Laetiporus sulphureus. [Descriptions of Fungi and Bacteria].

A description is provided for Laetiporus sulphureus growing on a wide range of woody plants. Some information on its taxonomy, morphology, dispersal and transmission and conservation status is given, along with details of its geographical distribution (Cameroon, Democratic Republic of the Congo, Equatorial Guinea, Ethiopia, Kenya, Senegal, South Africa, Tanzania, Tunisia, Armenia, Azerbaijan, China (Guangxi, Jiangxi, Sichuan, Xinjiang Autonomous Region), Republic of Georgia, India (Assam, Chhattisgarh, Himachal Pradesh, Jammu and Kashmir, Kerala, Meghalaya, Rajasthan, Sikkim, Uttarakhand, Uttar Pradesh, West Bengal), Indonesia, Iran, Israel, Japan, Kazakhstan (Aktobe, Almaty, East Kazakhstan, South Kazakhstan, West Kazakhstan), Laos, Mongolia, Nepal, Pakistan, Philippines, Russia (Altai Krai, Altai Republic, Amur Oblast, Irkutsk Oblast, Khabarovsk Krai, Khanty-Mansi Autonomous Okrug, Novosibirsk Oblast, Omsk Oblast, Primorsky Krai, Republic of Buryatia, Republic of Khakassia, Sakha Republic, Sakhalin Oblast, Sverdlovsk Oblast, Tomsk Oblast, Tyumen Oblast, Yamalo-Nenets Autonomous Okrug), Korea Republic, Taiwan, Turkey, Uzbekistan, Bermuda, Spain (Canary Islands), Australia (New South Wales, Northern Territory, Queensland, Tasmania, Victoria, Western Australia), New Zealand, Dominica, Guadeloupe, Jamaica, Trinidad and Tobago, Belize, Costa Rica, Honduras, Panama, Austria, Belarus, Belgium, Bulgaria, Croatia, Czech Republic, Denmark, Estonia, Finland, France, Germany, Greece, Hungary, Irish Republic, Isle of Man, Italy, Latvia, Liechtenstein, Lithuania, Luxembourg, Montenegro, Netherlands, Norway, Poland, Portugal, Romania, Russia (Astrakhan Oblast, Belgorod Oblast, Bryansk Oblast, Chuvash Republic, Ivanovo Oblast, Kaliningrad Oblast, Kaluga Oblast, Kirov Oblast, Krasnodar Krai, Kursk Oblast, Leningrad Oblast, Moscow Oblast, Nizhny Novgorod Oblast, Novgorod Oblast, Orenburg Oblast, Penza Oblast, Pskov Oblast, Republic of Adygea, Republic of Bashkortostan, Republic of Dagestan, Republic of Mordovia, Republic of North Ossetia-Alania, Republic of Tatarstan, Samara Oblast, Saratov Oblast, Stavropol Krai, Tambov Oblast, Tula Oblast, Tver Oblast, Ulyanovsk Oblast, Vladimir Oblast, Volgograd Oblast, Voronezh Oblast, Yaroslavl Oblast), Serbia, Slovakia, Slovenia, Spain, Sweden, Switzerland, Ukraine, UK, Mauritius, Réunion, Canada (British Columbia, Manitoba, New Brunswick, Nova Scotia, Ontario, Quebec), Mexico, USA (Alabama, Alaska, Arizona, Arkansas, California, Colorado, Connecticut, Delaware, District of Columbia, Florida, Georgia, Idaho, Illinois, Indiana, Iowa, Kansas, Kentucky, Louisiana, Maine, Maryland, Massachusetts, Michigan, Minnesota, Mississippi, Missouri, Montana, Nebraska, New Hampshire, New Jersey, New York, North Carolina, North Dakota, Ohio, Oklahoma, Oregon, Pennsylvania, Rhode Island, South Carolina, South Dakota, Tennessee, Texas, Utah, Vermont, Virginia, Washington, West Virginia, Wisconsin, Hawaii), Argentina, Brazil (Amazonas, Bahia, Distrito Federal, Espírito Santo, Paraná, Pernambuco, Rio de Janeiro, Rio Grande do Sul, Santa Catarina, São Paulo), Chile, Colombia, Ecuador, Guyana, Venezuela) and hosts (Quercus, Salix, Prunus, Fagus and Populus spp.).

Unravelling Anti-Melanogenic Potency of Edible Mushrooms Laetiporus sulphureus and Agaricus silvaticus In Vivo Using the Zebrafish Model

Severe drawbacks associated with the topical use of depigmenting agents in treatments of skin hyperigmentations impose a great demand for novel, effective, and safe melanogenesis inhibitors. Edible and medicinal mushrooms, known for numerous health-promoting properties, represent a rich reservoir of anti-melanogenic compounds, with the potential to be applied in preventing excessive skin pigmentation. Herein, using zebrafish (Danio rerio) as a preclinical animal model, we have demonstrated that ethanol extract of Laetiporus sulphureus (LSE) and Agaricus silvaticus (ASE) are not toxic at high doses up to 400–500 µg/mL while effectively inhibit melanogenesis in a dose-dependent manner. At depigmenting doses, the explored extracts showed no adverse effects on zebrafish embryos melanocytes. Even more, they did not provoke inflammation or neutropenia when applied at the highest dose ensuring almost complete the cells depigmentation. Since LSE and ASE have demonstrated significantly higher the therapeutic potential than kojic acid and hydroquinone, two well-known depigmenting agents, overall results of this study strongly suggest that the explored mushrooms extracts could be used as efficient and safe topical agents in treatments of skin hyperpigmentation disorders.

Ксилотрофні макроміцети мішаних хвойно-листяних лісостанів Львівського Розточчя

Досліджено видовий склад ксилотрофних макроміцетів у грабово-сосново-дубових деревостанах (стаціонар кафедри лісівництва: секція I – 120-130-річне материнське насадження і 50-річні лісостани, відтворені природним шляхом після здійснених різних способів поступових рубань – секції II, III, IV) та в сосново-букових, букових і соснових деревостанах Страдчівського навчально-виробничого лісокомбінату. Найбільше різноманіття ксилотрофних макроміцетів виявлено в материнському деревостані. Серед дослідних секцій найбільшу видову різноманітність ксилотрофних грибів виявлено на секції III, де проведена рівномірна поступова двоприйомна рубка, найменшу – на секції II, де проведена рівномірна поступова триприйомна рубка. Однак таксаційні показники деревостанів, відновлених природним шляхом, не вплинули істотно на видовий склад афілофорових грибів. Гірший санітарний стан характерний для материнського деревостану на контрольній секції, що пов'язано із значним віком дерев і проведенням у 2013-2014 рр. на дослідних секціях доглядових рубань низовим методом. Загалом санітарний стан дуба на всіх контрольних секціях є гіршим порівняно із сосною та грабом. Для дерев дуба також встановлено найвищий коефіцієнт ослабленості на усіх дослідних секціях. Інтенсивність процесів диференціації дерев за санітарним станом найвищим є на контролі, де деревостан уже перейшов у вікову групу – перестиглі. У сосново-букових, чистих букових і соснових деревостанах формується склад ксилотрофних макроміцетів, ідентичний з грабово-сосново-дубовими лісостанами. Водночас бук і сосна у чистих деревостанах мають гірші показники санітарного стану, ніж у мішаних лісостанах. У чистих соснових і букових деревостанах вищим є коефіцієнт інтенсивності процесів диференціації дерев порівняно із мішаними насадженнями. Встановлено зростання кількості дерев із різноманітними патологіями та пошкодженнями в чистих деревостанах бука порівняно із мішаними. У чистих сосняках вищою є кількість дерев із стовбуровими гнилями та плодовими тілами трутовиків. У всіх обстежених мішаних деревостанах переважають макроміцети із екологічної групи сапротрофи на незруйнованій деревині. Серед паразитичних макроміцетів найбільшу небезпеку становлять Fomes fomentarius, Laetiporus sulphureus, Ganoderma applanatum, Porodaedalea pini, які є причиною втрати технічної якості деревини.

New records on edible mushrooms collected from Guba district

The study presents first information on edible mushrooms of Guba district. Specimens were collected in 2017-19 in forest ecosystem. As a result of the study, 17 species (Amanita rubescens, Boletus edulis, B. reticulatus, Cerioporus squamosus, Clitocybe odora, Clitopilus prunulus, Coprinellus micaceus, Hortiboletus rubellus, Laetiporus sulphureus, Leccinellum pseudoscabrum, Legaliana badia, Lycoperdon perlatum, Macrolepiota mastoidea, M. procera, Russula risigallina, R. turci, Xerocomellus chrysenteron) of edible mushrooms belonging to 14 genera were identified. Legaliana badia is a new record for Azerbaijan mycobiota. All other mushroom species are new records for the study area. GPS coordinates and ecological groups of mushrooms were identified. Keywords: Ascomycetes, Basidiomycetes, diversity, ecological groups, food quality, species

Antifungal activity and mechanism of the essential oils from Litsea (Litsea cubeba), Melissa (Melissa officinalis), Palmarosa (Cymbopogon martini) and Verbena (Verbena officinalis) and their major active constituents against Trametes hirsuta and Laetiporus sulphureus

Antifungal activities of 37 essential oils (EOs) against two wood-decaying fungi, Trametes hirsuta and Laetiporus sulphureus were screened in vitro, and investigated the underlying mechanism. Of the 37 EOs, litsea (Litsea cubeba), melissa (Melissa officinalis), palmarosa (Cymbopogon martini), and verbena (Verbena officinalis) demonstrated strong antifungal activity, in which litsea oil exhibited the strongest antifungal property against T. hirsuta and L. sulphureus, with IC50 values of 72.3 and 40.2 µg/ml, respectively. The compositions of litsea, melissa, palmarosa, and verbena EOs were analyzed using a gas chromatography-mass spectrometry method and demonstrated geranial, geraniol, neral, and citral as their major active constituents. Among of them geranial exhibited the strongest antifungal activity against T. hirsuta and L. sulphureus, with IC50 values of 56.6 and 33.3 µg/ml, respectively. These EOs and their major active constituents increased the plasma membrane permeability of T. hirsuta and L. sulphureus, resulting in the leakage of nucleic acid, protein, and soluble sugar. Results indicate that the EOs of litsea, melissa, palmarosa, and verbena and its major constituents inhibited T. hirsuta and L. sulphureus growth by targeting its plasma membrane.

Multi-omics analysis provides insights into lignocellulosic biomass degradation by Laetiporus sulphureus ATCC 52600

Background Wood-decay basidiomycetes are effective for the degradation of highly lignified and recalcitrant plant substrates. The degradation of lignocellulosic materials by brown-rot strains is carried out by carbohydrate-active enzymes and non-enzymatic Fenton mechanism. Differences in the lignocellulose catabolism among closely related brown rots are not completely understood. Here, a multi-omics approach provided a global understanding of the strategies employed by L. sulphureus ATCC 52600 for lignocellulose degradation. Results The genome of Laetiporus sulphureus ATCC 52600 was sequenced and phylogenomic analysis supported monophyletic clades for the Order Polyporales and classification of this species within the family Laetiporaceae. Additionally, the plasticity of its metabolism was revealed in growth analysis on mono- and disaccharides, and polysaccharides such as cellulose, hemicelluloses, and polygalacturonic acid. The response of this fungus to the presence of lignocellulosic substrates was analyzed by transcriptomics and proteomics and evidenced the occurrence of an integrated oxidative–hydrolytic metabolism. The transcriptomic profile in response to a short cultivation period on sugarcane bagasse revealed 125 upregulated transcripts, which included CAZymes (redox enzymes and hemicellulases) as well as non-CAZy redox enzymes and genes related to the synthesis of low-molecular-weight compounds. The exoproteome produced in response to extended cultivation time on Avicel, and steam-exploded sugarcane bagasse, sugarcane straw, and Eucalyptus revealed 112 proteins. Contrasting with the mainly oxidative profile observed in the transcriptome, the secretomes showed a diverse hydrolytic repertoire including constitutive cellulases and hemicellulases, in addition to 19 upregulated CAZymes. The secretome induced for 7 days on sugarcane bagasse, representative of the late response, was applied in the saccharification of hydrothermally pretreated grass (sugarcane straw) and softwood (pine) by supplementing a commercial cocktail. Conclusion This study shows the singularity of L. sulphureus ATCC 52600 compared to other Polyporales brown rots, regarding the presence of cellobiohydrolase and peroxidase class II. The multi-omics analysis reinforces the oxidative–hydrolytic metabolism involved in lignocellulose deconstruction, providing insights into the overall mechanisms as well as specific proteins of each step.

Badania wyciągów z owocników grzyba Laetiporus sulphureus (Bull.)

Introduction. Laetiporus sulphureus is a species of fungus that decomposes both living trees and wooden structures. The fruiting bodies grow from May to September. They most often attack deciduous trees, most often oaks, poplars, robins and willows, apple trees, plum trees, less often maples and alders, very rarely they attack conifers. They are annuals; initially bulbous, then semicircular, fan-shaped and corrugated, color from sulfur-yellow to golden-orange or orange. Only the young and juicy fruiting bodies are suitable for consumption; they have a delicate “mushroom” taste and goes well with vegetables. It can be made in breadcrumbs, marinated in honey and spice, added to soups or stewed. The mushroom can be made in breadcrumbs, marinated in honey and spice, added to soups and stewed. Aim. Determination of the content of polyphenolic compounds and antioxidant activity in water, methanol and methanol-water extracts and examination of the composition of the chloroform extract from Laetiporus sulphureus fruiting bodies collected from three natural areas. Material and methods. The tests were carried out on three samples of Laetiporus sulphureus (A, B and C) dried in the air. Water, methanol and methanol-water extracts were prepared for the tests. The colorimetric method with the use of the Folin-Ciocalteu (FC) reagent was used to determine the total sum of polyphenols in the tested extracts. The antioxidant activity was determined by methods with the DPPH radical and the reduction of iron (III) ions (FRAP). The qualitative analysis of the chloroform extract using the GC-MS method was performed. Results. Total polyphenols (expressed as caffeic acid) in analyzed samples ranged from 0.07% to 0.88%, with the highest content of polyphenol was present in the aqueous extracts, followed by a methanol-water and methanol. Antioxidant properties of the extracts were as follows: parameter IC50 (for the DPPH radical method) ranged from 238 to 69.1 (mg/ml), and the parameter I0.5 (for the FRAP method) ranged from 106.6 to 24.6 (mg/ml). A total of 42 from 49 chemical compounds were identified trough GC-MS analysis of chloroform extracts from the three sets of fruiting bodies Laetiporus sulphureus: A, B and C. Among the identified compounds were the substances with a proven health benefits as thymol, niacin, unsaturated fatty acids: oleic and linoleic acids, and squalene. Conclusions. All tested extracts prepared from the fruiting bodies of Laetiporus sulphureus show antioxidant activity, however, they differ in strength depending on the type of extract and the place of harvesting the fruiting bodies. The analysis of the chloroform extract using the GC-MS method allowed for the identification of compounds such as thymol, niacin, oleic acid, linoleic acid and squalene with proven pro-health properties.

Вплив лазерного випромінювання та концентарції глюкози на вміст каротиноїдів у міцелії грибів Laetiporus sulphureus (Bull.) Murrill

У статті представлено результати дослідження кількості каротиноїдів міцелію L. sulphureus за дії LED лазерів: BRP–3010–5, з випромінюванням червоного спектру з довжиною хвилі 635 нм, BBP–3010–5 з випромінюванням синього спектру з довжиною хвилі 405 нм та BGP–3010–5 з випромінюванням зеленого спектру з довжиною хвилі 532 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ) при культивуванні на живильному середовищі з різними концентраціями глюкози. Контролем неопромінений міцелій. Встановлено, що найефективнішим для синтезу каротиноїдів є використання глюкозо-пептонного середовища з концентрацією глюкози 10 г/дм3 у комплексі з опроміненням міцелію зеленим світлом довжиною хвилі 532 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ). За дії цього режиму опромінення для штаму L.s.-18 вміст каротиноїдів у міцелії зріс на 66,1 % відповідно до контролю. Лазерне опромінення міцелію синім світлом довжиною хвилі 405 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ) збільшило кількість каротиноїдів для штаму L.s.-18 на 46,7 %. Опромінення червоним світлом довжиною хвилі 635 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ) сприяло зростанню кількості каротиноїдів для штаму L.s.-16 гриба L. sulphureus на 28,9 %. Встановлено, що використання глюкозо-пептонного середовища з концентрацією глюкози 8 г/дм3 у комплексі з опроміненням міцелію зеленим світлом довжиною хвилі 532 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ) було менш ефективним. За цих умов вміст каротиноїдів у міцелію зріс для штаму L.s.-17 на 62,3%. Лазерне опромінення міцелію синім світлом довжиною хвилі 405 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ) збільшило кількість каротиноїдів для штаму L.s.-17 на 30,6% відповідно. Опромінення червоним світлом довжиною хвилі 635 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ) сприяло зростанню кількості каротиноїдів для штаму Ls18 гриба L. sulphureus на 16,8% відповідно. Для штаму L.s.-16 кількість каротиноїдів у міцелії не зросла. Під час використання глюкозо-пептонного середовища концентраціями глюкози 6 та 4 г/дм3 у комплексі з лазерним опромінення міцелію червоним (довжина хвилі 635 нм), синім (довжина хвилі 405 нм) та зеленим (довжина хвилі 532 нм) світлом з енергією опромінення 51,1 мДж/см2 не відбувалося зростання вмісту каротиноїдів у міцелії. Ключові слова: міцелій, каротиноїди, фоторецепція, фотоактивація