ДИНАМІКА ЖИВОЇ МАСИ ГУСЕНЯТ ЗА АМІДОСТОМОЗУ В ГУСЕЙ

Порівняно із ссавцями інтенсивність метаболізму у водоплавної птиці значно вища. У процесі еволюції в них розвинулася така травна система, яка здатна швидко перетравлювати корм, тому вона має суттєві відмінності у будові. Так, шлунок складається з двох відділів. У залозистому шлунку міститься величезна кількість клітин, які секретують як пепсиноген, так і соляну кислоту. Функція ж м’язового шлунку спрямована на хімічне та фізичне розщеплення корму. Останнє досягається в результаті енергійних м’язових скорочень і наявності гідролітів. Показники росту органів травлення залежать від віку, породи, умов утримання, годівлі та здоров’я водоплавної птиці. Своєю чергою, гельмінти, що локалізуються у шлунку та кишечнику, негативно впливають на їх морфо-функціональний стан та організм загалом. Тому якість м’яса, несучість, продуктивність свійської водоплавної птиці знижується. Патогенними паразитами, що значно поширені серед свій-ських гусей, є нематоди виду Amidostomum anseris (Zeder, 1800), які локалізуються у шлунку. Метою проведених дослідів було встановити особливості локалізації збудника амідостомозу та вплив нематод на динаміку живої маси гусенят. Досліджено 16 гусей породи горьківська, які утримувалися в умовах одноосібного селянського господарства Полтавської області. Діагностичне дослідження проводили за методом Євстаф’євої В. О. та Михайлютенко С. М. (2012). Експериментальним шляхом визначено середньодобовий приріст маси тіла гусенят. З’ясовано, що цей показник за період вирощування у здорових гусенят склав 26,00 г, а у інвазованих – 23,46 г. Встановлено, що маса зало-зистої частини шлунку у хворих гусенят становила 9,92±0,28 г. Середня маса м’язової частини – 145,65±2,31 г. Результати досліджень свідчать, що основну кількість збудників амідостомозу реєстрували у м’язовій частині шлуночку, а саме в області сухожильного дзеркала та в зонах краніального й каудального сліпих мішків. Водночас значна кількість амідостом локалізувалася у проміжній зоні – zona intermedia. Механічний та токсичний вплив нематод виду Amidostomum anseris на м’язовий шлунок призводив до геморагічно-некротичних процесів.

Morphological parameters of geese blood in amidostomy invasion

The vital activity of the body of waterfowl depends on many factors, but primarily on the state of the erythrocytopoiesis system. This is a unique mechanism that occupies a dominant position in ensuring tissue respiration and stability of metabolic processes in the body. Based on research and analysis of publications, it can be argued that changes in erythrocytopoiesis indicate a pathological condition, which in the early stages of helminthiasis occurs without pronounced clinical signs. It is known that the nematode – Amidostomum anseris – hematophagous. The condition of erythrocytopoiesis is most studied in cattle and carnivores. In Ukraine, not enough attention is paid to the study of morphological parameters in geese. Therefore, in order to determine the effect of amidost on the morphological parameters of sick goslings, an experimental group of birds aged 1.5 months, as well as a control group (eight heads in each) was formed. The work was performed in the conditions of individual peasant farms in the village of Decembrists of Myrhorod district of the Poltava region. Morphological parameters were studied according to generally accepted methods. The article summarizes the results of the experiment on the effect of amidostom on the performance of infested goslings of the large gray breed. It was found that parasitism in waterfowl species A. anseris led to changes in the overall analysis of the blood of geese: a decrease in hemoglobin by 8.39, the number of erythrocytes – 13.46 %, a significant increase in the number of leukocytes to 24.44 G/l. At the same time, a morphological study of the shaped elements of the bird's blood with a differential calculation of the leukocyte formula was performed. There was a decrease in the number of segmental neutrophils (22.0 ± 0.57) compared with the control group (26.5 ± 1.45) due to lymphocytes and monocytes, which, in our opinion, is associated with the adaptation of the organism to parasitism of nematodes. The results of morphological studies of the blood of infested goslings indicate significant changes in their body and may indicate activation of the cellular immune system.

Redescription of Quasiamidostomum fulicae (Rudolphi, 1819) Lomakin, 1991 (Nematoda: Amidostomatidae), a parasite of Fulica atra (Gruiformes)

IntroductionQuasiamidostomum fulicae (Rudolphi, 1819) Lomakin, 1991, is a species of which the systematic position is still unclear, and it is reported in the literature under many synonyms. In the present study, an attempt has been made at establishing the ultimate systematic position of Quasiamidostomum fulicae against the backdrop of selected Amidostomatinae species.Material and MethodsThe parasites were identified based on measurements of external and internal structures. Ecological analysis of Q. fulicae was carried out using the quantitative indices (frequency, prevalence, mean intensity, relative abundance, and dominance index). Statistical analyses (discriminant analysis) were performed on measurement data.ResultsThe intestines of 77 coots were examined. They yielded a total of 398 parasites, including 67 identified as Q. fulicae. Both males and females were located in the muscular gizzard. The morphometric analysis of Q. fulicae in this study showed the dimensions of all the internal organs to be in agreement with measurements reported by other authors. The discriminant analysis, used to find the differences between the examined nematode species (Amidostomoides acutum, A. petrovi, A. monodon, Amidostomum anseris, and Quasiamidostomum fulicae), gave highly significant results (P < 0.0001) with respect to both males and females.ConclusionThe results justify the separation of Q. fulicae from the genus Amidostomum.

ДІАГНОСТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ СУЧАСНИХ МЕТОДІВ КОПРООВОСКОПІЇ ЗА АМІДОСТОМОЗУ ГУСЕЙ

Гусівництво – одна з традиційних і високорентабельних галузей тваринництва в Україні та в ни-зці країн світу. Її успішний розвитку та отримання високоякісної, конкурентоспроможної продукції можливо за наявності висококласної племінної птиці з високим генетичним потенціалом, добре ада-птованої до місцевих природно-кліматичних умов, а також епізоотичного благополуччя щодо інва-зійних захворювань, зокрема гельмінтозів. Патогенними паразитами, що значно поширені серед свій-ських гусей, є нематоди виду Amidostomum anseris. Велике значення в організації протипаразитарних заходів мають діагностичні копроовоскопічні дослідження водоплавних птахів. З метою встанов-лення ефективності сучасних методів копроовоскопії хворих на амідостомоз гусей порівнювали чо-тири методи, а саме: спосіб з використанням бішофіту (за Дахно І. С., 2003); спосіб з використан-ням карбаміду (за Мельничуком В. В., 2015); спосіб з використанням цукрово-сольового комбіновано-го розчину (за Манойло Ю. Б., 2016); спосіб з використанням комбінованого розчину цукру та натрію хлориду (за Натяглою І. В., 2016). У результаті проведених експериментальних досліджень встанов-лено, що найбільш ефективним методом зажиттєвої копроовоскопічної діагностики амідостомозу гусей є метод за Мельничуком В. В. із застосуванням розчину карбаміду, де відсоток позитивних проб коливався в межах від 93,33 до 100,0 %, інтенсивність інвазії сягала 118,67±13,50 яєць у 1 г по-сліду. Цей метод забезпечував високу чіткість отриманого біоматеріалу при проведені мікроскопії зародків гельмінтів. У разі використання методу Натяглої І. В. та Манойло Ю. Б., де як флотаційну рідину використовували комбіновану суміш, кількість позитивних проб коливалася від 60,0 до 100 %, а інтенсивність інвазії – від 37,78±4,01 до 82,67±9,73 яєць/г. Найменшу діагностичну ефективність виявлено за умов застосування методу Дахна І. С. з використанням бішофіту як флотаційної рідини. При цьому інтенсивність амідостомозної інвазії залежно від експозиції коливалася в межах від 24,44±2,94 до 66,15±11,85 яєць/г. Отримані дані щодо діагностичної ефективності методів копроо-воскопії дозволять застосовувати найбільш чутливі способи в заходах щодо боротьби та профілак-тики амідостомозу гусей.

Morphological and Biological Characteristics of Amidostomum Anseris (Nematoda, Amidostomatidae) from Anser anser domesticus

Morphological characteristics were studied in adult and embryonic Amidostomum anseris (Zeder, 1800) obtained from domestic goose Anser anser domesticus Linnaeus, 1758. The studied characters included species-specific morphometric indices of male and female specimens and differential characters of sex-related dimorphism in that species. Stages and periods of embryonic development, and viability of the nematodes were studied at laboratory conditions. Size dimorphism in A. anseris was considerable, females were significantly larger (by 10.09–27.98 %) than males by 11 parameters. Additional metric characters were proposed to enhance effectiveness of differentiation of female and male A. anseris specimens. Under laboratory conditions, embryonic development of A. anseris occurs in four stages: blastomere cleavage; larval formation; formation of non-infective larvae I and II; formation of infective larva III which hatches from the egg. Infective larvae develop at 23 °С in six days, and their viability was up to 78.33 ± 2.08 %.

Helminth fauna of domestic waterfowl (goose – Anser anser dom. and duck– Anas platyrhynchos dom.) of Nakhchivan AR

Helminths, causing various diseases, have a negative impact on the quality of meat, egg production, productivity and other characteristics of domestic waterfowl that is an important sourсe of a number of ration components. To prevent the above facts, for the first time from 2014 to 2018, complex helminthological studies were carried out in all regions of the Nakhchivan AR (Babek, Julfa, Sharur, Kengerli, Shahbuz, Ordubad and Sederek) and 359 domestic waterfowl hosts were subjected to complete helminthological autopsy to find 14 helminth species (three species of cestodes – Fimbriaria fasciolaris, Tschertkovilepis setigera, Drepanidotaenia lanceolata, two species of trematodes – Notocotylus attenuatus, Hypoderaeum conoideum and 9 nematode species – Amidostomum anseris, Trichostrongylus tenius, Capillaria obsignata, Ganguleterakis dispar, Tetrameres fissispina, Heterakis gallinarum, Ascaridia galli, Porraceum crassum and Thominx contorta). Of these, 11 species were observed in domestic geese and 12 species in domestic ducks. Common for both geese and ducks are 9 species (3 species of cestodes, 2 species of trematodes and 4 species of nematodes). The presence of such a large number of common species of parasites for both species of birds can be explained by keeping these birds under identical conditions with similar nutrition in the same farms. The percentage of helminth infection of geese and ducks in general for the Nakhchivan AR is 46.5%. Separately, the percentage of infection in the AR in geese is 45.1%, and in ducks 48.0%. The largest number of species of parasites by regions was recorded: Babek – 12 species, Sharur – 9 species and Kengerli – 8 species. Of the 14 species of helminths recorded on the territory of the Nakhchivan Autonomous Republic, three species (G. dispar, A. anseris, T. tenius) were recorded in all 7 regions with high prevalence and intensity of infection. The finding of these all 3 species of nematodes in different regions differing from each other in ecological conditions and their widespread distribution in these hosts can be explained by the fact that they have a simple cycle of development, and most importantly, that all of them are specific parasites of domestic waterfowl.

Parasitic nematodes of anseriform birds in Hokkaido, Japan

Parasitic nematodes of 176 individuals of 15 bird species belonging to the order Anseriformes from Hokkaido, Japan were investigated. A total of 12 nematode species were obtained, namely Amidostomum anseris, A. acutum, Epomidiostomum crami, E. uncinatum, Tetrameres fissispina, Eucoleus contortus, Capillaria anatis, Baruscapillaria mergi, Contracaecum rudolphii, Echinuria uncinata, Streptocara crassicauda and Sarconema eurycerca. Among these, E. uncinatum (hosts: Anas platyrhynchos, A. poecilorhyncha, A. acuta, Mel. nigra) and E. crami (hosts: Anser albifroms, Ans. fabalis, C. cygnus, C. columbianus) were the first geographical records in Japan. There appeared to be strict host-parasite relationships between the wild swans/geese and A. anseris/E. crami, and between wild duck species and A. acutum/E. uncinatum, respectively.

Species of the nematode genus Amidostomum Railliet and Henry, 1909 in aquatic birds in the Netherlands

The presence of gizzard worms belonging to the genus Amidostomum was studied in birds in the Netherlands during the period 1975–2003. Amidostomum acutum was found in Anatidae: Anas acuta, A. clypeata, A. crecca, A. penelope, A. platyrynchos, A. strepera, Aythya ferina, Ay. fuligula, Ay. marila, Bucephala clangula, Melanitta fusca, M. nigra, Tadorna tadorna, Somateria mollissima and Recurvirostra avocetta. No Amidostomum species were found in the following three species of Mergini: Mergus albellus, M. merganser and M. serrator. Amidostomum anseris was seen in Anser albifrons, A. fabalis, Branta bernicla and Branta leucopsis. Amidostomum cygni was detected in Cygnus bewickii and Cygnus olor, while Amidostomum fulicae was found in Fulica atra. The prevalence is only given for bird species where ten or more individuals had been investigated: Anas platyrhynchos (n = 14): 21.4 %; Melanitta nigra (n = 12): 91.7 %; Somateria mollissima (n = 117): 100 %; Anser albifrons (n = 11): 100 % and Cygnus olor (n = 10): 60 %. Based on the present results, much more attention should be paid to the systematics, the epidemiological pattern and the pathogenicity of worms of this genus.