Culture as a Conceptual Vector of Economic Modernization

The article shows that at present the processes of total marketization have spread to the sphere of artistic culture, in which more and more the value of a creator and the results of his activity is evaluated in terms of market and capital. It becomes one of the factors of the economy stagnation that lasts for decades, in particular, in Russia. Meanwhile, the existing experience of modernization in the USSR shows that there is a powerful feedback when culture and, in particular, art, become an important factor and conceptual vector of socio-economic and technological modernization. The means for this can be and have been historically long-term strategic development programs linking together technological, scientific, economic, educational and cultural transformations, mass labor enthusiasm, the inclusion of workers in social creativity and other relations and institutions that transform a person from a passive object (an employee, consumer) into an active creator. The history of the USSR gives contradictory examples of such relations formation (the GOELRO plan, etc.).

Public Property and Its State Form: Contradictions and Potential of the USSR

The article shows that in the USSR, the development of associated social creativity (including such a phenomenon as “enthusiasm”), based on public property, was opposite to the opinions of most economists one of the important sources of development of this economic system. At the same time, the opposite content was hidden behind the form of public property in the USSR – ​the alienation of workers from the functions of management and appropriation of public wealth due to the bureaucratization of state property, which was the main brake on the development of the economy in which these property relations dominated. The analysis of this contradiction shows that public property most fully realizes its potential either as a state property (in such extreme conditions as wars, global catastrophes, etc.), or to the extent it is based on associated social creativity. The potential of public disposal and appropriation based on social creativity is especially great in the field of production of public goods (education, health care, art), where public ownership of the results of creative work can take the form of “everyone's ownership of everything”, which makes it possible to remove the restrictions of intellectual private property.

Creative Social Potential of Digital Society

In the article, the authors consider the phenomenon of creativity, creativity as a demanded competence in contemporary society. Artists, poets, composers, musicians, carriers of the so-called fine art creativity, have always been in demand. In the “fast” digital world, creativity takes on new characteristics, turns into a mass-market productive force. The public demand for creativity and the supply for this characteristic are undergoing noticeable changes now.Creativity has now become a demanded competence that can bring high income to its owners. The authors analyze the influence of common social institutions of socialization on the development of creativity. The article provides a definition of individual and social creativity, structuring the sociological approaches available in world science to the study of creativity and its nature. The authors introduce a new term — paracreativity and reveal its features.The authors come to the conclusion that society, by creating and maintaining social norms, aimed at developing inner freedom and creativity, contributes to the formation of happier social groups and thus individuals, where each individual has created conditions for the disclosure and realization of his creative potential for the benefit of himself and a large or small society, depending on the scale of the activity. Meanwhile, in the digital world, the creator himself regulates the scale of his activities, using/neglecting social networks.

ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ КРЕАТИВНОСТІ МАЙБУТНІХ МАГІСТРІВ ПЕДАГОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

У статті розкрито гендерні особливості соціальної креативності майбутніх магістрів педагогічних спеціальностей. Методи дослідження: теоретичні (аналіз та узагальнення результатів психологічних досліджень); емпіричні (методика «Соціальна креативність» А.В. Батаршева); математичної статистики (визначення відсоткових співвідношень, типових результатів варіаційного ряду, середнього квадратичного відхилення, критерію Манна-Уїтні). Виокремлено три підходи до тлумачення соціальної креативності (як феномена міжгрупового порівняння, як одного з видів творчості, як здатності особистості ефективно вирішувати нестандартні ситуації у сфері спілкування і взаємин). Показано, що соціальна креативність педагога є складовою його професійної творчості й професійно важливою якістю, оскільки до його обов’язків належить конструювання навчального (та інших видів) спілкування, залагодження складних і нестандартних комунікативних ситуацій. Встановлено, що більшість майбутніх педагогів має середній і вище рівні соціальної креативності, що дозволятиме їм ефективно виконувати свої професійні функції. Виявлено статистично значущі гендерні відмінності за чотирма з вісімнадцяти шкал соціальної креативності. Для хлопців притаманною є більш висока самооцінка своєї рішучості; здатність проявити вимогливість і наполегливість, щоб люди виконали обіцяне; здатність до справ, які оточуючі сприймають як несподівані й принципово нові. Дівчата частіше беруть на себе відповідальність за вирішення найбільш складних проблем і справ. Відповіді й дівчат, й хлопців мають нормальний розподіл, у чоловічій підвибірці вони є більш контрастними, хлопці помітніше відрізняються між собою за проявами соціальної креативності. Зʼясовано, що актуальним завданням у роботі з формування соціальної креативності є розвиток здатності майбутніх педагогів трансформувати поставлені цілі й визначені завдання відповідно до умов їхнього досягнення, спроможність доопрацьовувати й вдосконалювати початкові проєкти й задуми у процесі їх втілення. Література Антюхова, Н.І. (2015). Концептуальна модель творчого потенціалу майбутнього вчителя іноземних мов. Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». Тематичний випуск «Міжнародні Челпанівські психолого-педагогічні читання», 7–14. Балл, Г.О., Зливков, В.Л., Копилов, С.О., Курганська, Л.О., & Михайлюк, Л.М. (2011). Педагогічна комунікація та ідентичність педагога. (Монографія). Київ : Педагогічна думка. Батаршев, А.В. (2005). Базовые психологические свойства и профессиональное самоопределение личности: Практическое руководство по психологической диагностике. Санкт-Петербург : Речь. Дуткевич, Т.В. (2021). Психологія конфліктності студентів педагогічних спеціальностей. (Монографія). Київ : КНТ. Каган, М.С., & Эткинд, А.М. (1988). Общение как ценность и как творчество. Вопросы психологии, 4, 25–34. Лазарєв, М.О. (2011). Творчість як родова властивість людини і основа педагогічної діяльності. А.А. Сбруєва, О.В. Єременко, & О.В. Михайличенко (Ред.). Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, 3(13), 93–105. Моляко, В.А. (1983). Психология решения школьниками творческих задач. Киев : Радянська школа. Моляко, В.А. (2007). Творческая конструктология (пролегомены). Киев : «Освита Украины». Попель, А.А. (2014). Социальная креативность: новые подходы к конструированию понятия. Вестник Нижегородского университета имeни Н.И. Лобачевского. Социальные науки, 3(35), 129–135. Саврасов, М., & Александров, К. (2019). Соціальна креативність у структурі творчих здібностей майбутнього педагога. Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, 9, 105–115. Санникова, О.П., & Белоусова, Р.В. (2001). Оценка показателей коммуникативной креативности с помощью оригинальной методики. Наука i освiта, 6, 52–54. Сисоєва, С.О. (2014). Творчий розвиток фахівців в умовах магістратури. (Монографія). Київ : Едельвейс. Amabile, Т.М. (1983). The social psychology of creativity. New York : Springer-Verlag. APA Dictionary of Psychology. Electronic resource. Access mode: https://dictionary.apa.org/social-creativity Chikszentmihalyi, (1988). Society, culture and person: A system view of creativity. In R. Sternberg & T. Tardif (Eds.), The nature of creativity. (pp. 325–339). Cambridge : Cambridge Press. Maarten Johannes van Bezouw, Jojanneke van der Toorn, &Julia Christina Becker (2020). Social creativity: Reviving a social identity approach to social stability. European Journal of Social Psychology, 1–14. https://doi.org/10.1002/ejsp.2732 Tajfel, , & Turner, J.C. (1979). An integrative theory of intergroup conflict. In W.G.Austin & S.Worchel. (Eds.), The soсial psychology of intergroup relations. (pp. 33–47). Brooks/Cole.

The Window of Talent Policy in Regional Revitalization: For A More Socially Creative Urban Blueprint

Talent Window is a crucial part of the Talent Policy, directly establishing communications with the talents. Today, it is generally set through the Official Service Websites, combined with various Information Publishing Platforms and Offline Service Windows, so that the talents could obtain the information about Talent Policy and consult with administrative staff about all matters related to talent introduction. The key indicator of a Talent Window is whether it could genuinely attract talent inflow and then improve urban vitality. Furthermore, the perfection and convenience of the Talent Window and its encouraging effect on talents are also the keys to whether it could bring “a sense of welcome” to them and make them willing to contribute to social creativity. Considering the significance of Talent Window in implementing Regional Revitalization, this article explores feasible solutions for setting the Talent Window based on comparing the present situation and Talent Window between Quanzhou City, China, and Tottori Prefecture, Japan.

Relationship of creativity in the activities of a teacher with the efficiency of learning activities of students

The importance of creativity in education is now widely recognized as an essential skill of the 21st century. This article examines the relationship of teachers ‘creativity with the style of pedagogical communication and the effectiveness of students’ learning activities. The study involved 28 teachers (including 6 men and 22 women aged 32-60 years) and 78 students, whose classes were taught by these teachers. Research methods: method of determining personal creativity E. E. Tunic; method for determining social creativity (level of creative potential) E. E. Tunic; test questionnaire “Style of pedagogical activity” А. М. Markova and A. Ya. Nikonova, analysis of documents documenting the success of their educational activities, elements of pedagogical monitoring. It was revealed that the parameters that determine the creative characteristics of the personality of teachers and their individual teaching styles are in a significant relationship. The expressiveness of the emotional-improvisational and emotional-methodological styles of teaching contributes to the manifestation of the teacher’s creative abilities, and the orientation towards the reasoning-methodological style, on the contrary, prevents the realization of these qualities. Students in whom the majority of teachers demonstrate a creative approach in pedagogical activity show higher educational results and involvement in the educational process.

“Rethinking the Tradition”: about young believers seeking their own path within Islamic Spirituality

In the modern world, as noted by researchers (P. Berger, D. Hervieu-Léger, etc.), there is an increasing individualization of religion. Believers are increasingly constructing their own religion, using symbolic resources of different religious systems. The article describes three stories of young believers studying in Muslim educational institutions of Tatarstan. The paper also reveals the main stages of their spiritual quest. Young people are critically rethinking their own religious traditions. Their further religious choices turn out to be closely related to the changes in their personal lives and refer to the realization of their key life interests. A new understanding of religion gives young people a desire to benefit the entire Muslim community and provides them with an openness to social creativity. These stories show three options for rethinking a man’s religious tradition: the transition to Islam from Orthodoxy; creative combination of the postulates of Islam and Buddhism; and also a new understanding of Islam, different from that of the older generation.