Suplementação nutracêutica e fitoterápica no tratamento da fibromialgia: revisão de literatura

A Fibromialgia (FB) é uma doença multifatorial que atinge uma grande parcela da população e ainda tem o seu diagnóstico como motivo de controvérsia. É caracterizada pela dor crônica em múltiplos pontos do corpo. O presente artigo teve como objetivo identificar ativos nutracêuticos que pudessem contribuir ao tratamento da FB nos seus múltiplos aspectos e assim, melhorar a qualidade de vida de seus portadores. O levantamento bibliográfico delimitou-se na busca de artigos em português e inglês nas bases de dados PubMed, SciELO e LILAC, publicados no período de janeiro de 2015 a março de 2020. Os princípios ativos mais encontrados no tratamento da FB foram a coenzima Q10, 25-hidroxivitamina D, probióticos (Lactobacillus Rhamnosus, Casei, Acidophilus e Bifidobacterium Bifidus) e fitoterápicos como gengibre, acerola, Spiraea Ulmari, passiflora, Elymus repens, em associação com outros produtos, o Crocus Sativus (açafrão) além do Ganoderma lucidum que é um tipo de cogumelo. É de fundamental importância a compreensão de como os suplementos podem auxiliar no tratamento da FB promovendo uma terapêutica mais natural, menos dispendiosa e com menos efeitos colaterais para os seus portadores.

Hidden Fungi: Combining Culture-Dependent and -Independent DNA Barcoding Reveals Inter-Plant Variation in Species Richness of Endophytic Root Fungi in Elymus repens

The root endophyte community of the grass species Elymus repens was investigated using both a culture-dependent approach and a direct amplicon sequencing method across five sites and from individual plants. There was much heterogeneity across the five sites and among individual plants. Focusing on one site, 349 OTUs were identified by direct amplicon sequencing but only 66 OTUs were cultured. The two approaches shared ten OTUs and the majority of cultured endophytes do not overlap with the amplicon dataset. Media influenced the cultured species richness and without the inclusion of 2% MEA and full-strength MEA, approximately half of the unique OTUs would not have been isolated using only PDA. Combining both culture-dependent and -independent methods for the most accurate determination of root fungal species richness is therefore recommended. High inter-plant variation in fungal species richness was demonstrated, which highlights the need to rethink the scale at which we describe endophyte communities.

Survey of the nothogenus xElyhordeum, with the description of a new nothospecies

The occurrences in Denmark, Britain and Ireland of ×Elyhordeum langei (Elymus repens × Hordeum secalinum) are documented, and the variation in this hybrid is described. The French hybrid ×E. rouxii is also briefly covered. The discovery, distribution and characters of a new hybrid, E. caninus × H. secalinum, first found in North Lincolnshire, England, in 2014, are described and discussed. Cytological and molecular studies are included. The latter is described as ×E. kirbyi M.P.Wilcox, hybr. nov.

DIVERZITET I ANALIZA KVALITATIVNOG SASTAVA BILJNE ZAJEDNICE STRNIŠTA KAO POTENCIJALNE KRME

In the plant communities on stubble, 25 taxons were determined, classified into 22 genera and 13 families. Of the 7 most pre-stated families, five are present in this micro-company where asteraceae have 6 taxons (27.27%), Lamiaceae five species (20%) and Poaceae three representatives (12%). As feed can be used: Galinsoga parviflora Cav., Echinochloa crus-galli (L.) Beauv., Elymus repens (L.) Gould., Amaranthus retroflexus L., Chenopodium album L. and Leontodon hispidus L. Potentially toxic to domestic animals are: Colchicum autumnale L., Equisetum arvense L., Equisetum telmateia Ehrh., Ranunculus bulbosus L., Sonhus arvensis L.

НОВИЙ ЛОКАЛІТЕТ ORNITHOGALUM BOUCHEANUM (KUNTH) ASCH. В МЕЖАХ МІСТА ХАРКОВА

Наведено результати дослідження багаточисельної популяції червонокнижного виду Ornithothogalum boucheanum, виявленої вперше на території міста Харків у 2016 році. Для території міста Харків – це єдине відоме авторам природнє місцезростання виду, хоча він культивується в окремих ботанічних закладах Харкова. Дана популяція знаходиться на північній межі ареалу зростання O. boucheanum в Україні. На единій площі близько 7 га поблизу р. Немишля O. boucheanum масово зростає переважно на трьох основних ділянках загальною чисельністю у кілька тисяч квітучих особин, займаючи від 5 до 15% у загальному проективному покритті. Рястка Буше зростає у складі напівприродних рослинних угруповань з елементами антропогенної трансформації і домінуванням лучних (Ranunculus pedatus, Carex praecox, Poa angustifolia, P. pratensis, P. bulbosa , Elymus repens), лісових (Ficaria verna, Alliaria petiolata, Poa nemoralis) та рудеральних (Urtica dioica, Taraxacum campylodes, Cirsium arvense тощо) видів. Одна досліджена ділянка наразі зайнята лучною рослинністю, дві інші розташовані серед дерев з середньою (0,7) або невеликою (0,3) зімкненістю крон. Територія зростання дослідженої популяції знаходиться під впливом антропогенної діяльності (сінокосіння, косіння трави електричними засобами, випас тварин), але швидкий розвиток рослин O. boucheanum навесні і відмирання листків вже під час цвітіння призводять до того, що косіння і незначний випас не впливають на чисельність рослин дослідженого виду. Присутня велика кількість молодих рослин від вегетативного та насінного розмноження. Велика площа, на якій знайдені квітучі рослини O. boucheanum, практична відсутність на обстежених ділянках штучного озеленення та велика кількість знайдених рослин свідчать про те, що досліджена популяція є автохтонною. Авторські фотографії O. boucheanum з дослідженої території занесені до міжнародних баз даних iNaturalist та UkrBIN. Територія дослідження має важливе значення як місце зростання рослини занесеної до Червоної книги України, тому має отримати природоохоронний статус.

A Review of Non-Chemical Management of Couch Grass (Elymus repens)

Couch grass (Elymus repens) is a morphologically diverse, rhizomatous, perennial grass that is a problematic weed in a wide range of crops. It is generally controlled by glyphosate or intensive tillage in the intercrop period, or selective herbicides in non-susceptible crops. The aim of this review is to determine the efficacy of non-chemical strategies for E. repens control. The review shows that indirect control measures like crop choice, subsidiary crops, and fertilizer regimes influence E. repens abundance, but usually cannot control E. repens. Defoliation (e.g., mowing) can control E. repens growth, but efficacy varies between clones, seasons, and defoliation frequencies. Tillage in the intercrop period is still the main direct non-chemical control method for E. repens and its efficacy can be increased, and negative side-effects minimized by an appropriate tillage strategy. Some new tillage implements are on the market (Kvik-up type machines) or under development (root/rhizome cutters). Alternative methods that can kill E. repens rhizomes (e.g., steaming, soil solarization, biofumigation, hot water, flooding) often have high costs or time requirements. More studies on the effect of cropping system approaches on E. repens and other perennial weeds are needed.

Molecular cytogenetic characterization of wheat–Elymus repens chromosomal translocation lines with resistance to Fusarium head blight and stripe rust

Background Fusarium head blight (FHB) caused by the fungus Fusarium graminearum Schwabe and stripe rust caused by Puccinia striiformis f. sp. tritici are devastating diseases that affect wheat production worldwide. The use of disease-resistant genes and cultivars is the most effective means of reducing fungicide applications to combat these diseases. Elymus repens (2n = 6x = 42, StStStStHH) is a potentially useful germplasm of FHB and stripe rust resistance for wheat improvement. Results Here, we report the development and characterization of two wheat–E. repens lines derived from the progeny of common wheat–E. repens hybrids. Cytological studies indicated that the mean chromosome configuration of K15–1192-2 and K15–1194-2 at meiosis were 2n = 42 = 0.86 I + 17.46 II (ring) + 3.11 II (rod) and 2n = 42 = 2.45 I + 14.17 II (ring) + 5.50 II (rod) + 0.07 III, respectively. Genomic and fluorescence in situ hybridization karyotyping and simple sequence repeats markers revealed that K15–1192-2 was a wheat–E. repens 3D/?St double terminal chromosomal translocation line. Line K15–1194-2 was identified as harboring a pair of 7DS/?StL Robertsonian translocations and one 3D/?St double terminal translocational chromosome. Further analyses using specific expressed sequence tag-SSR markers confirmed that the wheat–E. repens translocations involved the 3St chromatin in both lines. Furthermore, compared with the wheat parent Chuannong16, K15–1192-2 and K15–1194-2 expressed high levels of resistance to FHB and stripe rust pathogens prevalent in China. Conclusions Thus, this study has determined that the chromosome 3St of E. repens harbors gene(s) highly resistant to FHB and stripe rust, and chromatin of 3St introgressed into wheat chromosomes completely presented the resistance, indicating the feasibility of using these translocation lines as novel material for breeding resistant wheat cultivars and alien gene mining.

MEJORAMIENTO DE LA VIDA ÚTIL (Shelf life) DE LA BEBIDA TRADICIONAL PERUANA EMOLIENTE

En la presente investigación se estudió el mejoramiento de la vida útil del emoliente peruano, cuya materia prima estuvo constituida por los siguientes ingredientes: cola de caballo (Equisetum giganteun) (14,9%), boldo (Peumus boldus) (0,6%), flor de arena (Tiquilia paromychiodes) (1,1%), grama (Elymus repens) (0,4%), uña de gato (Uncaria tomentosa) (6,5%), linaza (Linum usitatissimum) (29,7%), cebada tostada (Hordemu vulgare) (46,8%). Estos fueron sometidos a cocción por espacio de 3 horas, seguidamente se adicionó el edulcorante natural estevia (Stevia rebaudiana bertoni) y se baj ó el pH a 4,2. Más adelante, se envasó en botellas de 300 mi y se expuso a una pasteurización de 90° centígrados por un periodo de 15 minutos; al término del cual, las muestras fueron colocadas en un ambiente sin luz y a temperatura constante de 22° centígrados. Con el objetivo de determinar la vida útil de este emoliente se utilizó la evaluación sensorial mediante un panel semi entrenado, que estuvo integrado por 11 estudiantes del quinto año de la ESIA-UNBG; durante 10 sesiones (15 semanas) se registraron los datos correspondientes y aplicando métodos estadísticos, se estimó la vida útil en 114 días.

Zasoby zielarskie w agrocenozach Mińskiego Obszaru Chronionego Krajobrazu

W sezonach wegetacyjnych 2012–2014 przeprowadzono inwentaryzację florystyczną agrocenoz (MOChK), której głównym celem było określenie składu gatunkowego, częstości występowania, zasobności stanowisk oraz możliwości wykorzystania roślin o właściwościach leczniczych. Badania polegały na wykonaniu zdjęć fitosocjologicznych metodą Braun-Blanqueta. W wyniku analizy zgromadzonego materiału stwierdzono występowanie 116 gatunków chwastów – ziół. Pod względem pochodzenia liczbowo przeważały rośliny rodzime – apofity (80 gatunków – 68,9%) nad antropofitami (36 gatunków – 31,1% ogólnej liczby stwierdzonych gatunków). Wśród apofitów dominowały apofity łąkowe (28 gatunków) oraz pochodzące z siedlisk wilgotnych i murawowych (po 19 gatunków). Z obcych gatunków zdecydowanie najliczniej występowały archeofity (30 gatunków). W analizowanej florze zielarskiej większy udział miały gatunki wieloletnie – byliny (61 gatunków) niż gatunki krótkotrwałe (55 gatunków). Dominującą formą życiową były terofity (51 gatunków) i hemikryptofity (41 gatunki). Rośliny zielarskie agrocenoz MOChK najczęściej zaliczane były do gatunków bardzo rzadkich, rzadkich i dość rzadkich (61 gatunków) występujących z niewielkim pokryciem powierzchni. Gatunków bardzo pospolitych i pospolitych było 37. Wśród nich duże pokrycie osiągało 8 gatunków (Chenopodium album, Stellaria media, Gnaphalium uliginosum, Galinsoga parviflora, Anthemis arvensis, Centaurea cyanus, Elymus repens i Viola arvensis). Wśród stwierdzonych chwastów – ziół najbardziej liczną grupę stanowiły gatunki, które do celów farmaceutycznych mogą dostarczać ziele jako surowiec (57 gatunków); były to np.: Epilobium parviflorum, Galeopsis tetrahit, Descurainia sophia, Gnaphalium uliginosum, Hypericum humifusum. W grupie roślin leczniczych stwierdzono 12 gatunków rzadkich i zagrożonych – w regionie i w kraju, m.in. Agrostemma githago, Centaurium pulchellum, Consolida regalis, Hypericum humifusum i Herniaria glabra. Ponadto Helichrysium arenarium i Centaurium pulchellum objęte są ochroną gatunkową.