Adaptive Approach To Creating Conditions For Practical Self-Realization Of Future Teacher-Programmers

Summary. The article substantiates the relevance of an adaptive approach to creating conditions in the educational process for the practical self-realization of students, considered as the implementation of the educational and research abilities of future teacher-programmers, and the formation of professional competencies. In the modern high-tech world, when digital technologies become the environment for the existence of future specialists with new opportunities for their interactions and the desire to solve problems through IT technologies, one of the trends in the development of the education system is to improve its quality, «... includes adaptive processes». Adaptive processes in the design of educational programs are based on the formation of a digital educational space, the availability of online training, the possibility of organizing mixed training, and building individual educational activities. Adaptive approaches are considered as personification of the practical-oriented component of educational activity, development of value orientations, attitudes, as a person-oriented interaction of a teacher-student and a weak impact, which under certain conditions can give a strong resonance. Adaptive approaches are presented as a system of flexible management methods that contribute to the practical realization of the interests, abilities and educational needs of students aimed at forming the basic professional competencies of future teacher-programmers. Adaptive approaches in learning management are considered as the personalization of distance activities, as the process of managing the personal and professional development of students; a process that contributes to the desired learning outcomes; the process of using management impacts. The adaptive interaction between the teacher and the student includes pedagogical support, allows you to focus on the abilities and professional preferences of future teacher-programmers, equalize their opportunities for self-realization, self-organization, self-development and personalize the accumulation of universal and professional competencies. The article notes that the widespread use of adaptive approaches has led to a shift in emphasis in education to the achievement of a practical result in the formation of professional competencies, which are not only the result of training, but also a resource for further quality education, training specialists for independent professional activities, the ability to quickly adapt to new socio-professional challenges and a willingness to study during life. Key words: adaptive approaches, adaptive interaction, digitalization, practical self-realization, training results, personalization, professional competencies of future teacher-programmers.

Педагогічна діяльність та особистість майбутнього інженера-педагога в контексті інноваційного розвитку освіти

Анотація. У статті проаналізовано педагогічну діяльність майбутнього інженера-педагога в контексті інноваційного розвитку і обґрунтовано вплив використання інноваційних методів та технологій на розвиток педагогічної майстерності майбутнього інженера-педагога - учасника інноваційних процесів, покращення якісних показників навчальних досягнень та необхідність використання інноваційних методів та технологій для майбутнього фахівця. Розглянуто актуальність використання інноваційних методів та технологій в процесі професійної підготовки майбутнього інженера-педагога, які полягають у тому, щоб навчити майбутнього фахівця самостійно здобувати знання та застосовувати їх для розв’язання нових пізнавальних і практичних завдань; сприяти розвитку комунікативних здібностей; розширити коло спілкування; прищепити уміння користуватися дослідницькими прийомами: збирати та аналізувати інформацію, висувати гіпотези, робити висновки. Розглянуто методи інтерактивного навчання та їх організаційно-методичні форми, які є найбільш оптимальними щодо застосування на певному виді занять під час підготовки фахівців. З’ясовано роль інноваційних методів та технологій у формуванні готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності, їх мислення та поведінки. Схарактеризовано комплекс професійно значущих якостей майбутніх інженерів-педагогів необхідних для успішної професійної діяльності та особливу увагу приділено сучасним інформаційним технологіям, їх можливостям для вдосконалення професійних умінь. Отримано висновки та вказано перспективи подальших досліджень в межах заданого напряму . Ключові слова: інноваційні технології, інноваційний підхід, освіта, студент, викладач, інженер-педагог.

Управління формуванням психологічних якостей керівників закладів освіти як наукова проблема

Анотація. У статті приділено увагу проблемі формування психологічних якостей керівника закладу освіти й управління цим процесом. Зокрема, установлено, що сучасні керівники освітньої сфери зазнають певних труднощів, виконуючи управлінські функції й завдання, пов’язані з використанням психологічних технологій роботи з персоналом, мотивуванням співробітників, їх згуртуванням у єдиний колектив, що рухається до спільної мети, створенням команди однодумців, розв’язанням проблем професійно-особистісного розвитку, визначенням оптимальних індивідуальних траєкторій розвитку внутрішнього потенціалу особистості, попередженням й конструктивним розв’язанням конфліктів у середовищі закладу освіти тощо. Усе це пояснює актуальність означеної проблеми й необхідність її розв’язання. Так, у статті висвітлено методи, форми й засоби управління формуванням психологічних якостей керівників закладів освіти, визначено етапи управлінської діяльності. Визначено структуру психологічних якостей керівника, важливих для виконання ним управлінських функцій, яка містить такі компоненти: когнітивний, мотиваційно-ціннісний, емоційний. Установлено соціальні й особистісні фактори, що відіграють провідну роль у формуванні психологічних якостей керівника, як-от: макро- та мікросередовище; особливості виховання й освіти; соціальна взаємодія з різним категоріями людей; мотивація професійної діяльності; індивідуальні та вікові особливості. Основними методами формування психологічних якостей керівників закладів освіти є методи формування свідомості, організації діяльності та формування досвіду, стимулювання та мотивації діяльності, методи контролю, самоконтролю, само оцінювання. Основними формами роботи визнано індивідуальні та групові. Серед засобів формування психологічних якостей керівника закладу освіти особливу увагу приділено теоретичній (спецкурси з урахуванням рівня професійної компетентності керівника) та практичній підготовці (розвиток комунікативних, організаційних, проектних, гностичних умінь, здатності до самоосвіти). Описано етапи управлінської діяльності та структуру комплексно-цільової програми відповідно до предмету дослідження, доведено її ефективність, що підтверджується отриманими експериментальними даними, які засвідчують підвищення рівнів сформованості психологічних якостей керівників закладів освіти. Ключові слова: заклад освіти, керівник, методи, психологічні якості, управління, форми.

Теоретичні і методичні засади проєктного менеджменту в управлінні закладом позашкільної освіти

Анотація. Вивчення й аналіз педагогічних надбань теоретиків і практиків системи позашкільної освіти обґрунтовують значення впровадження проєктного менеджменту в управління закладом позашкільної освіти. Саме орієнтація теорії позашкільної освіти розкриває закономірності діяльності організації, визначає сутність, принципи, зміст, форми та методи освітнього процесу, що визначає ефективність впровадження проєктного менеджменту. У змісті статті чітко визначені завдання позашкільної освіти та пріоритетні напрями роботи у закладах позашкільної освіти, а саме: розвиток і впровадження сучасних інформаційних та інноваційних технологій навчання; оновлення змісту навчання та виховання; впровадження методів проєктування та моделювання освітнього процесу; впровадження нових підходів до управління виховним процесом на основі гуманізації та демократизації; постійне вдосконалення педагогічної майстерності та управлінської діяльності тощо. Виходячи з цього розкрито поняття основних термінів статті: «проєкт», «метод проєктів», «моделювання» і «проєктування». Подано та охарактеризовано зміст життєвого циклу управління проєктами. Зосереджено увагу на науково-методичній роботі в закладі позашкільної освіти. Зазначено, що проєктний підхід суттєво впливає на саме трансформаційні процеси, які відбуваються в науково-педагогічному колективі та формує професійну культуру науково-педагогічних працівників. Враховуючи особливості впровадження проєктного менеджменту в діяльність закладу позашкільної освіти наведено фрагмент факторно-критеріальної моделі визначення результативності управління науково-методичною роботою в закладі позашкільної освіти на основі проєктної діяльності. До основних факторів моделі визначення результативності освітнього процесу в управлінні науково-методичною роботою в закладі позашкільної освіти віднесено: організаційно управлінській; кадровий; науково-методичний; освітньо технологічний: ресурсний та громадський. Отримана загальна оцінка результативності дозволить визначити передумови та основні напрямки діяльності адміністрації щодо подальшого вдосконалення освітнього процесу під час впровадження проєктного менеджменту. Ключові слова: проєктний менеджмент, метод проєктів, заклад позашкільної освіти, факторно-критеріальна модель.

Project Activities In The Context Of Donald Super's Concept Of Career Development

The article highlights the need to include project activities as an important component of the learning process. The purpose of project activities is to provide the necessary foundation for individuals to work on their own development and to provide the necessary aids to support the desire to grow and improve. It is suggested that Donald Super’s ideas should be taken into account when planning the stages of project activities, adding a stage for individual reflection throughout the project. The development of the child is a key task for the school, the issues of giving importance to the project activities in the curriculum are defined. The idea of using project activities as an environment for mastering competencies is put forward. A point of view on the value of mastering competencies and skills during schooling that will help be effective in the future is provided, for the purposes of our age period according to Donald Super. A viewpoint on the need for student participation in project activities in order to activate the personal qualities of participants in the learning process is outlined. Learning activities in institutions of general secondary education should be aimed at the development of the personality of education applicants. Opportunities to try themselves in "different roles as a performer" are provided exactly by the project method of learning, which corresponds to the age stage of professional development according to Donald Super. The level of conscious acquisition of knowledge and skills when working on a project or case study increases significantly and is added to the process of shaping one's career trajectory. The introduction of this type of activity in the practice of the educational institution solves a wide range of problems faced by institutions of general secondary education in the process of its functioning. Key words: self-determination, project activity, learning, Donald Super's theory.

Зарубіжний досвід управління якістю вищої педагогічної освіти

Анотація. У статті розглянуто зарубіжний досвід управління якістю освіти, проаналізовано систему підготовки вчителів США, Канаді, Великобританії, Данії, Австрії, Кіпру, Норвегії, Німеччині, Франції, Фінляндії, Чехїі, Польші. Окреслено підходи до ефективного управління, які дозволяють самостійно визначати стратегію розвитку закладу, цілі які відповідають актуальним викликам сьогодення, враховувати умови зовнішнього середовища, спонукати до змін внутрішнього середовища. Визначено критерії інституційного аналізу якості освіти в зарубіжних ЗВО: відповідність очікуваним цілям і потребам, визначених стандартами різних груп стейкхолдерів вищої освіти, а також задоволеність споживачів (студентів, працедавців, суспільства загалом) освітніми продуктами та їх характеристиками. Проаналізований зарубіжний досвід дозволив зробити висновок про те, що у СШA, Канаді та Європі створені різноманітні моделі, мета яких – підвищення якості підготовки майбутніх учителів. Зокрема, формування у них мотивації, оволодіння необхідними компетентностями, досягнення результатів навчання і конкурентноспроможності на ринку праці. На основі вивчення досвіду розвинених країн світу доведено, необхідність підвищення ефективності управління якістю освітніх послуг у сучасних ЗВО, щодо впровадження прогресивних практик до підготовки майбутнього вчителя. Зокрема, на інституційному рівні: упровадження професійного відбору на педагогічні спеціальності, шляхом введення профорієнтаційного курсу в закладах вищої освіти; орієнтація на педагога-практика засобами удосконалення змісту, форм та методів підготовки майбутніх учителів; розробка освітніх програм з акцентом на прикладній складовій професійної підготовки її зв’язок з ринком праці; дотримання науково обґрунтованого співвідношення у визначенні загальноосвітнього, професійного та практичного компонентів; актуалізація діяльнісного характеру професійної підготовки, посилення дослідницької складової цього процесу. Ключові слова: якість освіти, управління якістю, зарубіжний досвід, майбутній вчитель, фахівець, підготовка.

Основні сутнісні характеристики державної молодіжної політики

Анотація. У статті розкрито сутнісні характеристики державної молодіжної політики, узагальнено основні етапи формування та еволюції державної політики за підтримки розвитку молоді. Зазначено історичний аспект походження й впровадження державної молодіжної політики на вищому владному рівні у вигляді структур й органів, які займаються її розробкою та координацією. Окреслені поняття «молодь» і «політика», як складові поняття «молодіжної політики». Висвітлено суб'єкт і об'єкт у сфері підтримки молоді на державному рівні, основну мету і завдання. Визначено, що мета державної молодіжної політики сприймається як реалізація всебічних, послідовних та взаємно-узгоджених заходів органів державної влади, органів місцевого самоврядування та неурядових організацій, які активно представляють інтереси молодого покоління, в процесі формування державної молодіжної політики, а також реалізація та створення соціально-економічних, політичних, організаційних та законодавчих умов у сприянні розвитку освіти, зайнятості, ініціативам, творчій та інноваційній діяльності молоді. Державну молодіжну політику прийнято визначати пріоритетним і специфічним напрямом діяльності держави, який здійснюється в інтересах молодої людини, суспільства, держави та з урахуванням державних можливостей, її економічного, соціального, історичного, культурного розвитку і світового досвіду державної підтримки молоді. Підтримка молоді відбувається системно, у співвідносинах між державою та молодим поколінням, молодіжними угрупуваннями чи однією особистістю. Реалізується в діяльності усіх гілок влади (законодавчої, виконавчої, судової), з метою надання соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення молоді й реалізації усіх їхніх цілей і потреб. Зазначено, що в сучасних умовах розвитку, покладаючись на Європейський досвід і практики, державна молодіжна політика України вимагає невідкладного впровадження і практичної реалізації комплексу заходів, в особливості стосовно всіх проблемних питань із зайнятості, надання рівних можливостей на ринку праці, підвищення рівня оплати праці, сприяння у розвитку малого бізнесу тощо. Тож, розв'язання усіх проблем молоді - ключовий момент в реалізації державної молодіжної політики, а належне її виховання - перспектива результативності державної молодіжної політики. Ключові слова: молодь, політика, молодіжна політика, державна молодіжна політика, суб'єкти реалізації державної молодіжної політики, об’єкти державної молодіжної політики, мета та завдання державної молодіжної політики, впровадження молодіжної політики.

Особливості формування професійної компетентності майбутнього вчителя музики

Анотація. Вивчення й аналіз педагогічних надбань теоретиків і практиків освіти уможливлює розуміння базових категорій компетентнісного підходу. Одним зі стратегічних напрямів сучасної мистецької освіти є впровадження компетентнісного підходу. Саме орієнтація на досягнення певного освітнього результату, пошук нових форм і методів мистецького навчання в останні десятиліття визначає ключові тенденції сучасної професійної підготовки майбутніх фахівців мистецької освітньої галузі. У змісті статті розкрито значення поняття професійної компетентності вчителя музики. Встановлено, що поняття професійної компетентності вчителя музики разом із близькими йому категоріями фахової, методичної компетентності, а також деякими предметними компетенціями музиканта-педагога останнім часом міцно увійшло до наукового обігу музично-педагогічної теорії і практики. У статті розглянуто погляди науковців на зміст поняття «професійна компетентність майбутнього вчителя музики» та «професійна компетентність викладача музики». Особливу увагу приділено розкриттю їх сутнісних характеристик із позицій підготовки студентської молоді в університетах Китаю. Враховуючи особливості характеристик змісту зазначених понять визначено: базові здібності, які спираються на фізіологічну здатність, що є основою для всіх видів професійної діяльності вчителів музики; професійні здібності, які передбачають професійну якість як основу різноманітних професійних знань, вмінь та навичок; здібності до викладання, що забезпечуються наявністю сучасних професійних знань, в основу яких покладено міжпредметні інтеграційні зв’язки, оволодіння якими допомагає вчителю збуджувати в учнів естетичні здібності та удосконалити власні освітні методи навчання та виховання; інноваційні здібності передбачають якісну музичну освіту, що змінює статус викладачів та забезпечує реалізацію їх власних творчих ідей; лідерські здібності забезпечують активну позицію викладача та суб’єкт-суб’єктну взаємодію викладача й студента в освітньому середовищі. Ключові слова: компетенція, компетентність, професійна компетентність вчителя музики, здібності, заклад вищої освіти.

Formation Offuture pilots’ Adaptive Competence In The Process Of Their Professional Training: Characteristics Of Basic Concepts

The study of the formation of adaptive competence of future pilots in the training process is relevant given the active integration of Ukrainian aviation into the world community, development of relations and increasing interoperability of Ukrainian military aviation with the NATO Air Forces, in accordance with the Military Doctrine of Ukraine and the Strategic defense bulletin, as well as the urgent need to use the rules of the International Civil Aviation Organization (ICAO), the International Air Transport Association (IATA) and the European Aviation Safety Agency (EASA), which cooperate with ICAO, when using the common airspace. Recently, civil and military aviation have been working closely together, and military pilots are increasingly involved in evacuating the population during emergencies abroad, multinational military exercises, etc. Pilots of civil and military aviation of Ukraine should adapt to the requirements of the new environment as soon as possible, and higher education institutions that train pilots should adjust the training process in accordance with the new requirements. The issue of adaptive competence in general and in particular, the adaptive competence of future pilots has not been sufficiently studied yet in the modern scientific literature and therefore needs further consideration. The article aims to define and characterize the basic concepts of formation of adaptive competence of future pilots in the process of their training, which will be followed by scientific substantiation, creation of structural-functional model of formation of adaptive competence of future pilots, and creation and approbation of author's technology at the educational institutions which train pilots. The article considers and investigates the concepts of adaptation and its types; professional adaptation of the pilot; adaptability; competencies and competency; professional competency of the future pilot, its components and criteria of its formation; concepts and features of adaptive competency of future pilots. It also describes and characterizes the features of the future activities of pilots and certain requirements for the training of pilots in civil and military aviation. Key words: adaptation, adaptability, competence, adaptive competence, professional training.

Активізація адаптивних процесів у ході підготовки магістрів управління інтелектуальною власністю

Анотація. Стаття присвячена доцільності виявлення та активізації адаптивних процесів при підготовці магістрів спеціальності 073 «Менеджмент», спеціалізації «Управління інтелектуальною власністю». Піднімається актуальне питання суттєвої трансформації кадрової політики у галузі інтелектуальної власності, як необхідної умови для зрощування покоління інтелектуалізованих керівників та створення особливої економічної зони. Проведено аналіз освітніх програм підготовки магістрів управління інтелектуальною власністю, диференційовано дисципліни за п’ятьма напрямами – право, економіка, управління, технологія (інженерія), винахідництво. Акцентується увага на необхідності розроблення адаптивної технології шляхом залучення в освітній процес всіх зацікавлених сторін. Запропоновано адаптивну технологію включити у зміст підготовки, у форми, методи, прийоми, підходи взаємовідносини і взаємодію в системі «викладач-студент-роботодавці». Зазначається що адаптивна технологія та адаптивні процеси сприятимуть формуванню інтегрованих компетентностей у магістрів. У змісті розкривається суть адаптивної технології та адаптивних процесів. Звертається увага на розроблення та впровадження контекстно-концентричного підходу при підготовці магістрів як невід’ємної складової адаптивної технології. Запропонований алгоритм адаптивних процесів допоміг виокремити та сформувати у магістрів управління інтелектуальною власністю компетентності: загальні (базові); інтегральні та провести їх декомпозицію за напрямами підготовки. Деталізовано програмні результати підготовки магістрів після впровадження контекстно-концентричного підходу. Запропоновано удосконалити процес підготовки магістрів управління інтелектуальної власності через розроблену цифрову платформу партнерства «магістр-заклад вищої освіти-роботодавці», яка дозволяє всім зацікавленим сторонам взаємодіяти, презентувати себе та свої переваги (можливості), користуватися банками даних роботодавців, магістрів, випускників магістратури, наповнювати і використовувати законодавчі, освітні та наукові фонди за всіма напрямами галузі інтелектуальної власності, бути співавторами методичного забезпечення за всіма дисциплінами. Сформовано перспективи подальших наукових розвідок. Ключові слова: магістр, адаптивна технологія, ринок інтелектуальної власності, інтегровані компетентності, контекстно-концентричний підхід.