ВИКОРИСТАННЯ ЖИТНЬОЇ ЗАКВАСКИ В ТЕХНОЛОГІЇ КИСЛОМОЛОЧНИХ ПРОДУКТІВ

Актуальність теми дослідження. Кисломолочні напої в харчуванні людини займають вагоме місце, і питання розширення асортименту кисломолочних напоїв, шляхом використання нових кисломолочних культур для заквашування є актуальним для харчової галузі. Постановка проблеми. Приготування кефіру передбачає використання кефірного грибка – адаптованого кумисного ферменту, отримання культури якого потребує специфічного елективного середовища. Тому, пошук культур, які можна отримати на доступних елективних середовищах, і, які можуть бути використані для швидкого й легкого приготування кисломолочного продукту, максимально наближеного за своїми властивостями до кефіру, є актуальним питанням. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Для отримання кисломолочних продуктів застосовують ряд культур молочнокислих бактерій і дріжджів, найбільш вживаними є молочнокислий стрептокок (Lactococcus lactis); болгарська паличка (Lactobacterium bulgaricum), вершковий стрептокок (Streptococcus cremoris), ацидофільна паличка (Lactobacterium acidophilium). Кожний вид кисломолочних продуктів виготовляють за допомогою певних культур мікроорганізмів. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Відсутня інформація стосовно використання мікрофлори житньої закваски у виробництві кисломолочних продуктів. Постановка завдання. За мету було поставлено дослідження використання в технології кисломолочних продуктів мікрофлори житньої закваски, органолептичних та фізико-хімічних характеристик отриманого готового продукту. Виклад основного матеріалу. За структурно-механічними властивостями згустку, органолептичними характеристиками готового продукту та показниками синерезису найкращі властивості має продукт, отриманий при внесенні в коров’яче молоко 3 % виведеної густої житньої закваски. Фізико-хімічні характеристики отриманого продукту відповідають ДСТУ 4417:2005. Кефір. Висновки відповідно до статті. Внесення в коров’яче молоко густої житньої закваски в кількості 3 % до маси молока дозволяє отримати кисломолочний продукт, який відповідає за органолептичними і фізико-хімічними характеристиками кефіру. Виведення мікрофлори густої житньої закваски не потребує спеціальних елективних середовищ та відбувається за простою схемою. Мікрофлора густої житньої закваски містить гетероферментативні мікроорганізми Lactobacillus plantarum і Lactobacillus brevis, які невибагливі в умовах виробничого технологічного циклу, володіють пробіотичними властивостями, зумовлюючи біологічну цінність отриманого кефіру.

Consideraciones sobre elaislamiento en exudados vaginales de Streptococcus morbillorum

De el estúdio de 195 exudados vaginales enviados por el Servicio de Ginecologia de este hospital, durante el período 1988-1990, hemos seleccionado aquellos en los que el cultivo fue positivo para estreptococos, 58 (30%) de los cuales 26 (44.8%) correspondia a Streptococcus morbillorum, 9 (15.5%) a Gardnerella vaginalis, 5 (8.6%) a Enterococcus faecalis-durans, y a Streptococcus agalactiae, 3 (5.1%) a Streptococcus mitis y Streptococcus mitis, 2 (3-4%) a Streptococcus bovis y Streptococcus cremoris y 1 (1.7%) a Streptococcus salivarius, Streptococcus equinus y Strptococcus sanguis II respectivamente. En todos los casos se observo antecedentes de actuacción medico- quirurjica en el tracto genital, y en el 52.8% de los casos fuô concomitante con el diagnostico clinico-micologico de candidiasis vaginal. La ideittificaccion bacteriologica se realizo mediante el sistema API 20 STREP (sistema api bioMêríeux GmbH, Nütingen, Alemania) dando un patron tipico ("excelente identificacción") para el Streptococcus morbillorum.

Behavior of Listeria monocytogenes in the Presence of Lactic Acid Bacteria in an Agitated Medium with Internal pH Control

An agitated medium with internal pH control (IPCM-2) was inoculated to contain Listeria monocytogenes (strain V7, Scott A or California) at ca. 103 CFU/ml and Streptococcus cremoris (Lactococcus lactis subsp. cremoris) or Streptococcus lactis (Lactococcus lactis subsp. lactis) at 0.25 or 1.0% The inoculated medium was incubated with shaking in a waterbath at 30°C for 30 h. L. monocytogenes and lactic acid bacteria were enumerated and pH was determined at appropriate intervals. The area on a figure between curves for the control and treatment and designated as the area of inhibition (AI) was calculated and used to quantify inhibition of each strain of L. monocytogenes for a particular set of conditions in IPCM-2. Statistical analysis of AI values calculated from data obtained at 6, 24, and 30 h of incubation revealed no significant (p < 0.05) difference in inhibition among the three strains of L. monocytogenes for each type of lactic streptococcus present. Streptococcus cremoris was significantly (0.01 < p < 0.05) more inhibitory to all three strains of L. monocytogenes than was S. lactis at 24 and 30 h of incubation. IPCM-2 is considered ready for use at a pH of 5.4 or less, which was reached between 12 and 15 h of incubation in samples containing 0.25 or 1.0% S. cremoris. Populations of L. monocytogenes in such samples were ca. 104 to 106 CFU/ml regardless of strain of Listeria or percentage of S. cremoris added as inoculum. In samples initially containing 0.25 or 1.0% S. lactis, pH 5.4 was not reached until after 18–24 h of incubation. At this point all three strains of L. monocytogenes had grown to ca. 105 CFU/ml regardless of percentage of S. lactis added as inoculum. Despite the inhibition seen, substantial numbers of the pathogen were present when the medium was ready for use.

Purification and characterization of a post-proline dipeptidyl aminopeptidase fromStreptococcus cremorisAM2

SummaryThe present study describes the purification of a post-proline dipeptidyl aminopeptidase from the cytoplasm ofStreptococcus cremorisAM2. On the basis of its elution from a calibrated Sephadex G200 column, the enzyme had a molecular weight of 117000 and exhibited a broad pH optimum activity between 6·0 and 9·0. The activity was most comprehensively inhibited by phenylmethylsulphonylfluoride and more modestly inhibited by 1,10-phenanthroline and 8-hydroxyquinoline but not by EDTA. A range of peptides containing either proline or alanine as the penultimate amino acid residue could act as substrates. The presence of proline on the carboxy side of the scissile bond prevented hydrolysis. However the enzyme could release Pro-Pro from Pro-Pro-Gly-Phe-Ser-Pro. The significance of this substrate specificity is considered in the context of removal of either single proline residues or prolylproline sequences from oligopeptides during cheese ripening.