Purpose is to outline the epistemological core of metamodernism and transmodernism, defining the forms of intersection between them and clarifying A. Pavlov’s concept of post-postmodernism Methods. The typological analysis of two theories of post-postmodernism is used in the work: transmodernism and metamodernism (comparative-historical approach).Results. The author states that the concept of transmodernism has typological similarities with the concept of metamodernism; however, this aspect was not discussed in A. Pavlov’s dissertation. The crystallization of both theories became possible because of postcolonial transformations that took place in Western societies in the second half of the XX – early XXI century. It is investigated that A. Pavlov’s theoretical ideas need to be clarified in terms of outlining the specifics of contemporary culture and, in particular, literature. Metamodernism and transmodernism denote political and sociocultural tendencies that took place in Western communities in the last decades. The differences between the versions of transmodernism and metamodernism have been analyzed and the common epistemological core of both phenomena has been characterized. It is determined that the theories studied so far were perceived as antipodes, because the postcolonial specifics of both phenomena were not taken into account. The key concepts of the theories are emphasized, e. g. the integrated chaos, glocal space, monolithic thinking, etc.Conclusions. The concepts of transmodernism and metamodernism are the result of postcolonial transformations of Western societies, which led to the formation of a special paradigm that combines those concepts and phenomena that have been considered antagonistic. Transmodernism and metamodernism are not homogeneous: within them there are different versions and opposing views, which are the result of different interpretations of postmodernism and instability in views on previous cultural and historical periods. A. Pavlov’s views on metamodernism as a theory that emerged in post-postmodernism and that has the most sufficient chances for future developments is explained: today it is appropriate to spotlight several stages in the development of this theory, which has gained prospects mainly due to philological approaches and literary studies.Key words: post-postmodernism, integrated chaos, new sensuality, literary theory. Мета статті – охарактеризувати епістемологічне ядро метамодернізму та трансмодернізму шляхом визначення форм перетину двох теорій та уточнення концепції постпостмодернізму О. Павлова.Методи. У роботі використаний типологічний аналіз двох теорій постпостмодернізму: трансмодернізму та метамодернізму (порівняльно-історичний підхід).Результати. Автор обґрунтовує, що концепція трансмодернізму має типологічні схожості з концепцією метамодернізму, на що не звертає уваги О. Павлов у своїй дисертації. Кристалізація обох концепцій стала можливою в результаті постколоніальних трансформацій, що мали місце в західних суспільствах у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. Досліджено, що теоретичні міркування О. Павлова потребують уточнення у плані окреслення специфіки сучасної культури, зокрема літератури. Проаналізовано відмінності між різними версіями трансмодернізму та метамодернізму, охарактеризовано спільне епістемологічне ядро обох напрямів. Визначено, що дотепер досліджувані теорії сприймалися як антиподи, оскільки не було взято до уваги постколоніальну специфіку обох напрямів. Наголошено на ключових концептах обох теорій і проана-лізовано такі з них, як інтегрований хаос, глокальний простір, монолітне мислення тощо.Висновки. Концепції трансмодернізму та метамодернізму є результатом постколоніальних трансформацій західних суспільств, які зумовили формування особливого світосприйняття, що поєднує ті концепти і явища, які вважалися антагоністичними. Теорії трансмодернізму й метамодернізму не є гомогенними: у межах цих концепцій існують різні версії та протилежні погляди, які є результатом відмінного трактування постмодернізму й неусталеності в поглядах на попередні культурно-історичні періоди. Справедливим є твердження О. Павлова щодо того, що саме концепція метамодернізму з-поміж усіх теорій, що виникли в лоні постпостмодернізму, має найбільше шансів для власного утвердження. Так, сьогодні доцільно говорити про декілька етапів у розвитку цієї концепції, яка здобула перспективи з огляду на залучення філологічних підходів і літературознавчих досліджень.Ключові слова: постпостмодернізм, інтегрований хаос, нова чуттєвість, теорія літератури.
THE POSTCOLONIAL BASIS OF TRANSMODERNISM AND METAMODERNISM IN A. PAVLOV’S THEORETICAL VIEWS
