В статті обґрунтовується актуальність і доцільність дослідження феномена самостійності сучасних підлітків. Зазначено, що досліджуване поняття є багатокомпонентним утворенням, а, відтак, у його структурі виокремлено 4 компоненти: когнітивний, мотиваційно-ціннісний, поведінковий та емоційний. Статтю присвячено вивченню когнітивного компонента феномена самостійності сучасних підлітків. Метою дослідження є визначення рівня розвитку когнітивного компонента через його складові – креативність, яка характеризує бажання людини генерувати нові ідеї та втілювати їх у життя, а також невпинно шукати можливості для розвитку, та рефлексивність, завдяки якій підліток спроможний усвідомити результати власних дій і вчинків, підбити підсумки та, за необхідності, скорегувати свої дії в правильне русло. В теоретичній частині подано аналіз основних підходів зарубіжних та вітчизняних вчених до проблеми розвитку когнітивного компонента феномена самостійності в сучасній психології. Емпірично визначено особливості розвитку показників когнітивного компоненту креативності сучасних підлітків, зокрема прояву допитливості, уяви, складності вирішуваних завдань і схильності до ризику. Виявлено переважання середнього рівня уяви, складності вирішуваних завдань, схильності до ризику, компонент допитливості займає рівень вище середнього в досліджуваних, що є віковою характеристикою підлітків. Досліджено і проаналізовано рівень розвитку рефлексивності сучасних підлітків. Визначено переважання низького (який характеризується труднощами у плануванні своєї діяльності, відсутністю здатності до аналізу своїх помилок, неможливістю використовувати здобутий досвід у вирішенні складних ситуацій, труднощами у регулюванні власної поведінки) та середнього рівня розвитку рефлексивності (ознаками якого є здатність до планування своїх дій та їх аналіз, а також аналіз учинків інших людей, проте рефлексивні процеси мають нерегулярний характер, а рефлексивний аналіз є поверховим). Обґрунтовано значущість креативності та рефлексивності, як показників когнітивного компонента креативності в загальній структурі самостійності, та її розвитку впродовж підліткового віку.
Література
Алієва, Е.Ю. (2017). Психологічні чинники формування у студентів здатності до самостійного життєвого вибору. (Автореф. дис. канд. психол. наук). Київ.
Карпов, А.В. (2003). Рефлексивность как психическое свойство и методика ее диагностики. Психологический журнал, 5, 45–56.
Касвинов, С.Г. (2013). Система Выготского. Обучение и развитие детей и подростков. Харьков : Райдер.
Кон, И.С. (1992). Психология самостоятельности. Педагогика здоровья, 268–273.
Крайг, Г., & Бокум, Д. (2005). Психология развития. Санкт-Петербург : Питер.
Осницкий, А.К. (2010). Психологические механизмы самостоятельности. Москва : Обнинск: ИГ–СОЦИН.
Туник, Е.Е. (2002). Диагностика личностной креативности. Н.П. Фетискин, В.В. Козлов & Г.М. Мануйлов (Ред.), Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп (с. 59–64). Москва : Изд-во Института психотерапии.
Bieri, Р. (2017). Wie wäre es, gebildet zu sein? München/Grünwald : Verlag Komplett Media GmbH.
Bland, (2013). Children’s literature and learner empowerment: children and teenagers. London : Bloomsbury Academic.
Drieschner, Е. (2007). Erziehungsziel „Selbstständigkeit“. Grundlagen, Theorien und Probleme eines Leitbildes der Pädagogik. Wiesbaden : GWV Fachverlage GmbH.
Manske, A., & Scheffelmeier, T. (2015). Werkverträge, Leiharbeit, Solo-Selbstständigkeit: Eine Bestandsaufnahme. Düsseldorf : Wirtschafts- und Sozialwissenschaftliches Institut (WSI).
Suprinovič, O., Schneck, St., & Kay, R. (2016). Einmal Unternehmer, immer Unternehmer? Selbstständigkeit im Erwerbsverlauf. IfM-Materialien, 248.
Torsten, Kühlman, M., & Haas, Hans-Dieter (2009). Internationales Risikomanagement: Auslandserfolg durch grenzüberschreitende Netzwerke. München : De Gruyter Oldenbourg.
Chasms of Communicative Language Teaching: Perils of Pupils in Primary Schools of Bangladesh
