SYNONYMY IN ANATOMICAL TERMINOLOGY

The article addresses the issue of studying noun and adjective synonymy in the Latin anatomical terminology. Different views on the problem of noun and adjective synonymic relations in the anatomical terminology are considered. The complex of Latin nouns-synonyms, their signs and functional specifics are described. Latin terminological units are divided into three groups:1) absolute synonyms; 2) synonyms of varying compatibility; 3) quasi-synonyms. Group 1 includes absolute synonyms which have appeared due to the revision of anatomical nomenclature and are of the similar semantic meaning. Group 2 – nouns, often terminological pairs, having different compatibility in the anatomical terminology. The most numerous Group 3 includes the so-called quasi-synonyms – terms of similar meaning intended for differentiation of various anatomical notions. Meanwhile, it has been found that the signs of Latin quasi-synonyms differentiation in the anatomical terminology may vary greatly and contain an indication on the shape of an object, type of tissue, morphological similarity, object location, etc. Most often used synonymic adjectives are analysed. They have been found to belong to Group 2 of the classification above, since the choice of the term-adjective most commonly depends on the compatibility, that is on the noun it is related to.

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ І РОЛЬ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ФАРМАЦЕВТИЧНЕ ТА МЕДИЧНЕ ТОВАРОЗНАВСТВО» В СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ФАРМАЦІЇ

У статті представлений досвід викладання вибіркової дисципліни «Фармацевтичне та медичне товарознавство» для студентів спеціальності 226 «Фармація, промислова фармація» першого (бакалаврського) рівня в Житомирському базовому фармацевтичному фаховому коледжі денної форми навчання. Вивчення дисципліни спрямоване на підготовку майбутніх фахівців фармації до виконання професійних товарознавчих функцій, пов’язаних із забезпеченням аптечних та лікувально-профілактичних закладів, населення лікарськими препаратами, медичними виробами та парафармацевтичними засобами, використовуючи законодавчу та нормативну базу України й дотримуючись вимог належних практик у процесі професійної діяльності. У статті висвітлені та обґрунтовані питання актуальності вивчення студентами дисципліни, її значення для формування професійної компетентності майбутніх спеціалістів та показана міждисциплінарна інтеграція. Сучасний фармацевтичний ринок вимагає від фармацевта глибоких знань, товарознавчого мислення і практичної майстерності, що, у свою чергу, потребує застосування в навчальному процесі більш прогресивних методів навчання. Використання інтерактивних методів оптимізує навчальний процес і потребує особливої уваги. У статті розглянуті питання особливості організації дистанційного навчання, що здійснюються в умовах пандемії COVID-19, переваги застосування сучасних мобільних технологій з метою стимулювати студентів до самоосвіти, спонукати до самостійного оволодіння знаннями, сприяти професійному визначенню. Окреслюються питання організації самостійної роботи та її значення в засвоєнні студентами курсу дисципліни. Окрема увага приділяється ролі особистості викладача, який має створювати сприятливі умови для розкриття творчого потенціалу студента та сприяти майбутній професійній самореалізації.

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Структура системи стандартів вищої освіти являє собою ієрархічну сукупність взаємопов’язаних стандартів, що встановлюють вимоги до змісту, обсягу та рівня якості вищої освіти. Сучасні працівники медичної галузі повинні мати міцні знання й уміння, навички, професійні якості та психолого-педагогічні здібності, що дають змогу знаходити оптимальні, самостійні рішення в нестандартних ситуаціях. У таких умовах лише професійно підготовлений лікар може вийти за межі незапланованого, наднормативного й ухвалити правильне, обґрунтоване рішення, а також нести за нього відповідальність. У статті розглянуто педагогічну проблему формування професійної компетентності майбутніх лікарів у медичних закладах вищої освіти. Окреслено термінологічну компетентність майбутніх лікарів як сформовану здатність доцільно використовувати фахові терміни під час професійної діяльності, розуміти й використовувати професійні висловлювання у різноманітних ситуаціях професійного спілкування з обов’язковим використанням фахової лексики, спираючись на досвід, отриманий під час навчання в університеті, та мотивуючи себе особистісною відповідністю обраному фаху і високими результатами у професійній діяльності. Термінологічна компетентність необхідна для професійної діяльності фахівця, вона міцно прив’язана до професії кожної галузі, визначаючи інваріантну частину базової компетентності фахівця. Зроблено наголос на тому, що сучасні навчальні програми, які впроваджені внаслідок реформи медичної освіти, побудовані не лише за принципом здобуття знань та умінь, а й набуття компетенцій. З’ясовано, що якість вищої медичної освіти встановлюється на основі професійної компетентності. Окреслено також теоретичні аспекти цієї проблеми. Дослідження довело необхідність розробки методичних матеріалів для цілеспрямованого формування професійної підготовки майбутніх лікарів.

ПЕДАГОГІЧНА КОМПАРАТИВІСТИКА ТА ФОРМУВАННЯ ЧИТАЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

У статті зазначено, що з кінця 80-х рр. ХХ ст. національна педагогічна компаративістика почала позбавлятися комплексу меншовартості. Наголошено, що багато часу піддавалася критиці більшість представників зарубіжної педагогіки («апологети буржуазії» та проповідники «реакційних», «антинаукових рухів»), оскільки вони суперечили канонізованій марксист­сько-ленінській педагогіці. Зауважено на працях відомих вчених, таких, як Д. Скільський, В. Кравець, К. Лучаковський, які здійснили вагомий внесок у розвиток української компаративістики. У 90-х рр. ХХ – на початку ХХІ ст. українська педагогічна компаративістика здійснила поступ у дослідженні педагогічних персоналій закордоння. На тлі вдосконалення її наукового інструментарію напрацьовано оптимальні методологічні підходи, які дозволяють комплексно, синтезовано, цілісно осмислювати їхні біографії, творчу спадщину та різні напрями суспільної діяльності, що допомагають за певним алгоритмом краще вивчити та дослідити біографію зарубіжних письменників. У статті розглядається роль педагогічної компаративістики та прийомів розвитку креативності на уроках зарубіжної літератури. Зазначено, що необхідно розвивати творчість учнів, використовуючи метод навчання, який допомагає фундаментальному засвоєнню матеріалу, розвитку уяви, самостійну та групову роботу у навчальному колективі. Заняття з використанням креативних методик дозволяють школярам розвивати навички уваги, а також мислити нестандартно. Зауважено на доброзичливому ставленні до учнів, формуванні толерантності до носіїв іншої культури на основі знайомства з життям своїх однолітків в інших країнах. Наголошено, що твори фольклору є доступним зразком художньої літератури. Зосереджена увага на формуванні початкових навичок комунікації, вихованні моральних і естетичних почуттів, розвитку творчої діяльності. Доведено, що уроки зарубіжної літератури є важливою складовою для формування читацької компетентності.

САМОСТІЙНА РОБОТА ІНТЕРНІВ ЯК ОДИН ІЗ НАПРЯМІВ УДОСКОНАЛЕННЯ ФАХІВЦІВ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ГАЛУЗІ

В умовах докорінних змін, що відбуваються нині у нашому суспільстві й системі вищої освіти, різко зростає роль і значення самостійної роботи інтернів у закладі вищої освіти, яка поступово перетворюється на провідну форму організації навчального процесу. У статті висвітлено роль самостійної роботи при підготовці фахівців фармацевтичної галузі на післядипломному етапі. У навчально-виховному процесі вищої школи самостійну роботу інтернів прийнято вважати завершальним етапом розв’язання навчально-пізнавальних завдань. На сучасному етапі розвитку вищої освіти окремої уваги заслуговує проблема використання інтернет-технологій у самостійній роботі інтернів. Завдання кафедри – сформувати вміння інтерна самостійно виконувати завдання з дисциплін з циклу професійної підготовки за певних умов та самостійно керувати своєю діяльністю з реалізації планів кафедри.

LINGUISTIC AND INFORMATIVE FEATURES OF STUDYING THE THEME “PROFESSIONAL COMMUNICATION A PHYSICIAN AND A PATIENT WITH SYMPTOMS DISEASES OF DIGESTIVE SYSTEM’S ORGANS” OF DISCIPLINE “PROFESSIONAL MEDICAL COMMUNICATION OF A DOCTOR WITH A PATIENT IN UKRAINIAN

The article presents educational, informative and methodical materials necessary for studying the theme “Professional communication a physician and a patient with symptoms diseases of the digestive system’s organs” in classes on the discipline “Professional medical communication of a doctor with a patient in Ukrainian language”. The complex of tasks is aimed at the development of students’ communicative skills and abilities: to study the vocabulary to denote the organs of the digestive system, gastrointestinal diseases; be able to build monologue and dialogic expressions that describe the causes and symptoms of the digestive system’s diseases, using learned lexical units and phrases; to develop skills of collecting the anamnesis of gastroenterological diseases; memorize phrases and sentences for first aid in food poisoning, in emergencies during stomach pain; to create modern informative and expert systems for developing lesson’s materials. The proposed system of tasks will help to master the skills and abilities to communicate orally and in writing in accordance with the goals and social norms of speech behavior in typical spheres and situations. Taking into account different methods and forms of work, the tasks with which it was possible to ensure the active participation of each student in the class, to stimulate interest and desire to study medical terminology in accordance with the topic of the class are singled out. It was suggested a variety of test and creative tasks to check the knowledge of the student’s studied topic. The materials described in the article are intended for foreign students of medical specialties who speak the language at a sufficient level. Tasks selected on the basis of four main types of speech activity (listening, speaking, reading, writing) will help foreign students not only to expand their vocabulary, but also to achieve social interaction in a foreign language professional sphere.

ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ЛАБОРАТОРНОЇ ДІАГНОСТИКИ ДО ЛІЦЕНЗІЙНОГО ІНТЕГРОВАНОГО ІСПИТУ «КРОК М» У ФАХОВОМУ КОЛЕДЖІ

У роботі представлено аналіз результатів ліцензійного інтегрованого іспиту «Крок М. Лабораторна діагностика» (ЛІІ), які демонстрували студенти, що здобували освітньо-кваліфікаційний рівень «Молодший спеціаліст» за освітньо-професійною програмою «Лабораторна діагностика» спеціальності 224 «Технології медичної діагностики та лікування» у Житомирському базовому фармацевтичному фаховому коледжі (ЖБФФК) за 2015–2020 рр. Тестові завдання ЛІІ містять питання професійно-орієнтованих дисциплін і є критерієм професійної відповідності випускників. У ЖБФФК здійснюється системна робота з підготовки студентів до складання ліцензійного інтегрованого іспиту «Крок М. Лабораторна діагностика», а саме: індивідуальні та групові консультації, тренувальні тестування у комп’ютерному класі та на платформі LMS Moodle тощо. За результатами складання студентами коледжу ЛІІ, найвищі показники було зафіксовано у 2015–2016 н. р., коли іспит склали усі екзаменовані, а загальна успішність становила 75,8 %. У подальші роки результати проходження ЛІІ «Крок М» були дещо нижчими, а з деяких навчальних дисциплін – критично низькими. У 2019–2020 н. р., коли підготовка до тестування здійснювалася дистанційно через запровадження в країні карантинних обмежень, загальний показник правильних відповідей студентів, за підсумками ЛІІ «Крок М. Лабораторна діагностика», становив 60,9 %, не подолали поріг «склав» 27 % студентів. Серед факторів, які впливають на якісний показник успішності при проходженні ЛІІ «Крок М. Лабораторна діагностика», в першу чергу, слід відмітити заходи з організації підготовки студентів з боку адміністрації, а також роботу викладачів окремих дисциплін, тестові завдання з яких включено в перелік завдань ЛІІ. Важливою умовою успішного проходження атестації у вигляді ЛІІ «Крок М. Лабораторна діагностика» вважаємо вмотивованість студентів до здійснення навчальної діяльності та систематичну роботу з теоретичним матеріалом і базами тестів.

ПРОФЕСІЙНО-КОМУНІКАТИВНА КУЛЬТУРА МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ КРІЗЬ ПРИЗМУ ФАХОВОЇ ОСВІТИ

Стаття присвячена обґрунтуванню основних концептів професійно-комунікативної культури фахівців медичного профілю в контексті фахової освіти. З’ясовано суть професійної культури, що є важливою складовою професіограми майбутнього працівника охорони здоров’я. Наголошується, що формування професійно-комунікативної культури студента-медика є невід’ємним аспектом професійно орієнтованого навчання у медичному ЗВО і здійснюється шляхом опанування особливостей фахового спілкування. Увага акцентується на необхідності аналізу різноманітних методик та підходів щодо формування професійно-комунікативної культури у студентів із різним рівнем знань та навичок. Розглядаються питання змістового наповнен­ня та ефективності процесу формування фахової компетентності, відбору навчального матеріалу, розвитку комунікативного компонента в процесі оволодіння студентом основами культури спілкування. Охарактеризовано ефективні шляхи формування повноцінної фахової комунікативної діяльності, розглянуто рівні професійної культури майбутніх фахівців, якими є професійна грамотність, професійна компетентність, мотиваційно-ціннісний та емоційно-чуттєвий компоненти; наголошено на необхідності засвоєння лексики для правильного оформлення висловлювання; окреслено основні домінанти комунікативної культури. Запропоновано констатувати професійно-комунікативну культуру майбутніх лікарів як складне динамічне особистісне утворення, що охоплює систему гуманістичних та професійних цінностей, мовленнєвих та етичних знань, комунікативних умінь і якостей, зразків поведінки, норм і правил здійснення професійної комунікативної діяльності, котрі пов’язані зі специфікою професії і забезпечують високу ефективність професійної комунікації лікарів.

ВПРОВАДЖЕННЯ ОСВІТНІХ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС НА КАФЕДРІ АКУШЕРСТВА І ГІНЕКОЛОГІЇ

У статті висвітлено досвід впровадження у навчальний процес новітніх інтерактивних технологій, які на високому кваліфікаційному рівні широко використовують викладачі кафедри акушерства і гінекології. Майбутньому фахівцю необхідно володіти критичним мисленням, враховувати модернізовані підходи до вирішення складних медичних проблем, здійснювати всебічний аналіз і прогнозувати наслідки прийнятих рішень, вирішувати можливі конфліктні ситуації, використовувати досвід, набутий під час навчання в університеті. Формування такого досвіду можливе лише за рахунок використання в педагогічному процесі інтерактивних форм і методів навчання з моделюванням процесів роботи в команді в режимі реального часу, участі студентів у ділових іграх, дискусіях, вирішенні ситуативних завдань тощо. Пандемія коронавірусної інфекції COVID-19 внесла свої корективи в освітній процес у всьому світі. Цей виклик прийняв і Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України. Серед сучасних технологій, що впроваджені в освітній процес, слід виділити case-метод, демонстрацію, рольову гру, а також впровадження on-line навчання на платформі Microsoft Office 365, а саме Microsoft Teams. Ефективне поєднання інтерактивних методів навчання на практичному занятті з імплементацією цих методик у реальних клінічних умовах дозволяє одночасно вирішити ряд завдань, відповідає сучасним вимогам викладання, і може бути рекомендоване для широкого впровадження в навчальний процес.

ПИТАННЯ РОЗВИТКУ ІНШОМОВНОЇ ОСВІТИ В ДЕРЖАВАХ ЗАКОРДОННЯ КРІЗЬ ВИМІР НАУКОВОГО ДИСКУРСУ УКРАЇНСЬКИХ КОМПАРАТИВІСТІВ (КІНЕЦЬ ХХ – ПОЧАТОК ХХІ СТ.)

У статті проаналізовано стан дослідженості питання щодо розвитку іншомовної освіти в державах закордоння крізь вимір наукового дискурсу українських компаративістів (кінець ХХ – початок ХХІ ст.). Зазначено, що українські компаративісти, досліджуючи іншомовну освіту в державах закордоння (зазвичай у вимірі аналізу освітніх систем тих чи інших країн), роблять акцент на творчому використанні європейського та світового досвіду, зокрема на актуалізації вивчення іноземних мов у закладах середньої та вищої освіти України. Сучасні вчені доходять висновку, що для здобувача української іншомовної освіти важливі не тільки такі показники, як володіння лексикою і граматикою мови, що вивчається, а й соціокультурна та комунікативна компетентність. Українська компаративістика має серйозні напрацювання щодо дослідження іншомовної освіти держав закордоння, започатковані ще у 90-х рр. ХХ ст. І досі важливими для сьогодення є творчі здобутки лабораторії порівняльної педагогіки Інституту педагогіки АПН України (Г. Єгоров, Л. Волинець, О. Локшина, Б. Мельниченко, О. Першукова та ін.). Сучасні компаративісти активно розробляють питання формування іншомовної компетенції здобувачів освіти.