The goal of the study is to analyze the novel «Without Foundation» through the prism of A. Chekhov’s works, in particular, the play “The Cherry Orchard”.Research methods are determined by the goal. The method of intertextual analysis is used to identify various models and forms of literary dialogue in the text. Comparative and typological, structural and mythopoetic methods are used in contextual analysis and interpretation of the novel to clarify the author’s artistic concept.Results. It is indicated that the play by A. Chekhov “The Cherry Orchard” from the moment of its appearance, due to the scale of artistic generalization of the loss of home and motherland, began to play the role of a pretext to all artistic and philosophical searches of the twentieth century to comprehend the existential problem of baselessness, loss of personal in the period of historical catastrophes. Meanwhile, the review of literary studies indicates the absence of the special scientific study of cultural and artistic dialogue between V. Petrov-Domontovych and A. Chekhov, which narrows the intellectual horizons of the novel. It is not easy to recognize and distinguish Chekhov’s images and reminiscences in the general cultural context of the novel. The presence of A. Chekhov in the artistic world of Petrov-Domontovych is not a direct, but an indirect dialogue, when the consonance of aesthetic intentions is manifested in identical situations, conflicts, characters of heroes and is conditioned, among other things, by the cultural context, the cultural thesaurus. In the study, through the prism of Chekhov’s works, such motives as home, garden, steppe, alms, etc. are interpreted. It turns out that the main appeal to A. Chekhov is an ephrasis of Linnik’s painting with the eloquent title “The City is Cut”, which directly echoes the finale of “The Cherry Orchard”. For the main character of the novel, the canvas is a text, sounds, and its main sound, which, like A. Chekhov’s, breaks the silence, is the knocking of the ax on the tree. The Varangian Church, symbolizing the eternal, was under the threat of the destruction of the present, as in its time the poetic Chekhov’s garden. Conclusions. Domontovych-critic was inclined towards a combined concept of modern literature, which he proposed to call “schematic synthesis”. With his own novel “Without Foundation” Domontovych-writer demonstrated a model of a new Ukrainian novel, which, depicting his own, was not intended for “home use”, but thanks to intertextual poetics organically fit into the European literary context.Key words: A. Chekhov, “The Cherry Orchard”, intertextual poetics, mythology, modernist novel. Мета дослідження – аналіз роману «Без ґрунту» крізь призму творчості А. Чехова, зокрема, п’єси «Вишневий сад».Методи дослідження зумовлені поставленою метою. Метод інтертекстуального аналізу використовується для виявлення в тексті різних моделей і форм літературного діалогу. Порівняльно-типологічний, структурний і міфопоетичний методи застосовуються у контекстуальному аналізі та інтерпретації роману для з’ясування авторської художньої концепції.Результати. Вказано, що п’єса А. Чехова «Вишневий сад» з моменту своєї появи завдяки масштабам художнього узагальнення втрати дому і батьківщини стала виконувати роль претекста до всіх художньо-філософських шукань ХХ століття щодо осмислення екзистенційної проблеми безґрунтярства, втрати особистого у період історичних катастроф. Проте огляд літературознавчих розвідок свідчить про відсутність спеціального наукового дослідження культурно-мистецького діалогу В. Петрова-Домонтовича із А. Чеховим, що звужує інтелектуальні горизонти роману. Упізнати і виокремити чеховські образи і ремінісценції у загальному культурному контексті роману непросто. Присутність А. Чехова у художньому світі В. Петрова-Домонтовича – це не прямий, а опосередкований діалог, коли співзвучність естетичних намірів проявляються у тотожних ситуаціях, конфліктах, характерах героїв і зумовлені, зокрема, культурним контекстом, культурним тезаурусом. У дослідженні крізь призму чеховської творчості інтерпретуються такі міфологеми, як дім, сад, степ, милостиня тощо. Доводиться, що голо-вна апеляція до А. Чехова – екфрасис картини Линника з промовистою назвою «Місто рубають», який напряму перегукується з фіналом «Вишневого саду». Для головного героя роману полотно є текстом, що звучить, і головний його звук, який так само, як і у А. Чехова, порушує тишу, – стукіт сокири по дереву. Варязька церква, символізуючи вічне, опинилася під загрозою нищення нинішнього, як свого часу поетичний чеховський сад.Висновки. Домонтович-критик схилявся до комбінованої концепції сучасної літератури, яку пропонував назвати «схематичним синтезом». Власним романом «Без ґрунту» Домонтович-письменник продемонстрував зразок нового українського роману, який, зображуючи своє, призначався не для «хатнього вжитку», а завдяки інтертекстуальній поетиці органічно вписувався в європейський літературний контекст.Ключові слова: А. Чехов, «Вишневий сад», інтертекстуальна поетика, міфологема, модерністський роман.
Od „nie-miejsca” do „heterotopii”. Zagrożenie jako czynnik zmieniający status przestrzeni w "Dżumie" Alberta Camusa
