promote development of pathogenetically justified approaches to the treatment of this disease and its complications.