THE LEVEL OF ORGANISM FUNCTIONING AS AN INDICATOR OF PREMORBID CONDITIONS (REVIEW)Marakushin D., Melnychenko O., Chernobay L., Vasylieva O., Isaieva I., Karmazina I., Hloba N., Dunaeva O., Goncharova A.
The state of the organism is the consequences of interaction with the environment, that is, the result of adaptation or maladaptation of the organism to the environment. The transition from health to illness can be seen as a process of gradually reducing the ability of a person to adapt to changes in social, educational, and production environments and surrounding conditions. Achievement of any level of functioning of an organism or its separate systems is provided through the activity of regulatory mechanisms. The mobilization of reserves occurs as a result of changes in the level of activity of regulatory systems. First of all, this is due to an increase in the tone of the sympathetic department of the autonomic nervous system. In those cases where the body constantly has a deficit of functional reserves to support homeostasis, there is a state of functional stress, which is characterized by the displacement of the autonomic balance in favor of the adrenergic mechanisms and the corresponding changes in the hormonal state. In the state of functional stress, all of the basic functions of the body are within physiological norm, but the organism spends functional reserves to maintain the normal level of functioning. The process of adaptation precedes the development of a disease that results from the lack of adaptation mechanisms, their reduction and disruption. The development of maladaptation is preceded by the state of adaptability, and after the maladaptation the state of the disease develops, i.e. all the conditions that precede the disease, that is, the failure of adaptation, are united in the premorbid state. The process of identifying the states that border between the norm and the pathology, when it does not yet have signs of the disease, that is, the premorbid states, is called premorbid diagnostics. Diagnostics of the premorbid states takes into account the use of methods and equipment that are designed for processing information in the range of relative functional stability of the organism with the definition of the vector of adaptation processes and that is an integral part of preventive medicine.
Keywords: Premorbid condition, functional state of an organism, functional reserves of an organism, premorbid diagnostics, preventive medicine
Абстракт.
РІВЕНЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ ОРГАНІЗМУ ЯК ІНДИКАТОР ПРЕМОРБІДНИХ СТАНІВ(огляд літератури)
Маракушин Д., Мельниченко О., Чернобай Л., Васильєва О., Ісаєва І., Кармазіна І., Глоба Н., Дунаєва О., Гончарова А.
Стан організму є наслідком взаємодії з навколишнім середовищем, тобто результатом адаптації або дезадаптації організму до навколишнього середовища. Перехід від здоров'я до хвороби може розглядатися як процес поступового зменшення здатності людини адаптуватися до змін у соціальному, освітньому та виробничому середовищі та навколишніх умовах. Досягнення будь-якого рівня функціонування організму або його окремих систем забезпечується через діяльність регуляторних механізмів. Мобілізація резервів відбувається внаслідок зміни рівня активності регуляторних систем. Перш за все це пов'язано зі збільшенням тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи. У тих випадках, коли організм постійно має дефіцит функціональних резервів для підтримки гомеостазу, виникає стан функціонального стресу, який характеризується зміщенням вегетативного балансу на користь адренергічних механізмів і відповідних змін гормонального стану. У стані функціонального стресу всі основні функції організму перебувають у фізіологічній нормі, але організм витрачає функціональні резерви для підтримки нормального рівня функціонування. Процес адаптації передує розвитку хвороби, що виникає внаслідок порушення процесів адаптації. Розвиненню дезадаптації передує стан адаптивності, а після дезадаптації розвивається стан захворювання, тобто всі умови, що передують захворюванню, об'єднуються в преморбідному стані. Процес ідентифікації станів, що межують між нормою і патологією, коли він ще не має ознак захворювання, тобто преморбідних станів, називається преморбідною діагностикою. Діагностика преморбідних станів враховує використання методів і обладнання, призначених для обробки інформації в діапазоні відносної функціональної стійкості організму з визначенням вектора адаптаційних процесів, що є складовою частиною профілактичної медицини.
Ключові слова: Преморбідний стан, функціональний стан організму, функціональні резерви організму, преморбідна діагностика, профілактична медицина
Абстракт
УРОВЕНЬ ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ ОРГАНИЗМА КАК ИНДИКАТОР ПРЕМОРБИДНЫХ СОСТОЯНИЙ (обзор литературы)
Маракушин Д., Мельниченко А., Чернобай Л., Васильева О., Исаева И., Кармазина И., Глоба Н., Дунаева О., Гончарова А.
Состояние организма - это последствия взаимодействия с окружающей средой, то есть результат адаптации или дезадаптации организма к окружающей среде. Переход от здоровья к болезни можно рассматривать как процесс постепенного снижения способности человека адаптироваться к изменениям в социальной, образовательной и производственной среде, а также в окружающих условиях. Достижение любого уровня функционирования организма или его отдельных систем обеспечивается за счет действия регуляторных механизмов. Мобилизация резервов происходит в результате изменения уровня активности регуляторных систем. Прежде всего, это связано с повышением тонуса симпатического отдела вегетативной нервной системы. В тех случаях, когда организм постоянно испытывает дефицит функциональных резервов для поддержания гомеостаза, возникает состояние функционального стресса, которое характеризуется смещением вегетативного баланса в пользу адренергических механизмов и соответствующими изменениями гормонального состояния. В состоянии функционального стресса все основные функции организма находятся в пределах физиологической нормы, но организм тратит функциональные резервы для поддержания нормального уровня функционирования. Процесс адаптации предшествует развитию заболевания, которое возникает в результате отсутствия механизмов адаптации, их уменьшения и нарушения. Развитию дезадаптации предшествует состояние приспособляемости, и после дезадаптации развивается состояние заболевания, то есть все состояния, предшествующие заболеванию, объединяются в преморбидные состояния. Процесс выявления состояний, которые граничат между нормой и патологией, то есть преморбидных состояний, называется преморбидной диагностикой. Диагностика преморбидных состояний учитывает использование методов и оборудования, предназначенных для обработки информации в диапазоне относительной функциональной устойчивости организма с определением вектора адаптационных процессов и является неотъемлемой частью профилактической медицины.
Ключевые слова: Преморбидные состояния, функциональное состояние организма, функциональные резервы организма, преморбидная диагностика, профилактическая медицина
EXTRAAURAL EFFECTS IN THE OCCUPATIONAL HEARING LOSS