Антибіотикорезистентність нозокоміальних штамів Escherichia coli в хірургічних стаціонарах України: результати багатоцентрового дослідження (2011-2015 рр.)
Мета роботи — вивчити антибіотикорезистентність нозокоміальних штамів Escherichia coli, виділених у пацієнтів, госпіталізованих у хірургічні стаціонари різних регіонів України. Матеріали і методи. Досліджено 414 886 клінічних штамів E. coli, виділених у пацієнтів, госпіталізо- ваних у хірургічні відділення 47 багатопрофільних стаціонарів 24 областей України та м. Києва протягом 2011—2015 рр. Чутливість штамів E. coli вивчено до 36 антибіотиків (пеніцилін, ампіцилін, амоксицилін, оксацилін, ампіцилін/сульбактам, амоксицилін/клавуланат, цефазолін, цефалексин, цефуроксим, цефо- перазон, цефотаксим, цефтріаксон, цефтазидим, цефепім, іміпенем, меропенем, гентаміцин, амікацин, тобраміцин, нетилміцин, еритромицін, кларитроміцин, азитроміцин, лінкоміцин, кліндаміцин, тетрациклін, доксициклін, ванкоміцин, рифампіцин, офлоксацин, левофлоксацин, ломефлоксацин, норфлоксацин, гатифлоксацин, ципрофлоксацин, пефлоксацин) відповідно до рекомендованих Національним комітетом США (NCCLS) клінічних лабораторних стандартів. Результати та обговорення. У досліджуваних хірургічних стаціонарах 26,5 % штаммів E. coli були резистентними до всіх тестованих антибіотиків. Найактивнішими щодо штамів E. coli були іміпенем, тобраміцин, меропенем, левофлоксацин та амікацин. Висока резистентність спостерігалася до пені- циліну (56,9 %), лінкоміцину (41,4 %), кліндаміцину (41,1 %), ампіциліну (39,6 %), кларитроміцину (36,5 %), амоксициліну (36,1 %) та цефуроксиму (33,4 %). Висновки. Антибіотикорезистентність нозокоміальних штамів E. coli в досліджених стаціонарах, що є об’єктом дослідження, являє собою серйозну терапевтичну та епідеміологічну проблему. Найбіль- шою активністю до нозокоміальних штамів E. coli характеризуються іміпенем, тобраміцин, меропенем, левофлоксацин та амікацин. З огляду на постійні зміни та рівні резистентності нозокоміальних штамів E. coli, що спостерігається в регіонах України, необхідно здійснювати постійний моніторинг резистентності до дії антибіотиків у кожному стаціонарі і на основі отриманих локальних даних розробити лікарняний формуляр антибіотиків. Політика застосування антибіотиків у кожному хірургічному стаціонарі повинна визначатися залежно від локальних даних резистентності до протимікробних препаратів. Доцільно налагодити систему епідеміологічного нагляду за мікробною резистентністю на локальному, регіональному та національному рівнях.