Особливості структури функціонального забезпечення спеціальної роботоздатності спортсменів, які спеціалізуються на дистанції 1000 м у веслуванні на байдарках

Анотація. У статті розглянуто питання структури функціонального забезпечення спеціальної роботоздатності спортсменів, які спеціалізуються на дистанції 1000 м у веслуванні на байдарках. Мета. Визначити відмінності та обґрунтувати типологічні особливості функціонального забезпечення спеціальної роботоздатності спортсменів, які спеціалізуються на дистанції 1000 м у веслуванні на байдарках. Методи. Аналіз, систематизація та узагальнення даних літературних джерел, інструментальні методи досліджень з використанням ергометрії, газоаналізу, пульсометрії, біохімічні методи, аналіз і порівняння, методи математичної статистики. Результати. Обґрунтовано відмінності та типологічні особливості функціонального забезпечення спеціальної роботоздатності спортсменів, які спеціалізуються дистанції 1000 м у веслуванні на байдарках; сформовано елементи системи оцінювання й інтерпретації показників функціонального забезпечення спеціальної роботоздатності веслувальників, які спеціалізуються на дистанції 1000 м у веслуванні на байдарках і каное. За результатами проведеного аналізу виділено типологічні групи веслувальників на байдарках, які спеціалізуються на дистанції 1000 м. Перша група, характеризується достовірно більш високими показниками ергометричної потужності роботи в умовах наростаючого стомлення – 289,00 ± 41,01 Вт (W90с, Вт), в умовах моделювання стартового розгону – 480,5 ± 57,28 Вт (W10с, Вт), досягнення рівня максимального споживання кисню в умовах східчасто-зростаючого навантаження – 218,5 ± 20,51 Вт (W VO2 max, Вт), що перебували в межах модельного діапазону спортсменів високого класу (р < 0,05). Показники потужності та ємності анаеробного енергозабезпечення були найнижчими серед інших груп спортсменів. Розходження показників достовірні при р < 0,05. Показники потужності аеробного енергозабезпечення достовірно не відрізнялися від показників спортсменів інших типологічних груп (р > 0,05). Друга типологічна група спортсменів характеризується зниженими показниками аеробного енергозабезпечення в умовах наростаючого стомлення та відмінностями показників компенсації втоми під час виконання навантаження критичної потужності. У окремих спортсменів VE ∙ СО2 –1 с.с. ум. од. перевищував VE ∙ СО2 –1 90 с, ум. од., тому у даної типологічної групи відмічено достовірно більш низький рівень – 5,1 ± 7,52 % (р < 0,05) порівняно з іншими спортсменами. Третя типологічна група спортсменів характеризується достовірно більш високими показниками потужності та ємності анаеробного енергозабезпечення – 11,12 ± 1,79 ммоль ∙ л–1 (La max 30 c) та 17,33 ± 1,13 ммоль ∙ л–1 (La max 90 c), що перебували в межах модельного діапазону спортсменів високого класу (р < 0,05). Показники кінетики лактату у цієї групи спортсменів мали індивідуальні відмінності, у окремих осіб La max був зареєстрований на 3-й хв відновного періоду і до 7-ї хв знизився на 0,37 ммоль ∙ л–1. Показники потужності аеробного енергозабезпечення достовірно не відрізнялися від показників спортсменів інших типологічних груп (р > 0,05). Ключові слова: веслування на байдарках, функціональне забезпечення, спеціальна роботоздатність.

Validity of the 20 Meter Multi-Stage Shuttle Run Test (MSSRT) In Predicting VO2 Max

The purpose of this study was to investigate the validity of the 20 meter multi-stage shuttle run test (MST) in predicting VO2max compared to the directly measured reading from the laboratory. 4 male participants, who were diverse in terms of their ages and who were active physically, performed the MST and an incremental treadmill tests. Predicted VO2max values were obtained for the MST based on their stages and shuttles and actual VO2max values were obtained from the laboratory treadmill test. Results showed that all predicted VO2max values for the MST over-predicted that of the actual VO2max values from the laboratory test. This study seems to suggest that there is no validity in the MST in predicting VO2max of an individual as compared to the actual VO2max values from the laboratory.

Obesity is the most influential risk factor of cardiopulmonary endurance in older women

BackgroundPulmonary function decreases with age. Similarly, physical exercise capacity measured by maximal oxygen uptake, which is one indicator to measure the level of cardiac and pulmonary vascular resistance, decreases by >1% per year. This results in many respiratory diseases that occur in older persons, especially in obese older persons. Pulmonary function is a basic component of cardiopulmonary endurance, besides other factors such as age, hemodynamics, metabolism, and lifestyle. The objective of this study was to determine whether body mass index (BMI) and pulmonary function have a significant association with cardiopulmonary endurance in older women. MethodsThe study used a cross-sectional design involving 66 subjects aged 60 years and older in South Jakarta. Data was collected by measuring body mass index (BMI), pulmonary function (FEV1, FVC, FEV1/FVC) and maximal oxygen uptake (VO2 max) for cardiopulmonary endurance. Data analysis used simple and multiple linear regression tests in SPSS v.25, with p<0.05. ResultsOf the 66 older persons, 57.6% was obese. Pulmonary function of subjects showed restriction (33.3%), obstruction (6.1%) and a combination of restriction and obstruction (1.5%). Furthermore, mean VO2 max was 12.2 mL/kg/min. Multiple linear regression analysis showed a significant association of BMI and FEV1/FVC with VO2 max (â =-0.56; 95% CI=-0.81 - (-) 0.31; p=0.000; â =0.09; 95% CI=0.01-0.18; p=0.028). BMI was the most influential risk factor of VO2 max (Beta = -0.46). ConclusionsThere was a significant association of BMI and FEV1/FVC with VO2 max, BMI being the most influential risk factor of cardiopulmonary endurance in older women.

Hubungan Antara Status Gizi Dan Kebiasaan Berolahraga Dengan Nilai Volume Oksigen Maksimal (VO2 Max) Pada Siswa Laki - Laki SMP Negeri Di Temanggung Selama Pandemi Covid-19

The negative impacts of the Covid-19 pandemic include anxiety, stress, reduced appetite, boredom, and physical fitnessproblems. These conditions certainly affect the nutritional status and also the cardiorespiratory fitness of a person. InIndonesia, at least 15 out of 1000 people, or around 2,784,064 individuals suffer from heart disease. In Central JavaProvince, 0.61% of them are children aged 5-14 years old (Riskesdas, 2018). The VO2 Max value is a method formeasuring cardio respiration that can be used to determine which children are at risk of suffering from cardiovasculardisease. The VO2 Max value is influenced by several factors, including nutritional status and exercise habits. Thisstudy aimed to find out the correlation between nutritional status and exercise habits and the value of maximum oxygenvolume (VO2 Max) in male students at SMP Negeri in Temanggung during the Covid-19 pandemic. This was adescriptive-analytic study with across-sectional design. The sampling was done using the purposive sampling methodon 57 samples at SMP Negeri 1 Kaloran. It used Chi-square test for nutritional status variable with p value = 0.000 andexercise habits with p value = 0.001. The logistic regression test was used for each p-value with the nutritional statusOR value of 6.640 and the exercise habit OR value of 4.807 and with R Square value of 0.38 or 38%. There was acorrelation between nutritional status and exercise habits and the value of maximum oxygen volume (VO2 Max) inmale students at SMP Negeri in Temanggung during the Covid-19 pandemic.

Uso de mascarillas y VO2 máximo en universitarios de la carrera de Educación Física

Tener un buen VO2 máx., trae beneficios a nuestra vida: menor degeneración de neuronas, mejor funcionamiento del lóbulo frontal del cerebro, mejora significativamente la capacidad intelectual y memorística, así como la velocidad de procesamiento de información. Con respecto a la calidad de vida, un mejor VO2 máx., permite a los niños tener niveles de calidad de vida superiores en comparación a sus pares con niveles de VO2 máx., bajos. En poblaciones especiales, así como en personas con enfermedades no transmisibles como la diabetes también se observa mejorías en la calidad de vida con respecto a los que tienen menor VO2 máx. Se considera importante identificar qué acciones impiden desarrollar un buen VO2 máx. El objetivo de este estudio fue determinar las diferencias entre el consumo máximo de O2 al realizar el test de Rockport primero sin mascarilla y luego con mascarilla. La metodología que se empleó fue de tipo pre experimental. La muestra fue de 12 estudiantes universitarios que realizaron el Test de Rockport con el que se estimó su VO2 máx. Los resultados mostraron un VO2 máx., de 40.94 ± 8.895 ml.kg.min. al usar mascarilla y un VO2 máx., de 48,62 ± 9,917 ml.kg.min., al no usarla. Conclusiones: Las diferencias entre el VO2 máx. con el uso de mascarilla y sin el uso de la misma fue estadísticamente significativas (p<0,002); se observó un decremento en el VO2 máx. al usar la mascarilla.

Fitness de combate en el desarrollo de la resistencia aeróbica de practicantes de Ambato, Ecuador

Introducción: El fitness de combate es muy importante para mejorar la condición física y la salud personal. Objetivo: Determinar la incidencia de la práctica del fitness de combate en el desarrollo de los niveles de resistencia aeróbica en practicantes de la ciudad de Ambato, Ecuador. Métodos: Se realizó un estudio preexperimental con pretest y postest, en 85 practicantes de fitness de combate de 3 gimnasios de la ciudad de Ambato, Ecuador. Se aplicó el test de Course Navette al inicio como diagnóstico y luego al final de la intervensión con fitness de combate (pretest – postest) al grupo de intervención. El programa de fitness de combate fue aplicado 4 días por semana por una hora durante 6 semanas. Resultados: En mujeres, 48% tenían bajos niveles de Vo2 máx. y sólo 15 participantes de las 75 poseían buena o excelente nivel (20 %). Luego en el postest se reflejó un 33,3 % con bajos niveles (33,3 %) y aumentó a 27 las que tenía una buena o excelente nivel de Vo2 máx. (36 %). En hombres en un inicio el 40 % tenían bajos niveles de Vo2 máx. y otro 40 por ciento tenían buenos o excelentes niveles. En el postest se reflejó una reducción del 20%. En cuanto a los bajos niveles y un incremento del 60 % de los niveles buenos y excelentes. Conclusiones: Mejoría en los niveles de resistencia aeróbica en la muestra seleccionada luego de la aplicación del fitness de combate.

Consistency Is Key When Setting a New World Record for Running 10 Marathons in 10 Days

Background: We describe the requirements and physiological changes when running 10 consecutive marathons in 10 days at the same consistent pace by a female ultra-endurance athlete. Methods: Sharon Gayter (SG) 54 yrs, 162.5 cm, 49.3 kg maximal oxygen uptake (VO2 max) 53 mL/kg−1/min−1. SG completed 42.195 km on a treadmill every day for 10 days. We measured heart rate (HR), Rating of Perceived Exertion (RPE), oxygen uptake (VO2), weight, body composition, blood parameters, nutrition, and hydration. Results: SG broke the previous record by ~2.5 h, with a cumulative completion time of 43 h 51 min 39 s. Over the 10 days, weight decreased from 51 kg to 48.4 kg, bodyfat mass from 9.1 kg to 7.2 kg (17.9% to 14.8%), and muscle mass from 23.2 kg to 22.8 kg. For all marathons combined, exercise intensity was ~60% VO2 max; VO2 1.6 ± 0.1 L.min−1/32.3 ± 1.1 mL.kg−1.min−1, RER 0.8 ± 0, HR 143 ± 4 b.min−1. Energy expenditure (EE) was 2030 ± 82 kcal/marathon, total EE for 10 days (including BMR) was 33,056 kcal, daily energy intake (EI) 2036 ± 418 kcal (20,356 kcal total), resulting an energy deficit (ED) of 12,700 kcal. Discussion: Performance and pacing were highly consistent across all 10 marathons without any substantial physiological decrements. Although overall EI did not match EE, leading to a significant ED, resulting in a 2.6 kg weight loss and decreases in bodyfat and skeletal muscle mass, this did not affect performance.

Persepsi Karyawan Terhadap Senam Peregangan di Puskesmas Kebon Jeruk

Aktivitas fisik bermanfaat untuk promosi kesehatan dan pencegahan penyaki, serta mengontrol berat badan, karena aktivitas fisik meningkatkan kapasitas fungsional tubuh melalui peningkatan konsumsi oksigen maksimal (VO2 max), komposisi tubuh, kekuatan otot, daya tahan, dan fleksibilitas. Saat ini, Puskesmas Kecamatan Kebon Jeruk mempunyai program kegiatan gizi olahraga yaitu senam peregangan, berupa pemutaran audio di area puskesmas dengan melakukan peregangan untuk seluruh karyawan. Penelitian ini dilakukan untuk mengukur persepsi tenaga kesehatan di lingkungan kerja Puskesmas Kebon Jeruk terkait program peregangan yang telah berjalan, sehingga dapat dijadikan sebagai bahan kajian dalamengembangan program gizi olahraga. Pengumpulan data dilakukan menggunakan kuesioner online yang diadopsi dari Instrument to Measure Health Promotion Model (HPM) Behavioral Determinants: Exercise Benefits/Barriers Scale (EBBS) Karakter responden yang berpartisipasi pengisian kuesioner sebanyak 23 orang wanita dan 11 orang pria. Hasil penelitian menyatakan terdapat hubungan antara pemahaman terkait manfaat aktivitas fisik dengan persepsi terhadap senam peregangan dengan arah hubungan positif. Kesimpulan dari penelitian ini yaitu semakin baik persepsi seseoang mengenai manfaat aktivitas fisik dan olahraga maka semakin baik pula jenis aktivitas fisik dan olahraga yang dilakukan secara terprogram

Relationships between parameters of cardiorespiratory function and bioimpedance analysis in young patients with type 1 diabetes mellitus

Type 1 diabetes mellitus (T1DM) triggers disruption of oxygen transport system in patients. The maximum oxygen consumption (VO2 max) during spiroergometry depends on the functional capabilities and composition of the body. Moreover, VO2 max may be considered a predictor of pathological changes in cardiovascular system.Aim. The purpose of the study was to investigate the compositional body characteristics and functional cardiorespiratory parameters in T1DM patients.Material and Methods. The study comprised 30 patients with T1DM (average age of 25.5 ± 8.1 years) and 10 patients of control group (average age of 27 ± 9 years). Patients received spiroergometry examination according to B. Bruce protocol and bioimpedansometry using the Inbody 770 apparatus. The study showed that T1DM patients reached anaerobic threshold faster (p = 0.032) and had significantly lower VO2 max and carbon dioxide emission compared to patients without diabetes (p = 0.021; p = 0.034) whereas exercise tolerance did not significantly differ compared with the corresponding value in control group. Patients with higher muscle mass i.e. muscle tissue weight (kg) according to bioimpedance measurements had higher values of VO2 max (L) in control group (p = 0.017) and in group of T1DM patients (p = 0.028).Conclusions: Young T1DM patients without cardiovascular diseases had significantly less effective cardiorespiratory system compared with that in people without diabetes even in those with high exercise tolerance. Rapid achievement of anaerobic threshold with preserved performance efficiency was a sign of unfavorable prognosis. Body mass index and lean body mass did not significantly affect the performance parameters in young T1DM patients. Screening of spiroergometry parameters may be used for identification of young T1DM patients at high risk of unfavorable cardiovascular diseases including chronic heart failure.

Determinants of oxygen uptake and prognostic factors in cardiopulmonary exercise test in patients with Fontan surgery

Introduction: Cardiopulmonary exercise test (CPET) allows quantification of functional capacity of patients with Fontan. The objective of this study was to determine the role of CPET parameters in predicting a higher maximum oxygen consumption (VO2 max) and to analyse the role of CPET parameters in predicting an unfavourable outcome. Methods: A retrospective, cross-sectional, descriptive study was carried out on 57 patients with Fontan, who had undergone incremental CPET with cycloergometer between 2010 and 2020. Determinants of VO2 max and determinants of clinical deterioration were analysed. Results: In the univariate analysis, the variables significantly related to VO2 max were: age, sex, body mass index (BMI), years of Fontan evolution, intracardiac Fontan, oxygen consumption at anaerobic threshold (VO2AT), CO2 equivalents at anaerobic threshold (VE/VCO2) and chronotropic insufficiency. The multiple linear regression model that best fitted the relationship between VO2 max and independent variables (correlation coefficient 0.73) included sex (correlation index 3.35; p = 0.02), BMI (−0.27; p = 0.02), chronotropic failure (−2.79; p = 0.01) and VO2AT (0.92; p < 0.0001). In the univariate analysis of the prognostic CPET variables related to an unfavourable clinical situation, significance was only obtained with chronotropic insufficiency (p = 0.003). In multivariate analysis, chronotropic insufficiency maintains its association [p= 0.017, OR = 4.65 (1.3–16.5)]. Conclusions: In conclusion, together with the anthropometric parameters universally related to VO2 max, chronotropic insufficiency and VO2AT are the main determinants of functional capacity in patients with Fontan. Moreover, chronotropic insufficiency is closely related to unfavourable clinical evolution. Our data would support the intensive treatment of chronotropic insufficiency in order to improve the quality of life and the clinical situation of patients with Fontan.