scholarly journals Incidencia de infecciones en el postrasplante renal inmediato

2021 ◽  
Vol 24 (4) ◽  
pp. 379-387
Author(s):  
Araceli Faraldo Cabana ◽  
María del Carmen Jiménez-Romero ◽  
María Ibáñez-Rebé ◽  
María Dolores Rico-del Vas ◽  
Ana María Fernández-Cruz ◽  
...  
Keyword(s):  
Escherichia Coli ◽  
Enterobacter Cloacae ◽  
Factores De Riesgo

Introducción: El receptor de un trasplante renal es un paciente de alto riesgo para sufrir infección debido a las potenciales complicaciones quirúrgicas y al tratamiento inmunosupresor que reciben.El desarrollo de infecciones supone un riesgo aumentado de pérdida del injerto y de la mortalidad. Objetivos: El objetivo principal fue conocer la incidencia de las infecciones más frecuentes en el paciente con un trasplante renal, durante el periodo postrasplante inmediato.Los objetivos secundarios fueron describir los gérmenes responsables de las infecciones más frecuentes y analizar la relación entre los tipos de infección estudiados y sus posibles factores de riesgo. Metodología: Estudio observacional retrospectivo en pacientes trasplantados renales entre enero de 2018 y diciembre de 2019 durante el periodo del postrasplante inmediato.Resultados: La incidencia de infección fue 69,4%, los síndromes descritos fueron infección del tracto urinario (48%), bacteriemia (9,2%), infección relacionada con catéter (8,2%) e infección por citomegalovirus (4,1%). Los microorganimos más frecuentemente implicados, en estos procesos infecciosos fueron Escherichia coli (16,3%), Enterococus faecium (12,2%) y Enterobacter cloacae (8,1%).Se ha encontrado relación significativa entre la aparición de infección y la duración del ingreso, así como con la presencia o no del antecedente personal de hipertensión arterial. También entre la incidencia de infección relacionada con el catéter venoso central y el tiempo que permaneció insertado. Conclusiones: La infección más frecuente encontrada en el postrasplante renal inmediato fue la infección del tracto urinario, mientras que el microorganismo más presente habitualmente en los procesos infecciosos fue la Escherichia coli.

scholarly journals Vacunación sublingual con bacterias inactivadas en la infección urinaria recurrente de pacientes nefrológicos: experiencia en un centro de España

2020 ◽  
Vol 7 (2) ◽  
Author(s):  
Rebeca García Agudo ◽  
Beatriz Proy Vega ◽  
Ángel Arias Arias ◽  
Nayara Panizo González ◽  
Fátima Cazalla Cadenas ◽  
...  
Keyword(s):  
Escherichia Coli ◽  
Enterococcus Faecalis ◽  
Enterobacter Cloacae ◽  
Factores De Riesgo

Introducción: Las infecciones del tracto urinario (ITU) son frecuentes en los pacientes con enfermedad renal crónica (ERC). Una opción de tratamiento en la ITU recurrente es la vacunación bacteriana sublingual. El objetivo de este estudio fue determinar la respuesta a la vacunación en pacientes nefrológicos con ITU recurrente. Métodos: Estudio cuasi experimental antes-después de 15 meses en los pacientes con ITU recurrente de las consultas externas de nefrología. Tras recibir tratamiento antibiótico según antibiograma para cada ITU, tomaron un ciclo de la vacuna sublingual bacteriana Uromuneâ durante tres meses. Se recogieron datos sociodemográficos, factores de riesgo asociados, análisis de sangre y orina, episodios de ITU en los seis meses previos y posteriores, microorganismos causantes, tratamiento antibiótico concomitante, respuesta al tratamiento y resolución de la ITU. Resultados: Se incluyeron 26 pacientes (80,8% mujeres) de 61,9 ± 18,4 años, 46,2% con diabetes y 147,7% con afectación de la función renal. El número de ITU fue de 3,62 ± 1,77 (1-7) antes de la vacuna y de 1,69 (0-5) después. Se recogieron 184 urocultivos: 74,9% positivos, 16,9% negativos y 8,2% contaminados. Los gérmenes más frecuentes fueron Escherichia coli (55,4%), Enterococcus faecalis (6%) y Enterobacter cloacae (2,7%). El 50% presentó síndrome miccional, que se asoció inversamente con la edad (p < 0,05). El 26,9% no volvió a tener una ITU y el 73,1% tuvo menos episodios. Los pacientes con enfermedad renal crónica avanzada (estadios 4-5) respondieron peor a la vacuna (92,9% vs 50%, p = 0,025). Conclusiones: La vacunación bacteriana sublingual es una buena opción de tratamiento en la ITU recurrente de los pacientes nefrológicos, siendo más eficaz en los que presentan mejor función renal.

Антимікробна резистентність провідних збудників інфекцій сечових шляхів у Києві (Україна)

2017 ◽  
Vol 1 (2) ◽  
pp. 48-60
Author(s):  
A.G. Salmanov ◽  
A.V. Rudenko
Keyword(s):  
Escherichia Coli ◽  
Pseudomonas Aeruginosa ◽  
Klebsiella Pneumoniae ◽  
Staphylococcus Epidermidis ◽  
Klebsiella Oxytoca ◽  
Enterobacter Aerogenes ◽  
Enterobacter Cloacae ◽  
Proteus Vulgaris ◽  
Providencia Rettgeri ◽  
E Coli

Мета роботи — вивчити резистентність до антибіотиків бактеріальних збудників інфекцій сечових шляхів (ІСШ), виділених у пацієнтів урологічного стаціонару в м. Києві. Матеріали і методи. Досліджено 1612 штамів бактерій, виділених із сечі хворих з ІСШ (цистит, уретрит, пієлонефрит), госпіталізованих в урологічне відділення ДУ «Інститут урології НАМН України» у м. Києві протягом 2016 р. Серед пацієнтів переважали жінки — 1201 (74,5 %). Вік хворих становив від 17 до 74 років. Для збору даних використано медичну документацію лікарні. Мікробіологічні дослідження виконано у лабораторії мікробіології ДУ «Інститут урології НАМН України». Аналізували результати культурального дослідження зразків сечі, зібраних за наявності клінічних ознак ІСШ. Дослідження клінічного матеріалу та інтерпретацію отриманих результатів проводили загальноприйнятими методами. Вивчено чутливість уропатогенів до 31 антибіотика дискодифузійним методом відповідно до рекомендацій Інституту клінічних та лабораторних стандартів США (Clinical and Laboratory Standards Institute (CLSI)). Результати та обговорення. Аналіз мікробного спектра сечі виявив домінування серед уропатогенів штамів Escherichia coli (32,0 %), Enterococcus faecalis (19,5 %), Klebsiella pneumoniae (10,9 %), Staphylococcus epidermidis (8,9 %), S. haemolyticus (6,5 %) та Pseudomonas aeruginosa (6,4 %). Частка Enterococcus faecium, Enterobacter aerogenes і Streptococcus viridans становила відповідно 2,5, 2,2 і 1,6 %, Enterobacter cloacae, Klebsiella oxytoca, Acinetobacter baumannii, Proteus vulgaris та Providencia rettgeri — менше 1,0 %. У більшості випадків (69,7 %) мікроорганізми виділено у монокультурі, у решті випадків — у мікробних асоціа- ціях. Високу резистентність до тестованих антибіотиків виявили штами E. aerogenes (45,1 %), E. cloacae (45,7 %), E. faecium (40,9 %), E. faecalis (40,7 %), E. coli (39,9 %), P. aeruginosa (34,0 %), K. pneumoniae (28,6 %). Найбільш активними до уропатогенів були іміпенем (E. coli — 87,6 %, P. aeruginosa — 75,7 %, E. cloacae — 67,3 %, E. aerogenes — 72,6 %, K. pneumoniae — 93,2 %), меропенем (E. coli — 89,1 %, P. aeruginosa — 76,7 %, K. pneumoniae — 82,6 %), лефлоцин (E. coli — 74,5 %, ентерококи — 78,7 %, P. aeruginosa — 76,7 %, E. cloacae — 73,9 %, E. aerogenes — 80,4 %, K. pneumoniae — 83,5 %), амоксицилін/клавуланат (ентерококи — 84,6 %), фурагін (ентерококи — 82,6 %), цефоперазон (K. pneumoniae — 89,2 %, P. aeruginosa — 73,8 %), цефтріаксон (K. pneumoniae — 80,1 %). Висновки. Антибіотикорезистентність збудників ІСШ — важлива терапевтична проблема. Найбільшою активністю до уропатогенів характеризуються іміпенем, меропенем, лефлоцин, амоксицилін/ клавуланат, фурагін, цефоперазон, цефтріаксон, які можна розглядати як препарат вибору для призначення стартової терапії ІСШ. Необхідно здійснювати постійний моніторинг за резистентністю до дії антибіотиків. Політику використання антибіотиків у кожному стаціонарі слід визначати залежно від локальних даних щодо резистентності до протимікробних препаратів.

scholarly journals Molecular Epidemiology of NDM-1-Producing Enterobacteriaceae and Acinetobacter baumannii Isolates from Pakistan

2014 ◽  
Vol 58 (9) ◽  
pp. 5589-5593 ◽  
Author(s):  
Anna L. Sartor ◽  
Muhammad W. Raza ◽  
Shahid A. Abbasi ◽  
Kathryn M. Day ◽  
John D. Perry ◽  
...  
Keyword(s):  
Escherichia Coli ◽  
Molecular Epidemiology ◽  
Genetic Relatedness ◽  
Antibiotic Resistance Genes ◽  
Enterobacter Cloacae ◽  
Content Type ◽  
Plasmid Replicon ◽  
Genes Encoding ◽  
Clonal Spread ◽  
Encoding Genes

ABSTRACTThe molecular epidemiology of 66 NDM-producing isolates from 2 Pakistani hospitals was investigated, with their genetic relatedness determined using repetitive sequence-based PCR (Rep-PCR). PCR-based replicon typing and screening for antibiotic resistance genes encoding carbapenemases, other β-lactamases, and 16S methylases were also performed. Rep-PCR suggested a clonal spread ofEnterobacter cloacaeandEscherichia coli. A number of plasmid replicon types were identified, with the incompatibility A/C group (IncA/C) being the most common (78%). 16S methylase-encoding genes were coharbored in 81% of NDM-producingEnterobacteriaceae.

scholarly journals Emergence of RmtB methylase-producing Escherichia coli and Enterobacter cloacae isolates from pigs in China

2007 ◽  
Vol 59 (5) ◽  
pp. 880-885 ◽  
Author(s):  
Lin Chen ◽  
Zhang-Liu Chen ◽  
Jian-Hua Liu ◽  
Zhen-Ling Zeng ◽  
Jun-Ying Ma ◽  
...  
Keyword(s):  
Escherichia Coli ◽  
Enterobacter Cloacae

scholarly journals Multidrug efflux systems in Escherichia coli and Enterobacter cloacae obtained from wholesome broiler carcasses

2009 ◽  
Vol 40 (2) ◽  
pp. 241-247 ◽  
Author(s):  
Maria Aparecida S. Moreira ◽  
Patrícia P.C.F. Rodrigues ◽  
Rafael S. Tomaz ◽  
Célia A. de Moraes
Keyword(s):  
Escherichia Coli ◽  
Enterobacter Cloacae ◽  
Multidrug Efflux

scholarly journals Comparison of the Superpolymyxin and ChromID Colistin R Screening Media for the Detection of Colistin-Resistant Enterobacteriaceae from Spiked Rectal Swabs

2018 ◽  
Vol 63 (1) ◽  
Author(s):  
Delphine Girlich ◽  
Thierry Naas ◽  
Laurent Dortet
Keyword(s):  
Escherichia Coli ◽  
Klebsiella Pneumoniae ◽  
Confidence Interval ◽  
Enterobacter Cloacae ◽  
Bacterial Isolates ◽  
Colistin Resistance ◽  
Gram Negative ◽  
Content Type ◽  
Rectal Swabs ◽  
Stool Samples

ABSTRACT The dissemination of carbapenemase-producing Enterobacteriaceae (CPE) has led to the increased use of colistin, which has resulted in the emergence of colistin-resistant Enterobacteriaceae worldwide. One of the most threatening scenarios is the dissemination of colistin resistance in CPE, particularly the plasmid-encoded resistance element MCR. Thus, it has now become mandatory to possess reliable media to screen for colistin-resistant Gram-negative bacterial isolates, especially Enterobacteriaceae. In this study, we evaluated the performances of the Superpolymyxin medium (ELITechGroup) and the ChromID Colistin R medium (bioMérieux) to screen for colistin-resistant Enterobacteriaceae from spiked rectal swabs. Stool samples were spiked with a total of 94 enterobacterial isolates (Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Salmonella enterica, Enterobacter cloacae), including 53 colistin-resistant isolates. ESwabs (Copan Diagnostics) were then inoculated with those spiked fecal suspensions, and culture proceeded as recommended by both manufacturers. The sensitivity of detection of colistin-resistant Enterobacteriaceae was 86.8% (95% confidence interval [95% CI] = 74.0% to 94.0%) using both the Superpolymyxin medium and the ChromID Colistin R plates. Surprisingly, the isolates that were not detected were not the same for both media. The specificities were high for both media, at 97.9% (95% CI = 87.3% to 99.9%) for the Superpolymyxin medium and 100% (95% CI = 90.4% to 100%) for the ChromID Colistin R medium. Both commercially available media, ChromID Colistin R and Superpolymyxin, provide useful tools to screen for colistin-resistant Enterobacteriaceae from patient samples (rectal swabs) regardless of the level and mechanism of colistin resistance.

scholarly journals Estudo etiológico da infecção do trato urinário em cães

1995 ◽  
Vol 32 (1) ◽  
pp. 31 ◽  
Author(s):  
Marcia Mery Kogika ◽  
Vera Assunta Batistini Fortunato ◽  
Elsa Masae Mamizuka ◽  
Mitika Kuribayashi Hagiwara ◽  
Maria de Fatima Borges Pavan ◽  
...  
Keyword(s):  
Escherichia Coli ◽  
Pseudomonas Aeruginosa ◽  
Proteus Mirabilis ◽  
Enterobacter Cloacae ◽  
Citrobacter Freundii ◽  
Providencia Rettgeri ◽  
Cocker Spaniel

Foram estudados 51 casos de infecção urinária, em cães, considerando-se diversos fatores, tais como: agente etiológico, localização da infecção, fatores predisponentes, sexo, idade e raça. O diagnóstico da infecção do trato urinário (ITU) foi baseado no exame bacteriológico, sendo considerado positivo quando a amostra de urina, colhida com auxílio de cateter, apresentava acima de 105 bactérias/ml. Dos animais examinados, quatro cães apresentaram infecção mista, totalizando 55 microorganismos isolados. Escherichia coli foi a mais freqüentemente isolada (35,3%), seguida de Staphylococcus sp (23,5%), Proteus mirabilis (15,7%), Streptococcus sp (13,7%), Klebsiella sp (9,8%), Pseudomonas aeruginosa (3,9%), Enterobacter cloacae (2.0%), Citrobacter freundii (2.0%) e Providencia rettgeri (2,0%). Quanto à sensibilidade dos germes isolados frente a diversos agentes antimicrobianos, a norfloxacina e a gentamicina mostraram-se eficazes no tratamento de microorganismos Gram-negativos, enquanto a cefalotina e a nitrofurantoina foram mais eficazes contra bactérias Gram-positivas. Os animais que apresentaram maior frequência de ITU pertenciam às raças Cocker Spaniel e Pastor Alemão, envolvendo mais machos do que fêmeas com predominância de pielonefrites. Embora as infecções urinárias tivessem sido observadas em todas as idades, houve um predomínio nos cães de média idade. Observou-se ainda que a urolitíase foi um fator pré-disponente ou adjacente de ITU, envolvendo germes como Staphylococcus sp. e Proteus mirabilis naqueles casos com pH urinário alcalino.

scholarly journals Infecciones respiratorias agudas y caracterización de bacterias potencialmente patógenas en comunidades de la Huasteca Potosina.

2019 ◽  
Vol 18 (4) ◽  
Author(s):  
Mariana Diego Rodríguez ◽  
Gabriela Domínguez Cortinas ◽  
Ana Cristina Cubillas Tejeda ◽  
María Guadalupe Galindo Mendoza
Keyword(s):  
Escherichia Coli ◽  
Streptococcus Pyogenes ◽  
San Luis ◽  
San Luis Potosi ◽  
Factores De Riesgo ◽  
San Luis Potosí

El objetivo de este estudio es conocer tanto la prevalencia de infecciones respiratorias agudas como la frecuencia de bacterias potencialmente patógenas en garganta de población infantil y adulta, así como algunos factores de riesgo asociados en comunidades vulnerables del estado de San Luis Potosí. Se seleccionaron 3 localidades del estado de San Luis Potosí. Se realizaron análisis por medio de exudados faríngeos para identificar bacterias potencialmente patógenas (BPP) y por medio de cédulas familiares se conocieron síntomas de infecciones respiratorias agudas un mes antes de la entrevista y algunos factores de riesgo relacionados a las BPP. Se lograron identificar BPP en las tres localidades, encontrándose con mayor frecuencia a Enterobacter spp (34.6% en el Sabinito), Escherichia coli (40% en Nueva Primavera), Streptococcus pyogenes (37.5% en Nuevo Aquismón). Los resultados encontrados son un primer acercamiento de un análisis epidemiológico de BPP en localidades que presentan vulnerabilidad socioeconómica y de salud. Con esos datos se puede establecer el riesgo biológico de los portadores expuestos, así como presentar medidas de protección y prevención a la población.

scholarly journals Η επίδραση τοπικών αντιμικροβιακών παραγόντων σε εγκαύματα στην παιδική ηλικία

2011 ◽  
Author(s):  
Φωτεινή Μαυρίδη
Keyword(s):  
Escherichia Coli ◽  
Enterococcus Faecalis ◽  
Enterobacter Cloacae ◽  
Staph Aureus

Σκοπός της μελέτης. Σκοπός της μελέτης ήταν να συγκρίνει την ιωδιούχο ποβιδόνη 10% και τον σουλφαδιαζινικό άργυρο 1%, όσον αφορά το βαθμό επιθηλιοποίησης, την πρόληψη των επιμολύνσεων, τις οργανικές επιπτώσεις εφαρμογής τους, καθώς και την ένταση του πόνου κατά την εφαρμογή τους σε παιδιατρικούς εγκαυματικούς ασθενείς. Πληθυσμός και μέθοδος. Το δείγμα αποτελέσαν 48 παιδιά ηλικίας έως 24 μηνών που εισήχθησαν για έγκαυμα μερικού πάχους από επαφή με θερμική πηγή ή καυτά υγρά. Κάθε παιδί που εκπλήρωνε τα κριτήρια εισόδου κατανεμόταν με τη μέθοδο της τυχαίας δειγματοληψίας α) στην ομάδα που εφαρμοζόταν το πρωτόκολλο θεραπείας για την ιωδιούχο ποβιδόνη 10% (Betadine), ή β) στην ομάδα που εφαρμοζόταν το πρωτόκολλο θεραπείας για το σουλφαδιαζινικό άργυρο 1% (Flamazine). Κατά την εισαγωγή καταγράφονταν δημογραφικά στοιχεία που αφορούσαν τη βαρύτητα του εγκαύματος και τις συνθήκες του συμβάντος. Την ώρα εισαγωγής (0) καθώς και τις ημέρες 1, 4, 7, 10, 14, 21, 30 καθώς και στους 3 ½ και 6½ μήνες: α) πραγματοποιούταν επισκόπηση της εγκαυματικής επιφάνειας και καταγραφή χρησιμοποιώντας κλίμακα από το 1-5 από δύο ανεξάρτητους παρατηρητές όσον αφορά την επιθηλιοποίηση, μόλυνση και επούλωση του τραύματος και β) λαμβάνονταν εργαστηριακές εξετάσεις (γενική αίματος, βιοχημικές και θυρεοειδικές εξετάσεις, ανοσοσφαιρίνες και συμπλήρωμα, γενική ούρων, καλλιέργειες εγκαυματικής επιφάνειας). Σε κάθε αλλαγή τραύματος και 3 ώρες μετά αξιολογούταν η ένταση του πόνου του παιδιού με τη βοήθεια της κλίμακας μέτρησης πόνου POCIS από τον ερευνητή-νοσηλευτή. Αποτελέσματα. Η μέση ηλικία των συμμετεχόντων ήταν 17,3 μήνες (±5,8 μήνες). Στο 54,2% των παιδιών (Ν=26) χρησιμοποιήθηκε ως τοπική θεραπεία Flamazine και στο υπόλοιπο 45,8% Betadine (Ν=22). Τα κυριότερα μικρόβια που εντοπίστηκαν στις καλλιέργειες εγκαυματικής επιφάνειας και στις δύο ομάδες ήταν ο staph. aureus (8,6%), ο enterococcus faecalis (3,9%), streptococcus sp (1,2%), το enterobacter cloacae (1,2%) και η escherichia coli (1,2%) οι διαφορές όμως μεταξύ των δύο ομάδων δεν υπήρξαν στατιστικά σημαντικές (p=0,100). Όσον αφορά τις καλλιέργειες αίματος στο 40% των περιπτώσεων στην ομάδα της ιωδιούχου ποβιδόνης υπήρξαν θετικές, σε αντίθεση με την ομάδα του σουλφαδιαζινικού αργύρου όπου καμία δε βρέθηκε θετική. Δεν παρατηρήθηκε στατιστικά σημαντική διαφορά στις ημέρες νοσηλείας μεταξύ των δύο ομάδων (12±6,1 ημέρες για την ομάδα ιωδιούχου ποβιδόνης και 13,7±8,8 ημέρες για την ομάδα σουλφαδιαζινικού αργύρου, p=0,453). Οι παράμετροι «οίδημα», «εκκρίσεις», «δυσοσμία», «κνησμός», «ερυθρότητα» και «φυσαλίδες» βρέθηκαν να συσχετίζονται ανεξάρτητα μόνο με το βάθος του εγκαύματος (p<0,001). Όσον αφορά την παράμετρο «επιθηλιοποίηση» βρέθηκε ότι το βάθος του εγκαύματος μπορεί να μειώσει το ρυθμό επιθηλιοποίησης (p<0,001), ενώ οι παράμετροι «ποιότητα κοκκιώδους ιστού» και «ουλώδης ιστός» ουσιαστικά δε βρέθηκε να επηρεάζονται από το βάθος και την έκταση του εγκαύματος (p=0,651 και p=0,649 αντίστοιχα) . Επιπλέον, ο βαθμός επιθηλιοποίησης των παιδιών με επιπολής εγκαύματα ήταν σημαντικά χαμηλότερος στην ομάδα Betadine σε σύγκριση με την ομάδα Flamazine (p=0,022). Αντίθετα, ο βαθμός επιθηλιοποίησης των παιδιών με εν τω βάθει 2ου βαθμού εγκαύματα δεν διέφερε σημαντικά μεταξύ των 2 ομάδων (p=0,783). Δεν παρατηρήθηκε σημαντική διαφορά μεταξύ των δύο ομάδων στο σκορ έντασης του πόνου τόσο κατά τη διάρκεια όσο και μετά την εφαρμογή (p=0,230). Σχετικά με τα αποτελέσματα των μονομεταβλητών αναλύσεων έχοντας σαν εξαρτημένες μεταβλητές τις εργαστηριακές εξετάσεις και σαν ανεξάρτητη την ομάδα θεραπείας οι παράμετροι που βρέθηκαν να είναι σημαντικά διαφορετικές μεταξύ των δύο ομάδων ήταν τα λευκά αιμοσφαίρια (p<0,001), τα αιμοπετάλια (p=0,035), οι τρανσαμινάσες (p=0,01 και p< 0,001 αντίστοιχα) και η Τ4 (p=0,025). Αντιθέτως, το βάθος του εγκαύματος φαίνεται να παίζει ρόλο στις τιμές των λευκών (p=0,008) και των ερυθρών αιμοσφαιρίων (p=0,030). Όσον αφορά την πορεία των εργαστηριακών μετρήσεων συνολικά στο χρόνο υπήρξε μείωση των λευκών (p=0,002), η οποία όμως δεν ήταν σημαντικά διαφορετική μεταξύ των ομάδων (p>0,05). Όσον αφορά τις τιμές των τρανσαμινασών και της γGT συνολικά στο χρόνο υπάρχει σημαντική μεταβολή μόνο της SGΟT (p=0,050), η οποία όμως δεν είναι σημαντικά διαφορετική μεταξύ των ομάδων (p>0,05). Συνολικά στο χρόνο δεν παρατηρείται σημαντική μεταβολή των ολικών λευκωμάτων (p=0,203), όμως η μεταβολή τους βρέθηκε να είναι σημαντικά διαφορετική μεταξύ των ομάδων (p=0,047). Οι τιμές των Τ3, Τ4 δεν παρουσίασαν σημαντική μεταβολή κατά τη διάρκεια των μελετώμενων ημερών, με εξαίρεση την TSH της οποίας η μεταβολή στο χρόνο υπήρξε σημαντική (p=0,011) όχι όμως και μεταξύ των ομάδων (p>0,05). Στο χρόνο σημειώθηκε σημαντική μεταβολή του IgG (p=0,006) και του IgM (p=0,006), ενώ δεν παρατηρήθηκε σημαντική μεταβολή του IgA (p=0,178). Οι μεταβολές αυτές δε βρέθηκαν να είναι σημαντικά διαφορετικές μεταξύ των ομάδων (p>0,05). Τέλος, δε βρέθηκε σημαντική διαφορά στις γενικές εξετάσεις ούρων των παιδιών μεταξύ των δύο ομάδων. Επιπλέον οι τιμές ουρίας και κρεατινίνης του ορού δεν σημείωσαν σημαντική μεταβολή ούτε συνολικά κατά τη διάρκεια της μελέτης, ούτε μεταξύ των δύο ομάδων (p=0,369 και p=0,187 αντίστοιχα). Συμπεράσματα. Σε παιδιά με μέτριας βαρύτητας εγκαύματα, όπου η διάρκεια έκθεσης στους μελετώμενους παράγοντες είναι περιορισμένη, η εφαρμογή των μελετώμενων τοπικών αντιμικροβιακών ουσιών είναι ασφαλής. Η χρήση του σουλφαδιαζινικού αργύρου φαίνεται να υπερέχει όσον αφορά τις αντιμικροβιακές του ιδιότητες και το ρυθμό επιθηλιοποίησης του εγκαυματικού τραύματος σε παιδιατρικούς εγκαυματικούς ασθενείς.

scholarly journals عزل وتشخيص البكتريا الملوثة لنهر دجلة في بعض أقضية محافظة واسط

2017 ◽  
Vol 11 (1) ◽  
pp. 37-42
Author(s):  
Helal H. Hays ◽  
Reyad A. Abduljabar ◽  
Hameed Jasim
Keyword(s):  
Escherichia Coli ◽  
Bacillus Subtilis ◽  
Aeromonas Hydrophila ◽  
Enterobacter Cloacae ◽  
Aeromonas Caviae ◽  
Shigella Spp ◽  
Pseudomonas Alcaligenes

تضمنت الدراسة عزل وتشخيص الأنواع والأجناس البكتيرية السائدة في مياه نهر دجلة خلال سنة واحدة ابتداء من شهر حزيران 2015 ولغاية شهر آيار 2016 وبواقع 8 مواقع، توزعت على النحو الأتي: موقعين في كل منطقة تفصل بينهما مسافة 50 متر، في كل من: قضاء العزيزية وناحية الزبيدية وقضاء النعمانية وأما في مدينة الكوت فقد شملت موقعين، احدهما قبل سدة الكوت والأخرى بعد السدة . وتم ذلك بإجراء الاختبارات الكيموحيوية وتأكيد التشخيص باستعمال نظام(Analytical Profile Index )  API20E، تشير نتائج التشخيص إلى وجود 22 عزلة عائدة للأجناس والأنواع الآتية في عينات مياه النهر Aeromnonas veronii و Aeromonas punctata و Bacillus subtilis و Exiguobacterium profoun و Pseudomonas alcaligenes و Enterobacter cloacae و Aeromonas caviae و Pseudomonas fluroescen و Bordetella spp و Photobacterium damala و Aeromonas hydrophila و Acinetobacter bumannii و Serratia liquefciens و Moraxella spp و Buttiaxella agrestis و Shigella spp و Chryseomonas meningosept و Pasteurella spp و Erwinia spp و Escherichia coli و Enterobacterium hormaechei و Escherichia vuleneris. إذ شخصت في فصل الصيف (شهر حزيران 2015)  16 عزلة بنسبة 27.5% وفي فصل الخريف (شهر أيلول) 16 عزلة بنسبة 27.5 % ، أما في فصل الشتاء (شهر كانون الأول) فكانت 12 عزلة ونسبتها 20.6 % وأخيراً في فصل الربيع (شهر آيار 2016) فقد كانت 14 عزلة ونسبتها 24.1 %. وكان الموقع 1 في قضاء العزيزية هو الأكثر تلوث بالبكتريا بسبب مياه المجاري المنزلية وفضلات المواشي ضمن الأنشطة الزراعية. 

Sign in / Sign up

Export Citation Format

Share Document