У статті презентовано результати теоретичного аналізу позицій науковців щодо розуміння феномена «самооцінки» від початку зародження цього поняття в кінці дев’ятнадцятого століття до сьогодення. Мета дослідження полягала в здійсненні теоретичного аналізу проблеми формування самооцінки і визначення її значущості в структурі гідності особистості. Завдання дослідження: простежити ключові позиції науковців у розумінні феномена самооцінки та розглянути її місце в структурній моделі гідності особисті, а також теоретично обґрунтувати наявність впливу соціокультурного середовища на формування самооцінки особистості.Теоретично проаналізовано і схематично подано взаємозв’язок структурних компонентів самооцінки у моделі особистісної гідності. Звернено увагу на наявність експліцитної та імпліцитної самооцінки особистості, відмінності між ними й рівень її усвідомленості: когнітивно доступний і підсвідомий. Зазначено, що структура самооцінки презентована трьома компонентами: 1) емоційним, що засвідчує ставлення до самого себе і міру задоволеності собою; 2) когнітивним, що відбиває знання людини про себе; 3) поведінковим, який окреслює ставлення до себе на рівні дії. Окреслено важливість самооцінки в життєдіяльності особистості, адже вона впливає на рівень домагань і прагнень людини в різних сферах життя, а також демонструє зіставлення між «Я-реальним» і «Я-ідеальним». Акцентовано увагу на тому, що особистість отримує (надає собі) найвищу самооцінку із аспектів самоідентичності, які найкращим чином відповідають цінностям культури, що її оточує. Система самооцінки є важливим способом, за допомогою якого люди засвоюють цінності своєї культури на імпліцитному рівні, навіть якщо вони не усвідомлюють цього. У результаті теоретичного аналізу виявлено, що люди з неконгруентною самооцінкою більш непередбачувані та реакційні. Розбіжності між рівнем домагань і реальними можливостями призводять до неправильного оцінювання себе і, як наслідок, поведінка людини стає неадекватною. На цьому ґрунті можуть виникати емоційні зриви, підвищуватися тривожність, тощо.
Література
Антеро, Д.К.С. (1995). Роль самооценки в составе интеллектуального потенциала (Автореф. дисс. канд. психол. наук). Санкт-Петербург.
Бернс, Р. (1986). Развитие Я-концепции и воспитание. Москва : Прогресс.
Бех, І.Д. (2008). Почуття гідності у духовному розвитку особистості. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді, 1(12), 5–18. https://core.ac.uk/download/pdf/20055001.
Бех, І.Д. (2009). Психологічні джерела виховної майстерності. Київ : Академвидав.
Боришевський, М.Й. (2012). Особистість у вимірах самосвідомості. Суми : Еллада.
Боришевський, М.Й. & Киричук, О.І (1994). Самосвідомість як детермінанта саморозвитку особистості. Тези доповідей та матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Ментальність. Духовність», (Луцьк, 18-23 червня 1994 р.). (Частина 1). (Розділ 3, с. 406-408). Київ-Луцьк.
Горбатих, В.В. (2019). Індивідуальні особливості самоставлення старшого дошкільника в структурі життєвих орієнтацій. (Дис. канд. психол. наук). Київ.
Джеймс, У. (1991). Психология. Москва : Педагогика.
Зайцева, Ю. (2003). Чувство собственного достоинства как психологический феномен. (Автореф. дис. канд. психол. наук). Санкт-Петербург.
Кон, И.С. (1984). В поисках себя: Личность и ее самосознание. Москва : Политиздат.
Куперсмит, С. (1959). Предпосылки самооценки. Москва.
Липкина, А.И., & Рыбак, Л.А. (1968). Критичность и самооценка в учебной деятельности. Москва : Просвещение.
Мартинюк, Ю. (2020). Особливості впливу рівня самооцінки на обрання жанру живопису. Науковий журнал «Габітус», 15, 168 –173.
Онуфрієва, Л. (2013). Самооцінка як складова Я-концепції майбутніх фахівців соціономічних професій. Проблеми сучасної психології, 22, 396–412.
Папітченко, Л.В. (2020). Філософсько-психологічні аспекти зародження феномену гідності особистості від античності до епохи Відродження. Науковий журнал «Габітус», 15, 180–186.
Папітченко, Л.В. (2020). Гідність як смисложиттєва цінність сучасної особистості. Проблеми сучасної психології, 1(17).
Прихожан, А.М. (2003). Большой психологический словарь. Санкт-Петербург : Прайм-ЕВРОЗНАК.
Серебренкова-Миготина, С.А. (1993). Гiднiсть як об’єкт соціально-естетичного досягнення. (Автореф. дис. канд. філософ. наук). Київ.
Фрейд, З. (1990). Психология бессознательного. Москва : Просвещение.
Чеснокова, И.И. (1977). Проблема самосознания в психологии. Москва.
Чеснокова, И.И. (1982). Самосознание, саморегуляция, самодетерминация личности. Проблемы психологи личности, 120–135. Москва
Шапар, В.Б. (2007). Сучасний тлумачний психологічний словник. Xарків : Прапор.
Щербатюк, Б.А., & Стахмич О.В. (2017). Гідність як особистісна і соціальна цінність. Український психологічний журнал, 1(3), 177–187.
Biolcati, R. (2017). Theroleofself-esteemand Fear of negative evaluation in compulsive buying. Front Psychiatry, 8, http://dx.doi.org/10.3389/fpsyt.2017.00074
Biolcati, Roberta. (2019). Low Self-Esteem and Selfie Posting Among Young Women. The Open Psychology Journal. Volume: 12. https://benthamopen.com/FULLTEXT/TOPSYJ-12-155
Bealing, Jacqui. (2014). University of Sussex Press Office. Dr Maja Becker, Dr Vivian Vignoles-scientists. http://www.sussex.ac.uk/broadcast/read/23318
Buhrmester, M.D., Blanton, H. & Swann W.B.Jr. (2011). Implicit self-esteem: Nature, measurement, and a new way forward. Journal of Personality and Social Psychology,100, 365-385.
Pierro, R.Di., Mattavelli, S., & Gallucci, M. (2016). Narcissistic traits and explicit self-esteem: The moderating role of implicit self-view. Frontiers in Psychology, 7.
Greenwald, A.G., Banaji, M.R., Rudman, L.A., Farnham, S.D., Nosek, B.A., & Mellott, D.S. (2002). A unified theory of implicit attitudes, steretypes, self-esteem, and self-concept. Psychological Review, 109, 3-25.
Greenwald, A.G., & Banaji, M.R. (1995). Implicit social cognition: Attitudes, self-esteem, and stereotypes. Psychological Review, 102, 4-27.
Grover, Steven L. (2020). Different respect motivates different people: How self-esteem moderates the effects of respect on performance. Personality and Individual Differences, 168. https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0191886920305031#:~:text=A%20laboratory%20study%20using%20actors,low%20levels%20of%20recognition%20respect.
Grover, S.L. (2014). Unraveling respect in organization studies. Human Relations, 67, 27-51.
Grumm, M. Nestler,, & Collani Von, G. (2009). Changing explicit and implicit attitudes: The case of self-esteem. Journal of Experimental Social Psychology, 45(2).
Honneth, A. (1995). The struggle for recognition: The moral grammar of social conflicts (J. Anderson, Trans.) The MIT Press. Mass.
Marsh, H. (1990). A multidimensional, hierarchical model of self-concept: Theoretical and empirical justification. Educ Psychol Rev, 2(2), 77-172. http://dx.doi.org/10.1007/BF01322177.
Rogers, K.M. & Ashforth, B.E. (2017). Respect in organizations: Feeling valued as “we” and “me”. Journal of Management, 43.
Sennett, R. (2003). Respect: The formation of character in an age of inequality Penguin. London.
Zeigler-Hill, V. (2006). Discrepancies between implicit and explicit self-esteem: Implications for narcissism and self-esteem instability. Journal of Personality, 74.
ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ЗНАЧУЩОСТІ САМООЦІНКИ В СТРУКТУРІ ГІДНОСТІ ОСОБИСТОСТІ