Post-Traumatic Osteoarthritis Assessment in Emerging and Advanced Pre-Clinical Meniscus Repair Strategies: A Review

Surgical repair of meniscus injury is intended to help alleviate pain, prevent further exacerbation of the injury, restore normal knee function, and inhibit the accelerated development of post-traumatic osteoarthritis (PTOA). Meniscus injuries that are treated poorly or left untreated are reported to significantly increase the risk of PTOA in patients. Current surgical approaches for the treatment of meniscus injuries do not eliminate the risk of accelerated PTOA development. Through recent efforts by scientists to develop innovative and more effective meniscus repair strategies, the use of biologics, allografts, and scaffolds have come into the forefront in pre-clinical investigations. However, gauging the extent to which these (and other) approaches inhibit the development of PTOA in the knee joint is often overlooked, yet an important consideration for determining the overall efficacy of potential treatments. In this review, we catalog recent advancements in pre-clinical therapies for meniscus injuries and discuss the assessment methodologies that are used for gauging the success of these treatments based on their effect on PTOA severity. Methodologies include histopathological evaluation of cartilage, radiographic evaluation of the knee, analysis of knee function, and quantification of OA predictive biomarkers. Lastly, we analyze the prevalence of these methodologies using a systemic PubMed® search for original scientific journal articles published in the last 3-years. We indexed 37 meniscus repair/replacement studies conducted in live animal models. Overall, our findings show that approximately 75% of these studies have performed at least one assessment for PTOA following meniscus injury repair. Out of this, 84% studies have reported an improvement in PTOA resulting from treatment.

The Impact of Meniscal Treatment on Functional Outcomes Six Months After Anterior Cruciate Ligament Reconstruction (107)

Objectives: The incidence of anterior cruciate ligament (ACL) injuries continues to rise, and meniscal injuries are commonly associated with these tears. Treatment of meniscal injuries can impart delayed weightbearing range-of-motion restrictions, which can affect the post-operative rehabilitation protocol. These limitations after a meniscal repair could change how patients are managed and progressed through rehab. The effect of the meniscal treatment and subsequent restrictions on strength recovery after ACL reconstruction (ACLR) is unclear and may affect return-to-play assessments. The purpose of this study was to compare strength, jumping performance and patient reported outcomes between isolated ACLR patients and those undergoing surgical intervention for meniscal pathology at the time of ACLR surgery at a scheduled functional testing assessment an average of 6 months after surgery. Our hypothesis is that those undergoing meniscal repair will have lower strength recovery due to post-operative restrictions. Methods: In this retrospective cohort study, ACLR patients and healthy controls completed patient-reported outcomes (IKDC and KOOS), underwent bilateral isokinetic and isometric strength tests of the knee extensor and flexor groups, as well as functional hop testing as part of a return-to-sport test battery at 5-7 months post-operatively. ACLR patients were stratified as isolated ACLR, ACLR+Meniscectomy (ACLR-MS), ACLR+Meniscal Repair (ACLR-MR) and compared to healthy controls. Patients treated with meniscus repair were restricted to partial weight bearing and to 90 degrees of knee flexion for the first 6 weeks post-surgery. Comparisons were performed between meniscal treatment groups with regard to demographics, patient reported outcomes scales, knee extensor and flexor strength, while stratifying by graft type. Results: 305 participants, including 165 ACLR patients (50 isolated ACLR, 71 ACLR + Meniscal Repair, 44 ACLR + Meniscectomy) and 140 healthy controls were included with an average time post-operatively to functional testing of 5.96±0.47 months. Heathy controls demonstrated higher subjective knee function, unilateral peak extensor torque, and limb symmetry than all meniscal subgroups (p<.001). There were no differences between the IKDC, KOOS subscales, or in unilateral or limb symmetry measures of peak knee extensor or flexor torque between ACLR, ACLR+MS, and ACLR+MR patients (all p-values>.05). Conclusions: Persistent weakness, asymmetry and reduced subjective outcome scores measured at approximately 6 months post index surgery were not influenced by meniscus treatment. Knee flexor and extensor strength, limb symmetry, and patient reported outcomes did not significantly differ across patients undergoing isolated ACLR, ACL + Meniscus Repair, and ACL + meniscectomy. These findings suggest that the weightbearing and range-of-motion restrictions associated with meniscus repair recovery do not result in loss of early strength or patient reported outcomes, and they can be progressed through therapy accordingly.

ОЦІНКА РАННІХ КЛІНІЧНИХ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІСЛЯ ПРОШИВАННЯ РОЗРИВІВ МЕНІСКІВ ПІД АРТРОСКОПІЧНИМ КОНТРОЛЕМ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ТЕХНІК «АLL-INSIDE» ТА «ІNSIDE-OUT»

Резюме. Сучасні люди з активним способом життя та ростом його тривалості виконують все більше фізичних навантажень як у повсякденному житті, так і в спорті, що збільшує ризик ушкодження менісків. Оперативні втручання на менісках, зокрема часткові меніскектомії, стали однією з найчастіших оперативних ортопедичних процедур, а сукупний ризик ушкодження менісків, що вимагає хірургічного втручання у пацієнтів у віці від 10 до 64 років, сягає 15 %. Вважається, що зшивання ушкодженого меніска під артроскопічним контролем запобігає раннім дегенеративним змінам в колінному суглобі, особливо у пацієнтів молодшого віку. Мета дослідження – оцінити ранні клінічні та функціональні результати після ушивання розривів менісків під артроскопічним контролем із використанням технік «all-inside» та «inside-out». Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 39 пацієнтів віком від 14 до 39 років із травмою колінного суглоба. Під час спостереження 5 осіб були втрачені з невідомих нам причин. Із 34 осіб, яких включили в подальше спостереження, чоловіки становили 61,76 % (21) та жінки 38,24 % (13). Вік обстежуваних був (22,3±3,2) року. Середні терміни від моменту отримання травми до оперативного втручання становили (26,6±3,8) дня. Обстеження пацієнтів проводили згідно зі стандартами надання медичної допомоги пацієнтам із травмою колінного суглоба. Вони включали як загальноклінічні, так й інструментальні методи дослідження: рентгенографію, сонографію та магнітно-резонансну томографію (МРТ). Для прошивання менісків за технікою «all-inside» застосовували систему FAST-FIX ™ 360 та Arthrex 2.0 FiberWire Meniscus Repair Needles для техніки «inside-out». Результати. За оціночною шкалою Lysholm J (1982) отримано наступні результати: «відмінні» у 19 (55,89 %) пацієнтів, «хороші» – 8 (23,52 %), «задовільні» – 5 (14,70 %) та «незадовільні» – у 2 (5,89 %) пацієнтів. Причиною незадовільних результатів стали раннє та неадекватне навантаження на суглоб у процесі реабілітаційних заходів у перші 3 місяці після втручання. Висновки. Застосування шва меніска технікою «all-inside» при використанні системи Fast-fix ™ 360 та Arthrex 2.0 fiberwire meniscus repair needles техніка «inside-out» дозволяє безпечно зшивати розриви меніска, особливо заднього рогу та тіла, та дає хороші клінічні та фукціональні результати.