КОНЦЕПТУАЛЬНА ФУНКЦІОНАЛЬНО-ОРГАНІЗАЦІЙНА МОДЕЛЬ РЕГІОНАЛЬНОГО ЦЕНТРУ КАРДІОЛОГІЇ НА ПРИНЦИПАХ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА

Мета: обґрунтувати концептуальну функціонально-організаційну модель регіонального центру кардіології (РЦК) на принципах державно-приватного партнерства (ДПП). Матеріали і методи. У дослідженні використовували загальнонаукові методи аналізу, синтезу, узагальнення, моделювання, інтерпретації наукових даних, а також системний і структурно-функціональний підходи. Результати. Для вирішення проблеми фінансування та розвитку найбільш витратної третинної високо­спеціалізованої кардіологічної допомоги населенню регіону був реалізований проект обґрунтування концептуальної функціонально-організаційної моделі РЦК на принципах ДПП, тобто об’єднання сил і засобів держави і бізнесу. Модель РЦК розроблена як самоврядний, господарсько і юридично самостійний суб’єкт медичної діяльності, що забезпечує оптимальне поєднання державного регулювання і ринкового саморегулювання. Економічна ефективність розробленої моделі РЦК забезпечується за рахунок юридичної та господарської самостійності моделі, багатоканального фінансування та прибутковості комерційної діяльності. Медична допомога у моделі РЦК представлена двома напрямками – медико-соціальним (безоплатним) та економічно рентабельним (платним), кожний з яких орієнтований на свого споживача послуг і в цілому забезпечує підтримку кардіологічного здоров’я усіх верств населення регіону. Організаційна структура моделі РЦК на принципах ДПП інтегрує три центри: центр високоспеціалізованої стаціонарної допомоги, центр консультативної амбулаторно-поліклінічної екстреної і планово-консультативної допо­моги, центр організаційно методичної, інформаційно-аналітичної, інтеграційної та статистичної роботи, а також два блоки – адміністративно-господарський та допоміжних підрозділів. Пацієнторієнтованість моделі забезпечує доступність високоспеціалізованої медичної допомоги для різних категорій населення. Висновки. Потенціал моделі РЦК на принципах ДПП орієнтований на бізнес-процеси та інтегрування медичних послуг, забезпечує її економічну, медичну і соціальну ефективність та оптимальне функціонування у ринкових умовах. Реалізація моделі РЦК на практиці дасть змогу виконати її цільову функцію – задовольнити потреби населення регіону в доступних і якісних високотехнологічних кардіологічних послугах.

НОВІ МОЖЛИВОСТІ СКРИНІНГУ АТАКСІЇ-ТЕЛЕАНГІЕКТАЗІЇ

Мета: встановити діагностичну значущість кількісного визначення рівнів TREC/KREC для раннього виявлення змін імунної системи у дітей з атаксією-телеангіектазією (АТ). Матеріали і методи. Визначено рівні TREC/KREC методом полімеразної ланцюгової реакції у режимі реального часу в 25 дітей з АТ віком від 3 до 14 років та 173 здорових дітей контрольної групи. У дітей з АТ також проведено аналіз клінічних даних на основі медичних карт. Результати. Встановлено низькі показники TREC-молекул у 84 % дітей з АТ, а кількість KREC була зниженою у 48 % дітей з АТ. Показники TREC-молекул були нижчі за показники KREC і між ними спостерігалася пряма кореляційна залежність y дітей з АТ (r=0,4743, p<0,05). Окрім того, встановлено зворотний зв’язок між значеннями TREC та концентрацією альфа-фетопротеїну (r=-0,5507). Висновки. Достовірне зниження рівнів TREC/KREC у дітей з АТ свідчить про уроджені дефекти Т- і В-клітин та може бути використано для ранньої діагностики АТ. Раннє виявлення АТ у програмах масового скринінгу на тяжкі комбіновані імунодефіцити дозволяє ідентифікувати захворювання до клінічної маніфестації, провести ефективне лікування, запобігти розвитку тяжких інфекцій.

ПРОГРАМИ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ ЗА УМОВ COVID-19

Мета: з’ясувати особливості програм медичного страхування за умов пандемії COVID-19. Матеріали і методи. У роботі використано наукові статті вітчизняних науковців, офіційні сайти страхових компаній та сайт Міністерства фінансів України. Під час виконання даного дослідження застосовано методи структурування, аналізу і узагальнення інформації. Результати. У статті розкрито особливості програм медичного страхування за умов Covid-19. Для цього розглянуто зарубіжний досвід змін в політиці функціонування страховиків у різних країнах через пандемію. Проведено комплексне дослідження програм страхування від Covid-19 українських страхових компаній, визначено їх переваги та недоліки. Висновки. Пандемія COVID-19 змусила страхові компанії змінити свою політику функціонування як у зарубіжних країнах, так і в Україні, переглянувши свої програми. Аналіз показав, що договори про страхування від COVID-19 на страховому ринку різних страхових компаній є подібними між собою і мають як переваги, які полягають у зменшенні фінансового навантаження на хворого та наданні впевненості у фінансовому забезпеченні й матеріальній компенсації збитків, так і недоліки.

КАНЦЕРОГЕННИЙ ВПЛИВ УЛЬТРАФІОЛЕТОВОГО ОПРОМІНЕННЯ НА ШКІРУ ЛЮДИНИ ЗА УМОВ МОБІЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ

Мета: на основі даних Національного канцер-реєстру проаналізувати захворюваність на меланому і рак шкіри в осіб молодого віку з обґрунтуванням канцерогенного впливу ультрафіолетового опромінення. Матеріали і методи. У роботі використано статистичні дані з бюлетенів Національного канцер-реєстру України та власні клінічні спостереження. Проведено аналіз показників захворюваності у вікових групах від 20 до 44 років за період 2007–2019 рр. Здійснено порівняння показників захворюваності у когорті населення, яке у 2007–2008 рр. належало до вікової категорії 30–34 роки, а через 10 років (у 2018–2019 рр.) увійшло до вікової категорії 40–44 роки. Результати. Показано, що протягом десятирічного інтервалу відбулось зростання захворюваності на меланому в 2 рази, а на рак шкіри – в 4 рази. Враховуючи активну мобільність молодого населення в країни з високим ультрафіолетовим індексом сонячної активності, можна з високою ймовірністю вважати, що значна частка зло­якісних пухлин шкіри була ініційована надмірним ультрафіолетовим опроміненням. Представлено клінічні приклади меланоми і раку шкіри, у виникненні яких ультрафіолетова радіація відіграла основну роль. Висновки. Короткочасна міграція білого населення в екваторіальні широти спричиняє прискорене виникнення передракових локусів у шкірі молодих осіб під дією ультрафіолетової радіації. Трансформація передракових уражень у злоякісні пухлини шкіри це тривалий процес, який на сьогодні можна ефективно контролювати візуальним самооглядом шкіри, цифровим фотоскринінгом і телемедичними консультаціями з онкологами. Вчасні діагностика та лікування поверхневих форм злоякісної меланоми запобігають переходу її у фазу метастатичного поширення.

РОЗВИТОК КИЇВСЬКОЇ СОЦІАЛЬНО-ГІГІЄНІЧНОЇ НАУКОВОЇ ШКОЛИ У ХХ СТОЛІТТІ (1920–1990 рр.)

Мета: дослідити процеси розбудови Київської соціально-гігієнічної наукової школи як самостійний науковий напрям у період 20–90-х років ХХ століття. Матеріали і методи. Методологічна основа науково-дослідної роботи ґрунтується на аналізі наукових публікацій та даних архівних матеріалів із застосуванням історико-бібліографічного методу. Результати. У ХХ столітті відбувався поступальний розвиток Київської соціально-гігієнічної наукової школи, в якому періоди активної розбудови змінювалися періодами стагнації медико-соціальної науки, репресіями відносно її представників. Закладені професором О. В. Корчаком-Чепурківським підвалини соціально-гігієнічної науки стали надійним фундаментом для виокремлення цього напряму в самостійну галузь медичної науки і освіти, створення кафедри соціальної гігієни у Київському медичному інституті та викладання окремого предмету в закладах вищої медичної освіти. Наукові дослідження школи охоплювали широкий спектр медико-соціальних проблем здоров’я населення у взаємозв’язку з чинниками, потреб у різних видах медичної допомоги, організації її надання, підготовки кадрів охорони здоров’я, у тому числі керівних, управління охороною здоров’я тощо. Вихованцями школи є видатні соціальні гігієністи, у тому числі академік Ю. В. Вороненко, професори О. А. Грандо, Б. П. Криштопа, О. П. Мінцер та інші. Висновки. Розвиток Київської соціально-гігієнічної наукової школи у 1920–1990 рр. заклав основи її майбутнього розквіту в ХХІ ст.

HEALTH OF LOCAL COMMUNITIES: DIAGNOSING, IDENTIFYING GAPS AND NEEDS

Purpose: to identify features of diagnosing the health of local communities, to examine the current state and changes in the approaches to identifying gaps and needs for action planning. Materials and Methods. The study makes use of the current data on approaches to identifying gaps and needs health diagnostics of local communities in Ukraine and the world. Results. There are five types of models for health diagnosis and needs assessment: epidemiological diagnosis, public health diagnosis, social diagnosis, asset diagnosis, and rapid diagnosis. Each model has its own vision, as well as advantages and disadvantages. In practice, the selected model can be supplemented with elements of other models in accordance with the resources and purpose of the assessment. Determining the population to be assessed is an important early stage in assessing community health. It can be determined geographically, by a specific area, place of work, residence, or study. The state health department can target the entire population, while a small local non-profit agency is likely to focus only on potential customers. The use of very specific parameters to determine the population makes the assessment more focused and detailed, allows very specific adaptation of health measures. Conclusions. When assessing community health, the boundaries of the target audience may change during data collection and analysis. Analysis and interpretation of epidemiological data may reveal that only working mothers are at high risk for health problems that the organization can address. This refinement of the target audience can occur because of a community health assessment.

THE CONCEPT AND CURRENT TRENDS OF PUBLIC HEALTH SYSTEM IN UKRAINE

Purpose: to highlight the concept of public health system and public health services in Ukraine. Materials and Methods. Scientific methods of analysis, synthesis and generalization were used in order to achieve this goal. Results. Considering in detail the functioning of public health institutions in Ukraine at the national and regional levels, we can note that to ensure the epidemiological surveillance and assessment of health and well-being of the population modern new tools were created. These tools have been used to monitor public health. The basic standards of activity and priorities are used. There are new structures, such as a clear reporting system, financing, monitoring of the quality of labor resources and rendering of services to consumers. The current state of social programs in public health research has shown the presence of a number of theoretical, methodological, economic, organizational, legal problems. Evidence suggests that investing in public health is generally cost-effective for the health care sector, other sectors, and the economy in a broad sense. A clear position of the state is important for the further development of social programs in public health. The state created the basic conditions for the development of such programs and these conditions were important for the initial stage of their formation. It is a need for creation a regulation system of such programs, which will reflect not only tax benefits, but also other preferences for developers of such programs. Particular attention should be paid to overcome the COVID-19 pandemic, which has made significant changes to the number of chronic and acute diseases and to the public health system. Conclusions. The adoption of the Concept for the Development of the Public Health System in Ukraine in 2016 was a driving stage in the modernization of public health in Ukraine and had a positive impact on its development. There are still problems with the need to improve the further development and modernization of the public health system in Ukraine, which ought to be addressed at the national and regional levels, taking into account the international experience of the highly efficient systems in Europe and the World.

САМОВРЯДУВАННЯ В СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВʼЯ УКРАЇНИ

Мета: проаналізувати засади самоврядування в системі охорони здоровʼя для можливостей його імплементації в Україні. Матеріали і методи. Використовуючи методи системного аналізу, показано стан функціонування самоврядних професійних організацій в охороні здоровʼя та можливості його запровадження в Україні. Результати. Показано причини появи необхідності запровадження лікарського самоврядування в ряді європейських країн. Розглянуто позитивні та проблемні сторони лікарського самоврядування, шляхи його запровадження в Україні. У більшості розвинених країн світу працюють самоврядні організації в системі медичної допомоги, і про те, що вони є гарантом високої якості медичної допомоги, говорять їх управлінські органи. Вони здійснюють це право і мають здатність реально регламентувати значну частину державних справ та управляти діяльністю в системі медичної допомоги, діючи в рамках закону, під свою відповідальність і в інтересах місцевого населення. У лікарській практиці багатьох країн світу існує певна дилема: з одного боку, це клінічні протоколи, яким лікар у більшості випадків має слідувати, а з іншого – лікарське самоврядування, яке допускає свободу його дій. В Україні запровадження в медицині принципів самоврядування полягало у створенні громадських організацій на кшталт Лікарського товариства, Асоціації лікарів тощо. Але слабкою їх стороною було те, що вони мали право лише дорадчого голосу. Висновки. Виходячи із аналізу діяльності органів лікарського самоврядування та реалій української медичної спільноти, можемо зробити висновок про назрівання необхідності запровадження професійного медичного самоврядування в Україні. Імплементація медичного самоврядування в Україні потребує адекватної нормативної бази, узгодження положень про самоврядування з існуючою нормативною базою.

ЗНАЧЕННЯ РАЦІОНАЛЬНОГО ХАРЧУВАННЯ ДЛЯ ЗДОРОВ’Я ВАГІТНИХ

Мета: проаналізувати дані літературних джерел щодо особливостей харчування вагітних і визначити його роль у профілактиці розвитку ускладнень вагітності та здоров’ї майбутньої дитини. Матеріали і методи. Проведено аналіз літературних джерел щодо особливостей харчування вагітних жінок. Використано бібліосемантичний та аналітичний методи дослідження. Результати. Для нормального розвитку плода потрібне регулярне та раціональне харчування майбутньої матері з достатньою кількістю макро- і мікроелементів. Особливо підвищується потреба в таких нутрієнтах, як залізо, йод, фолієва кислота, кальцій, магній, цинк, вітамін D тощо. Недостатнє і неповноцінне харчування може призводити не лише до уроджених вад розвитку плода, але й до інших ускладнень гестаційного процесу, таких як прееклампсія, гестаційна гіпертензія, синдром затримки росту плода, передчасні пологи тощо. У наукових літературних джерелах все ще існують протиріччя щодо середнього рекомендованого споживання енергії під час вагітності, кількості додаткового приймання вітамінів та інших макро- і мікронутрієнтів. Для нормалізації харчування усім вагітним необхідно організовувати свій раціон згідно з основними принципами так званої «Тарілки здорового харчування», яка розроблена відповідно до рекомендацій Міністерства охорони здоров’я та Гарвардської школи громадського здоров’я. Висновки. Раціональне харчування, збалансоване за всіма харчовими продуктами, з необхідною кількістю макро- і мікронутрієнтів, є одним із найважливіших факторів, необхідних для підтримки здоров’я та забезпечення стійкості організму вагітних жінок до негативного впливу зовнішнього середовища, який дозволить знизити ризик розвитку перинатальної патології, дитячої смертності, зменшити частоту недоношеності та уроджених вад розвитку.

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНИХ ПРОГРАМ У ГРОМАДСЬКОМУ ЗДОРОВ’Ї

Мета: дослідити чинники, які сприяють успішному впровадженню і виконанню програм у галузі громадського здоров’я та розширенню сфер їх застосування. Матеріали і методи. У процесі дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи: теоретичного узагальнення, метод порівняльного аналізу, класифікації і групування, статистичного порівняння та узагальнення. Результати. Фахівці, які працюють у галузі громадського здоров’я, допомагають у покращенні здоров’я окремим категоріям людей та громадам. Найбільшою силою громадського здоров’я є його особлива спрямованість на максимальне покращення здоров’я, щоб суспільство могло досягти найзаповітніших цінностей: щоб діти народжувалися і росли здоровими, студенти були здоровими та могли вчитися, працівники були здоровими та продуктивними, а люди похилого віку старіли гідно. Переконливі дані та докази дій, широкі коаліції та ефективна комунікація породжують та підтримують політичні зобов’язання, необхідні для успішних дій в галузі громадського здоров’я. Для поліпшення програм охорони здоров’я часто важливо виділити тягарі хвороб та їх наслідки для здоров’я. Також корисно наводити реальні приклади людей, яким завдано шкоди через бездіяльність або які отримали користь від конкретних програм. Ефективні об’єднання з ключовою підтримкою і керівництвом окремих осіб та позаурядових груп часто мають важливе значення для прогресу. Висновки. Ефективне та скоординоване об’єднання політичного, технічного і управлінського керівництва може збільшити ймовірність реалізації програм, що захищають та покращують здоров’я населення. Для подальшого успішного розвитку регіональних/місцевих соціальних програм є необхідним запровадження інноваційних підходів до профілактично-оздоровчих заходів; впровадження методології оцінки медико-екологічних ризиків; запровадження стандартизованих уніфікованих скринінгових методів щодо виявлення контингентів ризику. На державному рівні необхідно створити систему регулювання регіональних/місцевих соціальних програм та впровадити комплексні заходи щодо звітності, стандартизації, моніторингу.