The purpose of the study is to examine, investigate and analyse the implied meanings in police interrogation discourse from the perspective of the role markers of participants in communication (a police officer and an interrogated person) at the stage of pre-trial interrogation. The following research methods have been applied in the study: pragmatic and semantic analyses including the concepts of “face” and “politeness”, methods of identification of conversational implicatures to describe pragmatic indices of communicative roles; in the format of discursive analysis a special place belongs to the study of elements of the method of critical discourse analysis to identify patterns of planning and course of interrogation discourse given the factors of institutional, interpersonal and psychological contexts; elements of the method of conversational analysis of discourse to determine such parameters as paired opposing roles, relevant and preferential / non-preferential role positions. The results of the work show that the roles of an investigator and an interrogated person in the discourse of pre-trail investigation are presented in the explicit and implicit ways. The markers of the communicative role of an investigator and an interrogated person depend on the degree of implicitness or explicitness of their presentation in the interrogation. From the analysis we can conclude that the roles are most explicitly marked by lexical means reinforced by adverbs-intensifiers. Non-preferential roles of an investigator (implicit and explicit ones) at the pre-trial stage of investigation require verbal means to mitigate the ‘threat’ of the respondent (indefinite pronouns, modal verbs, idiomatic expressions that reduce the categorical nature of the accusation). More implicit presentation of communicative roles of a police officer and an interrogated person cause the use of nominalization and double negation and is a weakened kind of statement. Implicit forms of expression of the communicative roles of an interrogated person are marked by various means of syntactic and semantic-syntactic levels.Key words: discourse of pre-trial investigation, interrogation, communicative role, implicature, presupposition. Мета статті – вивчити, дослідити і проаналізувати імпліцитні значення в дискурсі поліцейського допиту на етапі досудово-го слідства з точки зору маркерів ролей учасників спілкування (слідчого та допитуваного). Матеріалом дослідження слугували транскрипти допитів на етапі досудового слідства США і Великої Британії, отримані методом суцільної вибірки. У роботі були застосовані такі методи дослідження: прагматичний та семантичний аналіз, включаючи концепти «обличчя» та «ввічливість», методи ідентифікації конверсаційних імплікатур для опису прагматичних показників комунікативних ролей; у форматі дис-курсивного аналізу особливе місце належить дослідженню елементів методу критичного аналізу дискурсу для виявлення закономірностей планування та перебігу дискурсу допиту з урахуванням факторів інституційного, міжособистісного та психо-логічного контекстів; елементи методу конверсаційного аналізу дискурсу для визначення таких параметрів, як парні зустрічні ролі, релевантні і преференційні / непреференційні рольові позиції, а також для з’ясування структуростворювального потенці-алу зміни комунікативних ролей в розвитку сценарію допиту. Результати дослідження показують, що ролі слідчого та допи-туваного в дискурсі досудового слідства можуть бути представлені експліцитно і імпліцитно. У результаті аналізу матеріалу ми приходимо до висновку, що маркери комунікативних ролей слідчого та допитуваного залежать від ступеня експліцитності й імпліцитності їх представлення у дискурсі допиту. Аналіз показав, що ролі найбільш чітко позначені лексичними засобами і прислівниками інтенсифікаторами. Непреференційні ролі слідчого (імпліцитні та експліцитні) на етапі досудового розслі-дування вимагають лінгвістичних засобів для мітігації «загрози» допитуваному (неозначені займенники, модальні дієслова, ідіоматичні вирази, що зменшують категоричність звинувачення). Більш імпліцитне програвання комунікативних ролей слід-чого та допитуваного вимагає використання номіналізації (зокрема, герундія) та подвійного заперечення і є ослабленим видом твердження. Імпліцитні форми вираження комунікативних ролей допитуваної особи відзначаються різноманітними засобами синтаксичного та семантико-синтаксичного рівнів. Ключові слова: дискурс допиту, досудове слідство, комунікативна роль, імплікатура, пресупозиція.
Freedom in Exile: A Linguistic-discursive Analysis of the Representations of the China x Tibet Conflict in the 14th Dalai Lama’s Autobiography
