Мета. Статтю присвячено дослідженню окремих аспектів соціалізації та активізації психологічних ресурсів особистості у період пандемії та карантину; розгляду можливих шляхів психологічного супроводу особистості, зокрема, профілактиці почуття відчуження, тривоги, екзистенційної самотності та психічної депривації. В основу нашого дослідження ми поклали гіпотезу: емоційне благополуччя дорослого залежить від специфіки включення суб’єкта у деприваційну ситуацію, щоденній самореалізації у процесі пошукової активності. Означені впливи опосередковуються ієрархією цінностей індивіда, характерного способу реагувати на життєві обставини та здатністю утримувати внутрішню рівновагу у конкретній ситуації, усвідомивши її сенс та сутність. Методи дослідження. Теоретико-емпіричне дослідження передбачало теоретичний аналіз літератури; побудову гіпотез дослідження та збір емпіричного матеріалу шляхом онлайн консультування; інтерпретацію результатів щодо особливостей переживання дорослих в умовах карантину. Результати дослідження. Згідно концепції нашого дослідження, незадоволення провідних соціальних потреб веде до вивільнення пригнічених внутрішніх суперечностей, актуалізації невротичних переживань, до зростання езистенційної тривоги. У процесі онлайн консультування нам вдалося виокремити внутрішні та зовнішні мотиви, які опосередковують та спонукають до певного способу життєдіяльності. Було помічено, що тривале перебування в несприятливій ситуації зміщує нормативи життя, активізує травматичні спогади. Одне з важливих завдань дослідження – реалізація програми психологічного впливу, яка передбачає міжособистісну комунікацію з емоційною включеністю в умовах малої групи, емпатійний діалог з позитивною модальністю ставлення. Висновки. Суть психологічної допомоги полягає в інтеграції екзистенційного досвіду психотерапевтичних зустрічей в особисте життя клієнта, що передбачає формування навичок подолання стресу та адаптації до ситуації фрустрації, як до частини досвіду людини, сприяє відновленню її життєвих ресурсів.
Література
Виртц, У., & Цобели, Й. (2014). Жажда смысла: Человек в экстремальных ситуациях: Пределы психотерапии. (Н.А. Серебренникова пер. с нем.) Москва : Когито-Центр.
Максименко, С.Д. (2006). Генезис существования личности. Киев : ООО КММ.
Титаренко, Т. (2007). Життєві кризи: технології консультування. Київ : Главник.
Франкл, В. (1990). Человек в поисках смысла. Москва : Прогресс.
Хомич, Г.О., & Войтенко, О.В. (2019). Психологічний ресурс як фактор переживання життєвої кризи особистості. Психологическая безопасность личности в изменяющемся мире. (Монография). И.В. Волженцева (Ред.), (с. 414–431) Брест-Переяслав.
Хорни, К. (2004). Невротическая личность нашего времени. Самоанализ. Москва : Айрис – Пресс.
Ялом, И. (1999). Экзистенциальная психотерапия. Москва : Класс.
Bylakh, I., & Voloshyna, V. (2020). The specifics of the use of psychotechnics in the process of crisis counseling of the client. The psychological health of the personality and society: the challenges of today. (Monograph.) In Małgorzata Turbiarz & Hanna Varina (Eds.). Opole : The Academy of Management and Administration in Opole, 50–158. ISBN 978-83-66567-09-2
Myer, R. A. (2001). Assessment for crisis intervention: A triage assessment model. Belmont, CA : Wadsworth.
ЕМОЦІЙНІ ПЕРЕЖИВАННЯ ТА ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ДОРОСЛИХ У ПЕРІОД ПАНДЕМІЇ
