Experimentální laboratoř PLESS

The PLESS laboratory was established in 2013 at the Faculty of Arts of Charles University. It provides both physical and online space for the implementation of research, a database of contacts for the recruitment of participants, and know-how for the technical support of studies. The created facilities are used by the members of the laboratory for their researches, in particular in the fields of experimental social psychology, psychology of decision-making, and behavioural economics. About all the studies carried out so far, the members of our team, and the studies currently under investigation topics we are working on, you can find out more at www.pless.cz.

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ СПІЛКУВАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В ІНТЕРНЕТ ПРОСТОРІ

Статтю присвячено вивченню особливостей спілкування студентської молоді в інтернет просторі. Проаналізовано сучасні погляди на реальне та віртуальне спілкування у житті студентів. Розкрито психологічні особливості інтернет-спілкування. Узагальнено та систематизовано психологічні чинники онлайн-комунікації. З метою дослідження особливостей віртуальної комунікації використано методику «Діагностика загального рівня комунікабельності», тест «Діагностика емоційних бар’єрів у міжособистісному спілкуванні», тест «Діагностика потреби у спілкуванні», питальник «Сприймання Інтернету», спостереження, кореляційний аналіз. Визначено, що спілкування – багатоплановий процес встановлення й розвитку контактів між людьми, який передбачає обмін інформацією, певну тактику і стратегію взаємодії, сприймання і розуміння суб’єктами спілкування один одного. Інтернет-комунікація поєднує чотири процеси: створення нової реальності, відображення об’єктивної дійсності, прояв суб’єктивно-особистісного світу співрозмовників, передача свого духовного змісту всім учасникам. Виявлено, що умови, в яких відбувається віртуальна комунікація, істотно змінені, порівняно з умовами реального спілкування: анонімність, своєрідність протікання процесів міжособистісного сприйняття в умовах відсутності невербальної інформації, добровільність і бажаність контактів, ускладненість емоційного компоненту спілкування. В процесі проведеного дослідження виявлено такі психологічні чинники Інтернет комунікації молоді: задоволення потреби в пошуку інформації, розвазі, відпочинку, спілкуванні, навчанні; подолання емоційних бар’єрів у міжособистісній взаємодії; потреба в сенсорній стимуляції; втрата відчуття часу; низький рівень комунікабельності в реальному житті; проєктування реальності в онлайн-простір; зміна свідомості в результаті використання кіберпростору. На основі результатів емпіричного дослідження, даних кореляційного аналізу встановлено, що загальний рівень комунікабельності, емоційні бар’єри в міжособистісному спілкуванні та змінені стани свідомості внаслідок використання Інтернету можна розглядати як взаємообумовлюючі та взаємопідсилюючі чинники, між якими існує достовірний тісний взаємозв’язок. Література Андреева, Г.М. (2008). Социальная психология: учебник для вузов. Москва : Аспект Пресс. Бондаровська, В. (2005). У мережі Інтернет: психологічні, етичні, культурологічні проблеми. Психолог, 25, 10–15. Войскунский, А.Е. (2004). Актуальные проблемы психологии зависимости от Интернета. Психологический журнал, 1, 90–100. Жичкина, А.Е. (1999). Социально-психологические аспекты общения в Интернете. Режим доступа: http://flogiston.ru/articles/netpsy/refinf Игнатьева, Э.А. (2009). Психологические тренинги развития способностей виртуального общения. Психологическая наука и образование, 2, 82–85. Лацанич, О.Л. (2000). Спілкуванння як особливий вид діяльності. Науковий вісник Ужгородського державного університету. Сер. Педагогіка. Соціальна робота, 3, 48–49. Моцик, Р.В. (2015). Інтернет-залежність та її вплив на виховання сучасної людини. Педагогічна освіта: теорія і практика, 18, 292–297. Немеш, О.М. (2017). Віртуальна діяльність особистості: структура та динаміка психологічного змісту. (Монографія). Київ : ВД «Слово». Чудова, И.В. (2002). Особености образа «Я» «жителя Интернета». Психологический журнал, 23(1), 113–118. Юсупова, Н.О. (2009). Міжособистісні стосунки студентів в аспекті віртуальної взаємодії. Практична психологія і соціальна робота, 4, 78–80. Caroline, Flisher, (2010). Getting plugged in an overview of internet addiction. Journal of Paediatrics and Child Health, 46(10), 557–559. Fredrickson, B.L. (2013). Positive emotions broaden and build. Advances in Experimental Social Psychology, 47, 1–53. Kebritchi, M., Lipschuetz, A., & Santiague, L. (2017). Issues and challenges for teaching successful online courses in higher education: А literature review. Journal of Educational Technology Systems, 46(1), 4–29. Sun, A., & Chen, X. (2016). Online education and its effective practice: A research review. Journal of Information Technology Education, 15, 157–190. Young, K. (2000). Internet Addiction Test. Retrieved from: http://www.netaddiction.com/resources/internet_addiction_test.htm

Cognitive Control and the Implicit Association Test: A Replication of Siegel, Dougherty, and Huber (2012)

The implicit association test (IAT) is widely used to measure evaluative associations towards groups or the self but is influenced by other traits. Siegel, Dougherty, and Huber (2012, Journal of Experimental Social Psychology) found that manipulating cognitive control via false feedback (Study 3) changed the degree to which the IAT was related to cognitive control versus evaluative associations. We conducted two replications of this study and a mini meta-analysis. Null-hypothesis tests, meta-analysis, and a small telescope approach demonstrated weak to no support for the original hypotheses. We conclude that the original findings are unreliable and that both the original study and our replications do not provide evidence that manipulating cognitive control affects IAT scores.

The Effects of Social Labels on the Allocation of Resources to Equivalent Stimuli: Does One Rotten Apple Spoil the Whole Barrel?

The studies reported here examine how participants distribute resources to arbitrary stimuli in an equivalence class after one stimulus is given a social label. In Experiment 1, two 3-member equivalence classes were established with nonsense syllables (Class 1: A1 (ZID), B1 (YIM), C1 (FAP) and Class 2: A2 (VEK), B2 (RIX), C2 (KUD)) using matching-to-sample training. A social function was then assigned to B1 only, using the simple verbal statement "YIM is a Good person." Next, participants were instructed to allocate tokens to stimuli in whatever way they consider appropriate. In general, the percentage distribution of tokens allocated to Class 1 was greater than those allocated to Class 2. Participants were then informed that a mistake had been made “Sorry I have made a mistake. YIM was actually a bad person not a good person.” Participants were again asked to allocate tokens. In general, results showed a reduction in the distribution of tokens allocated to Class 1, with a relatively higher decrease for B1, and an increase in the distribution allocated to Class 2. Experiment 2 replicated Experiment 1 with the addition of a baseline assessment of token distribution prior to examining the effects of adding a social function to B1. During this baseline, the distribution of tokens was relatively similar across both classes. When social functions were added, marked differences occurred in the distribution depending on whether YIM was described as a “Good” or a “Bad” person. Results are discussed regarding transfer of function and its relevance to experimental social psychology.

Reasonable Men: Sexual Harassment and Norms of Conduct in Social Psychology

Sexual harassment has received unprecedented attention in recent years. Within academia, it has a particularly reflexive relationship with the human sciences in which sexual harassment can be both an object of research and a problematic behaviour amongst those engaged in that research. This paper offers a partial history in which these two are brought together as a common object of social psychology’s culture of sexual harassment. Here we follow Haraway (1997) in using culture to capture the sense making that psychologists do through and to the side of their formal knowledge production practices. Our history is multi-sited and draws together (1) the use of sexual harassment as an experimental technique, (2) feminist activism and research which made sexual harassment an object of knowledge in social psychology, and (3) oral history accounts of sexual harassment amongst social psychologists. By reading these contexts against each other, we provide a thick description of how sexual harassment initiates women and men into cultures of control in experimental social psychology and highlight the ethical-epistemological dilemma inherent in disciplinary practices.

Social Music

Integrating methods from experimental social psychology and music perception, we tested the hypothesis that when listeners personally like a musician, they will be more inclined to experience his or her music as both provoking movement and as subjectively pleasurable, the two core features of perceived groove. In Experiment 1, participants were exposed to a set of moderately-syncopated, high-groove drum-breaks which they were led to believe were either produced by a relatively likable or unlikable musician. In line with predictions, participants led to find the musician more versus less likable rated the same drum-breaks as more evocative of both the urge to move and of feelings of pleasure. When participants in a follow-up study (Experiment 2) were administered the exact same manipulation of likability, but exposed to highly-syncopated, low-groove drum-breaks, these effects were eradicated, suggesting that the results of Experiment 1 were not merely due to demand characteristics or response biases. Together, these findings support the notion that listeners are more responsive to “participating in the music” when they are relatively motivated to affiliate with the musician(s). Methodological limitations and directions for future research on the social psychological underpinnings of groove are discussed.