EVOLUTION OF THE CONCEPT OF MASCULINITY IN THE ANDRIY GARASEVYCH WORKS

Purpose. The task of this article is to analyze the manifestations of masculinity in A. Harasevych’s poems of of the interwar period by identifying various manifestations of masculinity in the works of the poet, studying their connection with ideological guidelines of A. Harasevych, analysis of the change and evolution of masculine images at different periods of the artist's creative path.Methods. The research uses the following methods: descriptive, historical-biographical, comparative-historical (to compare different types of masculinity), archetypal and textual analysis (determination of the symbolic meaning of artistic images) and elements of masculine studies (study of masculinity as gender, compliance of its manifestations with gender stereotypes in society), stylistic, mythoanalysis, etc.Results. During the research it was revealed that the first period of A. Garasevich's work was marked by the expressive influence of state-building ideas, which were characteristic for the whole «Prague school». The subject of most works of this period is military-historical. Masculinity in them is manifested mainly in the form of hegemonic heroic masculinity, and its ideal carrier is the Warrior. At the second stage, religious motives played an important role in the poet's work. The poet is experiencing a worldview crisis, which is reflected in his works by the crisis of masculinity. Most often it is embodied in the images of a wanderer, a fugitive, whose features are fatigue, helplessness and illness. The last stage of the poet's poetic work is characterized by significant ideological influences of K. Hamsun and F. Nietzsche. There is a certain return to the heroic masculinity of the early works, but such masculinity is asserted not on the battlefield, but by victories over oneself, the element or a wild beast. This is the masculinity of a Nietzschean who hardens the superman in himself, feeling the joy of the process of overcoming. Thus, the concept of masculinity in the works of A. Harasevych has evolved from the romanticized heroic masculinity of the Warrior through the crisis of masculinity to the establishment of a new type of heroic masculinity in peacetime.Conclusions. Studies of gender issues in the works of the representative of the younger generation of the Prague SchoolA. Harasevych allow to form a more complete and holistic picture of this phenomenon and the Ukrainian national myth, an important aspect of which is gender.Key words: gender, gender stereotype, identity crisis, worldview, symbol, vision, archetype, statehood idea. Мета. Метою розвідки є аналіз виявів маскулінності в поетичній творчості А. Гарасевича та їхньої еволюції шляхом ідентифікації різних виявів маскулінності у творах поета; дослідження їхнього зв’язку зі світоглядними ідейними настановами А. Гарасевича; аналізу зміни й розвитку маскулінних образів на різних етапах творчого шляху митця.Методи. Під час дослідження використано такі методи: описовий, історико-біографічний, порівняльно-історичний (для порівняння різних типів маскулінності), архетипний і текстуальний аналіз (визначення символічного значення художніх образів) та елементи маскулінних студій (дослідження маскулінності як ґендеру, відповідності її проявів наявним у суспільстві ґендерним стереотипам), стилістичний, міфоаналіз тощо.Результати. У процесі дослідження виявлено, що перший період творчості А. Гарасевича позначений виразним впливом державницьких ідей, які були характерні для всієї «Празької школи». Тематика більшості творів цього періоду воєнно-історична. Маскулінність у них виявляється переважно у вигляді гегемонної героїчної маскулінності, а її ідеальним носієм є Воїн. На другому етапі важливу роль у творчості поета відіграють релігійні мотиви. Поет переживає світоглядну кризу, що відбивається у його творах кризою маскулінності. Найчастіше вона утілюється в образах мандрівника, утікача, рисами яких є втома, безсилля та хворість. Останній етап поетичної творчості поета характеризується значними світоглядними впливами К. Гамсуна та Ф. Ніцше. Відбувається певне повернення до героїчної маскулінності ранніх творів, але така маскулінність стверджується не на полі бою, а перемогами над собою, стихією чи диким звіром. Це маскулінність ніцшеанця, що гартує в собі надлюдину, відчуваючи радість від самого процесу долання. Отже, концепт маскулінності у творчості А. Гарасевича пройшов еволюцію від романтизованої героїчної маскулінності Воїна через кризу маскулінності до утвердження нового типу героїчної маскулінності мирного часу.Висновки. Дослідження ґендерної проблематики у творчості представника молодшої генерації «Празької школи» А. Гара-севича дозволяють сформувати більш повну й цілісну картину цього феномену та українського національного міфу, важливим аспектом якого є ґендерний.Ключові слова: ґендер, ґендерний стереотип, криза ідентичності, світогляд, символ, візія, архетип, ідея державності.

Continuity in Discontinuity: The Recurrent Motif of Cultural Autonomy in the Development of Czech Sociology of Culture

This article analyses the development of the sociology of culture in Czechia. Its focus is on the sociology of the arts and cultural sociology, which, it is argued, are connected through the notion of the relative autonomy of cultural structures. While the Czech sociology of culture may have been rendered less dynamic by the lack of a critical mass of sociologists specialising in this area and by the country’s frequent political upheavals and its isolation from the international circulation of ideas, it has experienced moments of considerable vitality. Three periods in the development of the field are identified here, each of them marked by a movement toward a stronger and more sociologically adequate conceptualisation of cultural autonomy: (1) from the diffuse culturalism of the field’s founding figures to the functionalist theory of the interwar sociologist Inocenc Arnošt Bláha, whose view of the relationship between art and society was influenced by the work of the Prague School of Structuralism; (2) from the cultural reductionism of Marxist-Leninist theory after 1948 to the eclectic sociology of culture and the arts of the late socialist period; (3) from the demise of this transitional form of a sociology of culture in the 1990s to the increasingly internationalised but also heterogeneous landscape of the 2010s, which is constituted by a semi-institutionalised centre of cultural sociology at Brno and small groups or individuals in Prague and other academic locales. The thread of continuity in an otherwise discontinuous historical development is found in the recurrent motif of the relative autonomy of culture which the Czech sociology of culture absorbed through its exposure to art and literary theory.

The Prague School Theory of Drama & Theatre and SFL

The Prague Linguistic Circle’s theories of drama and theatre were ground-breaking in the early 20th century. While the many and varied writings of its scholars are only recently gaining global recognition the application of the many semiotic principles as it applies to the stage remain to be fully utilised. Literary analyses over the modern decades have comparatively ignored the play text for stylistic treatment, due significantly to the fact that a suitable framework that can manage the ‘combinatory quality of theatre’ remains at large. Systemic functional linguistics (SFL), a developed, language-based semiotic framework whose foundations share Prague School principles of structure and function, has been suggested to be capable of managing that combinatory quality. This paper, agreeing with that position, compares Prague School principles with that of SFL to advance the further position that combined use of SFL and Prague theatre theories can potentially construct that elusive primary dynamic connecting the page and the stage, as well as facilitate mutual development of both frameworks.

THE VIEWS OF THE PRAGUE LINGUISTIC CIRCLE ON THE CULTURE OF SPEECH

This article is devoted to the study of the issue of speech culture in a historical manner. The author describes the views on the field of speech culture in European linguistics, in particular, the views of the Prague School of Linguistics on speech culture, and he also notes the usefulness of applying these views in Uzbek linguistics. In order to understand the scientific basis of the views of the Prague Linguistic Circle on linguistic culture, it is necessary to take into account the views expressed by the members of this circle about the nature and functions of the literary language